Єдиний унікальний номер №943/1883/25
Провадження №1-кп/943/186/2025
06 жовтня 2025 року
Буський районний суд Львівської області
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду м. Буськ кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42025142210000043 від 04 вересня 2025 року про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Богданівка Золочівського району (колишнього Буського) Львівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, -
встановив:
У травні 2025 року, точної дати та часу не встановлено, ОСОБА_4 , діючи умисно та протиправно, з метою отримання прибутку за рахунок обробітку землі і вирощування сільськогосподарської продукції, маючи корисливий мотив, використовуючи найману сільськогосподарську техніку, вчинив самовільне зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 4620682000:02:001:0174 площею 19,8224 га, з цільовим призначенням 16.00 «Земельні ділянки запасу», яка розташована на території Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області (колишньої Задвір'янської сільської ради), за межами населеного пункту с.Задвір'я Золочівського району Львівської області, у вигляді протиправного використання землі у своїх потребах, шляхом її обробітку та посіву сільськогосподарської культури - сої, на загальній площі 19,8224 га, не маючи відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки та за відсутності будь-якого правочину щодо неї.
Внаслідок вказаних неправомірних дій ОСОБА_4 законному володільцю Красненській селищній раді Золочівського району Львівської області заподіяно збитки на суму 165025 (сто шістдесят п'ять тисяч двадцять п'ять) гривень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 197-1 КК України як самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , в порядку ст. 302 КПК України, надійшов до суду 29.09.2025 року з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_4 , яка була складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , вбачається, що останній беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, тобто у самовільному зайнятті земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
З заяви представника потерпілого Красненської селищної ради ОСОБА_6 , вбачається, що останній повністю погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні у спрощеному провадженні.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироці суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву останнього, в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згідний з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 197-1 КК України, а саме самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.
ОСОБА_4 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_4 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 197-1 КК України, а саме як самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно з ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4 , відповіднодо ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення неправомірних дій, шкода відшкодована, та вважає за необхідне призначити покарання за ч.1 статті 197-1 КК України у виді штрафу, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних проступків (злочинів, кримінальних правопорушень).
Питання доцільності застосування запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
Цивільний позов не заявлено.
Долю речового доказу вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 гривень в дохід держави.
Речовий доказ - 13 (тринадцять) рослин сої, які передані на зберігання у камеру схову речових доказів ВнП №2 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області, - знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1