(ЗАОЧНЕ)
Єдиний унікальний номер №943/1215/25
Провадження №2/943/1164/2025
02 жовтня 2025 року м.Буськ
Буський районний суд Львівської області
в складі: головуючого судді Журибіда Б. М.,
при секретарі Пирка В.М.
за участі представника позивача Коченаш В.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Буську цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області Байса Мирослави Михайлівни в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельних ділянок, -
Перший заступник керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області М. Байса звернулася в суд із указаним вище позовом, у якому просить конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області земельні ділянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема: земельну ділянку із кадастровим номером 4620681200:17:000:0025 площею 0,4162 га, яка знаходиться за межами населеного пункту села Чучмани Буської територіальної громади Золочівського району Львівської області; земельну ділянку із кадастровим номером 4620681200:21:000:0024 площею 1,1931 га, яка знаходиться за межами населеного пункту села Чучмани Буської територіальної громади Золочівського району Львівської області; земельну ділянку із кадастровим номером 4620681200:22:000:0069 площею 0,4826 га, яка знаходиться за межами населеного пункту села Чучмани Буської територіальної громади Золочівського району Львівської області. В обґрунтування заявленого позову прокурор вказує, що ОСОБА_2 , який є громадянином російської федерації, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВРА № 778394 від 24.09.2010 року, набув право власності на вищевказані три земельні ділянки в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вищевказані земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту села Чучмани Буської територіальної громади Золочівського району Львівської області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належать на праві приватної власності відповідача на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 994966 від 21.12.2012 року, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 994967 від 21.12.2012 року та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 994968 від 21.12.2012 року. При цьому, як вбачається із Інформації ДМС України у Львівській області від 04.03.2025, відповідач ОСОБА_2 паспортами громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документований та є громадянином російської федерації. Відтак, ОСОБА_2 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, з моменту їх державної реєстрації 21.12.2012 року та по даний час їх не відчужив, а тому згідно ч. 4 ст. 81 ЗК України, яка є іперативною та не передбачає винятків, спірні земельні ділянки підлягають конфіскації у власність держави. Відтак, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою судді від 02.07.2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 17.09.2025 року закрито підготовче провадження із призначенням даної цивільної справи до судового розгляду по суті.
Представник позивача Коченаш В.Т. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просить такі задоволити. Дане засідання проводити без застосування засобів звукозапису, про що подав письмову заяву.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, оголошенням про виклик на офіційному сайті суду, (в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України), про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подавав, а клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, що в силу вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.
Вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.
Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) належить на праві приватної власності земельна ділянка із кадастровим номером 4620681200:21:000:0024 площею 1,1931 га, земельна ділянка із кадастровим номером 4620681200:17:000:0025 площею 0,4162 га та земельна ділянка із кадастровим номером 4620681200:22:000:0069 площею 0,4826 га, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та знаходяться за межами населеного пункту с. Чучмани Буської територіальної громади Золочівського району Львівської області, про що вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 371912886, № 431190767, № 431190549 від 13.06.2025.
Разом із тим, як вбачається із листа ДМС України у Львівській області від 04.03.2025, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортами громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документований та є громадянином російської федерації.
Крім того, як слідує із листа Управління СБУ у Львівській області №62/01-62/41-2 від 31.01.2025, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином російської федерації, який проживає по АДРЕСА_1 ; (паспорт № НОМЕР_2 , виданий УВД ГОР від 13.08.2003 року; країна громадянства: рф).
Положення статті 13 Конституції України закріплено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (ч. 3 ст. 13 Конституції України).
Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ч. 6, ч. 7 ст. 41 Конституції України).
Суб'єктами права приватної власності на землю згідно статті 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, із урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб'єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.
Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Частиною третьою статті 81 ЗК України передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.
Натомість, згідно приписів частини четвертої статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 ЗК України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, де визначено, що іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.
У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені частинами першою та другою статті 145 ЗК України, зокрема, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Крім того, пунктом 10 частини першої статті 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну із підстав припинення права власності.
Зокрема, в силу приписів статті 354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (з моменту їх державної реєстрації 21.12.2012 року по даний час) не відчужив їх, що відповідно до ч. 4 ст. 81 та ст. 145 ЗК України є підставою для конфіскації спірних земельних ділянок у власність держави за рішенням суду.
Відтак, у даному випадку суд погоджується із тим, що порушення інтересів держави відповідачкою полягає саме в недотриманні визначених ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України процедури використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, оскільки відповідачч, як іноземний громадянин, не відчужив їх упродовж року після набуття права власності (21.12.2012), а на даний час він безперешкодно використовує спірні земельні ділянки на території України, передавши їх в оренду сільськогосподарському підприємству та, отримуючи дохід від здавання їх в оренду на території України.
Наразі продовольча безпека України потребує величезної уваги, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельної ділянки у власність держави та її подальше використання з метою забезпечення потреб у першу чергу громадян України.
Окрім цього, воєнні дії, які ведуться на території України вкрай негативно впливають на продовольчі процеси у нашій державі, зокрема багато земель сільськогосподарського призначення на територіях, де ведуться активні бойові дії, на даний час забруднені та не можуть використовуватись за призначенням, сотні гектарів залишаються окупованими. Це в сукупності призведе до зниження врожайності, тому у цих умовах важливим є те, щоб кожна земельна ділянка, яка використовується з порушенням вимог законодавства була безумовно повернута у власність держави.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».
Відтак, суд вважає доведеним факт порушення законодавства при використанні іноземним громадянином ОСОБА_2 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, який не відчужив їх упродовж року після набуття права власності, чого вимагають приписи норми ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України (землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню), які є імперативними та не передбачають винятків.
При цьому, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які відповідач ОСОБА_2 незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами.
Крім того, оскільки позовні вимоги задоволено, а тому із відповідача на користь позивача слід стягнути 7267,20 грн. судового збору, сплаченого позивачем при пред'явленні цього позову до суду, що відповідає приписам статті 141 ЦПК України.
Ураховуючи викладене, та керуючись статтями ст.ст. 2, 4, 10, 12, 19, 43, 49, 76-80, 81, 82, 89, 141, 223, 260, 263, 264, 265, 268, 280, 282, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив :
Позов задовольнити повністю.
Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області земельну ділянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), із кадастровим номером 4620681200:21:000:0024 площею 1,1931 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Чучмани Буської територіальної громади Золочівського району Львівської області.
Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області земельну ділянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), із кадастровим номером 4620681200:17:000:0025 площею 0,4162 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Чучмани Буської територіальної громади Золочівського району Львівської області
Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області земельну ділянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), із кадастровим номером 4620681200:22:000:0069 площею 0,4826 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Чучмани Буської територіальної громади Золочівського району Львівської області.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Львівської обласної прокуратури (Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, ДКСУ у м. Київ, p/p UA138201720343140001000000774) - 7267,20 грн. судового збору, сплаченого за пред'явлення позовної заяви.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Б.М.Журибіда