26 серпня 2025 року Справа № 915/1161/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,
представників сторін: не з'явилися,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідне підприємство "ПІВДЕННЕ",
до відповідача: Компанії "OASIS EXIM FZ-LLC" (код реєстрації: 5024248; юридична адреса SHED №23 AL HULAILA INDUSTRIAL ZONE-FZ RAK, UNITED ARAB EMIRATES; адреса представника - адвоката Глиняної Галини Вікторівни: АДРЕСА_1 ),
про: стягнення 1715000,0 доларів США,-
Товариство з обмеженою відповідальністю Дослідне підприємство "ПІВДЕННЕ" через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Компанії "OASIS EXIM FZ-LLC" (Об'єднані Арабські Емірати) заборгованість за поставлений товар на загальну суму 5166820,0 доларів США, з яких: 2057400,0 доларів США, що еквівалентно 85763542,96 грн, за контрактом №2024/2111 від 21.11.2024; 1715000,0 доларів США, що еквівалентно 71490261,0 грн, за контрактом №2024/2211 від 22.11.2024; 729000,0 доларів США, що еквівалентно 30388656,60 грн, за контрактом №2025/1301 від 13.01.2025; 665420,0 доларів США, що еквівалентно 27738298,87 грн, за контрактом №2025/1401 від 14.01.2025.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам Контрактів та приписам чинного законодавства не розрахувався за переданий товар, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення основного боргу у заявленій сумі.
Судом встановлено, що Компанія "OASIS EXIM FZ-LLC" (Об'єднані Арабські Емірати) є нерезидентом.
За приписами ст.365 ГПК України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Додатковою угодою №5 від 10.03.2025 до контракту №2024/2111 від 21.11.2024, додатковою угодою №5 від 10.03.2025 до контракту №2024/2211 від 22.11.2024, додатковою угодою №4 від 10.03.2025 до контракту №2025/1301 від 13.01.2025, додатковою угодою №4 від 10.03.2025 до контракту №2025/1401 від 14.01.2025, сторони дійшли згоди, що у разі виникнення спірних питань, розбіжності або вимоги, що виникають за цими контрактами або у зв'язку з ними, зокрема такі, що стосуються тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, у вирішенні яких сторони не можуть дійти згоди, підлягають вирішенню в Господарському суді Миколаївської області або в міжнародному комерційному арбітражному суді при торгово-промисловій палаті України у складі одного арбітра відповідно до його регламенту.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.06.2025 у справі №915/987/25 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 30.07.2025. Запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Ухвалою суду від 30.07.2025 роз'єднано позовні вимоги, виділено в самостійні провадження позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідне підприємство "ПІВДЕННЕ" про стягнення з Компанії "OASIS EXIM FZ-LLC" 2057400,0 доларів США, що еквівалентно 85763542,96 грн, за контрактом №2024/2111 від 21.11.2024; 1715000,0 доларів США, що еквівалентно 71490261,0 грн, за контрактом №2024/2211 від 22.11.2024; 729000,0 доларів США, що еквівалентно 30388656,60 грн, за контрактом №2025/1301 від 13.01.2025; 665420,0 доларів США, що еквівалентно 27738298,87 грн, за контрактом №2025/1401 від 14.01.2025; і виділено позовні вимоги в окремі провадження, а саме:
- позовні вимоги по стягненню заборгованості у сумі 2057400,0 доларів США, що еквівалентно 85763542,96 грн, за контрактом №2024/2111 від 21.11.2024, постановлено розглядати у справі №915/987/25;
- позовні вимоги по стягненню заборгованості у сумі 1715000,0 доларів США, що еквівалентно 71490261,0 грн, за контрактом №2024/2211 від 22.11.2024, постановлено виділити в самостійне провадження;
- позовні вимоги по стягненню заборгованості у сумі 729000,0 доларів США, що еквівалентно 30388656,60 грн, за контрактом №2025/1301 від 13.01.2025, постановлено виділити в самостійне провадження;
- позовні вимоги по стягненню заборгованості у сумі 665420,0 доларів США, що еквівалентно 27738298,87 грн, за контрактом №2025/1401 від 14.01.2025, постановлено виділити в самостійне провадження.
Ухвалою суду від 11.08.2025 головуючим суддею Мавродієвою М.В. прийнято до свого провадження справу №915/1161/25 за вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідне підприємство "ПІВДЕННЕ" про стягнення з Компанії "OASIS EXIM FZ-LLC" заборгованості у сумі 1715000,0 доларів США, що еквівалентно 71490261,0 грн, за контрактом №2024/2211 від 22.11.2024. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.09.2025.
20.08.2025 за вхід.№11971/25 від представника відповідача - адвоката Глиняної Г.В. до суду надійшла заява №1161 від 20.08.2025 про визнання позову, в якій відповідач визнає позовні вимоги у сумі 1715000,0 доларів США та посилаючись на приписи ч.3 ст.185, ст.191 ГПК України просить суд ухвалити рішення у справі №915/1161/25 про задоволення позову про стягнення з Компанії "OASIS EXIM FZ-LLC" заборгованості за поставлений товар у сумі 1715000,0 доларів США за Контрактом №2024/2211 від 22.11.2024 на стадії підготовчого провадження.
Позивач у заяві від 26.08.2025 не заперечував проти ухвалення рішення суду за результатами підготовчого провадження та просив провести підготовче засідання за відсутності його представника.
Згідно п.1 ч.2 ст.46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
У відповідності до ч.ч.3, 4 ст.185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст.191 ГПК України.
За приписами ч.ч.1, 4 ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Приймаючи до уваги, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству і не порушує чиїсь права, чи охоронювані законом інтереси, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.
У підготовчому засіданні 26.09.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
22.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю Дослідне підприємство "ПІВДЕННЕ" (продавець, позивач у справі) та Компанією "OASIS EXIM FZ-LLC" (покупець, відповідач у справі, підприємство-нерезидент України з реєстрацією в ОАЕ) укладено Контракт №2024/2211 (надалі - Контракт), за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити сою насипом, країна походження - Україна, орієнтовною кількістю товару - 5000 тонн +/-10% (п.п.1, 2.1. Контракту).
Відповідно до п.3.1 Контракту, місце поставки автотранспортом на умовах - DAP порти Одеса, Чорноморськ, Україна, ІНКОТЕРМС 2020 у період з 22.11.2024 по 31.12.2025 включно.
Згідно п.4.1 Контракту, в редакції додаткової угоди №4 від 05.03.2025, ціна товару визначається у розмірі 343 доларів США за 1 тонну сої насипом. Загальна вартість Контракту складає 1715000,0 доларів США +/-10% (п.4.2 Контракту, в редакції додаткової угоди №4 від 05.03.2025).
Валюта контракту та валюта платежу долар США (п.п.4.3, 4.4 Контракту).
Пунктом 5.1. Контракту, в редакції додаткової угоди №5 від 10.03.2025, 100% вартості кожної окремої партії Товару сплачується протягом 90 календарних днів після виставлення комерційного рахунку Продавця.
06.03.2025 на виконання умов п.3.1 Контракту, позивачем здійснено поставку Товару відповідно до умов п.2.1 Контракту, у кількості 5000 тон соєвих бобів, насипом, українського походження, що підтверджується відповідними маніфестом, коносаментом та електронною вантажно-митною декларацією №25UA500050002017U4.
Позивачем надано відповідачу відповідно рахунок №3 від 16.02.2025 на суму 1715000,0 доларів США на оплату Товару відповідно до Контракту.
Враховуючи викладене, з урахуванням вимог п.5.1 Контракту, остаточною датою здійснення відповідачем оплати за Товар на суму 1715000,0 доларів США є 19.05.2025.
Позивач стверджує, а відповідач визнає, що грошові кошти за поставлений позивачем по Контракту товар відповідачем не сплачено та розмір невиконаного зобов'язання становить 1715000,0 доларів США.
Крім того, судом прийнято до уваги, що сторони визначили в Акті звіряння взаємних розрахунків загальну суму заборгованості по Контракту станом на 11.06.2025 в розмірі 1715000,0 доларів США.
Також, відповідно до листа АТ "ОТП БАНК" від 09.06.2025 за №400-3-52-1/391 та листа АТ «БАНК ВОСТОК» від 10.03.2025 за №В-021-04/45 на поточні розрахункові рахунки позивача валютна виручка від відповідача не надходили.
Суд вказує, що за приписами ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В силу приписів п.4) ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.3 ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору поставки.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно абз.1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ч.3 ст.185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч.ч.2, 4 ст.191 ГПК України до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ч.3 ст.185, ч.ч.2, 4 ст.191 ГПК України, а також враховуючи те, що відповідачем у заяві про визнання позову, визнано заборгованість в повному обсязі, доказів оплати суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 1715000,0 доларів США є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, судом прийнято до уваги, що на дату подання позовної заяви 20.06.2025 розмір заборгованості відповідача за Контрактом у сумі 1715000,0 доларів США за офіційним курсом НБУ еквівалентний 71490261,0 грн із розрахунку 41,6854 грн за 1 долар США.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст.130 ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У заяві про визнання позову, до початку розгляду справи по суті, відповідачем визнано позовні вимоги у повному обсязі, а тому на підставі ч.1 ст.130 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню 50% витрат по сплаті судового збору у даній справі, а саме 140709,91 грн.
Решта суми сплаченого позивачем судового збору у розмірі 50%, що становить 140709,91 грн, може бути повернута позивачу у порядку, визначеному ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.46, 73, 74, 76-79, 91, ч.1 ст.130, ч.3 ст.185, ст.ст.191, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Компанії "OASIS EXIM FZ-LLC" (код реєстрації: 5024248, юридична адреса: SHED №23 AL HULAILA INDUSTRIAL ZONE-FZ RAK, UNITED ARAB EMIRATES) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідне підприємство "ПІВДЕННЕ" (55501, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с-ще Єланець, вул.Паркова, буд.4/1, код ЄДРПОУ 41495049) заборгованість за поставлений по контракту №2024/2211 від 22.11.2024 товар на загальну суму 1715000,0 доларів США, що еквівалентно 71490261,0 грн, та 50% витрат по сплаті судового збору в сумі 140709,91 грн.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 06.10.2025.
Суддя М.В.Мавродієва