вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" жовтня 2025 р. Справа№ 925/607/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Тищенко О.В.
Хрипуна О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін)
матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради
на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.08.2025 (повний текст складено 08.08.2025)
у справі № 925/607/25 (суддя А.І. Гладун)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство «Техноекс»
до Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради
про стягнення 206 863 грн. 94 коп.
28.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техноекс» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача 117 745 грн. 76 коп. боргу за поставлений товар за договором поставки товару №711 від 12.07.2023,, а також, нарахованих за прострочення вказаного обов'язку 6 096,96 грн. 3 % річних, 23 197,79 грн. інфляційних втрат та 59 823,43 грн. пені.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежно виконав зобов'язання з оплати за поставлений товар відповідно до умов укладеного сторонами договору поставки.
У відзиві на позов, відповідач проти його задоволення заперечив, пославшись на те, що:
- 21.07.2023 на виконання умов п. 4.2 спірного договору він сплатив позивачу 30% від вартості товару в сумі 211 942,37 грн., в т.ч. ПДВ 35323,73 грн., у зв'язку зі сплатою відповідачем суму здійсненого платежу позивач зареєстрував податкову накладну;
- 29.08.2023 після поставки товару відповідач сплатив позивачу 376 786,43 грн., а решта суми у розмірі ПДВ, що становить 117 745,76 грн. підлягала сплаті відповідачем після реєстрації позивачем податкової накладної на вартість поставленого товару;
- станом на 17.06.2025 позивач не виконав зобов'язання щодо реєстрації податкової накладної на суму вартості поставленого товару;
- в свою чергу порушення позивачем вимог ст. 201.10 ПК України щодо своєчасної реєстрації податкової накладної позбавило права відповідача включити зазначені суми ПДВ до складу податкового кредиту та не дало можливості скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання на суму незареєстрованих податкових накладних, а відтак у відповідача не виникло обов'язку сплати позивачу суми ПДВ у розмірі 16,67%, що становить 117 745,76 грн., оскільки позивач не виконав своїх зобов'язань за договором та не зареєстрував податкову накладну.
У відповіді на відзив позивач зауважив на тому, що:
- він виконав своє зобов'язання з реєстрації податкових накладних в повному обсязі на суму поставленого товару вартістю 706 474,56 грн., в т. ч. ПДВ 117 745,76 грн., що нівелює твердження відповідача про невиконання позивачем умов спірного договору;
- визначення сторонами у договорі обов'язку постачальника (продавця) здійснити реєстрацію податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не призводить до зміни характеру відповідних правовідносин із податкових на господарські;
- відповідач, будучи обізнаним з тим, що позивач склав та зареєстрував податкову накладну №1091 від 15.08.2023 на суму 494 532,19 грн. з врахуванням ПДВ 82 422,03 грн., у відзиві не надав жодних пояснень щодо використання ним податкового кредиту в сумі ПДВ 82 422,03 грн. за цією податковою накладною.
Під час розгляду справи судом першої інстанції було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у Головного управління ДПС у Черкаській області наступної інформації:
- Чи відображались Комунальним підприємством теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 02082522) в поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість податкові накладні №984 від 21.07.2023 на суму 211 942,37 грн. (35 323,73 грн. ПДВ) та №1091 від 15.08.2023 на суму 494 532,19 грн. (82 422,03 грн. ПДВ), складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техноекс» (код ЄДРПОУ 31540641)?
- Чи формувався Комунальним підприємством теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 02082522), як покупцем товару, податковий кредит за фактом поставки товару на суму ПДВ 117 745,76 грн. з податкових накладних №984 від 21.07.2023 (35 323,73 грн. ПДВ) та №1091 від 15.08.2023 (82 422ї,03 грн. ПДВ), складених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техноекс» (код ЄДРПОУ 31540641)? (а.с. 77-78).
На виконання ухвали суду Головне управління ДПС у Черкаській повідомило (лист №5428/5/23-00-13-04-04 від 29.07.2025), що згідно з даних бази Єдиного реєстру податкових накладних:
- податкова накладна №984 від 21.07.20236 на суму ПДВ 35 323,73 грн. зареєстрована 11.08.2023 та відображена платником КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» (код ЄДРПОУ 02082522) у податковій декларації з ПДВ за липень 2023 року від 18.08.2023 №9211936876 в розділ II податковий кредит;
- податкова накладна №1091 від 15.08.2023 на суму ПДВ 82 422,03 грн. зареєстрована 29.08.2023, у податковій звітності з ПДВ платником КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» у розділі II податковий кредит податкової декларації з ПДВ не відображалась (а.с. 110).
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.08.2025 у справі № 925/607/25позов задоволено частково: стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техноекс» 117 745 грн. 76 коп. боргу, 19 770 грн. 29 коп. пені, 6 096 грн. 96 коп. 3% річних, 23 197 грн. 79 коп. інфляційних втрат, 2 482 грн. 37 коп. витрат зі сплати судового збору; у задоволенні позовної вимоги про стягнення 40 053 грн. 14 коп. пені відмовлено.
При розгляд спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що:
- позивач виконав свій обов'язок у зобов'язанні та поставив відповідачу товар вартістю 706 474,56 грн., який відповідач прийняв на підставі видаткових накладних, підписавши їх;
- позивач зареєстрував податкові накладні в ЄРПН на загальну суму поставки, а саме: податкову накладну №984 на суму попередньої оплати у розмірі 211942,37 грн., в т.ч. ПДВ 35 330,79 грн. та податкову накладну №1091 на суму 494532,19 грн в т.ч. ПДВ 82422,03 грн. (на різницю між вартістю поставки товару у розмірі 706 474,56 грн та внесеною 21.07.2023 сумою передоплати у розмірі 211 942,37 грн., що свідчить про виконання позивачем, передбаченого спірним договором та законом, обов'язку зареєструвати податкову накладну у зв'язку з продажем товару;
- помилки у податковій накладній №1091, які виявили сторони, не заважали ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товарів, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, а відтак зареєстрована позивачем податкова накладна була підставою для віднесення відповідачем сум податку до податкового кредиту;
- позивач виконав встановлений договором та законом обов'язок зі складення та реєстрації податкових накладних та правомірно очікував та виконання відповідачем обов'язку зі сплати за поставлений товар. Можливість відповідача скористатися правом на включення сум податку до податкового кредиту перебувала за межами контролю позивача.
З огляду на вказане суд першої інстанції визнав обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлений товар у розмірі 117 745,76 грн. та задовольнив позов у вказаній частині.
Також суд першої інстанції, перевіривши розрахунки позивача інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про їх відповідність періоду нарахування та сумі боргу, а методика нарахування відповідає висновку щодо застосування ст.. 625 ЦК України, викладеному у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 23 197,79 грн. інфляційних втрат за період з 01.09.2023 до 30.04.2025 та 6 096,96 грн. 3% річних за період з 06.09.2023 до 27.05.2025 та задовольнив позов у вказаній частині.
Водночас, перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, суд першої інстанції визнав, що такий розрахунок виконано без врахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України, так як позивач не обмежив нарахування пені шестимісячним строком та нарахував пеню за 631 день прострочення виконання грошового зобов'язання та, з огляду на вказане частково задовольнив позовні вимоги про стягнення пені за розрахунком суду в сумі 19 770,29 грн. за період з 06.09.2023 до 06.03.2024 за 183 дні.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, 27.08.2025 Комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» у встановлений процесуальний строк звернулось з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 01.08.2025 у справі № 925/607/25 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції, а саме на те, що з огляду на те, що реєстрація розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №1153 від 31.08.2023 до податкової накладної №1091 від 15.08.2023 зупинена і станом на 25.08.2025 такий розрахунок не зареєстровано, згідно п.4.2 спірного договору у апелянта не виникло обов'язку сплати позивачу суми ПДВ у розмірі 16,67%, що зазначена в рахунку на оплату товару, що становить 117 745,76 грн.
Крім того апелянт зазначив про те, що:
- в зв'язку із характером своєї господарської діяльності він використовує касовий метод податкового обліку за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів;
- тобто платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, можуть включити до складу податкового кредиту суми ПДВ, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, якщо виконуються одночасно дві умови: оплата товарів/послуг та реєстрація податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних в ЄРПН;
- таким чином, в зв'язку з нереєстрацією позивачем податкової накладної, відповідач позбавлений можливості внести суму ПДВ до податкового кредиту.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 справа № 925/607/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн., 00 коп. * 100 = 302 800 грн. 00 коп.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 302 800 грн. 00 коп., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.08.2025 у справі № 925/607/25; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
11.09.2025 від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, пославшись на ті ж самі обставини, що і в судді першої інстанції, а також зауваживши на тому, що:
- посилання відповідача на те, що подання розрахунку коригування автоматично свідчить про позбавлення відповідача права на податковий кредит по податковій накладній №1091 є безпідставним, адже цей розрахунок коригування не стосується вартісних показників податкової накладної, не змінює номенклатуру поставленого товару та не містить виправлення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 ПК України;
- використання відповідачем, як підрядником, при наданні комунальних послуг в господарських операціях з іншими контрагентами тих чи інших методів оподаткування податком на додану вартість не може впливати на його обов'язок виконувати договірні зобов'язання в межах договорів поставок товарі (робіт, послуг), в яких Відповідач виступає покупцем.
Станом на дату ухвалення постанови інших пояснень та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів, інших письмових пояснень, заслухавши пояснення представника учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню, з наступних підстав.
12.07.2023 позивач (постачальник) та відповідач (покупець) уклали договір поставки №711 (далі договір), за умовами пункту 1.2 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець в порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язується прийняти й оплатити постачальнику коліна, переходи, заглушки сталеві (надалі товар) по номенклатурі, в кількості, по цінах, що вказані в додатку до договору - Специфікації, яка є його невід'ємною частиною цього договору (додаток №1) (а.с. 9-12).
У договорі, серед іншого сторонами погоджено, що:
- п. 3.2 ціна договору становить 759 754,56 грн. у тому числі ПДВ 126 625,76 грн.;
- п. 4.2 покупець після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару здійснює часткову оплату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальник в розмірі 30% від вартості замовленої партії товару протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку.
Протягом 5 банківських днів з дати поставки партії товару на підставі підписаних сторонами видаткових накладних на товар покупець проводить розрахунок за отриманий товар в розмірі 53,33 % від вартості товару (в разі, якщо постачальник є платником ПДВ, або проводить остаточний розрахунок, якщо постачальник не є платником ПДВ).
Сума ПДВ - 16,67% сплачується покупцем постачальнику протягом 5 банківських днів з дня реєстрації постачальником податкової накладної відповідно до ст. 201 ЦК України;
- п. 7.2 покупець за затримку оплати товару сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла під час прострочення оплати, від вартості неоплаченого товару за кожен день такого прострочення;
- п. 7.9 постачальник зобов'язується оформити податкову накладну відповідно до вимог діючого законодавства, зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних і надати її покупцеві в строки, передбачені законодавством. У разі порушення даного зобов'язання постачальник в беззаперечному порядку у дводенний термін з дати отримання вимоги покупця зобов'язується компенсувати покупцеві суму податку на додану вартість по операції щодо якої не було виконано умови даного договору.
Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату товару від 20.07.2023 №1014 на суму 209 256,24 грн. з ПДВ та від 20.07.2023 №1021 на суму 497 218,32 грн. з ПДВ (а.с. 19-20).
На виконання договору 21.07.2023 відповідач перерахував в якості попередньої оплати 211 942,37 грн., у підтвердження чого позивач подав виписку АТ «УКРСИББАНК» за період з 21.07.2023 до 17.06.2024 (а.с. 21).
21.07.2023 позивач сформував та 14.08.2023 зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №984 на суму отриманої передоплати у розмірі 211 942,37 грн. (а.с. 24-25).
На виконання договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 706 474,56 грн., в т.ч. ПДВ 117 745,76 грн., на підставі видаткових накладних: №1110 від 15.08.2023 на суму 497 218,32 грн. та №1111 від 15.08.2023 на суму 209 256,24 грн. та товарно-транспортних накладних від 15.08.2023 №2308151 та №2308152 (а.с. 16-18).
15.08.2023 позивач сформував та 29.08.2023 зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1091 на загальну суму 494 532,19 грн. з ПДВ 82 422,03 грн. (на різницю між вартістю поставки товару 15.08.2023 у розмірі 706 474,56 грн та сумою внесеної 21.07.2023 передоплати у розмірі 211 942,37 грн.) (а. с. 22-23).
29.08.2023 за поставлений товар відповідач сплатив позивачу 376 786,43 грн.
23.01.2025 позивач та відповідач склали та підписали акт звірки розрахунків за період з 01.01.2024 до 31.12.2024 з рахунку №631, у якому підтвердили, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 117 745,76 грн. боргу за поставлений товар (а.с. 26).
11.04.2025 позивач надіслав відповідачу претензію №2504112, у якій просив у триденний термін з дня отримання даної претензії сплатити 117 745,76 грн. боргу, а також 55 023,27 грн. пені, 5 632,44 грн. 3% річних та 22 218,04 інфляційних втрат (а.с. 27-29).
З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача позивача 117 745 грн. 76 коп. боргу за поставлений товар, а також, нарахованих за прострочення вказаного обов'язку 6 096 грн. 96 коп. 3 % річних, 23 197 грн. 79 коп. інфляційних втрат та 59 823 грн. 43 коп..
Правові позиції сторін детально викладені вище.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено вище матеріалами справи підтверджено, що позивач зобов'язання з поставки товару виконав повністю та поставив відповідачу товар вартістю 706 474,56 грн., а відповідач обов'язок по оплаті вказаного товару виконав частково та сплатив позивачу 588 728,80 грн., що свідчить про те, що розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 117 745,76 грн.
21.07.2023 позивач сформував та 14.08.2023 зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №984 на суму отриманої передоплати у розмірі 211 942,37 грн.
15.08.2023 позивач сформував та 29.08.2023 зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1091 на загальну суму 494 532,19 грн. з ПДВ 82 422,03 грн. (на різницю між вартістю поставки товару 15.08.2023 у розмірі 706 474,56 грн. та сумою внесеної 21.07.2023 передоплати у розмірі 211 942,37 грн.).
18.09.2023 податковим органом зупинено реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних поданий позивачем Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 1153 від 18.09.2023 до податкової накладної № 1091 від 15.08.2023.
Відповідач зазначає про те, що згідно п. 4.2 договору у нього не виникло обов'язку сплати Позивачу суми ПДВ у розмірі 16,67%, що зазначена в рахунку на оплату Товару, оскільки позивач так і не зареєстрував податкову накладну.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями скаржника, у зв'язку з наступним:
Так, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання на підставі договору, тобто між сторонами виникли правовідносини у сфері поставки товару.
Колегією суддів встановлено, що згідно п. 4.2 договору:
- покупець після пред'явлення постачальником рахунку на оплату Товару здійснює часткову оплату за партію Товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 30% від вартості замовленої партії Товару протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня подання замовлення та отримання рахунку;
- протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати поставки партії Товару на підставі підписаних сторонами видаткових накладних на Товар покупець проводить розрахунок за отриманий Товар в розмірі 53,33% від вартості товару (в разі, якщо постачальник є платником ПДВ, або проводить остаточний розрахунок, якщо постачальник не є платником ПДВ);
- сума ПДВ - 16,67 %, зазначена в рахунку на оплату Товару, сплачується покупцем постачальнику протягом 5 банківських днів з дня реєстрації постачальником податкової накладної відповідно до ст.201 ПК України.
Переглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, судова колегія встановила, що факт поставки товарів ані позивачем, ані скаржником не заперечується та не оскаржується, а предметом оскарження по суті справи є встановлення обставин, які підтверджують або спростовують підстави для оплати відповідачем залишку боргу за поставлений позивачем товар. При цьому, за матеріалами справи, факт повної оплати відповідачем поставленого позивачем товару у повному обсязі належними та допустимими доказами не підтверджується.
Разом з тим, на переконання відповідача, у останнього відсутні підстави для повного розрахунку з позивачем з тих причин, що останнім, всупереч вимогам договору поставки, не зареєстровано належним чином податкові накладні, з чим не погодився суд першої інстанції та не погоджується суд апеляційної інстанції.
Як встановлено вище:
- позивач зареєстрував податкові накладні в ЄРПН на загальну суму поставки, проте зареєстрована позивачем податкова накладна №1091 містила помилки у номенклатурі товару, у зв'язку з чим відповідач не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 82 422,03 грн.;
- у зв'язку з виявленими розбіжностями у номенклатурі товару у податковій накладній № 1091 від 15.06.2023 та видаткових накладних №1110 від 15.08.2023 на суму 497 218,32 грн. та №1111 від 15.08.2023 на суму 209 256,24 грн. позивач на вимогу відповідача склав та подав до податкового органу для реєстрації розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної № 1091;
- 18.09.2023 податковим органом зупинено реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних поданий позивачем Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 1153 від 18.09.2023 до податкової накладної № 1091 від 15.08.2023;
- відповідач правом на податковий кредит не скористався та не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 82 422,03 грн. на підставі отриманої податкової накладної №1091.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
За приписами абз. 1 пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем товарів. Тому обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну покладено на позивача, як продавця товару, в розумінні ст. 201 Податкового кодексу України.
У постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з 1 січня 2015 року ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Тобто саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
Відповідно, лише зареєстрована в ЄРПН накладна є підставою для формування податкового кредиту.
Отже, наведеними вище нормами ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.
Аналогічні правові висновки застосувала об'єднана палата КГС ВС у постанові від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.
З огляду на викладене, у позивача існував обов'язок з реєстрації податкової накладної щодо здійсненої поставки товару у строк, визначений п. ПК України, за результатами здійсненої позивачем поставки товару відповідачу, що, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, і зробив позивач.
Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.
Помилки у податковій накладній №1091, які виявили сторони, не заважали ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товарів, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань.
З урахуванням наведеного місцевий суд дійшов законного та обґрунтованого висновку, що зареєстрована позивачем податкова накладна була підставою для віднесення відповідачем сум податку до податкового кредиту, а зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунків коригування до таких податкових накладних не є тотожним поняттю відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому, зупинення реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної не є обставиною, з настанням якої сторони обумовили відстрочення виконання відповідачем свого обов'язку зі сплати за поставлений товар.
Укладений сторонами договір поставки не містить такої підстави відстрочення чи відсутності обов'язку оплатити товар як зупинення реєстрації податкової накладної, а відтак позивач, як добросовісний виконавець договору, має право на отримання того, на що він розраховував під час укладення договору поставки, а саме - повної оплати за поставлений товар.
Отже, так як позивач виконав встановлений договором та законом обов'язок зі складення та реєстрації податкових накладних, то він цілком правомірно очікував та виконання відповідачем обов'язку зі сплати за поставлений товар. При цьому можливість відповідача скористатися правом на включення сум податку до податкового кредиту перебувала за межами контролю позивача.
Неналежне виконання відповідачем свого обов'язку у зобов'язанні порушує право позивача на отримання плати за поставлений товар та надає йому право вимагати у судовому порядку присудження до виконання обов'язку відповідача в натурі.
Також колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що посилання відповідача, як на підставу для оскарження судового рішення, на обраний ним метод ведення податкового обліку є безпідставним, у зв'язку з наступним.
Згідно ПК України касовий метод застосовується в наступних випадках:
1) за операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод (абз. 4 п. 187.1 ст. 187 ПК України);
2) при наданні житлово-комунальних послуг: постачання тепла, природного газу (крім скрапленого), послуг з його транспортування та/або розподілу, інших ЖКГпослуг, нарахування плати за абонентське обслуговування): фізособам і бюджетним установам - неплатникам ПДВ, а також ЖЕКам, ОСББ та іншим платникам, які здійснюють збір коштів від таких покупців для подальшого їх перерахування постачальникам (п. 187.10 ст. 187 ПК України);
3) при першому постачанні житла (об'єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об'єкта незавершеного будівництва / майбутнього об'єкта житлової нерухомості (абз. 5 п. 187.1 ст. 187 ПК України);
4) тимчасово до 01.01.2026: - при постачанні, передачі, розподілу електроенергії та/або тепла; - при постачанні вугілля та/або продуктів його збагачення; - при централізованому водопостачанні та водовідведенні; - при нарахуванні плати за абонентське обслуговування (п. 44 підр. 2 розд. ХХ ПК України).
Проте, в даному випадку, спірні правовідносини стосуються поставки товарів, а платником податків, в якого виникає обов'язок сплачувати податкове зобов'язання з ПДВ є ТОВ «НВП «Техноекс», а не КПТМ «Черкаситеплокомуненерго».
Отже, використання відповідачем, як підрядником, при наданні комунальних послуг в господарських операціях з іншими контрагентами тих чи інших методів оподаткування податком на додану вартість не може впливати на його обов'язок виконувати договірні зобов'язання в межах договорів поставок товарі (робіт, послуг), в яких Відповідач виступає покупцем.
З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції цілком вірно визнав обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлений товар у розмірі 117 745,76 грн. та задовольнив позов у вказаній частині. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо позовних вимог про стягнення 6 096,96 грн. 3 % річних, 23 197,79 грн. інфляційних втрат та 59 823,43 грн. пені, слід зазначити таке.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Згідно пункту 7.2. договору покупець за затримку оплати товару сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла під час прострочення оплати, від вартості неоплаченого товару за кожен день такого прострочення
Договору за порушення термінів оплати товару , покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на дату нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день оплати;
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Враховуючи те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого за договором, позивач відповідно до положень договору та ЦК України має право нарахувати пеню, 3% річних та інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду.
З огляду на вказані обставини суд першої інстанції цілком вірно перевіривши розрахунки позивача інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про їх відповідність періоду нарахування та сумі боргу, а методика нарахування відповідає висновку щодо застосування ст.. 625 ЦК України, викладеному у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 23 197,79 грн. інфляційних втрат за період з 01.09.2023 до 30.04.2025 та 6 096,96 грн. 3% річних за період з 06.09.2023 до 27.05.2025 та задовольнив позов у вказаній частині. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Відповідно до ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом першої інстанції цілком вірно встановлено, що розрахунки пені позивачем здійснено без урахування ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто за період більший ніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З огляду на вказані обставини суд першої інстанції цілком вірно, перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, суд першої інстанції визнав, що такий розрахунок виконано без врахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України, так як позивач не обмежив нарахування пені шестимісячним строком та нарахував пеню за 631 день прострочення виконання грошового зобов'язання та, з огляду на вказане частково задовольнив позовні вимоги про стягнення пені за розрахунком суду в сумі 19 770,29 грн. за період з 06.09.2023 до 06.03.2024 за 183 дні. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ) гарантує право на справедливий суд, невід'ємним елементом якого ЄСПЛ визнає вимогу щодо вмотивованості (обґрунтованості) судових рішень. Хоча термін "вмотивованість" прямо не згадується у статті 6, ЄСПЛ послідовно тлумачить його як обов'язкову складову справедливого судового розгляду.
У справі "Van de Hurk v. the Netherlands" ЄСПЛ наголосив, що дія статті 6 Конвенції полягає, серед іншого, в тому, щоб зобов'язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами. У справі "Hirvisaari v. Finland" Суд зазначив, що однією з функцій вмотивованого рішення є демонстрація сторонам того, що їх вислухали, а також надання можливості оскаржити таке рішення.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржник був почутим, йому надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
У рішенні у справі «Peleki v. Greece» (заява № 69291/12; пункт 71) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (рішення у справі «Moreira Ferreira v. Portugal» (no 2), заява № 19867/12, пункт 85).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне, обґрунтоване та мотивоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.08.2025 у справі № 925/607/25, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.08.2025 у справі № 925/607/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.08.2025 у справі № 925/607/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 02.10.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді О.В. Тищенко
О.О. Хрипун