вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" жовтня 2025 р. Справа№ 910/2440/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Хрипуна О.О.
Тищенко О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін)
матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Машинері»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 (повний текст складено 19.08.2025)
про відмову у поновленні процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву
у справі № 910/2440/25 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Приватного підприємства фірми «Торгбуд-сервіс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Машинері»
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг»
про стягнення 3 001 791,18 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/2440/25 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Машинері» про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву відмовлено.
Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що:
- відповідач, починаючи з 29.04.2025 був обізнаний про розгляд судом даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву (29.04.2025 відповідачем було отримано ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 про виклик ТОВ «Юніверсал Машинері» у підготовче засідання призначене на 22.05.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення), однак відзив подано відповідачем лише 03.07.2025;
- з'ясування заперечень сторони проти позовних вимог (подання відзиву на позовну заяву) та вирішення заяв сторін, зокрема про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву є завданням підготовчого провадження, проте наразі розгляд справи здійснюється по суті та дана стадія судового процесу не передбачає подання відзиву на позовну та вирішення судом питання про поновлення строку на його подання;
- наведені відповідачем обставини в обґрунтування причин пропуску процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, а саме те, що відповідач не отримував копії ухвали про відкриття провадження, і не був обізнаний про розгляд цієї справи, а також те, що 18.06.2025 ТОВ «Юніверсал Машинері» уклало договір про надання правової допомоги з АО «Левіафан» для представництва інтересів відповідача у справі № 910/2440/25, не є поважними, з огляду на встановлені судом обставини щодо отримання 29.04.2025 відповідачем ухвали суду від 17.04.2025. При цьому, на відповідача, як юридичну особу, зареєстровану за законодавством України покладений обов'язок зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), чого відповідачем своєчасно не було здійснено, для отримання процесуальних документів в електронній формі;
- вказане свідчить про те, що наведені відповідачем у заяві обставини не є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення відповідача та такими, що пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідної процесуальної дії у визначений законом строк.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, 29.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Машинері» через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» у встановлений процесуальний строк звернулась з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, у якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/2440/25 про відмову у поновленні процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, ухвалити нове рішення у справі № 910/2440/25, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Машинері» про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву та визнати поважними причини неподання Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Машинері» відзиву на позовну заяву по справі № 910/2440/25 під час підготовчого провадження, поновити строк на подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Машинері» відзиву на позовну заяву по справі № 910/2440/25.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що:
- оскільки поштовий конверт з ухвалою суду від 24.03.2025 повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», то оформлена в паперовому вигляді ухвала від 24.03.2025 про відкриття провадження - не була вручена відповідачу;
- ТОВ «Юніверсал Машинері» зареєструвало електронний кабінет 18.06.2025 о 17:19. Таким чином до 18.06.2025 ухвала суду від 24.03.2025 про відкриття провадження - не вручалася відповідачу, а відтак встановлений судом в ухвалі від 24.03.2025 процесуальний строк у 15 днів на подання відзиву на позовну заяву почав свій перебіг на наступний день після настання події, отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження, а саме - 19.06.2025 та закінчився 04.07.2025 року. Відмовляючи у поновленні строку на подання відзиву на позовну заяву, суд першої інстанції не врахував, що такий строк ним визначено в ухвалі від 24.03.2025 про відкриття провадження, і цей строк становить 15 днів з моменту настання події - отримання копії цієї ухвали, і що такий строк мав перебіг у період з 19.06.2025 до 04.07.2025;
- при цьому те, що закінчення встановленого судом відповідачу процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву припало на період часу, коли підготовче провадження було закрите, не може бути підставою для позбавлення відповідача права на подання відзиву на позовну заяву та вираження позиції щодо пред'явлених до нього вимог;
- суд першої інстанції не врахував, що застосування надмірного формалізму та неприйняття від відповідача відзиву на позовну заяву може призвести до невсебічного розгляду справи та покладення на нього надмірного матеріального тягаря, внаслідок неврахування вираженої ним позиції по суті спору, відомостей щодо виконання зобов'язань в договірних відносинах, розміру наявної заборгованості, а також заперечень відповідача проти розрахунків штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат;
- висновки суду першої інстанції, відображені в оскаржуваній ухвалі, що вказують на те, що відповідач мав усі можливості подати відзив на позовну заяву до закриття підготовчого провадження, оскільки сам з'явився в судове засідання 19.06.2025 року та отримував судові повідомлення у минулий період - не є достатньо обгрунтованими.
Встановлений судом строк в 15 днів для реалізації права відповідача на подання відзиву на позовну заяву пов'язаний із подією - отримання копії ухвали від 24.03.2025 року, що настала 18.06.2025 року, а не у інший, минулий період часу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2025 справа № 910/2440/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.
Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).
Відповідно до ч. 1. ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до правил ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у справі № 910/2440/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Машинері» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/2440/25; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
10.09.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу ТОВ «Юніверсал Машинері» на ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.08.2025 р. у справі № 910/2440/25 залишити без задоволення,а ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.08.2025 у справі № 910/2440/25 залишити без змін, пославшись на те, що:
- при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було повно та всебічно надано оцінку всім доводам та доказам на їх підтвердження, наведеним учасниками справи, внаслідок чого зроблено висновок про те, що наведені відповідачем обставини в обґрунтування причин пропуску процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, не є поважними, з огляду на встановлені судом обставини щодо отримання 29.04.2025 відповідачем ухвали суду від 17.04.2025 про виклик ТОВ «Юніверсал Машинері» у підготовче засідання призначене на 22.05.2025. При цьому, на відповідача, як юридичну особу, зареєстровану за законодавством України покладений обов'язок зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), чого відповідачем своєчасно не було здійснено, для отримання процесуальних документів в електронній формі;
- наведені відповідачем у заяві обставини не є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення відповідача та такими, що пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідної процесуальної дії у визначений законом строк;
- відповідач не надав жодного доказу на підтвердження поважності обставин, що зумовили пропуск процесуального строку на подання відзиву, а наведені ним доводи вказують на нехтування останнім своїми процесуальними обов'язками, що не може бути достатньою підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, зазначивши, що він, у зв'язку з переглядом ухвали суду першої інстанції за поданою відповідачем апеляційною скаргою несе витрати на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн., а детальний розрахунок та обґрунтування понесення таких витрат буде надано протягом 5 днів після винесення постанови судом апеляційної інстанції.
Станом на 01.09.2025 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
В лютому 2025 року Приватне підприємство - фірма «Торгбуд-сервіс» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал машинері» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 3 001 791,18 грн., з яких: 928 177, 74 грн. - основний борг, 1 614 871,20 грн. - неустойки, 138 326,39 грн. - 3 % річних та 320 415,85 грн. - інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025, серед іншого, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.04.2025 о 09:50 год., до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/2440/25 призначено на 19.06.2025.
В судовому засіданні 19.06.2025 оголошено перерву до 14.08.2025.
03.07.2025 до суду першої інстанції надійшла заява відповідача про поновлення процесуального строку, в якій він просить визнати поважними причини неподання відповідачем суду відзиву на позовну заяву, клопотання про зменшення розміру неустойки, та клопотання про закриття провадження під час підготовчого провадження та поновити йому строк на подання відзиву на позовну заяву, клопотання про зменшення розміру неустойки та клопотання про закриття провадження відповідача, і прийняти їх до матеріалів справи.
Також, 03.07.2025 від відповідача до суду першої інстанції надійшли:
- відзив на позовну заяву;
- заява, в якій відповідач просить суд визнати поважними причини неподання відповідачем даної заяви на стадії підготовчого провадження згідно поданого окремого письмового клопотання відповідача та поновити строк на подання цієї заяви про закриття провадження та закрити провадження у даній справі в частині стягнення боргу з відповідача на користь позивача на суму 100 000,00 грн., у зв'язку із відсутністю спору в цій частині заявлених вимог;
- заява про зменшення розміру неустойки (пені), в якій заявник просить вирішити питання щодо поновлення процесуального строку на подання даної заяви, згідно окремо поданого письмового клопотання відповідача та поновити строк на подання даної заяви, а також зменшити розмір неустойки (пені) до 19 628,65 грн. для стягнення з відповідача на користь позивача, що становить 3 % від наявного залишку суми боргу у розмірі 654 288,18 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/2440/25 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Машинері» про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву відмовлено, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.
Матеріалами справи підтверджено наступне.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 була направлена судом першої інстанції рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: б. Верховної Ради, буд. 7, м. Київ, 02100, проте вказане відправлення повернувся до суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Водночас 29.04.2025 відповідачем було отримано ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 про виклик ТОВ «Юніверсал Машинері» у підготовче засідання призначене на 22.05.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0610248151644.
Проте, представник відповідача у підготовче засідання призначене на 22.05.2025 не заявився, відзив на позовну заяву не подав.
Ухвалою від 22.05.2025 закрито підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.06.2025. Вказане ухвала була отримана відповідачем 30.05.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0610256438855.
З протоколу судового засідання № 4720631вбачається, що представник відповідача був присутній у судовому засіданні 19.06.2025, проте відзив на позовну заяву до початку розгляду справи по суті не подав.
Як встановлено вище, відзив подано відповідачем лише 03.07.2025.
В своїй апеляційній скарзі скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції, відображені в оскаржуваній ухвалі, що вказують на те, що відповідач мав усі можливості подати відзив на позовну заяву до закриття підготовчого провадження, оскільки сам з'явився в судове засідання 19.06.2025 та отримував судові повідомлення у минулий період - не є достатньо обґрунтованими, а встановлений судом строк в 15 днів для реалізації права відповідача на подання відзиву на позовну заяву пов'язаний із подією - отримання копії ухвали від 24.03.2025, що настала 18.06.2025, а не у інший, минулий період часу.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями скаржника, у зв'язку наступним:
У пункті 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 відповідача зобов'язано надати суду:
- в строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог та доданням оригіналів для огляду та належним чином завірених копій підтверджуючих документів, на які міститься посилання у відзиві. Звернути увагу відповідача, що відзив повинен містити мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство;
- докази направлення відзиву з доданими до нього документами на адресу позивача;
- заперечення на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Як встановлено вище вказана ухвалу було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: б. Верховної Ради, буд. 7, м. Київ, 02100, проте вказане відправлення повернувся до суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 908/794/19(905/1646/17).
Правила вручення судового рішення регламентовані положеннями ст.. 242 ГПК України.
Днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України).
В ч. 11 ст. 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
26. Виходячи зі змісту ст.ст. 120, 242 ГПК України пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270), у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Колегія суддів також звертає увагу на те, що в пункті 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 та в пункті 97 постанови від 17.05.2024 об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв'язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України).
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи (подібний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі № 906/638/22).
Колегія суддів вважає, що повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, яке повернуто органами зв'язку з позначкою «за закінченням терміну зберігання», з урахуванням конкретних обставин справи може вважатися належними доказами про виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію.
Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої адреси, але не користується чи не стежить за ними.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.06.2025 у справі № 5011-46/18261-2012.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі (ч. 8 ст.165 ГПК України).
Тобто, оскільки дата відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» - 03.04.2025, то згідно зі статтею 165 ГПК України у відповідності з п.5 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву сплив 19.04.2025, проте відповідач подав відзив на позовну заяву лише 03.07.2025 (відмітка про реєстрацію документа), тобто, з порушенням строків встановлених ст. 165 ГПК України та п.5 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 24.03.2025.
Відповідно до ч. 7 ст. 116 ГПК України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Згідно ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Статтею 113 ГПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Порядок поновлення та продовження процесуальних строків визначений в статті 119 ГПК України, відповідно до якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу (ч.7 ст.119 ГПК України).
Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
Колегія суддів зазначає, що закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Таким чином, пропущений процесуальний строк може бути поновлений лише за заявою учасника справи у разі, якщо суд визнає наведені причини пропуску цього строку поважними, в той час як продовжити встановлений процесуальний строк суд має право також із власної ініціативи, однак у цьому разі відповідне продовження строку може мати місце лише до його закінчення.
Наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 18.02.2019 у справі № 922/1161/18, від 02.12.2019 у справі № 921/230/19.
Водночас, наведені відповідачем обставини в обґрунтування причин пропуску процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, а саме те, що відповідач не отримував копії ухвали про відкриття провадження, і не був обізнаний про розгляд цієї справи, а також те, що 18.06.2025 ТОВ «Юніверсал Машинері» уклало договір про надання правової допомоги з АО «Левіафан» для представництва інтересів відповідача у справі № 910/2440/25, не є поважними, з огляду на встановлені судом вище обставини щодо невиконання вимог ухвали від 24.03.2025, отримання 29.04.2025(відмітка на рекомендованому повідомленні № 0610248151644) відповідачем ухвали суду від 17.04.2025 про виклик ТОВ «Юніверсал Машинері» у підготовче засідання призначене на 22.05.2025.
Слід окремо зазначити про таке.
При цьому, на відповідача, як юридичну особу, зареєстровану за законодавством України покладений обов'язок зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), чого відповідачем своєчасно не було здійснено, для отримання процесуальних документів в електронній формі.
Указом Президента України від 11.06.2021 №231/2021 затверджено Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021 - 2023 роки (далі - Стратегія).
Підпунктом 4.1.4 п.4 розд.4 «Напрями та заходи» Стратегії визначено, що з метою покращення доступу до правосуддя необхідно забезпечити розвиток електронного судочинства з урахуванням світових стандартів у галузі інформаційних технологій, його інтегрування в національну інфраструктуру електронного врядування через, зокрема, впровадження сучасного електронного діловодства в суді, електронного ведення справ, електронних комунікацій із судом, кабінету судді та кабінету учасника процесу.
З 05.10.2021 в Україні розпочала функціонувати ЄСІТС (до цього вона працювала в тестовому режимі і реєстрація електронного кабінету не була обов'язковою).
Відповідно до ч.7 ст.15-1 Закону «Про судоустрій і статус суддів» Положення про ЄСІТС затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адміністрації України та після консультацій з Радою суддів України.
05.10.2021 набрало чинності Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 (далі - Положення про ЄСІТС).
Отже, 05.10.2021 є датою початку функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний Суд», підсистеми відеоконференцзв'язку (30 днів із дня опублікування Вищою радою правосуддя в газеті «Голос України» оголошення про створення та забезпечення функціонування вказаних підсистем (модулів) ЄСІТС) (див. п.7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №204/2321/22).
У публічному оголошенні про початок функціонування ЄСІТС Вища рада правосуддя на своєму сайті (https://hcj.gov.ua/news/elektronne-sudochynstvo-v-diyi-v-ukrayini-oficiyno-pochynayut-funkcionuvaty-try-pidsystemy) повідомила, що, з 05.10.2021 починають офіційно функціонувати окремі підсистеми (модулі) ЄСІТС:
- «Електронний кабінет»;
- «Електронний суд»;
- підсистема відеоконференцзв'язку.
Вища рада правосуддя звернула увагу, що задля успішного користування сервісами згідно з вимогами чинного процесуального законодавства адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки мають зареєструвати офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку.
Вища рада правосуддя також вказала, що використання підсистем (модулів) ЄСІТС здійснюється у порядку, визначеному Положенням про ЄСІТС, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, та нормами процесуального законодавства, що регулюють порядок вчинення таких дій після початку функціонування відповідних підсистем (модулів) ЄСІТС.
Відповідне оголошення про початок роботи окремих модулів ЄСІТС було надруковане у газеті «Голос України» №168 (7668) від 04.09.2021 на 15 сторінці та на вебпорталі «Судова влада України».
Діюча редакція абз.1 ч.6 ст.6 ГПК передбачає, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Закон №3424 передбачає, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім абзаців 2 і 3 пп."а" п.2, абзаців 2 і 3 пп."а" пп.3 п.1 цього Закону в частині обов'язкової реєстрації юридичними особами (приватної форми власності) електронних кабінетів в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, які вводяться в дію через сім місяців з дня опублікування Закону №3200. Тобто, відповідні зміни до ГПК набули чинності 04.11.2023, тоді як до інших процесуальних кодексів - пізніше.
ЄСІКС може ефективно та повноцінно функціонувати, якщо всі учасники справи будуть мати електронні кабінети, це дозволить значно пришвидшити процес обміну документами та робить його менш витратним як для учасників справи, так і для суду. Саме тому законодавець після певного перехідного етапу, коли реєстрація електронного кабінету була добровільною, перейшов до запровадження обов'язкової реєстрації електронних кабінетів для певних категорій осіб.
Електронний кабінет є сервісом, який розроблений та запропонований державою всім учасникам судових процесів. Особливістю повноцінного онлайн судочинства (електронного суду) є те, що особа - учасник справи повинна мати можливість вчинити будь-які процесуальні дії онлайн, у режимі 24/7, без необхідності фізичного відвідування пошти, банку чи суду.
Отже, відповідно до частин 1, 4 ст.6 ГПК у господарських судах функціонує ЄСІКС. ЄСІКС відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Так, згідно із ч. 8 ст. 6 ГПК України особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІКС, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІКС,з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.
З урахуванням викладеного об'єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 30.08.2021 у справі № 908/3731/23 дійшла висновку, що з 04.11.2023 (дата набуття змін до абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України, внесених законом №3424) у всіх юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, виник обов'язок зареєструвати електронний кабінет.
Відповідно до ч. 3 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, відповідач несе певні негативні наслідки невиконання обов'язку з реєстрації електронного кабінету. Ці наслідки прямо передбачені ГПК, вони є збалансованими та пропорційними, тобто не порушують основоположні принципи господарського процесу, такі як верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом та судом, диспозитивність, гласність та відкритість судового процесу, змагальність сторін, пропорційність, зокрема, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами тощо. Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №752/11445/22, від 01.02.2024 у справі №520/11344/23, від 28.03.2023 у справі №260/1322/21 (з урахуванням відмінностей у змісті процесуальних кодексів).
Реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справі перебуває у тісному зв'язку зі стадіями судового провадження і пов'язана з перебігом процесуальних строків.
Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.
Під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ГПК, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків.
Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Питання щодо поновлення встановленого законом строку безпосередньо пов'язане з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов'язком та спрямоване на реалізацією саме його суб'єктивних процесуальних прав (обов'язків).
Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку, у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності
Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного суду від 06 грудня 2023 року по справі № 918/604/23.
Дослідивши доводи скаржника щодо причин пропуску строку для подання зустрічного позову, колегія суддів прийшла до висновку про їх відхилення як необґрунтованих, оскільки, навіть якщо не взяти до уваги присічний п'ятнадцятиденний строк на подачу відзиву на позовну заяву, що встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025, то отримавши ухвалу суду 17.04.2025 (відмітка на рекомендованому повідомленні № 0610248151644) про виклик ТОВ «Юніверсал Машинері» у підготовче засідання призначене на 22.05.2025, скаржник мав достатньо часу подати відзив на позовну заяву до закінчення підготовчого засідання. Крім того, ухвала суду від 22.05.2025 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.06.2025 була отримана відповідачем 30.05.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а представник відповідача був присутній у судовому засіданні 19.06.2025, проте відзив на позовну заяву до початку розгляду справи по суті не подав.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач ще на стадії підготовчого провадження був обізнаний із розглядом даної справи, проте не подав відзив на позовну заяву, разом з клопотанням про поновлення строку на його подання на стадії підготовчого провадження.
Апеляційний суд зазначає, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для прискорення процедури розгляду, зокрема стежити за станом справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та «Трух проти України» (ухвала), заява № 50966/99 від 14.10.2003).
Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).
У даному випадку суд враховує, що матеріали справи містять поштові відправлення, які підтверджують отримання скаржником ухвал суду по справі №910/2440/25 ще на стадії підготовчого провадження та про його закінчення. Між тим, скаржник, будучи обізнаним про відкрите судове провадження, з метою добросовісного користування процесуальними правами учасника судового процесу згідно з вимогами ст. 43 ГПК України, повинен був виявляти інтерес до відомого йому провадження, що, однак, ним вчасно зроблено не було.
Також колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до приписів ст. 161 ГПК України, При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання (ч. 2 ст. 177 ГПК України).
Частиною 2 ст. 182 ГПК України встановлено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема: вирішує заяви та клопотання учасників справи; у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що з'ясування заперечень сторони проти позовних вимог (подання відзиву на позовну заяву) та вирішення заяв сторін, зокрема про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву є завданням підготовчого провадження.
Оскільки розгляд справи в суді першої інстанції вже здійснюється по суті та дана стадія судового процесу не передбачає подання відзиву на позовну та вирішення судом питання про поновлення строку на його подання, судом першої інстанції було підставно відмовлено у задоволенні заяви відповідача про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.
Так, ч. 1 ст. 207 ГПК України визначено, що головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
Приписи даної статті визначають право суду вирішити заяви чи клопотання пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. Проте, відзив на позовну заяву є заявою по суті справи та процесуальним законодавством чітко визначено порядок та строки його подання.
Скаржник в своїй апеляційній скарзі зазначив, що не погоджується з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, проте колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що без належного обґрунтування, таке непогодження не може бути підставою для скасування судового рішення.
Крім того, за практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).
Одночасно, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У даному випадку, скаржником не дотримано вимоги чинного законодавства України та суду щодо строків подання відзиву на позовну заяву, що не може вважатися надмірним формалізмом, тому його доводи про надмірний формалізм ґрунтуються на неправильному тлумаченні ним норм права.
З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується судова колегія, про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Машинері» про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, оскільки наведені відповідачем у заяві обставини не є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення відповідача та такими, що пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідної процесуальної дії у визначений законом строк.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законну обґрунтовану ухвалу, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/2440/25, отже підстав для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Машинері» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Машинері» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/2440/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/2440/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/2440/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 02.10.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді О.О. Хрипун
О.В. Тищенко