Єдиний унікальний №333/855/25 Головуючий в 1 інст.Тучков С.С.
Провадження №33/807/730/25 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
22 серпня 2025 року місто Запоріжжя
Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою останнього на постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 19 травня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,
стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою суду, 12 січня 2025 року о 00-36 годині в м.Запоріжжя, Комунарський район, по вул.О. Говорухи, 7, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ЗАЗ 110308», з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Від керування транспортним засобом відсторонений.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв'язку відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що він не перебував в стані алкогольного сп'яніння, не вживав алкогольні напої, в нього міг бути запах ліків, які він періодично вживає, оскільки страждає певним хронічним захворюванням, на постійній основі приймає певні препарати.
Зауважує, що порушення мови є його фізіологічною ознакою, ніяких порушень координації рухів в нього не було, він раніше ніколи не притягався до адміністративної відповідальності, тому не знав процедури проходження огляду. Дійсно, працівник поліції запропонував йому пройти огляд на місці за допомогою спеціальних технічних засобів, він продув прилад, але він нічого не зафіксував, при цьому, він не відмовлявся від огляду.
Посилається на те, що огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Вказує на відсутність в матеріалах справи документів, які б свідчили про відсторонення його від керування транспортним засобом.
Звертає увагу на те, що направлення на огляд не було виписане своєчасно.
На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про закриття справи про адміністративне правопорушення.
В судове засідання, призначене на 22 серпня 2025 року особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , не з'явився, про день та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином.
Згідно з довідкою помічника судді, в телефонному режимі ОСОБА_1 просив розглядати справу без його участі.
З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справи без участі ОСОБА_1 , що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з'ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №218813 від 12 січня 2025 року, з якого убачається, що 12 січня 2025 року о 00-36 годині в м.Запоріжжя, Комунарський район, по вул.О. Говорухи, 7, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ЗАЗ 110308», з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Від керування транспортним засобом відсторонений;
- у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого убачається, що огляд ОСОБА_1 проведений у зв'язку з виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6810 не проводився у зв'язку із відмовою останнього;
- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12 січня 2025 року;
- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.
Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті заступника командира взводу №1 роти №2 батальйону №1 УПП в Запорізькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Зубенка О., згідно з яким, останній доповідає, що 12 січня 2025 року під час несення служби в Комунарському районі м.Запоріжжя о 00 год. 36 хв. було зупинено транспортний засіб «ЗАЗ 110308» НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 , у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Алкотестер Драгер 6810 та у лікаря-нарколога відмовився. Стосовно ОСОБА_1 було складено за ч.1 ст.130 КУпАП за порушення п.2.5 ПДР України. Вилучено посвідчення водія. Тимчасовий дозвіл не видавався у зв'язку з відмовою в отриманні. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсторонено шляхом залишення транспортного засобу на місці зупинки без порушень ПДР. Подія зафіксована на бодікамеру.
Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.
Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.
Як зазначено в оскаржуваній постанові суду, при розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 участі не брав.
Як зазначено вище, в судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , теж не з'явився, про день та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, згідно з довідкою помічника судді, в телефонному режимі ОСОБА_1 просив розглядати справу без його участі.
На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Те, що судом першої інстанції суд було відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про закриття справи про адміністративне правопорушення, не вказує на неправильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Що стосується доводів ОСОБА_1 , викладених в апеляційній скарзі, щодо відсутності у нього на час події ознак алкогольного сп'яніння, то суд апеляційної інстанції вважає ці доводи безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у справі доказами.
З відеозапису події убачається, що огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння був проведений у зв'язку із виявленням у останнього ознак алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), про що останнього було повідомлено в ході спілкування з працівниками поліції та запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6810, на що останній погодився. Далі, відеозаписом події зафіксовано, що ОСОБА_1 під час продуття спеціального технічного приладу Драгер, не правильно дув у мундштук та фактично імітував саме продуття приладу. Після чого, працівниками поліції, ОСОБА_1 були роз'яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння та повідомлено про те, що у разі ухилення від проходження огляду на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за п.2.5 ПДР, а саме - відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку. В подальшому, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога, на що останній спочатку погодився, проте, далі, відеозаписом події зафіксовано, що ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, мотивуючи свою відмову тим, що він не бажає залишати автомобіль, у зв'язку із чим, працівниками поліції на водія ОСОБА_1 було складено протокол за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку.
Разом з тим, як зазначалось вище, ОСОБА_1 неодноразово був повідомлений працівниками поліції про наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Те, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, підтверджується не тільки відомостями з протоколу, а й направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозаписом події та актом огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Отже, у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння.
В свою чергу, статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (в подальшому Інструкція), згідно з якими, водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння. Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Наведене дає підстави стверджувати, що у ході провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, яке полягає у відмові водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність у такої особи ознак алкогольного сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.
В цьому випадку ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, що є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що він не відмовлявся від проходження огляду, не відповідає фактичним обставинам справи та спростовуються вищевказаними доказами в т.ч. відеозаписом, доданим до протоколу про адміністративне правопорушення, на якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Драгер, так і в медичному закладі у лікаря-нарколога.
Отже, наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а доводи апелянта про протилежне є безпідставними та суперечать матеріалам справи.
Відповідаючи на доводи апелянта щодо відсутності свідків події під час проходження його огляду на стан алкогольного сп'яніння, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Відповідно до положень ч.2 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, те, що в цьому випадку не були залучені свідки, проте, велась відеофіксація, вимогам закону не суперечить.
Також, суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апелянта щодо відсутності відомостей про його відсторонення від керування транспортним засобом, та вважає їх безпідставними та такими, що спростовуються відеозаписом події, на якому зафіксовано, що працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про те, що його відсторонено від керування транспортним засобом.
Вищевказані відомості відображені і в рапорті заступника командира взводу №1 роти №2 батальйону №1 УПП в Запорізькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Зубенка О.
Окрім того, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №218813 від 12 січня 2025 року також містяться дані щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом шляхом залишення транспортного засобу припаркованим без порушення ПДР.
Від підпису у протоколі ОСОБА_1 відмовився.
Даних про те, що після оформлення адміністративного матеріалу ОСОБА_1 дозволено керувати автомобілем, в матеріалах справи немає.
Перевіряючи доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, про те, що направлення на огляд не було виписане своєчасно, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 керував автомобілем о 00 годині 36 хвилин, направлення на огляд щодо ОСОБА_1 оформлено о 00 год. 41 хв., а сам протокол про адміністративне правопорушення складений о 01 хв. 26 хв., після того, як ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, що жодним чином не свідчить про порушення з боку поліцейських, а навпаки вказує на послідовність та правомірність їх дій.
Окрім того, як зазначено вище, ОСОБА_1 категорично відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Отже, наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а доводи апелянта про протилежне є безпідставними та суперечать матеріалам справи.
На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.
Об'єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.
Всі докази, додані до протоколу, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.
Достовірність цих доказів апелянтом у встановленому законом порядку не спростовано.
Вина ОСОБА_1 підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з'ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.
Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.
Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 19 травня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду С.В. Дадашева
Дата документу Справа № 333/855/25