Єдиний унікальний №322/583/24 Головуючий в 1 інст. Губанов Р.О.
Провадження №33/807/114/25 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
15 серпня 2025 року місто Запоріжжя
Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього - адвоката Кравчуна Д.В. на постанову Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 09 травня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік,
стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Згідно з постановою суду, 24 березня 2024 року о 14 год. 10 хв. в районі будинку №51 по вул.Гриценка в с.Новоіванківка, Запорізького району, Запорізької області, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Daewoo д.н. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 (а) Правил дорожнього руху.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Кравчун Д.В. просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог зазначає про те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції винесена у відсутність ОСОБА_1 .
На думку захисника, докази, що містяться в матеріалах справи, не дають підстав вважати, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, а відтак обов'язку проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у останнього не виникало.
Заявлене захисником - адвокатом Кравчуном Д.В. клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки вперше апеляційну скаргу захисник-адвокат Кравчун Д.В. подав 18 травня 2024 року, постановою Запорізького апеляційного суду від 28 травня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Кравчуна Д.В. було повернуто особі, що її подала, у зв'язку з невиконанням вимог ст.271 КУпАП, а саме - не долученням до апеляційної скарги документів на підтвердження повноважень на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, як захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вдруге з апеляційною скаргою захисник-адвокат Кравчун Д.В. звернувся вже 31 травня 2024 року в якій, окрім вимог щодо скасування вищевказаної постанови суду, просить поновити строк на апеляційне оскарження. Враховуючи те, що первісна апеляційна скарга була подана захисником-адвокатом Кравчуном Д.В. в межах строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції вважає за можливе поновити апелянту строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не убачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.
В судове засідання, призначене на 15 серпня 2025 року особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Кравчун Д.В., а також інші захисники не з'явились, про день та час судового засідання повідомлялись своєчасно та належним чином, причини неявки до суду апеляційної інстанції не повідомили, клопотань про відкладення судового засідання від останніх до суду також не надходили.
Суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав апеляційний розгляд провадження за для виклику ОСОБА_1 , останній викликався до суду, шляхом направлення судової повістки за адресою вказаною у протоколі про адміністративне правопорушення, яка повернулась до суду із відміткою «вручено особисто», а також за допомогою оголошення на сайті Судової влади України.
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного суду, викладеній у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 згідно якої, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.
Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява N3236/03, п.41) від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».
Суд не зобов'язаний сам з'ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов'язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи.
Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 та дотримання його права на особисту участь під час апеляційного розгляду провадження.
Проте, подальше відкладення апеляційного розгляду через неявку ОСОБА_1 може затягнути цей розгляд на невизначений час.
З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Кравчуна Д.В. та інших захисників, що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову суду в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з'ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №180976 від 24 березня 2024 року, з якого убачається, що 24 березня 2024 року о 14 год. 10 хв. в районі будинку №51 по вул.Гриценка в с.Новоіванківка, Запорізького району, Запорізької області, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Daewoo д.н. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 (а) Правил дорожнього руху;
- у рапорті реєстрації про подію ЄО №703 від 24 березня 2024 року;
- у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого убачається, що огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння. Огляд проводився за допомогою Alcotest Drager 6810. В результатах огляду зазначено, що проба позитивна - 2,28 % проміле. Від підпису в графі «з результатами згоден» ОСОБА_1 відмовився;
- у роздруківці Alcotest Drager 6810 від 24 березня 2024 року №2093;
- у направленні на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від24 березня 2024 року;
- у письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 24 березня 2024 року, які підтвердили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, те, що він пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу, та результати огляду були позитивні - 2,28 Проміле;
- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.
Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.
Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.
Як зазначено в оскаржуваній постанові суду, при розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 участі не брав.
В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 також не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки до суду апеляційної інстанції не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання від останнього до суду теж не надходили.
На думку суду апеляційної інстанції, доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника-адвоката Кравчуна Д.В., правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідаючи на доводи сторони захисту про те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції була винесена у відсутність ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначає про таке.
За змістом положень частини 3 статті 268 КУпАП, присутність осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП не є обов'язковою.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 судом направлялась судова повістка за адресою: АДРЕСА_1 , що вказана у протоколі про адміністративне правопорушення, з викликом до суду на 09 травня 2024 року, яка повернулась до суду з відміткою «вручено особисто».
Також, ОСОБА_1 під час оформлення адміністративних матеріалів був обізнаний про те, що розгляд справи відбудеться саме у Новомиколаївському районному суді Запорізької області, а відтак останній повинен був цікавиться судовим провадженням згідно з практикою Європейського суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, відповідно до якої, «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Враховуючи вищевикладене, на думку апеляційного суду, судом першої інстанції було вжито всіх можливих заходів для забезпечення ОСОБА_1 можливості взяти участь у розгляді справи, проте, у призначене судове засідання 09 травня 2024 року останній не з'явився, жодних клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 на адресу суду першої інстанції не надходило, у зв'язку з чим, суд розглянув справу без участі останнього, що не завадило суду повно і всебічно з'ясувати всі обставини справи і прийняти законне та обґрунтоване рішення.
В свою чергу, кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено обов'язкового скасування прийнятої в справі постанови через розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Більше того, при апеляційному розгляді ОСОБА_1 мав можливість реалізувати всі свої процесуальні права, проте, висновки суду першої інстанції стороною захисту не спростовані.
Доводи сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що докази, що містяться в матеріалах справи, не дають підстав вважати, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, а відтак обов'язку проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, на думку сторони захисту, у останнього не виникало, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у справі доказами.
Так, відповідно до вимог ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
З відеозапису події убачається, що огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння був проведений у зв'язку із виявленням у останнього ознак алкогольного сп'яніння, про що останнього було повідомлено в ході спілкування з працівниками поліції, та запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що він погодився. Огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 проходив на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6810. Результат огляду на стан сп'яніння, проведеного щодо ОСОБА_1 - 2,28 % проміле, що підтверджується роздруківкою тестування на алкоголь за допомогою спеціального технічного засобуAlcotest Drager 6810 від 24 березня 2024 року №2093. З результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6810, ОСОБА_1 погодився, що підтверджується відеозаписом події.
До протоколу про адміністративне правопорушення у ОСОБА_1 теж не було жодних зауважень.
Відомостей про те, що ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу та оспорював ці результати в установленому законом порядку, в матеріалах справи немає, а тому суд апеляційної інстанції не убачає в діях працівників поліції порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, який передбачений ст.266 КУпАП.
В свою чергу, згідно з положеннями п.2.9а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Жодних клопотань щодо виклику працівників поліції або витребування будь-якої інформації на підтвердження доводів апеляційної скарги від сторони захисту та самого ОСОБА_1 на адресу суду не надходило.
В свою чергу, суд не вправі за власною ініціативою збирати докази.
Порушень з боку поліцейських, які б тягли за собою визнання доказів недопустимими, не убачається.
Отже, наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за №1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.
Об'єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.
Даних про те, що ОСОБА_1 оспорював відомості, зазначені у протоколі, в матеріалах справи відсутні.
Всі докази, додані до протоколу, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.
Достовірність цих доказів стороною захисту у встановленому законом порядку не спростовано.
Вина ОСОБА_1 підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з'ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.
Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.
Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
поновити захиснику-адвокату Кравчуну Д.В. строк на апеляційне оскарження постанови Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 09 травня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Кравчуна Д.В. залишити без задоволення.
Постанову Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 09 травня 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП,залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду С.В. Дадашева
Дата документу Справа № 322/583/24