Єдиний унікальний №334/3825/24 Головуючий в 1 інст. Баруліна Т.Є.
Провадження №33/807/106/25 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
05 вересня 2025 року місто Запоріжжя
Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою останнього на постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 24 червня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,
стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Згідно з постановою суду, 28 квітня 2024 року о 08 годині 39 хвилин, стосовно ОСОБА_1 , був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №885757 за ч.1 ст.130 КУпАП, згідно якого 28 квітня 2024 року о 06 год. 10 хв. за адресою м.Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 63А, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук, блідість шкіри. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у присутності лікаря нарколога відмовився, висновок 4257 від 28 квітня 2024 року. Від керування транспортного засобу відсторонений, транспортний засіб припаркований від порушень ПДР України. Своїми діями порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог зазначає про те, що з відеозапису долученого до матеріалів справи, не вбачається в нього жодних ознак сп'яніння. Його мова була чіткою та координація рухів тіла не порушена.
Вважає, що оскільки в нього не вбачалось будь-яких ознак сп'яніння, поліцейський не мав права направляти його до медичного закладу.
На думку апелянта, дії поліцейського є перевищенням владних повноважень, зловживанням службовим становищем та порушенням вимог Інструкції.
Окрім того, вказує, що в медичному закладі лікар надав йому ємність для набору сечі, та запропонував пройти до окремої кімнати. Ймовірно, через емоційно напружену ситуацію, або через відсутність фізичної потреби у сечовипусканні, він не зміг наповнити ємність.
Разом з тим, апелянт наголошує на тому, що в закладі охорони здоров'я він не відмовлявся від здачі аналізу, а фізіологічно не зміг надати зразки біологічного середовища у вигляді сечі.
При цьому, зазначає, що він неодноразово пропонував взяти будь-який інший аналіз, але його прохання були проігноровані. У свою чергу, лікар відповідно до Інструкції (за неможливістю взяти аналіз сечі) повинен був відібрати слину, змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, а якщо не можливо взяти зразки цих біологічних середовищ, повинен був взяти аналіз крові.
З відеоматеріалів вбачається, що лікарем не було запропоновано здати жодного іншого аналізу окрім забору сечі, що є порушенням вимог Інструкції.
Заявлене ОСОБА_1 клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 у розгляді справи участі не брав, згідно з наявними матеріалами справи, копія оскаржуваної постанови суду ОСОБА_1 була отримана - 03 липня 2024 року, що підтверджується довідкою від 03 липня 2024 року та рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, та вже 11 липня 2024 року ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, при цьому, зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не вбачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.
В судове засідання, призначене на 05 вересня 2025 року особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , не з'явився, про день та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки до суду апеляційної інстанції не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання від останнього до суду також не надходило.
Суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав апеляційний розгляд провадження за для виклику ОСОБА_1 , останній викликався до суду, шляхом направлення судової повістки в додаток Viber за його особистим номером телефону, смс-повідомлення було доставлено 07 липня 2025 року 13:16:43, а також за допомогою оголошення на сайті Судової влади України.
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного суду, викладеній у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 згідно якої, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.
Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява N3236/03, п.41) від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».
Суд не зобов'язаний сам з'ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов'язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи.
Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 та дотримання його права на особисту участь під час апеляційного розгляду провадження, проте останній долею цього провадження не цікавиться.
В свою чергу, подальше відкладення апеляційного розгляду через неявку ОСОБА_1 , може затягнути цей розгляд на невизначений час.
З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 , що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.
Згідно з вимогамист.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280,283 КУпАП та повно, всебічно з'ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №885757 від 28 квітня 2024 року, з якого убачається, що 28 квітня 2024 року о 06 год. 10 хв. за адресою м.Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 63А, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук, блідість шкіри. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у присутності лікаря нарколога відмовився, висновок 4257 від 28 квітня 2024 року. Від керування транспортного засобу відсторонений, транспортний засіб припаркований від порушень ПДР України. Своїми діями порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП;
- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28 квітня 2024 року;
- у висновку №4257 від 28 квітня 2024 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким, ОСОБА_1 відмовився від проходження повного медичного огляду;
- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.
Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті старшого інспектора ВНА3 УПП в Запорізькій області ДПП капітана поліції Корхового М., згідно з яким, останній доповідає, що під час несення служби 28 квітня 2024 року за підозрою щодо порушення правил дорожнього руху було зупинено транспортний засіб Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . В ході спілкування з водієм ОСОБА_1 , у останнього були виявлені явні ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, що не реагують на світло. Водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря-нарколога, на що останній погодився. Прибувши до медичного закладу, водій ОСОБА_1 почав умисно ухилятись від проходження огляду, затягуючи процедуру. Після двох годин очікування лікарем-наркологом складено висновок №4257 від 28 квітня 2024 року, яким засвідчено відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння. Стосовно водія ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1ст.130КУПАП за порушення п.2.5ПДР України. Посвідчення водія не вилучалось. Тимчасовий дозвіл не видавався. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР. Про повторність попереджений. Подія зафіксована на бодікамеру та мобільний телефон, у зв'язку з розряджанням бодікамери.
Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.
Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.
Згідно з оскаржуваною постановою суду, при розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 участі не брав.
Як зазначено вище, в судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , також не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки до суду апеляційної інстанції не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання від останнього до суду теж не надходили.
На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Перевіряючи доводи апелянта про те, що з відеозапису долученого до матеріалів справи не вбачається в нього жодних ознак сп'яніння, у зв'язку з чим поліцейський не мав права направляти його до медичного закладу, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВСУкраїни таМОЗ України09листопада 2015року №1452/735 (в подальшому Інструкція), за змістом яких, водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння. Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до Розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 встановлено порядок проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів.
Пунктом 12 Розділу 2 вказаної вище Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано вимоги законодавства про адміністративні правопорушення та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння №1452/735 та після виявлення у водія ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння направлено останнього на огляд до відповідного медичного закладу.
Зокрема, у ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, працівниками поліції були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, що підтверджується відомостями, зазначеними в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та відеозаписом події.
Згідно з направленням від 28 квітня 2024 року, працівниками поліції в результаті огляду ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп'яніння, а саме: зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук, бліда шкіра. В результатах огляду зазначено, що огляд на стан наркотичного сп'яніння не проводився у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 .
З відеозапису події убачається, що у працівників поліції виникла підозра про перебування водія ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння. У зв'язку із цим, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога, на що останній погодився. Працівниками поліції ОСОБА_1 було доставлено до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Далі, вказаним відеозаписом події зафіксовано, що лікар-нарколог запитав у ОСОБА_1 за що на нього раніше складався висновок, на що ОСОБА_1 відповів, за наркотичне сп'яніння та запитав у лікаря-нарколога чи можна здати кров, на що лікар-нарколог повідомив, що здається лише сеча. В подальшому, лікар-нарколог провів візуальний огляд ОСОБА_1 , надав йому одноразовий стаканчик та запропонував надати біологічний матеріал (сечу) для дослідження, на що ОСОБА_1 повідомив, що він бажає здати кров. Після цього, лікар-нарколог роз'яснив ОСОБА_1 процедуру проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, продемонстрував Інструкцію, згідно з якою, у осіб, що перебувають у свідомому стані - відбирається лише сеча, та пояснив ОСОБА_1 , що якщо він протягом 2-х годин не надасть біологічний матеріал (сечу), це буде вважатись відмовою від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, на що ОСОБА_1 відповів категорично, що він бажає здавати лише кров. З наявного в матеріалах справи відеозапису убачається, що поведінка водія ОСОБА_1 свідчила про ухилення від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що узгоджується і з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.
Висновок лікаря КНП «Обласного клінічного закладу з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради щодо результатів медичного огляду складений із дотриманням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735.
У вищевказаному висновку лікаря зазначено про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження повного огляду на стан сп'яніння. Від підпису у висновку ОСОБА_1 відмовився.
До версії ОСОБА_1 про те, що він не зміг надати біологічну речовину через емоційно напружену ситуацію або через відсутність фізичної потреби у сечовипусканні, суд апеляційної інстанції ставиться критично, оскільки така версія події не спростовує правильність висновків суду першої інстанції та не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення. В матеріалах справи відсутні об'єктивні дані, які би свідчили, що за станом здоров'я, ОСОБА_1 не міг здати біологічну речовину - сечу.
За наведених обставин, інспектором поліції у відповідності до вимог ст.256 КУпАП, на підставі висновку лікаря та інших матеріалів був складений протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за порушення вимог п.2.5ПДРУкраїни, за що, передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже, у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував з явними ознаками наркотичного сп'яніння.
Разом з цим, згідно з положеннями п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В цьому випадку ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, що є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, про те, що лікар-нарколог не запропонував йому надати на дослідження інший альтернативний біологічний зразок, самі по собі не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення.
Більше того, відповідно до Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, передбачено порядок проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів.
Відповідно до п.7 Розділу ІІІ вказаної Інструкції, відібрання біологічного середовища необхідне для проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини.
Пунктом 12 передбачено, що предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Згідно з п.13. для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
В той же час, пунктом 14 визначено, що якщо водій - учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, в т.ч. відеозапису події, ОСОБА_1 перебував у свідомому стані та повний огляд останнього на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога не проведений у зв'язку з тим, що поведінка ОСОБА_1 свідчила про ухилення від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Будь-яких клопотань щодо виклику працівників поліції, лікаря-нарколога, яким було складено висновок щодо результатів медичного огляду (відмова від повного медичного огляду) або витребування будь-якої інформації на підтвердження доводів апеляційної скарги, апелянтом не було заявлено.
В свою чергу, суд не вправі за власної ініціативи збирати докази.
Наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення - а саме у відмові, як водія, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, щодо перевищення працівниками поліції владних повноважень, зловживання своїм становищем та порушення Інструкції, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.
З матеріалів справи, в т.ч. з відеозапису, жодних порушень з боку поліцейських при оформленні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 не убачається.
Згідно з відеозаписом, ОСОБА_1 без жодного примусу давав пояснення з приводу обставин справи та відповідав на запитання працівника поліції.
Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 звертався з будь-якими скаргами на дії працівників поліції, суду не надано.
На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільнимНаказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за №1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.
Об'єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.
Даних про те, що ОСОБА_1 оспорював відомості, зазначені у протоколі, в матеріалах справи відсутні.
Всі докази, наявні в справі, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.
Достовірність цих доказів апелянтом у встановленому законом порядку не спростовано.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з'ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.
Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.
Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 24 червня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 24 червня 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду С.В. Дадашева
Дата документу Справа № 334/3825/24