03 жовтня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/5328/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області щодо відмови врахування заробітної плати на території Монгольської Народної Республіки з 20.04.1997 по 27.11.2011 при призначенні пенсії за віком;
зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком йому з врахуванням розміру заробітної плати за період роботи на території Монгольської Народної Республіки з 20.04.1997 по 27.11.2011, на підставі довідок виданих компанією з обмеженою відповідальністю "ЭРДЭНЭТ УЙЛДВЭР" ХХК КОО "ПРЕДПРИЯТИЕ ЭРДЭНЭТ" ERDENET MINING CORPORATION від 06.12.2013 № 194 та від 27.03.2014 № 6 з дати призначення пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач відмовив йому у врахуванні заробітної плати на території Монгольської Народної Республіки з 20.04.1997 по 27.11.2011 при призначенні пенсії за віком. Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки з його заробітної плати у встановленому порядку відраховувалися належні до сплати внески до цільових фондів. Подані довідки про заробіток засвідчені належним чином та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися у їх правдивості.
За вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач) подало до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказувало, що в діях органу Пенсійного фонду не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача. Головне управління діяло згідно вимог чинного законодавства.
В обґрунтування заперечень відповідач вказував, що відповідно до Угоди між СРСР і Монгольською народною Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення від 06.04.1981 для громадян, які переселилися з території однієї Договірної Сторони на територію другої Договірної Сторони і працювали після переселення, розмір пенсії визначається виходячи із заробітку за місцем роботи після переселення, тому відсутні законодавчі підстави для врахування заробітку, одержуваного на території Монгольської Народної республіки.
Крім того, в довідці про заробіток в Монголії № 194 від 06.12.2013 не вказано підставу видачі та відсутня інформація про сплату страхових внесків, а в довідці № 6 від 27.03.2014 також відсутня інформація про сплату страхових внесків.
З урахування наведеного відповідач вважає, що відсутні правові підстави для здійснення позивачу перерахунку пенсії.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2017 року перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області та отримував пенсію по інвалідності, 3 група, загальне захворювання, що підтверджується пенсійним посвідченням Серії НОМЕР_1 (а.с. 9).
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.06.2024 у справі № 600/5581/23-а, яке набрало законної сили 08.08.2024, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні страхового стажу набутого ним на території Монгольської Народної республіки з 20.04.1997 по 27.11.2011. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи на території Монгольської Народної республіки з 20.04.1997 по 27.11.2011, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.06.2024 у справі № 600/5581/23-а, 23.08.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернівецькій області прийнято рішення № 977260199881, яким відмовлено позивачу в переведенні пенсії за віком, оскільки ним не дотримано положень Порядку № 22-1, а саме: заява про переведення на пенсію за віком не подавалася (ас. 33).
27.09.2024 позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області заяву про переведення на пенсію за віком, яку зареєстровано 27.09.2024 за вх. № 11404 (а.с. 34 - 35).
Вказана заява за принципом екстериторіальності спрямована для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
За результатами розгляду заяви позивача, 04.10.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення № 977260199881 про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви від 27.09.2024 № 11404, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого ст. 26 цього Закону - 30 років (на дату звернення страховий стаж позивача складає 28 років 6 місяців 12 днів) (а.с. 38 на звороті).
04.10.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області направило на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області лист за вих. № 2000-0307-9/17527, в якому просило повторно розглянути заяву позивача від 27.09.2024 № 1404, враховуючи рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.06.2024 по справі № 600/5581/23-а, з урахуванням правової оцінки.
В даному листі повідомлено, що заява позивача щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 27.09.2024 № 11404 розглянута та винесено рішення про відмову від 04.10.2024 № 977260199881. До страхового стажу позивачу не зараховано період роботи на території Монгольської Народної Республіки з 20.04.1997 по 27.11.2011, оскільки рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.06.2024 по справі №600/5581/23-a (залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2024) зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи на території Монгольської Народної республіки з 20.04.1997 по 27.11.2011, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи вищенаведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулося до відповідача з проханням повторно розглянути заяву позивача від 27.09.2024 № 1404, враховуючи рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.06.2024 по справі № 600/5581/23-а, з урахуванням правової оцінки.
У відзиві відповідач стверджував, що враховуючи лист Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.10.2024 № 2000-0307-9/17527, Головним управлінням розглянуто заяву позивача від 27.09.2024, враховано зобов'язання, покладені на Головне управління рішенням суду, яке набрало законної сили 08.08.2024 та переведено позивача на пенсію за віком з 27.09.2024.
Для обчислення пенсії позивача враховано заробіток відповідно до довідки про заробітну плату № 02/14 від 21.02.2012, виданої архівом Сєвєродонецької МР за період роботи у Науково-виробничому об'єднанні «Імпульс» та № 53 від 06.02.2012, виданої трудовим архівом ЧМР за період роботи на «ВАТ» Електронмаш» з липня 1988 року по червень 1993 року (оптимальний період) та індивідуальних відомостей про застраховану особу з липня 2000 року по серпень 2024 року (індивідуальний коефіцієнт для обчислення 0,86952).
В матеріалах справи міститься рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області № 977260199881 від 09.12.2024, із змісту якого видно, що з 27.09.2024 позивачу довічно призначена пенсія за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі рішення суду (а.с. 39).
Судом також встановлено, що 25.10.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій, серед іншого, просив, повідомити врахування при розрахунку пенсії заробітну плату у період з 20.04.1997 по 27.11.2011 (а.с. 42).
За наслідками розгляду звернення, 05.11.2024 відповідач направив на адресу позивача лист за вих. № 4735-4582/Т-26/8-2400/24, в якому, посилаючись на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.06.2024 у справі № 600/5581/23-а, повідомив, що питання врахування заробітної плати за роботу на території Монгольської Народної республіки для обчислення пенсії судом не розглядалось. На виконання судового рішення по справі №600/5581/23-а йому призначено пенсію за віком відповідно до заяви від 27.09.2024 з урахуванням покладених судом зобов'язань. В результаті проведеного перерахунку розмір пенсії станом на 27.09.2024 складає 5162,86 грн. Суму боргу за період з 27.09.2024 по 31.10.2024 в розмірі 3175,44 грн було включено до додаткової відомості у листопаді 2024 року, а новий розмір пенсії 5162,86 грн включено до основної відомості у листопаді 2024 року (а.с. 15).
Покликаючись на Угоду між СРСР і Монгольською народною Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення від 06.04.1981, відповідач в листі також зазначав, що для громадян, які переселилися з території однієї Договірної Сторони на територію другої Договірної Сторони і працювали після переселення, розмір пенсії визначається виходячи із заробітку за місцем роботи після переселення, тому відсутні законодавчі підстави для врахування заробітку, одержуваного на території Монгольської Народної республіки.
Крім того, в листі вказано, що в довідці про заробіток в Монголії № 194 від 06.12.2013 не вказано підставу видачі та відсутня інформація про сплату страхових внесків, а в довідці № 6 від 27.03.2014 - відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови врахування заробітної плати на території Монгольської Народної Республіки з 20.04.1997 по 27.11.2011 при призначенні пенсії за віком протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Статтею 1 Конституції України визначено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
У ст. 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно ст. 22 Конституції України, Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 ст. 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом, і за який сплачено страхові внески.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 2, 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії визначено ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Отже за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії є документи про нарахування заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.
Що стосується зарахування трудового (страхового) стажу, набутого громадянами України, а також іноземними громадянами за час роботи за межами України, то у цих випадках необхідно керуватися імплементованими до національного законодавства України міжнародними угодами, в яких регламентується питання взаємовизнання стажу.
Згідно з ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 № 1906-IV, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII, у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
Судом встановлено та не заперечувалося сторонами під час розгляду справи по суті, що на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою щодо врахування стажу роботи, набутого на території Монголії, здійснення перерахунку розміру пенсії, у відносинах між Україною і Монголією діяла Угода між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Монгольською Народною Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення, підписана 06.04.1981, чинна з 28.01.1982.
Відповідно до ст. 1 вказаної Угоди між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Монгольською Народною Республікою "Про співпрацю в галузі соціального забезпечення", ця угода стосується всіх видів соціального забезпечення громадян, які встановлені і будуть встановлені законодавством Договірних Сторін.
Стаття 4 цієї Угоди передбачає, що при призначенні пенсії повністю зараховується трудовий стаж набутий на території обох Договірних Сторін і підтверджений компетентними органами тієї Договірної Сторони, на території якої набутий стаж. Зарахування стажу роботи на території кожної з Договірних Сторін здійснюється відповідно до законодавства тієї з них, де саме здійснювалася робота або прирівняна до неї діяльність.
Отже, законодавством передбачена можливість зарахування до страхового стажу періоду роботи на території Монголії за умови відповідного документального підтвердження.
Статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Як зазначалося вище, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено періоди, з яких складається страховий стаж, зокрема, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до п. 2 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Таким чином, можливість врахувати при призначенні пенсії заробіток, отриманий за межами України, залежить від сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України за цей період.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 552/1656/17 та від 26.04.2021 у справі № 348/2180/16-а.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.06.2024 у справі №600/5581/23-а, яке набрало законної сили 08.08.2024, встановлено, що 20.04.1997 між позивачем та Спільним гірничо-збагачувальним Монголо-Російському підприємстві "Ерденет" укладено трудовий договір № 264.
Відповідно до довідки від 23.12.2011 № 170, виданої "ЭРДЭНЭТ УЙЛДВЭР"ХХК КОО "ПРЕДПРИЯТИЕ ЭРДЭНЭТ" ERDENET MINING CORPORATION, позивач працював в компанії з обмеженою відповідальністю "Предприятие "ЭРДЭНЭТ" з 20.04.1997 інженером-електронщиком 3 категорії, згідно наказу від 06.05.1997 № 110; з 01.08.2002 інженером-програмістом 2 категорії, згідно наказу від 29.07.2002 № 93.
Звільнений позивач 27.11.2011 за станом здоров'я згідно наказу № 367 від 06.12.2011.
Згідно довідки від 01.03.2012 №04-06/к № 6, виданої "ЭРДЭНЭТ УЙЛДВЭР"ХХК КОО "ПРЕДПРИЯТИЕ ЭРДЭНЭТ" ERDENET MINING CORPORATION, позивач знаходився в Монголії в якості інженера-електронщика цеху технологічної автоматики і обчислювальної техніки Монголо-Російського спільного підприємства "ЭРДЭНЭТ" в тривалому службовому відрядження разом з сім'єю з 20.04.1997. Строк відрядження закінчується 27.11.2011.
З довідки від 27.03.2014 № 6, виданої "ЭРДЭНЭТ УЙЛДВЭР"ХХК КОО "ПРЕДПРИЯТИЕ ЭРДЭНЭТ" ERDENET MINING CORPORATION вбачається, що позивачу за період з 01.01.2002 по 31.12.2011 виплачувалась заробітна плата, загальна сума заробітку за 120 місяців склала 111981 дол. США.
На підтвердження роботи на Монголо-Російському підприємстві "Ерденет" позивачем надано архівну довідку від 06.12.2013 № 194, видану "ЭРДЭНЭТ УЙЛДВЭР"ХХК КОО "ПРЕДПРИЯТИЕ ЭРДЭНЭТ" ERDENET MINING CORPORATION про його заробітну плату за період з 1997 по 2011 роки.
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 78 КАС України врегульовано підстави звільнення від доказування. Так, ч. 4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 4 ст. 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Тобто, за змістом ч. 4 ст. 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.
Водночас, передбачене ч. 4 ст. 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.
Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами ст. 90 КАС України.
Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 № 6-327цс15, а також у постановах Верховного Суду від 28.04.2018 у справі №825/705/17, від 06.03.2019 у справі № 813/4924/13-а, від 05.09.2019 у справі № 2340/3396/18 та від 06.09.2019.
Беручи до уваги наведену норму процесуального права та встановлені по справі обставини, суд вважає, що рішення справі № 600/5581/23-а від 21.06.2024, яке набрало законної сили, є преюдиційним для справи, яка розглядається.
Суд констатує, що під час розгляду справи по суті відповідач не надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що під час обчислення пенсії позивача враховувався його заробіток за періоди роботи на території Монгольської Народної Республіки з 20.04.1997 по 27.11.2011.
Ураховуючи встановлені по справі обставини та зазначене вище правове регулювання, суд приходить до переконання, що дій відповідача щодо нездійснення позивачу перерахунку пенсії із врахуванням заробітної плати, отриманої ним в період роботи на території Монгольської Народної Республіки за період праці з 20.04.1997 по 27.11.2011 є протиправними.
Таким чином, наявність міжнародної угоди, якою врегульовано питання пенсійного забезпечення осіб, які працювали свого часу в Монгольській Народній Республіці (врахування стажу та заробітку), є частиною національного законодавства, яке регулює спірних правовідносин у цій справі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.02.2022 у справі № 755/139/17.
Пунктом 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З огляду на суть та характер спірних відносин, зважаючи на протиправність дій відповідача у спірних правовідносинах, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде визнання протиправними дії відповідача щодо нездійснення позивачу перерахунку пенсії із врахуванням заробітної плати, отриманої ним в період роботи на території Монгольської Народної Республіки за період праці з 20.04.1997 по 27.11.2011 та зобов?язання відповідача здійснити з 27.09.2024 (дата переведення на пенсію за віком) перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу з врахуванням розміру заробітної плати за період роботи на території Монгольської Народної Республіки з 20.04.1997 по 27.11.2011, на підставі довідок виданих компанією з обмеженою відповідальністю "ЭРДЭНЭТ УЙЛДВЭР" ХХК КОО "ПРЕДПРИЯТИЕ ЭРДЭНЭТ" ERDENET MINING CORPORATION від 06.12.2013 № 194 та від 27.03.2014 № 6, з урахуванням виплачених сум.
Доводи відповідача щодо не зазначення в довідках підстави їх видачі та відсутність інформація про сплату страхових внесків, суд відхиляє, оскільки перевірка достовірності виданих документів покладається на Пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17.
Суд також зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Такими первинними документами є: розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості по заробітній платі, особові рахунки по заробітній платі або ж платіжні відомості по заробітній платі.
Пунктом 2.10 Порядку № 22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що особа, яка бажає отримувати пенсію за віком подає до органу, що призначає пенсію, довідку про заробітну плату, видану підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, або якщо підприємство, установа чи організація ліквідовані або припинили своє існування - довідку, видану їх правонаступником чи архівною установою. При цьому, законодавцем надано органу, що призначає пенсію, право у разі необхідності перевіряти обґрунтованість видачі довідки про заробітну плату.
Органи Пенсійного фонду повинні використовувати всі передбачені законом повноваження для перерахунку пенсії у відповідності до норм національного законодавства, при цьому не звужуючи зміст прав особи на гарантовані державою соціальні виплати.
Під час розгляду справи по суті судом встановлено, що відповідачем не вчинялося будь яких дій, направлених на перевірку відомостей, які містяться у довідках, поданих позивачем, чи на перерахунок сум заробітної плати відповідно до національної валюти.
Не бере до уваги суд також доводи відповідача щодо відсутності законодавчих підстав для врахування заробітку, одержуваного позивачем на території Монгольської Народної республіки, під час перерахунку пенсії, оскільки це суперечить встановленим по справі обставинам та наведеним нормам матеріального права, а також судовій практиці Верховного Суду.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Стосовно витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт ( наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 6 та 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З аналізу наведених правових норм, суд приходить до висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16 та від 18.10.2018 у справі №813/4989/17.
Відповідно до змісту вимог про стягнення судових витрат, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати понесені на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 10.08.2023; додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 10.08.2023 (розрахунок суми гонорару); акт передачі-прийняття наданих послуг від 19.11.2024; квитанція до прибуткового касового ордера від 19.11.2024 про отримання гонорару на суму 3000 грн.
Згідно квитанція до прибуткового касового ордера від 19.11.2024 адвокатом надано позивачу послугу правової допомоги, у зв'язку із чим позивачем понесено витрати у розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
Згідно ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як видно із матеріалів справи, відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України, дана справа є незначної складності, розглядалася без участі сторін у порядку письмового провадження.
Суд вважає, що у даному випадку витрати на надання правничої допомоги необхідно обраховувати, виходячи із реальної участі представника позивача в підготовці справи.
Зважаючи на предмет спору, суд приходить до переконання, що представник позивача довів обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу та його пропорційність відповідно до предмету спору.
Оскільки позивачем дотримано вимоги ст. ст. 134, 139 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для задоволення розміру витрат на правничу допомогу.
Беручи до уваги складність справи, виконані адвокатом роботи (надані послуги), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих послуг та виконаних робіт, предмет спору та категорію (складність) справи, суд стягує на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72 - 77, 90, 134, 241 - 246, 250 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії із врахуванням заробітної плати, отриманої ним в період роботи на території Монгольської Народної Республіки за період праці з 20.04.1997 по 27.11.2011.
3. Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити з 27.09.2024 перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з врахуванням розміру заробітної плати за період роботи на території Монгольської Народної Республіки з 20.04.1997 по 27.11.2011, на підставі довідок виданих компанією з обмеженою відповідальністю "ЭРДЭНЭТ УЙЛДВЭР" ХХК КОО "ПРЕДПРИЯТИЕ ЭРДЭНЭТ" ERDENET MINING CORPORATION від 06.12.2013 № 194 та від 27.03.2014 № 6, з урахуванням виплачених сум.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у сумі 1211,20 грн.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників процесу:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345).
Суддя В.К. Левицький