П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/12404/24
Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В.,
повний текст судового рішення
складено 09.05.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Миколаївській області), в якому просив (з урахуванням ухвали про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог від 20.01.2025 року):
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки в/ч НОМЕР_1 від 28.10.2024 №4592/10;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зробити перерахунок пенсії за весь період з моменту призначення пенсії по інвалідності, розмір якої було визначено на підставі довідки в/ч НОМЕР_2 від 28.09.2022 №ФЕС-1218, з урахуванням довідки в/ч НОМЕР_1 від 28.10.2024 №4592/10, без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що при нарахуванні позивачу пенсії відповідач не врахував суму виплаченої позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», оскільки ця винагорода була щомісячною, носила постійний характер, не залежала від додаткових факторів, і з неї утримувався єдиний внесок. Однак відповідач при обчислені та виплаті позивачу пенсії, на переконання позивача, протиправно не врахував додаткову винагороду, встановлену Постановою КМУ від 28.02.2022 №168.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції допустив неправильне тлумачення закону, а саме статті 9 Закону №2011-XII та статті 43 Закону №2262-XII, не врахував того факту, що додаткову винагороду за Постановою КМУ від 28.02.2022 №168 у розмірі 100000,00 грн позивач отримував безперервно протягом усього періоду служби, тобто така виплата мала постійний характер, на суми нарахованої і виплаченої позивачу додаткової винагороди нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, отже вони повинні включатись до складу грошового забезпечення для розрахунку пенсійної виплати.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та суд першої інстанції встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує з 07.10.2022 пенсію по інвалідністю відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2024 №4592/10, позивачу виплачувалась додаткова винагорода, встановлена постановою КМУ від 28.02.2022 №168, а саме за період проходження військової служби з лютого 2022 року до березня 2022 року та з серпня 2022 року до жовтня 2022 року.
12.11.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок йому пенсії з врахуванням довідки від 28.10.2024 №4592/10.
Листом від 26.11.2024 №16848/15501/Г-02/8-1400/24 відповідач відмовив позивачу у перерахунку його пенсії, посилаючись на відсутність підстав для такого перерахунку.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що додаткова винагорода, встановлена постановою КМУ від 28.02.2022 №168, відноситься до одноразових видів грошового забезпечення, а тому відповідач правильно відмовив позивачу у врахуванні при обчислені пенсії по інвалідності додаткової винагороди, установленої постановою КМУ від 28.02.2022 №168.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ (в подальшому - Закон №2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Частиною 3 статті 43 Закону №2262-ХІІ визначено, що пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (надалі Порядок №260).
Пунктом 2 розділу І Порядку №260 (у редакції, чинній з 30.06.2020 по 30.01.2023) було встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 16 розділу І Порядку №260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє по сьогоднішній день.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (надалі Постанова №168).
Згідно сформованого правового висновку щодо включення/невключення суми отриманої додаткової грошової винагороди, установленою Постановою №168, до розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону №2262-XII та пункту 7 порядку №393, Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2024 року №580/9551/23 зазначив таке.
Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Також пунктом 1 Постанови №168 визначено, що: нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення; виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пункт 1 Постанови №168 чітко і однозначно передбачає, що:
- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому, в Академічному тлумачному словнику слово «постійний» визначається, зокрема, як: який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись;
- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- визначається наказами командирів (начальників).
Отже за відсутності принаймні однієї із вказаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.
Верховний Суд враховував, що частина 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ відносить до складу грошового забезпечення щомісячні додаткові види грошового забезпечення (зокрема винагороди, які мають постійний характер).
Водночас, додаткові щомісячні види грошового забезпечення військовослужбовців є чітко унормованими та передбачені пунктом 2 розділу І Порядку №260, до яких спірна додаткова винагорода, установлена Постановою №168, з огляду на її характер та особливості не включається.
Зазначене сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди, а тому така винагорода, установлена пунктом 1 Постанови №168, не є складовою щомісячного додаткового виду грошового забезпечення.
Окрім цього, таке тлумачення вказаної норми (пункт 1 Постанови №168) підтверджується й підходом Держави до вказаної виплати, адже наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 №177/39233, перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення доповнено додатковою винагородою на період дії воєнного стану.
Так, пунктом 2 розділу І Порядку №260 встановлено, що додаткова винагорода на період дії воєнного часу належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 постанови №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим-третім пункту 7 Постанови КМУ від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (надалі Порядок №393), пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:
відповідного окладу за посадою (для поліцейських, відряджених до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в Національній поліції, які отримували при цьому грошове забезпечення та звільнені із служби безпосередньо з посад у таких органах, установах та організаціях, відповідних окладів, установлених за рівнозначними (аналогічними) посадами в Національній поліції), окладу/доплати за військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки/доплати за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Аналізуючи наведені норми законодавства, Верховний Суд дійшов висновку про те, що при обчисленні пенсії відповідно до статті 43 Закону №2262-XII та пункту 7 Порядку №393 не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення, як одноразові додаткові види грошового забезпечення. Суд також зазначив, що перелік видів грошового забезпечення, який підлягає врахуванню при обчислені пенсії є вичерпним.
Таким чином, оскільки додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, то її включення при обчислені пенсії буде суперечити приписам статті 43 Закону №2262-XII та пункту 7 Порядку №393, адже положеннями цих норм законодавства чітко визначений перелік складових грошового забезпечення, який враховується при обчислені пенсії і до такого переліку не входять одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону №2262-ХІІ, який є вичерпним.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правові висновки Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2024 року по справі №580/9551/23 сформовані у подібних із цією адміністративною справою правовідносинах, тому відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України підлягають врахуванню апеляційним судом під час розгляду даної справи.
Враховуючи те, що додаткова винагорода, встановлена Постановою №168, відноситься до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для її включення при обчисленні пенсії позивача.
З викладеного вбачається, що доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія