Номер провадження: 22-ц/813/3380/25
Справа № 523/22517/23
Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.
Доповідач Кострицький В. В.
30.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кострицького В.В.,
суддів: Коновалова В.А., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря Булацевської Я.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
представник відповідача - Верхола Ігор Олегович
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Верхоли Ігоря Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 31 липня 2024 року, та ухвали від 04 грудня 2024 р. ухвалене у складі судді Бузовського В.В., у приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
встановив:
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 , звернулась до суду із зазначеним позовом та просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 91 374,27., моральну шкоду в розмірі 15 000,00 грн., та понесені судові витрати. В обґрунтування вимог, посилалась на те, що сталася ДТП за участю автомобілів «Фольксваген» р/н НОМЕР_1 під керуванням відповідача та автомобіля «Лінкольн» р/н НОМЕР_2 під її керуванням. Винним у порушені Правил дорожнього руху (далі ПДР) яке призвело до зіткнення та пошкодження транспортних засобів визнано ОСОБА_2 . Також зазначила, що відповідачка не застрахувала цивільно-правову відповідальність на час ДТП, отже позов пред'являється до заподіювача шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Заочним рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 31 липня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено.
В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_2 , знаходиться в безпосередньому причинному зв'язку із заподіянням матеріальної шкоди майну ОСОБА_1 .
Розмір матеріальної шкоди заподіяної власнику автомобіля «Лінкольн» р/н НОМЕР_2 становить 91 374,27 грн., що підтверджується висновком судового експерта № 48/23-Е від 17.11.2023р., (а.с. 8). Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 , на час ДТП не укладала полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Вищевказаними діями відповідача, позивачці ОСОБА_1 , була завдана моральна шкода, що знайшло своє підтвердження при розгляді справи, оскільки через наявність душевних страждань, що призвело до необхідності звернення до психотерапевта, несплатою матеріальної компенсації завданого збитку протягом тривалого часу, неможливість користування пошкодженим автомобілем на якому вона та її сім'я пересувались по місту та поза його межами, вимагають від ОСОБА_1 , додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи вимоги ст. 23 ЦК України, суд вважає, що матеріальна шкода підлягає стягненню в розмірі 15 000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31.07.2024 та ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 04.12.2024 про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31.07.2024 року, та направити справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що оскаржуване судове рішення є незаконним, оскільки воно прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), тому підлягає беззаперечному скасуванню.
Суд надсилав сповіщення для ОСОБА_2 на адресу її колишнього місця проживання до 01.11.2023 року: АДРЕСА_1 , - є очевидним, що вона не була сповіщена про розгляд справи, і не могла бути сповіщеною, оскільки виклики приходили не за місцем її реєстрації і фактичного проживання. Тому вона з поважних причин не змогла в суді першої інстанції заявити суду про порушення підсудності справи.
В оскаржуваному судовому рішенні суд безпідставно стягнув на користь позивача матеріальну шкоду заподіяну дорожньо-транспортною пригодою в розмірі 91374 (дев'яносто одна тисяча триста сімдесят чотири) гривні 27 коп. Вказана сума шкоди є завищеною, оскільки надана позивачем оцінка була неправильною і завищеною. Спростувати в судовому засіданні невідповідність заподіяної шкоди заявленій в позовних вимогах позивач була позбавлена можливості, оскільки не сповіщалася належним чином про судові засідання.
Окрім того, вважає що суд помилково оцінив моральну шкоду, заподіяну позивачу в 15 000 гривень. Така надмірна сума моральної шкоди не відповідає сталій судовій практиці, і позивач не довела таку глибину душевних страждань.
Позиція учасників справи.
Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги позивач надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31.07.2024 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Вказує, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства.
Щодо явки сторін.
Сторони зявились та надали пояснення до судових дебатів, представник відповідача просив розглянути справу без його участі, клопотань про відкладення не надходило, що не перешкоджає апеляційному перегляду.
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.10.2023, о 09 годині 25 хвилин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Фольксваген» р/н НОМЕР_1 , біля буд. № 127 по вул. Семена Палія в м. Одесі, в порушення вимог Правил дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем марки «Лінкольн» р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження. Винним у вчинені правопорушення, що призвело до зіткнення та пошкодження транспортних засобів визнано ОСОБА_2 .
Зазначені обставини встановлені постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 10.11.2023р., справа №523/19095/23 (а.с. 7).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_2 , знаходиться в безпосередньому причинному зв'язку із заподіянням матеріальної шкоди майну ОСОБА_1 ..
Згідно з ч.6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Також встановлено, що розмір матеріальної шкоди заподіяної власнику автомобіля «Лінкольн» р/н НОМЕР_2 становить 91 374,27 грн., що підтверджується висновком судового експерта № 48/23-Е від 17.11.2023р., (а.с. 8). Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 , на час ДТП не укладала полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
В силу частин 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, предбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами першою - другою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана майну одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала (ч.1 ст.1166 ЦК України).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що порушення Правил дорожнього руху відповідачем ОСОБА_2 , знаходиться в безпосередньому причинному зв'язку із заподіянням матеріальної шкоди майну ОСОБА_1 , а тому вимоги про стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню.
Також, вищевказаними діями відповідача, позивачці ОСОБА_1 , була завдана моральна шкода, що знайшло своє підтвердження при розгляді справи, оскільки через наявність душевних страждань, що призвело до необхідності звернення до психотерапевта, несплатою матеріальної компенсації завданого збитку протягом тривалого часу, неможливість користування пошкодженим автомобілем на якому вона та її сім'я пересувались по місту та поза його межами, вимагають від ОСОБА_1 , додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи вимоги ст. 23 ЦК України, суд вважає, що матеріальна шкода підлягає стягненню в розмірі 15 000,00 грн.
Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не була сповіщена про розгляд справи, і не могла бути сповіщеною, оскільки виклики приходили не за місцем її реєстрації і фактичного проживання, а тому вона з поважних причин не змогла в суді першої інстанції заявити суду про порушення підсудності справи, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, апеляційний суд відхиляє виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) (частина дев'ята статті 28 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1-2 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
З матеріалів справи вбачається, що судом витребовувалась інформація про місце реєстрації відповідача, проте в м. Одесі та Одеській області вона не значилась, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення та акту про фактичне місце проживання відповідач фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, адвокат відповідача надав суду ордер на представництво інтересів відповідача та отримав повістки, що свідчить про обізнаність сторони відповідача про наявність справи у Суворовському районному суді м. Одеси, проте будь яких клопотань про порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності) не заявляли. Такі доводи фактично з'явились вже після винесення судового рішення.
Також апеляційна скарга не містить доводів, що таке порушення істотно вплинуло на результат розгляду справи, та у судовому засіданні на запитання головуючого таких обставин не зазначив.
Посилання скаржника на ту обставину, що в оскаржуваному судовому рішенні суд безпідставно стягнув на користь позивача матеріальну шкоду заподіяну дорожньо-транспортною пригодою в розмірі 91374 та казана сума шкоди є завищеною, оскільки надана позивачем оцінка була неправильною і завищеною, апеляційний суд не приймає, оскільки скаржником не наведено обставин у чому саме полягає завищення та невірне проведення експертизи. Також скаржником не надано будь яких доказів на підтвердження своїх доводів, та клопотань про проведення експертизи заявлено не було.
Твердження, що суд помилково оцінив моральну шкоду, заподіяну позивачу в 15 000 гривень, така надмірна сума моральної шкоди не відповідає сталій судовій практиці, і позивач не довела таку глибину душевних страждань, є необґрунтованим належним чином та спростовується матеріалами справи.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Будь яких доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги скаржником не надано.
Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.
З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Апеляційна скарга на ухвалу від 04 грудня 2024 року залишається без розгляду так як така ухвала не підлягає апеляційному перегляду.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 31 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді В.А. Коновалова
Ю.П. Лозко