03 жовтня 2025 рокусправа № 380/23272/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 33566/6/13-01-24-11 від 04.11.2024 про виключення з реєстру платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ГУ ДПС у Львівській області поновити з 01.10.2024 року реєстрацію у якості платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Позовні вимоги обґрунтовано такими основними аргументами: 1) положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України) не передбачено можливість проведення контролюючим органом камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеної системі оподаткування, обліку та звітності. На переконання позивача, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки. Контролюючий орган об'єктивно не мав можливості встановити, чи здійснює позивач діяльність, яка передбачена підпунктом 291.5.1. пункту 291.5 статті 291 ПК України, шляхом проведення камеральної перевірки, тому підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи немає; 2) підставою для прийняття оскаржуваного рішення зазначено порушення абз. 5 пп. 298.2.3 п.298.2 ст. 298 ПК України, контролюючий орган вважає, що ФОП ОСОБА_1 повинен був перейти на загальну систему оподаткування через заборону застосування на спрощеній системі оподаткування виду економічної діяльності за КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку». Водночас законодавцем чітко визначено підстави, за яких суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи, а саме - діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж. Однак позивач не здійснює діяльності такого виду, оскільки не надає «Послуг технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж», які визначені в Рішенні НКЕК від 03.04.2024 № 170 «Про надання офіційного узагальненого роз'яснення щодо деяких питань визначення видів електронних комунікаційних послуг» та при здійсненні яких постачальник не може застосовувати спрощену систему оподаткування. Вважає, що обмеження перебування на єдиному податку на підставі абз. 8 п. п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України стосується виключно суб'єктів, які безпосередньо здійснюють види діяльності, які прямо зазначені у ПК України. Натомість, відповідач у якості критерію для застосування обмежень, встановлених підпунктом 291.5.1. пункту 291.5 статті 291 ПК України та прийняття рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку допустив довільне трактування положень податкового законодавства, яке, навіть в ситуації можливості його множинного тлумачення, повинне застосовуватися у найбільш сприятливий для платника податків спосіб.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Заперечення на позов обґрунтовано такими основними аргументами: 1) відповідно до Закону України від 16 грудня 2020 року №1089-IX «Про електронні комунікації», який набрав чинності з 01.01.2022 оператор є постачальником при постачанні електронних комунікаційних послуг. Постачальник електронних комунікаційних послуг - це суб'єкт господарювання, який надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг. Проте попередній Закон України від 18 листопада 2003 року №1280-IV «Про телекомунікації» (діяв до 01.01.2022) розділяв ці поняття та визначав окремо поняття «провайдер телекомунікацій» (суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку). Норми Закону № 1089 не визначають окремого суб'єкта господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері електронних комунікаційних послуг без права на технічне обслуговування та експлуатацію мереж, тому з 01.01.2022 Закону № 1089 платники єдиного податку-юридичні особи при постачанні електронних комунікаційних послуг не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Проте позивач не надав доказів, які б підтверджували, що ФОП ОСОБА_1 не здійснює технічне обслуговування і експлуатацію власних електронних та комунікаційних мереж, не зазначив, хто виконує такі функції та не надав договорів із контрагентами. Стверджує, що згідно з КВЕД-2010 діяльність з надання послуг доступу до мережі Інтернет не виокремлюється в окремий клас або підклас видів економічної діяльності, а є складовою класів 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв'язку», 61.20 «Діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку», 61.30- «Діяльність у сфері супутникового електрозв'язку» та 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку». Тому фізичні особи - підприємці, які обрали вищевказані КВЕД-2010 та надають електронні комунікаційні послуги, не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Наполягає, що контролюючий орган при виключенні позивача з реєстру платників єдиного податку керувався тим, що з набранням чинності 01.01.2022 Закону №1089-ІХ платники податків при постачанні електронних комунікаційних послуг не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування обліку та звітності; 2) зауважує, що камеральна перевірка дозволяє перевірити дані з податкових декларацій на правильність, своєчасність сплати податкових зобов'язань та дотримання вимог перебування на спрощеній системі оподаткування. Відповідно, камеральна перевірка здатна надати усі необхідні докази для прийняття рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку.
Представник позивача подав відповідь на відзив та зазначає, що нормами ПК України не передбачено можливість проведення контролюючим органом камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеної системі оподаткування, обліку та звітності. Наполягає, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених у ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, тобто бути платником єдиного податку третьої групи. Оскільки контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав, звертає увагу суду, що анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку третьої групи не відповідає положенням ПК України та здійснено контролюючим органом не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. Також зазначає, що посилання в акті перевірки лише на КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку» не свідчить про встановлення контролюючим органом здійснення платником податку заборонених видів діяльності, визначених підпунктом 291.5.1. пункту 291.5 статті 291 ПК України.
Суд вивчив аргументи сторін, наведені в заявах по суті спору, дослідив долучені до справи докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ФОП ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як суб'єкт господарювання 04.08.2023, основним видом діяльності згідно з КВЕД є 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку» (а.с.20).
На підставі заяви від 08.08.2023 (а.с.111) ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5%.
ГУ ДПС у Львівській області 01.10.2024 провело камеральну перевірка щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи.
За результатами камеральної перевірки складено акт №40993/13012411/3617906795 від 01.10.2024 (а.с.109-110), в якому констатовано порушення платником податку абз. 5 пп. 298.2.3 п.298.2 ст. 298 ПК України, що полягає у здійсненні діяльності, яка не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування, а саме - 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку».
На підставі висновків акту камеральної перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийняло рішення від 04.11.2024 № 33566/6/13-01-04-11 про виключення з реєстру платника єдиного податку анулювання реєстрації платника єдиного податку ОСОБА_1 , відповідно до якого:
- встановлено «наявність у фізичної особи - підприємця видів діяльності, які не дають право застосовувати спрощену систему оподаткування (абз. 5 пп. 298.2.3 п.298.2 ст. 298 ПК України)»;
- вказано про наявність в переліку видів господарської діяльності згідно з реєстру платників єдиного податку у фізичної особи - підприємця КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку», що підтверджено заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 08.08.2023 №26116308;
- з покликанням на підпункт 5 пункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298, п.299.10, п.299.11 ст. 299 ПК України вказано, що реєстрація платника єдиного податку анульована, а платник виключений з реєстру з 01 жовтня 2024 року
При прийнятті рішення та оцінці встановлених обставин справи та аргументів сторін суд керується такими нормами права та мотивами щодо їх застосування до спірних правовідносин:
1. Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.
Пунктом 291.2 статті 291 ПК встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з пунктом 291.3 статті 291 ПК юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
За приписами підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПК суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку: третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено статтею 299 ПК, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з пунктом 299.2 статті 299 ПК центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку
За приписами пункту 299.10 статті 299 ПК реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у раз, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Відповідно до абзацу першого пункту 299.11 статті 299 ПК у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Пунктом 75.1. статті 75 ПК передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.1. пункту 75.1. статті 75 ПК камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Статтею 76 ПК визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що приписами ПК не передбачено можливість проведення контролюючим органом камеральної перевірки з питань дотримання платником єдиного податку умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.
Суд на підставі частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та частини п'ятої статті 242 КАС України при прийнятті рішення враховує такі висновки Верховного Суду щодо обрання та застосування норм права:
- предметом камеральної перевірки можуть бути виключно помилки (порушення) у податковій звітності та/або її неподання (несвоєчасне подання). Якщо ж під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, контролюючий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків (постанови від 19.03.2019 у справі №803/1908/16, від 23.08.2019 у справі №826/4242/15, від 06.02.2020 у справі №813/87/16 та від 04.05.2023 у справі №320/1040/19);
- реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках, а способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку (постанова від 03.12.2020 у справі №200/9334/19-а);
- прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході документальної перевірки порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі №813/1346/18, від 05.06.2018 у справі №813/4266/17).
Суд встановив, що контролюючий орган - відповідач не проводив документальної перевірки платника податку - позивача перед винесенням оспорюваного рішення, а акт від 01.10.2024 складений за наслідками проведення камеральної перевірки.
Отже, акт від 01.10.2024 не може бути підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку відповідно до абзацу 1 пункту 299.11 статті 299 ПК України, а оскаржене рішення прийняте контролюючим органом з істотним порушенням вимог ПК України щодо порядку та процедури проведення перевірок платників податків щодо можливості перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності; це порушення складає самостійну та достатню підставу для скасування оскарженого рішення.
2. При прийнятті рішення суд констатує очевидну непослідовність та нерозсудливість дій контролюючого органу щодо перебування позивача на обліку як платника єдиного податку. Так, центральний аргумент відповідача полягає у тому, що з набранням чинності 01.01.2022 Закону №1089 платники єдиного податку при постачанні електронних комунікаційних послуг не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. В цьому контексті суд враховує, що відповідач прийняв рішення про визнання позивача платником єдиного податку (3 група, ставка 5%) в серпні 2023 року (тобто після 01.01.2022) на підставі заяви ФОП ОСОБА_2 від 08.08.2023 про застосування спрощеної системи оподаткування (а.с.111-112), в якій заявник основним видом діяльності вказав КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку». А через рік, в жовтні 2024 року, контролюючий орган цю ж обставину (наявність КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку» в заяві від 08.08.2023) визначив підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрація платника єдиного податку.
Оцінюючи аргументи сторін з цього приводу суд враховує таке:
пунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України визначено, що не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Клас 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку» розділу 61 «Телекомунікації (електрозв'язок)» КВЕД ДК 009:2010 включає такі види господарської діяльності, як надання спеціалізованих телекомунікаційних додатків, таких як супутниковий трекінг (визначення місцезнаходження через супутник), комунікаційна телеметрія (техніка вимірювання відстані), та експлуатацію радіолокаційних станцій; експлуатацію супутникових терміналів, функціонально пов'язаних з однією або більше наземними телекомунікаційними системами та здатними передавати й одержувати дані від супутникових систем; надання доступу до мережі Інтернет через мережі, встановлені між клієнтами та інтернет-провайдерами, що не належать або контролюють ISP, таких як комутований доступ до мережі Інтернет тощо; надання телефонного зв'язку та доступу до мережі Інтернет в загальнодоступних будівлях; надання телекомунікаційних послуг за допомогою існуючих телекомунікаційних з'єднань: передавання голосу в реальному часі через інтернет-протокол (VOIP) та перепродаж телекомунікаційних послуг (наприклад, купівля та перепродаж ємності мережі без надання додаткових послуг).
Наведені нормативні положення оперують термінами на позначення видів економічної діяльності в сфері надання телекомунікаційних послуг, що узгоджувалися із нормами Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 № 1280-IV (далі - Закон №1280-IV), який втратив чинність 01.01.2022.
3 01.01.2022 набрав чинності Закон України "Про електронні комунікації" (далі - Закон №1089-IX), який визначає правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов'язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами. Законом №1089-IX по іншому (порівняно із Законом №1280-IV) визначені як види електронних комунікаційних послуг, так і види та функції суб'єктів господарювання, що їх надають (постачальник електронних комунікаційних послуг, постачальник електронних комунікаційних мереж, оператор електронних комунікацій (оператор) тощо.
Водночас відповідач не довів належними та допустимими доказами у встановленому законом порядку (шляхом проведення документальної перевірки) фактів здійснення позивачем діяльності з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж. Доводи податкового органу про необхідність переходу на загальну систему оподаткування ґрунтуються виключно на податковій інформації про КВЕД 61.90. Оскільки цей вид діяльності включає широкий перелік різних видів діяльності, факт їх здійснення/нездійснення та кваліфікації на предмет відповідності пп. 8 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України не може бути предметом камеральної перевірки. За наведених обставин контролюючий орган, якби діяв добросовісно, послідовно та розсудливо), повинен був провести документальну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 та на підставі аналізу отриманих від платника податку документів прийняти обґрунтоване рішення щодо відповідності/невідповідності фактично надаваних платником податку послуг (позначених новими поняттями, згідно Закону №1089-IX) тим видам діяльності, які вказані в пп. 8 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України. Встановити такі обставини шляхом проведення камеральної перевірки на підставі аналізу змісту заяви платника податку від 08.08.2023 про застосування спрощеної системи оподаткування неможливо, що свідчить про очевидну необґрунтованість оскарженого рішення.
В цьому ж контексті суд оцінює та відхиляє як нерелевантні аргументи сторін та докази щодо (1) характеристики видів діяльності, які фактично здійснює позивач, (2) про ненадання позивачем жодних доказів, які підтверджують, що ФОП ОСОБА_1 не здійснює тих чи інших функцій, оскільки відповідач не досліджував цих питань 01.10.2024 в процесі камеральної перевірки та не сформував висновків з цих питань як підставу прийняття оскарженого рішення. Хоча суд вважає ці питання вельми доречними для цілей прийняття обґрунтованого рішення щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку, проте встановив, що ці питання не досліджувалися відповідачем перед прийняттям оскарженого рішення; суд в спірних правовідносинах не буде підміняти контролюючий орган та проводити замість нього на стадії розгляду справи документальну перевірку платника податку. Отже, наведені сторонами аргументи лише додатково підтверджують наведений вище висновок суду про те, що оскаржене рішення прийняте відповідачем з істотним порушенням процедури розгляду такого питання та без належного та допустимого доказу - акта документальної перевірки платника податку.
Отже, відповідач не довів відповідності прийнятого ним рішення критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені частиною другою статті 2 КАС України, тому позовні вимоги про скасування цього рішення підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру, то суд визнає їх похідними від основних та також задовольняє, адже встановлення протиправності оскарженого суб'єкта владних повноважень зумовлює необхідність спонукання його до усунення спричинених ним негативних юридичних наслідків та повернення платника податку у становище, яке існувало до прийняття протиправного рішення. Як наслідок, відповідача слід зобов'язати поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_3 в реєстрі платників єдиного податку з 01.10.2024 (шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача документально підтверджені витрати на сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 33566/6/13-01-24-11 від 04.11.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 01.10.2024.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області (адреса: м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) поновити з 01.10.2024 реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у якості платника єдиного податку шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. (за подання позовної заяви) та в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 40 коп. (за подання заяви про забезпечення позову).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович