30 вересня 2025 рокуСправа №640/24381/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРТ-ФАСТІВ» до Головного управління ДПС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення №16108/0901 від 26.07.2021р., -
27.08.2021р. (згідно відомостей Укрпошта) Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРТ-ФАСТІВ» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області та просить:
- прийняти рішення, яким повністю скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 26 липня 2021 року №16108/0901, прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням йому було нараховано штрафні санкції у сумі 250000,00 грн. за нібито встановлений факт порушення ним ч.20 ст.15 Закону №481/95-ВР, а саме: реалізацію пального - бензину А-92 в кількості 10,00 л. по ціні 27,00 грн. на загальну суму 270 грн. згідно фіскального чеку №537 від 07.04.2021р. без діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважає, що його прийнято з порушенням норм чинного законодавства, тому воно є незаконним, протиправним та підлягає скасуванню, оскільки станом на 07.04.2021р. реалізація згаданого пального мала місце у період діючої ліцензії за реєстраційним номером 10240314201900369, термін дії якої з 08.07.2019 до 08.07.2024. Разом з тим, вказану ліцензію було анульовано розпорядженням відповідача №70471 від 30.03.2021р., яку він отримав засобами поштового зв'язку лише 28.04.2021р., що підтверджується накладною про отримання поштового відправлення №0315125057382 згідно власного підпису керівника підприємства, а також листом начальника відділення поштового зв'язку м. Фастів від 03.07.2021р. Оскільки відповідно до ст.3 Закону №481/95-ВР ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання розпорядження про її анулювання та враховуючи, що позивач таке розпорядження отримав лише 28.04.2021р., тому саме з цієї дати згадана вище ліцензія є недійсною. Таким чином, позивач вважає, що всі твердження відповідача щодо відсутності у позивача станом на 07.04.2021р. ліцензії на роздрібну торгівлю пальним є невірними, а висновки, що викладені у акті перевірки, не відповідають дійсності. На переконання позивача, посилання відповідача на те, що ним вказане розпорядження було отримане 06.04.2021р., підтвердженням чого є нібито відображена інформація про отримання поштового відправлення №0315125057382 на сайті Укрпошти (https:track.ukrposhta.ua) є безпідставними, оскільки вказаний сайт не є офіційним підтвердженням факту отримання рекомендованого поштового відправлення, таким офіційним підтвердженням є накладна (повідомлення) про вручення поштового відправлення. Тому, позивач вважає, що відповідачем під час прийняття оспорюваного рішення не було враховано наданих позивачем копій накладної про отримання поштового відправлення №0315125057382 та лист відділення поштового зв'язку м. Фастів від 03.07.2021р. безпідставно. Позивач також вказує на те, що належним доказом, який підтверджує дату отримання позивачем документів від відповідача є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з наявним на ньому особистим підписом одержувача із зазначенням прізвища одержувача (його представника) згідно до вимог Порядку №211 від 12.06.2006р. та вимог п.42.2 ст.42 ПК України, що, у даному випадку, не відповідає цим нормам та не було враховано відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення. У запереченнях на відзив позивач зазначив, що наданий відповідачем корінець про вручення рекомендованого поштового відправлення №0315125057382 не містить прізвища та підпису позивача або його представника, а відтак, вказане поштове повідомлення не відповідає вимогам, передбаченим законом, тому не може вважатися належним доказом, у зв'язку із чим просив позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2021р. було відкрите спрощене позовне провадження у даній адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін згідно до вимог ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.
У подальшому, 28.01.2025р. (згідно листа від 15.01.2024р. №03-19/1580/24) на виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, наведена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025р. вказану справу було передано для розгляду судді Конєвій С.О.
Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєвої С.О. від 03.02.2025р. дана справа була прийнята до свого провадження, її судовий розгляд було призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами згідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України з 04.03.2025р., а також зобов'язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вимог зазначеної вище ухвали суду, 12.03.2025р. засобами поштового зв'язку до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні даного адміністративного позову відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що під час фактичної перевірки встановлено, що позивачем 07.04.2021р. було здійснено реалізацію пального, а саме: бензин А-92 в кількості 10 літрів по ціні 27,00 грн. на загальну суму 270 грн. без наявності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним чим порушено вимоги ч.1 ст.15 Закону №481/95-ВР. Зазначене порушення підтверджено фіскальним чеком від 07.04.2021р. №537, який міститься на контрольній стрічці в пам'яті РРО або в пам'яті модемів, наданих до органів ДПС по дротових або бездротових каналів зв'язку. Представник відповідача також зазначив у відзиві на позов, що станом на дату проведення фактичної перевірки підприємство позивача мало діючу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним від 25.05.2021р. терміном дії з 25.05.2021р. по 25.05.2026р. Попередню ліцензію від 08.07.2019р. терміном дії з 08.07.2019р. по 08.07.2024р. було анульовано за розпорядженням відповідача від 30.03.2021р. №313, підтвердженням отримання розпорядження 06.04.2021р. (трек-номер 0315125057382) є інформація відображена на сайті Укрпошти, крім того, контролюючий орган надає копію корінця рекомендованого поштового відправлення з печаткою Укрпошти, який є належним доказом, та прямо підтверджує, що розпорядження про анулювання ліцензії позивачем отримано 06.04.2021р. та вказані докази спростовують твердження позивача щодо отримання розпорядження про анулювання ліцензії 28.04.2021р. Тому, на переконання відповідача, згідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, зазначене розпорядження отримано 06.04.2021р., а отже, з цієї дати ліцензія вважається анульованою та недійсною, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства України, у зв'язку із чим підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.
19.03.2025р. від представника позивача до суду надійшло клопотання про заміну сторін їх правонаступниками згідно до вимог ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, яке було задоволено та замінено первісного позивача - ПП «ФАРТ» на ТОВ «ФАРМ-ФАСТІВ», а також і замінено відповідача ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на його правонаступника - ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797) про що свідчить зміст ухвали суду від 24.03.2025р.
Відтак, після заміни сторони у даній справі, розгляд справи розпочався спочатку у відповідності до вимог ч.6 ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 30.09.2025р. через перебування судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці та, як наслідок, об'єктивну неможливість прийняття рішень у справах у даний період, розгляд даної справи було продовжено до 30.09.2025р. згідно до вимог ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, дана справа вирішується 30.09.2025р., тобто у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Із наданих учасниками справи документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРТ-ФАСТІВ» (яке є правонаступником ПП «ФАРТ») 12.12.2022р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Київська область, Фастівський район, м. Фастів, вул. Соборна, будинок 31, перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Київській області, основним видом діяльності підприємства є 47.30 роздрібна торгівля пальним, що підтверджується інформацією, яка міститься у Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.03.2025р., наявною у справі.
14.06.2021р. ГУ ДПС у Київській області було прийнято наказ за №1077-п «Про проведення фактичних перевірок» суб'єктів господарювання на підставі, зокрема, п.п. 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 ст.80 ПК України з 14.06.2021р. по 30.06.2021р. згідно з додатком.
За змістом копії Витягу з додатку №1 до наказу від 14.06.2021р. №1077-п судом встановлено, що з метою контролю за дотриманням суб'єктами господарювання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу підакцизних товарів, контроль за виконанням якого покладено на органи ДПС призначено фактичну перевірку позивача за адресою об'єкта перевірки - м. Фастів, вул. Козацької Слави, буд. 1/А, АЗС, дата початку перевірки - 16.06.2021р., тривалість перевірки - 10 діб.
На підставі вищенаведеного наказу, у період з 16.06.2021р. по 25.06.2021р. посадовими особами контролюючого органу було проведено фактичну перевірку господарської одиниці - АЗК за адресою: м. Фастів, вул. Козацької Слави, буд. 1/А, суб'єкта господарської діяльності - ТОВ «ФАРТ» за результатами якої був складений акт №10281/10-36-09-00-10/31164459 від 29.06.2021р. за висновками якого було встановлено факт реалізації позивачем пального, а саме: бензин А-92 в кількості 10.00 літрів по ціні 27 грн. на загальну суму 270 грн. згідно фіскального чеку №537 від 07.04.2021р., який міститься на контрольній стрічці в пам'яті РРО або в пам'яті модемів наданих до органів ДПС по дротових або бездротових каналів зв'язку, без діючої ліцензії чим порушено ст.15 Закону №481/95-ВР.
На підставі наведених висновків акту перевірки, 26.07.2021р. контролюючим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення (Форма «С») за №16108/0901 за змістом якого за порушення ч.20 ст.15 Закону №481/95-ВР до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 250000,00 грн.
Згадане вище податкове повідомлення-рішення є предметом спору у даній адміністративній справі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995р. №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) у редакції, чинній станом на червень, липень 2021р., тобто, на момент виникнення спірних правовідносин.
У статті 1 наведеного Закону №481/95-ВР розкрито, серед інших, наступні визначення понять: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/авто газозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливо роздавальні колонки та/або оливо роздавальні колонки; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємкості, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємкості, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування; Єдиний державний реєстр суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним - перелік суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.
Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України та розміщується у вільному доступі.
Порядок роздрібної торгівлі пальним встановлено статтею 15 Закону №481/95-ВР.
Так, роздрібна торгівлі пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на п'ять років.
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (роздрібна торгівлі пальним).
Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.
Ліцензія може бути анульована шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі, зокрема, у зв'язку із встановленням факту подання заявником недостовірних даних, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання письмового розпорядження про її анулювання.
Контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України - ч.1 ст.16 Закону №481/95-ВР.
Частиною 2 ст.17 згаданого Закону №481/95-ВР встановлено, що до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, виявлення факту роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії, у розмірі 250000 гривень.
А у відповідності до вимог п.42.2 ст.42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Отже, аналіз вказаних норм у їх системному зв'язку вказує на те, що відповідач є органом, який приймає рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, а відповідно, саме відповідач наділений повноваженнями контролю за дотриманням норм вищенаведеного Закону, при цьому, видана ліцензія може бути анульована органом, який її видав на підставі відповідного розпорядження, у разі, зокрема, встановлення факту подання заявником недостовірних даних, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.
При цьому, законодавець визначив, що відповідне розпорядження про анулювання ліцензії має бути направлене контролюючим органом за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) суб'єкта господарювання - платника податків, рекомендованим листом з повідомленням про вручення та, у такому випадку, ліцензія вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання такого розпорядження про її анулювання.
Так, як встановлено, судом із наявних в матеріалах справи копій документів, 04.07.2019р. відповідачем позивачеві була видана Ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 10240314201900369 терміном дії з 08.07.2019р. до 08.07.2024р., що підтверджується змістом її копії, наявної у справі.
Згадана вище Ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним №10240314201900369 від 04.07.2019р. була анульована у зв'язку з встановленням факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії, згідно розпорядження відповідача за №313 від 30.03.2021р. про що свідчить копія Витягу з цього розпорядження.
Вказане розпорядження було направлено відповідачем на адресу місцезнаходження позивача (м. Фастів, вул. Козацької Слави 1-А) рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0315125057382 зі змісту якого вбачається, що воно містить відмітки про вручення цього відправлення позивачеві особисто 06.04.2021р. про що свідчить його копія, наявна у справі.
Саме наведені відомості про вручення позивачеві розпорядження про анулювання ліцензії №313 від 30.03.2021р. за згаданим вище повідомленням про вручення поштового відправлення 06.04.2021р. і були підставами для висновків відповідача про встановлення факту здійснення реалізації пального позивачем 07.04.2021р. без наявності діючої ліцензії в порушення ст.15 Закону №481/95-ВР та підставою для застосування до позивача штрафних санкцій за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.
Відтак, у ході судового розгляду даної справи підлягають перевірці судом процедура вручення позивачеві рекомендованого поштового відправлення №0315125057382, а також ті обставини, чи дійсно розпорядження про анулювання ліцензії від 30.03.2021р. №313 було отримано за наведеним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення позивачем (його представником) саме 06.04.2021р.
Правила надання послуг поштового зв'язку регулюються Законом України «Про поштовий зв'язок» та Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин квітень 2021р. ( далі - Правила №270).
Згідно до ст.13 Закону України «Про поштовий зв'язок» передбачено, що послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України та повинні відповідати встановленим нормам якості.
Пунктом 94 згаданих Правил №270 визначено, що порядок доставки, зокрема, поштових відправлень визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв'язку за місцем обслуговування.
Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про вручення поштових відправлень, зокрема, видаються в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноважених на одержання пошти.
У відповідності до пунктів 105, 106 Правил №270 передбачено, що для одержання, зокрема, реєстрованого поштового відправлення, здійснюється за умови пред'явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред'явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.
Під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.
Отже, із аналізу наведених Правил №270 слідує, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0315125057382 має містити дату його одержання одержувачем та його підпис, а також у ньому має бути зазначено і прізвище особи одержувача поштового відправлення.
Між тим, як вбачається зі змісту наведеного вище рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0315125057382, адресованого позивачеві за адресою: м. Фастів, вул. Козацької Слави, 1-А, у ньому містяться відмітки у графі «вручено», зазначено дату - «06.04.21», у графі «особисто» міститься напис кульковою ручкою, який прочитати неможливо, а у графі «підпис працівника поштового зв'язку» зазначено: «листоноша та стоїть підпис», а також вказаний документ містить штамп відділення поштового зв'язку з датою - 06.04.21.
Таким чином, із аналізу змісту згаданого вище рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0315125057382 видно, що зміст інформації про підпис позивача (його представника) та про прізвище одержувача у ньому не зазначено.
А відтак, із аналізу вище встановлених обставин та приписів чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що наведене рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0315125057382 не може бути визнано судом належним доказом отримання розпорядження відповідача №313 від 30.03.2021р. про анулювання ліцензії позивачем саме 06.04.2021р. у розумінні ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки воно не відповідає вимогам п.п.94,105,106 Правил №270, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Верховний Суд у пункті 74 своєї постанови від 20.01.2021 року у справі №807/1671/16 зробив правовий висновок про те, що при оспорюванні обставин щодо належного повідомлення суб'єкта господарювання про проведення перевірки, встановлення таких не може грунтуватись тільки на твердженнях позивача про те, що особа, прізвище якої зазначене в повідомленні, не є працівником підприємства, що свідчить про неотримання суб'єктом перевірки повідомлення про її проведення. Такі доводи підлягають перевірці шляхом дослідження та співставлення інших фактичних даних. Зокрема, для з'ясування зазначених обставин необхідно встановити порядок отримання позивачем поштової кореспонденції, що надходить на його адресу, а також документи (довіреності, накази, договори про доставку (вручення) поштових відправлень, тощо), якими суб'єкт господарювання уповноважував своїх представників на отримання поштової кореспонденції, порядок фіксування (реєстрації) в даному випадку відділенням поштового зв'язку повноважень осіб, яким вручалась поштова кореспонденція (адресована позивачу).
Як зазначив позивач у своїх запереченнях на відзив, жодному працівнику підприємства позивача довіреність (доручення) на отримання поштової кореспонденції не видавалось, позивач також не має і абонентської скриньки, тому всю поштову кореспонденцію, що надходить на адресу підприємства позивача отримує особисто директор ОСОБА_1 у відділенні поштового зв'язку. У квітні 2021 року через карантинні обмеження директор підприємства працював дистанційно, тому поштове відправлення за трек-номером №0315125057382 було отримано з деяким запізненням, а саме: 28.04.2021р., після повторного інформування підприємства щодо надходження поштового відправлення до відділення поштового зв'язку.
Окрім того, на підтвердження отримання позивачем рекомендованого поштового відправлення за згаданим трек-номером - 28.04.2021р. до позову додано копію Накладної за №0315125057382 від 28.04.2021р., зі змісту якої вбачається, що у ній міститься інформація про одержувача/представника одержувача - ПП «ФАРТ» «Онищук С.М.», у ній наявний підпис одержувача ОСОБА_1 та зазначена дата отримання - «28.04.21», копія якої наявна у справі.
Також і у відповідь на звернення позивача від 02.07.2021р. №18 начальником відділення поштового зв'язку Фастів Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» ОСОБА_2 повідомлено про надання копії накладної №0315125057382, в якій зазначено: «Операція «Вручення» Дата: 28.04.2021, 15:47:10. Ця інформація є підтвердженням фактичної дати та часу отримання відправлення».
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що саме наведені у вказаній накладній відомості про дату отримання позивачем - директором Онищук С.М. згаданого рекомендованого поштового відправлення та зміст наведеного листа посадової особи відділення поштового зв'язку АТ «Укрпошта» є належними доказами, що підтверджують отримання позивачем розпорядження відповідача №313 від 30.03.2021р. про анулювання ліцензії рекомендованим поштовим відправленням №0315125057382 саме 28.04.2021 року.
А відтак, в силу приписів ст.15 закону №481/95-ВР, згідно розпорядження про анулювання ліцензії №313 від 30.03.2021р. Ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 10240314201900369 від 04.07.2019р. терміном дії з 08.07.2019 до 08.07.2024, є анульованою та вважається недійсною з моменту одержання такого розпорядження позивачем, тобто, з 28.04.2021 року.
Тому враховуючи наведене та те, що Ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 10240314201900369 від 04.07.2019р. терміном дії з 08.07.2019 до 08.07.2024 була діючою станом на 07.04.2021р. та до 28.04.2021р. висновки посадових осіб контролюючого органу про реалізацію позивачем пального, а саме: бензину А-92 в кількості 10 літрів по ціні 27,00 грн. на загальну суму 270 грн. без наявності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним станом на 07.04.2021р. в порушення вимог ст.15 Закону №481/95-ВР, є безпідставними та необгрунтованими та спростовані вище дослідженими судом доказами.
А таких обставин, суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом на підставі згаданих вище висновків до позивача штрафних санкцій у сумі 250 000, 00 грн. (за реалізацію пального 07.04.2021р. без діючої ліцензії) за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є протиправним та незаконним, тому таке оспорюване рішення підлягає скасуванню у судовому порядку.
У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, у ході судового розгляду справи правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням аналізу обставин, встановлених судом та вищенаведених норм чинного законодавства, жодними належними, достатніми та достовірними доказами в силу наведених норм, відповідачем не доведена.
Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються судом, аргументи відповідача з приводу того, що належним доказом отримання позивачем розпорядження про анулювання ліцензії №313 від 30.03.2021р. є саме рекомендоване поштове відправлення з печаткою Укрпошти, яке підтверджує отримання його позивачем саме 06.04.2021р., оскільки наведена у вказаному рекомендованому поштовому повідомленні інформація спростовуються відомостями із копії Накладної №0315125057382 від 28.04.2021р. та змістом листа начальника відділення поштового зв'язку Фастів Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» Водянистої Л.І. про те, що фактичною датою та часом отримання вказаного відправлення є 28.04.2021р., 15:47:10.
Інші доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позов, уважно вивчені судом, проте до уваги не беруться, оскільки вище наведених досліджених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши за критеріями, встановленими ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що оспорюване рішення є таким, що прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, тобто, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання судом такого рішення протиправним та його скасування.
А згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області на користь позивача понесені ним згідно платіжного доручення від 08.09.2021р. №3093 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3750,00 грн. з урахуванням заявлених вимог майнового характеру, виходячи із розрахунку ставки судового збору, встановленого ст.4 Закону України «Про судовий збір» на момент подання позову - 27.08.2021р.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 52, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРТ-ФАСТІВ» до Головного управління ДПС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення №16108/0901 від 26.07.2021р. - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №16108/0901 від 26.07.2021р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго,5-А, код ЄДРПОУ ВП 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРТ-ФАСТІВ» (08500, Київська область, м.Фастів, вул. Козацької Слави, 1а, код ЄДРПОУ 31164459) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3750 грн. 00 коп. (три тисячі сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва