Справа № 946/3268/24
Провадження № 2/946/1439/25
29 вересня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - Присакар О.Я.,
за участю: секретаря судового засідання - Воронової В.Є.,
позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 ,,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Кредитна спілка «Придунав'я», про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання дійсним договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання дійсним договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спадкове майно, -
22 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами, які заявою від 29 вересня 2025 року уточнив та просить встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати дійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна, а саме: житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , посвідчений Бессарабською товарною біржою за №22-02 від 28 січня 2002 року; визнати за ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 2/3 частини житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що письмовою відповіддю державного нотаріуса Ізмаїльської державної нотаріальної контори Горючкіної О.М. №485/02-14 від 13 квітня 2024 року йому було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з тим, що форма правовстановлюючого документу, а саме договору купівлі-продажу, посвідченого Бессарабською товарною біржею, не відповідає законодавству, а саме нотаріально не посвідчений.
23 липня 2025 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічними позовними вимогами, які заявою від 29 вересня 2025 року уточнила та просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з ОСОБА_8 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_4 на час відкриття спадщини, а саме на ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати дійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна, а саме: житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , посвідчений Бессарабською товарною біржою за №22-02 від 28 січня 2002 року; визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 та після смерті сестри ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, якою первісні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити, зустрічні позовні вимоги визнає у повному обсязі, не заперечує проти задоволення зустрічного позову.
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, якою первісні позовні вимоги визнала в повному обсязі та не заперечує проти задоволення позову, зустрічні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити зустрічний позов.
Представник відповідача за первісним позовом Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Кредитної спілки «Придунав'я» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суду не повідомив.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що вона знала ОСОБА_10 з 1987 року, вона мати ОСОБА_1 . ОСОБА_8 хворіла та ОСОБА_3 її забрала до себе за 6 місяців до смерті й вони мешкали за адресою: АДРЕСА_1 .
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що з 2005 року вона стала сусідкою ОСОБА_12 , вказала, що ОСОБА_4 була матір'ю ОСОБА_1 . ОСОБА_13 забрала до себе ОСОБА_8 з кінця 2013 року, оскільки вона хворіла й вони мешкали за адресою: АДРЕСА_1 . Чоловіка та дітей у ОСОБА_8 вона ніколи не бачила.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісні та зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 квітня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про визнання дійсним договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спадкове майно.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Кредитну спілку «Придунав'я».
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 лютого 2025 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача - ОСОБА_3 .
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 лютого 2025 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Кредитна спілка «Придунав'я», про визнання дійсним договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спадкове майно, та призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 04.03.2025 року на 10 год. 00 хв. в приміщенні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Клушина, 2, зал судових засідань №1.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 серпня 2025 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спадкове майно та об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Кредитна спілка «Придунав'я», про визнання дійсним договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спадкове майно.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належить житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу №22-02, посвідченого 28 січня 2002 року Бесарабською товарною біржою, що також підтверджено довідкою №410, виданою 02 липня 2024 року КП «Ізмаїльське МБТІ».
Укладений між сторонами договір зареєстрований Бесарабською товарною біржою 28 січня 2002 року за №22-02. Всі істотні умови договору до його реєстрації на товарній біржі сторонами виконані, грошовий розрахунок по даному договору здійснені, про що свідчить п.п.5 договору. Протягом всього часу з моменту укладення договору сторона відкрито володіє та користується придбаним житлом, однак на підставі укладеного договору позбавлена можливості проводити відчуження придбаного житла та укладати будь-які правочини, оскільки договір нотаріально не посвідчений.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року.
Згідно до вимог статті 47 ЦК УРСР (1963 року), якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Згідно ст.15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на товарній біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.4, 1.7, 1.9 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету України з житлово-комунального господарства від 09.06.98 року № 121, Інструкція визначала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні. Державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України. Реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюється на підставі правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. Пунктом 2 Інструкції визначений порядок здійснення державної реєстрації, підпунктом 2.1.д) якого зазначено, що на оригіналі правовстановлюючого документу робиться реєстраційний напис.
Додатком 1 до вказаної Інструкції визначений перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна. Відповідно до пункту 9 Переліку зазначено: «Договори купівлі-продажу, обміну, зареєстровані біржою».
Згідно ст. ст. 328, 334, 655, 657 ЦК України, діючого на час розгляду справи, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності визнається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.
Таким чином, оскільки при укладенні договору всі вимоги передбачені ст. 15 ЗУ «Про товарні біржі» між сторонами виконано належним чином, про що свідчить сам договір, однак договір не відповідає вимогам ст.657 ЦК України чинного законодавства, що позбавляє можливості проводити його відчуження, суд вважає за необхідне визнати укладений між сторонами договір купівлі-продажу дійсним.
Отже, реєстрація за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 здійснена відповідно до діючого на той час законодавства.
Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , виданого 16 січня 1996 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ізмаїльського міської Ради народних депутатів Одеської області, ОСОБА_7 після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_14 ».
Згідно до ст. 1216 ЦК України - спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 02 жовтня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Після смерті ОСОБА_6 згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 1/2 частка житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України - у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 33288938 від 18 лютого 2013 року, наданого Ізмаїльською державною нотаріальною конторою, інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 - відсутня.
Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_6 являються:
-дружина ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , виданого 16 січня 1996 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ізмаїльського міської Ради народних депутатів Одеської області, згідно якого ОСОБА_7 після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_14 »;
-донька ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 12 грудня 1985 року;
-донька ОСОБА_8 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , повторно виданим 27 березня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 , виданим 22 вересня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області;
Інших спадкоємців, які заявили свої спадкові права, немає.
Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
На підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_4 на час відкриття спадщини була зареєстрована та постійно проживала разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено будинковою книгою на вищезазначений житловий будинок, тобто вважається такою, яка фактично прийняла спадщину.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_8 у встановлений законом строк звернулись до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено заявами від 18 лютого 2013 року та від 11 березня 2013 року відповідно, посвідченими державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори, тобто вважаються такими, що фактично прийняли спадщину.
Згідно до ст. 1216 ЦК України - спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до актового запису про смерть №964 від 04 липня 2014 року, ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Після смерті ОСОБА_8 , згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 1/6 частина житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яку вона прийняла після смерті батька ОСОБА_6 , але не оформила належним чином своїх спадкових прав.
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України - у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 43136917 від 02 березня 2016 року, наданого Ізмаїльською державною нотаріальною конторою, інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 - відсутня.
Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК України - спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Спадкоємців за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_8 , які б прийняли спадщину немає.
Відповідно до ст. 1262 ЦК України - у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Спадкоємцем за законом другої черги відповідно до ст. 1262 ЦК України після смерті ОСОБА_8 являється:
- сестра ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 12 грудня 1985 року, свідоцтвом про народження ОСОБА_15 серії НОМЕР_5 , повторно виданим 27 березня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, де спільними батьками вказані: ОСОБА_6 та ОСОБА_15 , свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 , виданим 22 вересня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області
Інших спадкоємців, які заявили свої спадкові права, немає.
Згідно ст. 315 ЦПК України в судовому порядку встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звернулась до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Згідно до ст. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування особи це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
За змістом п. п. 3.21., 3.22. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Положеннями ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
З огляду на викладене, відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Тобто по відношенню до спадкоємця, який на час відкриття спадщини постійно проживав спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини.
В судовому засіданні було встановлено факт постійного проживання постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з ОСОБА_8 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_4 на час відкриття спадщини, а саме на ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується показами допитаних в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 .
Враховуючи викладене, ОСОБА_3 вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно до ст. 1216 ЦК України - спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданого 27 листопада 2018 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті ОСОБА_4 згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 2/3 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , 1/2 частина якого належить їй на праві власності та 1/3 частину якого вона прийняла після смерті чоловіка ОСОБА_6 , але не оформила належним чином своїх спадкових прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України - у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 56161452 від 15 травня 2019 року, наданого Ізмаїльською державною нотаріальною конторою, інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 - відсутня.
Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 315 ЦПК України в судовому порядку встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звернулась до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд вправі встановити факт родинних відносин між фізичними особами.
Згідно абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
В свою чергу п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" № 5 від 31.03.1995 року зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
В судовому засіданні встановлений факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено поясненнями допитаних в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 .
Таким чином, спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_4 являється син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Інших спадкоємців, які заявили свої спадкові права, немає.
Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено заявою від 15 травня 2019 року, посвідченою державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори, тобто вважається таким, що фактично прийняв спадщину після ОСОБА_4 .
Письмовою відповіддю державного нотаріуса Ізмаїльської державної нотаріальної контори Горючкіної О.М. №485/02-14 від 13 квітня 2024 року йому було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з тим, що форма правовстановлюючого документу, а саме договору купівлі-продажу, посвідченого Бессарабською товарною біржею, не відповідає законодавству, а саме нотаріально не посвідчений.
Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги.
Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 16, 316, 328, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 26569223, місцезнаходження: 68600, Одеська область, Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, пр. Незалежності, буд. 62), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Кредитна спілка «Придунав'я» (місцезнаходження: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, 52, офіс 2-3) про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання дійсним договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати дійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна, а саме: житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , посвідчений Бессарабською товарною біржою за №22-02 від 28 січня 2002 року.
Визнати за ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 2/3 частини житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ) до ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання дійсним договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з ОСОБА_8 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_4 на час відкриття спадщини, а саме на ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ) в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 та після смерті сестри ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 03 жовтня 2025 року.
Суддя: О.Я.Присакар