Справа №592/15491/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/966/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Шахрайство
29 вересня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянувши, у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми, у режимі відеоконференції, кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 червня 2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначеним розміром застави,
У провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_12 - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 190 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження, прокурор звернулась до суду з клопотанням, в якому, з посиланням на актуальність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, просила продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці та визначити заставу у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн. з покладенням на останнього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 червня 2025 року, вказане клопотання прокурора було задоволено, продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою строком до 15 серпня 2025 року включно та визначено останньому заставу у розмірі вісімдесяти прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн., з покладенням на нього, у разі її внесення, наступних обов'язків:
- прибувати до суду за викликом;
- повідомляти суд про зміну місця проживання або роботи;
- не відлучатися з населеного пункту, де проживає без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками та іншими обвинуваченими у провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Не погодившись з таким судовим рішенням, вважаючи його незаконним, обвинувачений ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій вказував на те, що доводи своєї незгоди з вказаною ухвалою викладе у доповненнях до апеляційної скарги після ознайомлення з її повним текстом, а на даний час просить витребувати з Ковпаківського районного суду м. Суми по кримінальному провадженню всі клопотання його захисника, всі відводи колегії суддів, аудіо-відеозаписи судових засідань, заперечення, а також клопотання про забезпечення його безпеки та дослідити матеріали кримінального провадження під час апеляційного розгляду.
Проте, доповнення до апеляційної скарги обвинуваченим на адресу апеляційного суду так направлено і не було.
Заслухавши доповідь головуючого - судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на підтримку апеляційних доводів та вимог, прокурора, який вважав ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просив залишити її без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.
Так, колегія суддів зауважує, що перевіряючи обґрунтованість клопотання прокурора про доцільність продовження обвинуваченому вказаного запобіжного заходу, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні декількох епізодів умисного особливо тяжкого корисливого злочину проти власності, за який, у разі доведеності вини, останньому загрожує покарання у виді позбавлення на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, що він є особою раніше неодноразово (18 разів) судимою за вчинення тяжких корисливих злочинів, не має заробітку чи іншого джерела доходу задля забезпечення існування, що йому відомі інші обвинувачені, свідки та потерпілі у вказаному провадженні, які в судовому засіданні не допитані, оскільки судовий розгляд ще не розпочався.
Саме з врахування зазначеного суд і дійшов висновку про доведеність прокурором існування ризиків того, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, з метою зміни їх показань на свою користь та вчинити інше кримінальне правопорушення та вважав за доцільне продовжити обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з вказівкою на те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не зможе запобігти вищенаведеним ризикам.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів та вважає, що на даному етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дозволить під час судового розгляду контролювати його місце перебування та запобігти встановленим ризикам, які на теперішній час продовжують існувати.
При цьому, доводами апелянта правильність такого висновку жодним чином не спростовано, оскільки обвинуваченим взагалі не наведено обставин, які не були враховані судом та за яких клопотання прокурора не підлягало б до задоволення, і до нього можливо було б застосувати більш м'який запобіжний захід або змінити той, який застосовано.
Також, колегія суддів зауважує, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом було вірно враховано і позицію ЄСПЛ, викладену у рішеннях по справі «W проти Швейцарії», «Ілійков проти Болгарії» та, «Летельє проти Франції» стосовно того, що тяжкість злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства та що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім того, при прийнятті даної ухвали, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Таким чином, з врахуванням практики ЄСПЛ, а також тих обставин, що злочини, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , становлять небезпеку для суспільства, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку суспільний інтерес має більшу вагу над повагою до свободи особи, а тому, і з цих підстав, продовження останньому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є виправданим.
У даному провадженні достатньо доказів, якими підтверджується обґрунтованість поданого прокурором клопотання і необхідності витребування кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , яке перебуває на розгляді у Ковпаківському районному суді м. Суми, про що просить останній в апеляційній скарзі, немає.
Крім того, колегія суддів наголошує, що відповідно до ст. 182 КПК України обвинуваченому було визначено розмір застави, у разі сплати якої ОСОБА_7 буде звільнений з під варти та перебуватиме на волі.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, а тому, вказане судове рішення слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 червня 2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави - залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 та на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4