Справа № 131/508/25
Провадження № 22-ц/801/1934/2025
Категорія: 42
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шелюховський М. В.
Доповідач:Міхасішин І. В.
02 жовтня 2025 рокуСправа № 131/508/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого Міхасішина І.В.
суддів Матківської М.В., Стадника І.М.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу №131/508/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Небилиці Ростислава Васильовича на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 03 червня 2025 року,
встановив:
В березні 20245 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 квітня 2024 р. між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 2858538 сума позики 9 500, 00 (дев'ять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) грн. та строком позики 30 днів.
В подальшому, у зв'язку із укладеним між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» договору факторингу від 14.06.2021 р. № 14/06/21 у відповідності до умов якого, «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2858538 від 17 квітня 2024 року.
У зв'язку із тим, що відповідач грошові зобов'язання по поверненню кредитних коштів не виконала у неї виникла заборгованість перед «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за договором позики № 2858538 від 17 квітня 2024 року, на загальну суму: 15750,00 грн., з яких: 5000, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 750,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 10000 грн. - сума заборгованості за пенею.
Оскільки, ОСОБА_1 не виконує свої зобов'язання по поверненню боргів «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» звернулось за захистом своїх прав до суду та, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» суму заборгованості за договором позики № 2858538 від 17 квітня 2024 року, на загальну суму: 15750,00 грн., з яких: 5000, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 750,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 10000 грн. - сума заборгованості за пенею.
Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 03 червня 2025 рокупозов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» суму заборгованості за договором позики № 2858538 від 17 квітня 2024 року, на загальну суму: 15750,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 750,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 10000,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням, представник відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Небилиця Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до позивача. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним документом, що підтверджує розмір заборгованості відповідача. Умови договору в частині сплати комісії є нікчемними. Докази на підтвердження факту надання відповідачу кредитних коштів в матеріалах справи відсутні, а наявне в матеріалах справи платіжне доручення таким не є.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно положень ч. 1ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 квітня 2024 р. між акціонерним ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 2858538 із сумою позики 5000,00 грн., із строком позики 30 днів, процентна ставка за користування кредитом 0,50% в день (а.с.5-7).
14 червня 2021 р. між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК«ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» був укладений договір факторингу №14/06/21, у відповідності до змісту якого до позивача перейшло права вимоги, до боржників в тому числі і до ОСОБА_1 (а.с.9-11), зазначене підтверджується також актом прийому - передачі реєстру боржників №31 від 25.09.2024 року за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року (а.с.15), а також витягом з реєстру боржників №31 підтверджується той факт, що до позивача перейшло право вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 (а.с.16).
Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором позики № 2858538 від 17.04.2024 року за період часу з 25.09.2024 року по 28.02.2025 року у ОСОБА_1 у зв'язку з невиконанням нею зобов'язань щодо погашення боргу за вищевказаним договором виникла заборгованість на загальну суму 15750,00 грн., з яких: 5000, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 750,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 10000 грн. - сума заборгованості за пенею (а.с. 17).
Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги позицію позивача, наведену у змісті позовної заяви, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, що вбачається з наступного.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Положеннями частини 1 статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно абзацу 1 частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В свою чергу, частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статі 628 ЦК України).
Відповідно до положень частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частиною 2 даної статті визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Положеннями статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором. Змістом статей 525, 526 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання, а зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до частини 2 статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Згідно зі статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитними договорами у зв'язку з порушенням умов договору згідно з частини 2 статті 1050 ЦК є наслідком невиконання або неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1 та 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
В разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
При цьому, пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно частини 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій саме формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передано новому кредиторові.
Положеннями частини 1 статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другій стороні (клієнту) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
З урахуванням вище наведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики № 2858538 від 17 квітня 2024 року на загальну суму: 15750,00 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Небилиці Ростислава Васильовича залишити без задоволення.
Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 03 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Міхасішин
Судді М.В. Матківська
І.М. Стадник