Справа № 145/620/25
Провадження № 22-ц/801/1959/2025
Категорія: 101
Головуючий у суді 1-ї інстанції Копилова Л. В.
Доповідач:Голота Л. О.
01 жовтня 2025 рокуСправа № 145/620/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Копаничук С. Г., Міхасішин І.В.,
за участю секретаря судового засідання Литвин Ю.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 145/620/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Приватне акціонерне товариство «Гніванський завод спецзалізобетону», первинна профспілкова організація профспілки залізничників та транспортних будівельників України Приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спецзалізобетону», про встановлення факту, що має юридичне значення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 1.07.2025, ухвалене у складі судді Копилова Л.В. в приміщенні суду в м. Тиврів, повний текст рішення складено 8.07.2025, -
7.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою (вх № 3377/25), заінтересовані особи Приватне акціонерне товариство «Гніванський завод спецзалізобетону» (далі - ПАТ «ГЗСЗБ»), первинна профспілкова організація профспілки залізничників та транспортних будівельників України Приватного акціонерного товариства«Гніванський завод спецзалізобетону» про встановлення факту, що має юридичне значення в якій, посилаючись на положення частини другої статті 315 ЦПК України, просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що наказ по ПАТ «ГЗСЗБ» № 151 від 18.10.2017 є наказом по підприємству про введення в дію структури та штатного розпису ПАТ «ГЗСЗБ», а не наказом про переведення економіста ОСОБА_1 і відповідно він не є актом індивідуальної дії і в неї відсутнє право на оскарження такого наказу в суді.
Заява обґрунтована тим, що під час розгляду справи про поновлення її на роботі судами було встановлено, що за наявності нескасованого наказу № 151 від 18.10.2017 поновити її на посаді економіста юридичної служби неможливо. По суті цей наказ не є наказом про переведення її з посади економіста і не стосується її, однак судами йому надавалася оцінка як доказу у справі по поновлення на роботі та тлумачився такий наказ як наказ про її переведення. Оскаржити самостійно вона його не може. Тому з метою захисту її прав необхідно встановити юридично значимий факт і справжній зміст наказу, оскільки не встановлення такого факту призведе до неможливості реалізації її трудових прав.
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 1.07.2025 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволено. Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, те, що наказ по ПАТ «ГЗСЗБ» № 151 від 18.10.2017 є наказом по підприємству про введення в дію структури та штатного розпису ПАТ «ГЗСЗБ».
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу (вх № 8673 від 1.08.2025), в якій, посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції в частині другого абзацу резолютивної частини, доповнивши його фразою «а не наказом про переведення економіста ОСОБА_1 і відповідно він не є актом індивідуальної дії і в неї відсутнє право на оскарження такого наказу в суді».
Основними доводами апеляційної скарги є те, що задовольняючи заяву в повному обсязі, судом першої інстанції не було зазначено частину вимоги заяви «а не наказом про переведення економіста ОСОБА_1 і відповідно він не є актом індивідуальної дії і в неї відсутнє право на оскарження такого наказу в суді».
У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Представник первинної профспілкова організація профспілки залізничників та транспортних будівельників України ПАТ «ГЗСЗБ» Прігоцька О.А. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити. Суду пояснила, що встановлення даного факту, саме у тому змісті, як просить заявниця буде підставою для звернення її до суду з заявою про перегляд судових рішень за нововиявленою обставиною.
Представник ПАТ «ГЗСЗБ» у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга піддягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі (частина перша, п'ятої статті 367 ЦПК України).
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
18.10.2017 по ПАТ «ГССЗБ» видано наказ № 151 по підприємству «Про введення в дію структури та штатного розпису ПАТ «Гніванський завод СЗБ». Цим же наказом введено з 1.11.2017 організаційну структуру та штатний розпис на 2017 рік по підприємству /а. с. 3/.
Відповідно до відомостей, які містяться в ЄДРСР та є загальнодоступними, постановою ВС від 31.03.2025 по справі № 145/89/23 (за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ГССЗБ» про визнання дій та наказу про звільнення незаконними, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.12.2023 та постанову Вінницького апеляційного суду від 24.04.2024 залишено без змін. У справі № 145/89/23 ВС зазначив, що із Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості в якому є загальнодоступними, вбачається, що постановою ВС від 19.05.2021 в справі № 145/1630/17 рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.07.2017 та постанову Вінницького апеляційного суду від 14.01.2020 залишено без змін. У справі № 145/1630/17 суд першої інстанції вказав, а суди апеляційної та касаційної інстанцій погодились, що за наявності нескасованого наказу від 18.10.2017 № 151 поновити позивачку на посаді економіста юридичної служби є неможливим /а. с. 29-33, 35-44/.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення даного факту заявниці є необхідним з метою захисту її трудових прав, а цей факт є юридичним і створить відповідні правові наслідки, а тому заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до п.5 ст. 367 ЦПК України, якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі.
Висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заяви зроблено з порушенням норм процесуального права та відповідно до частини п'ятої статті 367 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України однією з категорій справ окремого провадження є справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 752/20365/16-ц, від 5.12.2019 у справі № 750/9847/18, від 3.02.2021 у справі № 644/9753/19, від 16.06.2021 у справі № 643/6447/19, від 8.09.2021 у справі № 641/5187/20.
Існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, - позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 в справі № 201/5972/22.
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №320/948/18).
У справі, що переглядається, апеляційним судом встановлено, що у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 вказує, що під час розгляду справи № 145/89/23 про поновлення її на роботі судами було встановлено, що за наявності нескасованого наказу № 151 від 18.10.2017 поновити її на посаді економіста юридичної служби неможливо. Зазначає, що по суті цей наказ не є наказом про переведення її з посади економіста і не стосується її, однак судами йому надавалася оцінка як доказу у справі про поновлення на роботі та тлумачився такий наказ як наказ про її переведення. Оскаржити самостійно вона його не може, тому з метою захисту її прав необхідно встановити юридично значимий факт і справжній зміст наказу, оскільки не встановлення такого факту призведе до неможливості реалізації її трудових прав.
Задовольняючи заяву суд першої інстанції помилково вважав, що факт, який просить встановити заявниця є юридичним, оскільки створить для неї відповідні правові наслідки.
Поза увагою суду залишилася та обставина, що фактичною підставою заяви є необхідність ОСОБА_1 в отриманні доказу для перегляду рішень судів у трудових спорах за нововиявленими обставинами. Тобто, заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення спрямована на переоцінку доказу Наказу № 151 від 18.10.2017 року, який був предметом розгляду у інших справах.
Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі N 638/2304/17, провадження N 61-2417сво19).
Таким чином, правом на звернення до суду з заявою наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Такі позови не підлягають судовому розгляду. У відкритті провадження за ними слід відмовляти на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, а у разі, якщо провадження було відкрите, - закривати його на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Оскільки між ОСОБА_1 та ПАТ «ГЗСЗБ» існує трудовий спір, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, незгода ОСОБА_1 із наказом по ПАТ «ГЗСЗБ» № 151 від 18.10.2017 повинна бути висловлена в порядку позовного провадження, а не окремого.
У постанові Об'єднаної палати КЦС у складі Верховного Суду від 20.01.2025 № 296/12456/23 зазначено, що не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи).
Згідно п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Приписи закону "суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), "суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати ( висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 18 грудня 2019 року у справі N 688/2479/16-ц, провадження N 14-477цс19; від 26 лютого 2020 року у справі N 1240/1981/18, провадження N 11-36апп1; від 28 квітня 2020 року у справі N 607/15692/19, провадження N 14-39цс20).
Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 255 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково (пункт 4 частини першої статті 374 ЦПК України).
За таких обставин оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження в справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 377, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 1.07.2025 у даній справі скасувати та ухвалити нове.
Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Приватне акціонерне товариство «Гніванський завод спецзалізобетону», первинна профспілкова організація профспілки залізничників та транспортних будівельників України ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону», про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: С. Г. Копаничук
І. В. Міхасішин
Повний текст постанови складено 2.10.2025