23 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 915/596/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючої, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Руда Г. В.,
за участю представників:
позивача - Одінцова Е. В. (адвоката),
відповідача -не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 (колегія суддів: Таран С. В. - головуюча, Богатир К. В., Поліщук Л. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтоімпорт"
до Військової частини НОМЕР_1
про скасування акта та витребування майна,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтоімпорт" (далі - ТОВ "Укравтоімпорт") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просило скасувати акт про примусове відчуження або вилучення майна від 07.06.2022 № 240 та витребувати у відповідача на користь позивача вилучений транспортний засіб - автомобіль HYUNDAI SONATA, VIN: НОМЕР_2 .
1.2. Позовні вимоги ТОВ "Укравтоімпорт" обґрунтовані незаконністю примусового позбавлення позивача права власності на транспортний засіб. Позивач зазначав, що на підставі акта про примусове відчуження або вилучення майна від 07.06.2022 № 240 здійснено примусове відчуження належного ТОВ "Укравтоімпорт" майна. За твердженням позивача, фактично майно було вилучене 14.04.2022, проте акт про примусове відчуження або вилучення майна складений лише 07.06.2022, тобто оформлення майна відбулося постфактум. Крім того, на думку ТОВ "Укравтоімпорт", примусове відчуження або вилучення майна мало би бути здійснене за рішенням військового командування, погодженого відповідною державною адміністрацією чи виконавчим органом відповідної місцевої ради, оскільки станом на момент вилучення наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 30.04.2022 № 125 про визнання міста Одеси та Одеської області такими, де ведуться бойові дії, не було. Крім того, як зазначав позивач, акт про примусове відчуження або вилучення майна від 07.06.2022 № 240 не містить підпису та печатки органу, який погодив рішення командира Військової частини НОМЕР_3 про примусове вилучення автомобіля. Відтак, як зазначало ТОВ "Укравтоімпорт", спірний акт складений із порушенням вимог Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна".
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2024 (суддя Коваль С. М.) у задоволенні позову ТОВ "Укравтоімпорт" відмовлено.
2.2. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ "Укравтоімпорт", виходив із того, що наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 30.04.2022 № 125 "Про визначення районів ведення бойових дій" було визначено, в тому числі, Одеську область районом ведення бойових дій - з 01.04.2022 до 20.04.2022, з 21.04.2022 до 30.04.2022. Тому суд першої інстанції зазначив, що розпорядження (наказ) командира Військової частини НОМЕР_3 "Про примусове відчуження майна" від 14.04.2022 № 7 видано відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" та його прийняття не потребувало погодження з Одеською обласною військовою адміністрацією (далі - Одеська ОВА).
Відтак суд першої інстанції зазначив, що оскільки розпорядження (наказ) командира Військової частини НОМЕР_3 "Про примусове відчуження майна" від 14.04.2022 № 7 не оскаржене та не скасоване, процедура відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану згідно з актом про примусове відчуження або вилучення майна, який відповідає змісту та формі, встановленим постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998, та засвідчує факт приймання-передачі майна, є законною. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Укравтоімпорт" є безпідставними та необґрунтованими.
Суд першої інстанції також дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Укравтоімпорт" про скасування спірного акта. Як зазначив суд першої інстанції, акт за своєю правовою природою, зважаючи на положення статті 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", є документом, який не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а лише засвідчує факт приймання-передачі майна. При цьому суд зазначив, що рішення про примусове вилучення / відчуження прийнято на підставі розпорядження (наказу) командира Військової частини НОМЕР_4 , яке у спірних правовідносинах є підставою для вилучення / відчуження автомобіля у ТОВ "Укравтоімпорт".
2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 у справі № 915/596/24 скасовано рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2024 у справі № 915/596/24 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ТОВ "Укравтоімпорт" про витребування майна, позов ТОВ "Укравтоімпорт" у цій частині задоволено, а в частині розподілу судових витрат - змінено, в решті рішення залишено без змін, викладено його резолютивну частину в такій редакції:
"Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтоімпорт" до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Витребувати у Військової частини НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтоімпорт" вилучений транспортний засіб - автомобіль HYUNDAI SONATA, VIN: НОМЕР_2 .
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтоімпорт" 3122,85 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
У задоволенні решти позову відмовити".
2.4. Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Укравтоімпорт", установив, що відзив Військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву 21.06.2024 був поданий до Господарського суду Миколаївської області з пропуском встановленого строку та без клопотання про його поновлення. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що документи, додані відповідачем до відзиву на позовну заяву ТОВ "Укравтоімпорт", до уваги не бере, оскільки вони подані Військовою частиною НОМЕР_1 лише 21.06.2024, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом строку на подання доказів та без клопотання про поновлення такого строку.
Суд апеляційної інстанції, зазначаючи про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Укравтоімпорт" про витребування спірного майна на користь позивача, виходив із того, що закон вимагає: оформлення акта про примусове відчуження або вилучення майна; визначення вартості майна (експертна оцінка); видачі відповідного документа особі, в якої майно вилучається; наявності доказів використання майна для потреб держави. В разі порушення цих вимог, як зазначив суд, вилучення є незаконним.
Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач не дотримався вимоги, визначеної статтею 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", щодо ознайомлення власника майна з актом про примусове відчуження або вилучення цього майна, складеним без його участі.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що в акті про примусове відчуження або вилучення майна б/н від 14.04.2022 відсутні відомості про проведення оцінки легкового автомобіля HYUNDAI SONATA (VIN: НОМЕР_2 ); жодного документа, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, до цього акта також не додано. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не надав докази на підтвердження того, чи примусове вилучення спірного майна здійснювалося за погодженням з обласною, районною державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач не надав докази наявності обставин, передбачених статтею 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", за яких вилучення майна могло би бути проведено за рішенням військового командування без погодження із вказаними органами.
Як установив суд апеляційної інстанції, в акті про примусове відчуження або вилучення майна б/н від 14.04.2022 зазначено про те, що вилучення відбулося, зокрема, на підставі рішення начальника Одеської обласної військової адміністрації від 18.03.2022 № 1/01-45/2096/2-22. Проте суд апеляційної інстанції виснував, що нормами чинного законодавства не надано військовим адміністраціям повноважень ухвалювати рішення щодо примусового вилучення / відчуження майна, яке перебуває у приватній власності, в умовах правового режиму воєнного стану. Поряд із цим суд апеляційної інстанції зазначив, що й рішення начальника Одеської обласної військової адміністрації від 18.03.2022 № 1/01-45/2096/2-22 в матеріалах справи немає.
Як установив суд апеляційної інстанції, 07.06.2022, тобто майже через 2 місяці після фактичного вилучення спірного майна, Військова частина НОМЕР_1 повторно склала акт про примусове відчуження або вилучення майна від 07.06.2022 № 240, в якому є інформація про оцінку майна та зазначено про вилучення автомобіля HYUNDAI SONATA (VIN: НОМЕР_2 ). Суд апеляційної інстанції також установив, що ТОВ "Укравтоімпорт" цей акт про примусове відчуження або вилучення майна не підписало, докази на підтвердження дотримання порядку ознайомлення позивача з його змістом суду також не надані.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що чинним законодавством не передбачено можливості повторного складення акта про примусове відчуження або вилучення майна. Тому суд апеляційної інстанції виснував, що, здійснюючи оформлення "про людське око" повторного акта від 07.06.2022 № 240 через значний проміжок часу після фактичного вилучення спірного автомобіля, відповідач недобросовісно намагався постфактум штучно створити правову підставу для вилучення майна, яка би виправляла недоліки процедури вилучення майна, проведеної ще 14.04.2022 за інших фактичних обставин. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що примусове відчуження належного позивачу транспортного засобу - автомобіля HYUNDAI SONATA (VIN: НОМЕР_2 ) відбулося з порушенням встановленої законом процедури.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи порушення визначеної законом процедури примусового відчуження належного позивачу спірного транспортного засобу відповідно до розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 від 14.04.2022 № 7 "Про примусове відчуження майна", дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги ТОВ "Укравтоімпорт" про витребування у Військової частини НОМЕР_1 на користь ТОВ "Укравтоімпорт" вилученого транспортного засобу - автомобіля HYUNDAI SONATA, VIN: НОМЕР_2 . При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовної вимоги ТОВ "Укравтоімпорт" про скасування акта про примусове відчуження або вилучення майна від 07.06.2022 № 240, посилаючись на неналежність такого способу захисту.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погодившись із висновками апеляційного господарського суду, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 у справі № 915/596/24, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2024 у справі № 915/596/24 залишити в силі.
3.2. Військова частина НОМЕР_1 , звертаючись із касаційною скаргою, зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. При цьому Військова частина НОМЕР_1 посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про неповне з'ясування судом апеляційної інстанції обставин справи, зокрема, доводів, відповідача викладених у відзиві. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги документи, долучені до відзиву на позовну заяву ТОВ "Укравтоімпорт" із посиланням на те, що відповідач подав ці докази із пропуском встановленого процесуальним законом строку та без клопотання про його поновлення, оскільки, на думку скаржника, такий строк не був пропущений. Скаржник зазначає, що такі докази підтверджують наявність підстав для вилучення майна за рішенням військового командування без погодження з іншими органами, та безпідставно не досліджені апеляційним судом.
3.3. ТОВ "Укравтоімпорт" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 , а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 у справі № 915/596/24 залишити без змін. Позивач зазначає, що доводи, наведені в касаційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Як установили господарські суди попередніх інстанцій, ТОВ "Укравтоімпорт" імпортувало в Україну транспортний засіб - легковий автомобіль HYUNDAI SONATA (VIN: НОМЕР_2 ), що підтверджується інвойсом KOSANA-21-090020 від 24.09.2021.
4.2. Командир Військової частини НОМЕР_3 14.04.2022 прийняв розпорядження № 7 "Про примусове відчуження майна", яким відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, Законів України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VІІ, "Про оборону України" від 06.12.1991 № 932-ХІІ, "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" від 17.05.2012 № 4765-VІ, для забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України вирішив примусово відчужити майно, що належить на праві приватної власності юридичним особам, відповідно до переліку, зазначеного в додатках № 1-10 до цього розпорядження, та яке знаходиться на території спеціального паромного комплексу № 5 Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ".
У цьому розпорядженні від 14.04.2022 № 7 "Про примусове відчуження майна" також визначено перелік уповноважених військового командування (законних представників) для проведення заходів із примусового відчуження майна, зазначеного в додатках № 1-10 до цього розпорядження; доручено здійснити такі заходи із забезпечення проведення оцінки майна та складення актів про примусове відчуження майна. Крім того, доручено командирам військових частин, зазначеним у цьому розпорядженні, забезпечити постановку примусово відчуженого майна на бухгалтерський та матеріальний облік.
До переліку майна, вказаного в додатку № 2 до розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 від 14.04.2022 № 7 "Про примусове відчуження майна", під № 5 включено транспортний засіб - легковий автомобіль HYUNDAI SONATA (VIN: НОМЕР_2 ; власник майна - ТОВ "Укравтоімпорт"; вартість - 146 274,50 грн).
4.3. Відповідач в особі заступника командира Військової частини НОМЕР_1 з матеріально-технічного забезпечення примусово вилучив три належні позивачеві легкові автомобілі HYUNDAI SONATA, в тому числі автомобіль VIN: НОМЕР_2 , про що склав акт про примусове відчуження або вилучення майна б/н від 14.04.2022. В цьому акті зазначено про те, що вилучення відбулося згідно з рішенням начальника Одеської обласної військової адміністрації від 18.03.2022 № 1/01-45/2096/2-22 та розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 № 7 від 14.04.2022. Відомості про оцінку майна в цьому акті відсутні. З боку ТОВ "Укравтоімпорт" цей акт про примусове відчуження або вилучення майна не підписаний.
4.4. У подальшому відповідач в особі заступника командира Військової частини НОМЕР_1 з матеріально-технічного забезпечення оформив акт про примусове відчуження або вилучення майна від 07.06.2022 № 240, яким засвідчив вилучення легкового автомобіля HYUNDAI SONATA (VIN: НОМЕР_2 ), власником якого є ТОВ "Укравтоімпорт", на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 14.04.2022 № 7. У цьому акті вказано інформацію про оцінку майна. З боку ТОВ "Укравтоімпорт" цей акт про примусове відчуження або вилучення майна також не підписаний.
4.5. Спір у цій справі виник у зв'язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для скасування акта Військової частини НОМЕР_1 про примусове відчуження або вилучення майна від 07.06.2022 № 240 та для витребування у відповідача на користь позивача вилученого транспортного засобу -автомобіля HYUNDAI SONATA, VIN: НОМЕР_2 .
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2025 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 915/596/24, визначено колегію суддів: Багай Н. О. - головуюча, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.
Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2025 (у складі колегії суддів: Багай Н. О. - головуюча, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 у справі № 915/596/24.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 15.09.2025 № 32.2-01/2290 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 915/596/24 у зв'язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 915/596/24, визначено колегію суддів: Багай Н. О. - головуюча, Берднік І. С., Чумак Ю. Я.
5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.3. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені в касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
5.4. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "Укравтоімпорт" про скасування акта Військової частини НОМЕР_1 про примусове відчуження або вилучення майна від 07.06.2022 № 240, а також про витребування у відповідача на користь позивача вилученого транспортного засобу - автомобіля HYUNDAI SONATA, VIN: НОМЕР_2 . Позовні вимоги ТОВ "Укравтоімпорт" обґрунтовані незаконністю примусового вилучення у позивача спірного транспортного засобу.
5.5. У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у зв'язку з примусовим вилученням у позивача транспортного засобу.
5.6. Колегія суддів зазначає, що Указами Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 65/2022 "Про загальну мобілізацію" у зв'язку з агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан та оголошено про проведення загальної мобілізації.
5.7. 03.03.2022 зазначений указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 затверджено Верховною Радою України, а саме Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію".
5.8. Воєнний стан та загальна мобілізація тривають дотепер.
5.9. Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна для потреб держави в період дії воєнного чи надзвичайного стану в юридичних та фізичних осіб, територіальних громад визначається Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" з урахуванням Конституції України, Законів України "Про правовий режим воєнного стану", "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", інших законів України та Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях", затвердженого Верховною Радою України.
5.10. Статтею 17 Закону України "Про оборону України" передбачено, що в умовах воєнного стану відповідно до закону допускається примусове вилучення приватного майна та відчуження об'єктів права приватної власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх вартості у порядку та терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 353 Цивільного кодексу України.
5.11. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.
5.12. Згідно зі статтею 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" примусове відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.
У місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командування без погодження з органами, зазначеними у частині 1 цієї статті.
5.13. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, зокрема, примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об'єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.
5.14. Отже, за змістом статті 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" та пункту 4 частини 1 статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" лише в місцевостях, де ведуться бойові дії, підставою для примусового відчуження або вилучення майна є рішення військового командування без погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.
Натомість в інших місцевостях примусове відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється на підставі рішення військового командування про примусове вилучення майна, яке повинно бути погоджене органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування.
5.15. Відповідно до частин 1- 4 статті 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
В акті зазначаються: 1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення; 2) відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код; для фізичних осіб - прізвище, ім'я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті; 3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності); 4) опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані; 5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).
Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.
Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.
У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв'язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.
Відповідно до частини 5 статті 7 зазначеного Закону у разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна. Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.
5.16. Термін "військове командування" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про правовий режим воєнного стану" або Законі України "Про правовий режим надзвичайного стану", залежно від правового режиму, в умовах якого передається, відчужується або вилучається майно (частина 2 статті 1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану").
5.17. За змістом статті 3 Законі України "Про правовий режим воєнного стану" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовим командуванням, якому згідно із цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об'єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з'єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Аналогічне визначення військового командування міститься у статті 1 Закону України "Про оборону України".
5.18. У справі, що розглядається, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ "Укравтоімпорт". При цьому суд зазначив, що заявлені ТОВ "Укравтоімпорт" позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
5.19. Натомість суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги ТОВ "Укравтоімпорт" про витребування майна на користь позивача. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив про відмову в задоволенні позовної вимоги ТОВ "Укравтоімпорт" про скасування акта про примусове відчуження або вилучення майна від 07.06.2022 № 240 у зв'язку з неналежністю такого способу захисту.
5.20. Не погодившись із висновками суду апеляційної інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Військова частина НОМЕР_1 , звертаючись із касаційною скаргою, зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права і посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.21. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.22. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22.
5.23. Розглянувши доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що в пункті 8.19 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22, на який посилається скаржник, сформульовано такий висновок:
"Згідно зі статтею 2 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" правовою основою примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану є Конституція України, цей Закон, інші закони України та указ Президента України про введення надзвичайного чи воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
Частинами першою та другою статті 4 цього Закону передбачено, що:
- примусове відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради;
- у місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командування без погодження з органами, зазначеними у частині першій цієї статті".
5.24. У справі № 910/10009/22 Верховний Суд, переглядаючи судові рішення, зазначив про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про дотримання відповідачем процедури примусового відчуження / вилучення у позивача транспортних засобів. Зокрема, Суд виснував, що Київська обласна військова адміністрація не мала повноважень на прийняття наказу від 12.03.2022 № 2/1-в "Про відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану". Тому Суд зазначив про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності здійсненого на підставі такого наказу примусового відчуження / вилучення у позивача транспортних засобів. При цьому Верховний Суд дійшов висновку, що, попри надання місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки за участю органів місцевого самоврядування повноважень залучати підприємства, установи та організації усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців задля організації та забезпечення в установленому порядку виділення, зокрема транспортних засобів (підпункт 3 пункті 8 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію"), попри визначення також військових адміністрацій відповідальними особами за примусове відчуження майна, вилучення його для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану та за видання про це відповідних документів встановленого зразка із залученням військових адміністрацій до здійснення зазначеного заходу, - жоден із названих нормативних актів не передбачає повноваження військової адміністрації ухвалювати рішення (видавати наказ, розпорядження) про примусове відчуження / вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану, оскільки цими повноваженнями закон імперативно наділяє лише військове командування, до якого військові адміністрації не належать (статті 4, 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", частини 1, 2 статті 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану").
5.25. Водночас у справі, яка розглядається, Військова частина НОМЕР_1 здійснила примусове вилучення належного ТОВ "Укравтоімпорт" легкового автомобіля HYUNDAI SONATA (VIN: НОМЕР_2 ) на підставі розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 від 14.04.2022 № 7 "Про примусове відчуження майна".
5.26. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги ТОВ "Укравтоімпорт" про витребування майна на користь позивача. Як установив апеляційний господарський суд, відповідач не надав доказів на підтвердження того, що примусове вилучення спірного майна здійснювалося за погодженням з обласною, районною державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, а також доказів наявності обставин, передбачених статтею 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", за яких таке вилучення могло би бути проведено за рішенням військового командування без погодження з обласною, районною державною адміністрацією або виконавчим органом. При цьому суд апеляційної інстанції не взяв до уваги документи, додані відповідачем до відзиву на позовну заяву ТОВ "Укравтоімпорт", оскільки встановив, що вони подані з пропуском встановленого строку на подання доказів та без клопотання про поновлення такого строку.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції виснував, що примусове вилучення спірного майна, є таким, що вчинено всупереч вимогам частини 1 статті 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". Крім того, суд апеляційної інстанції установив, що примусове відчуження належного позивачу транспортного засобу - автомобіля HYUNDAI SONATA (VIN: НОМЕР_2 ) відбулося з порушенням встановленої законом процедури.
Отже, висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22, на які посилається скаржник.
5.27. Таким чином, доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22, є необґрунтованими, тому підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.28. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про неповне з'ясування судом апеляційної інстанції обставин справи, зокрема, доводів, відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву ТОВ "Укравтоімпорт". Скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги документи, долучені до відзиву на позовну заяву ТОВ "Укравтоімпорт" із посиланням на те, що відповідач подав ці докази із пропуском встановленого процесуальним законом строку на подання доказів та без клопотання про поновлення такого строку, оскільки, на думку скаржника, такий строк не був пропущений. Скаржник зазначає, що такі докази підтверджують наявність підстав для вилучення майна за рішенням військового командування без погодження з іншими органами, та безпідставно не досліджені апеляційним судом.
5.29. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
5.30. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
5.31. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
5.32. За таких обставин недостатніми є доводи Військової частини НОМЕР_1 про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.33. Колегія суддів також зазначає, що відповідно до частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
5.34. За змістом частин 3, 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду відповідні докази разом із поданням відзиву. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
5.35. Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
5.36. Відтак строки на вчинення відповідних процесуальних дій (подання відзиву з доданими до нього доказами, надання витребуваних судом доказів) та наслідки їх пропуску визначені процесуальним законодавством.
5.37. Колегія суддів установила, що 28.05.2024 Господарський суд Миколаївської області відкрив провадження у справі № 915/596/24, а також установив відповідачу строк для подання відзиву на позов, оформленого згідно з вимогами статті 165 Господарського процесуального кодексу України, - п'ятнадцять днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
5.38. Ухвалу місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі № 915/596/24 Військова частина НОМЕР_1 отримала 05.06.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Ф.119. Тому 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву ТОВ "Укравтоімпорт" закінчився 20.06.2024.
5.39. Натомість, як установив суд апеляційної інстанції, відповідач 21.06.2024, тобто з пропуском встановленого строку та без клопотання про його поновлення, подав до Господарського суду Миколаївської області відзив на позовну заяву ТОВ "Укравтоімпорт", до якого додав документи на підтвердження своїх доводів та заперечень.
5.40. З урахуванням наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що документи, додані відповідачем до відзиву на позовну заяву ТОВ "Укравтоімпорт", до уваги не бере, оскільки вони подані Військовою частиною НОМЕР_1 лише 21.06.2024, тобто з пропуском установленого процесуальним законом строку на подання доказів та без клопотання про поновлення такого строку.
5.41. Доводи скаржника про те, що Військова частина НОМЕР_1 не порушила процедуру повідомлення ТОВ "Укравтоімпорт" про здійснення відчуження майна, оскільки позивач у подальшому ознайомився з актом про примусове відчуження або вилучення майна від 07.06.2022 № 240, є необґрунтованими з огляду на таке.
5.42. Відповідно до частини 5 статті 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" у разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі.
У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна.
Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.
5.43. Суд апеляційної інстанції встановив, що акт від 14.04.2022 підписаний заступником командира Військової частини НОМЕР_1 з матеріально-технічного забезпечення, проте підпису представника ТОВ "Укравтоімпорт" він не містить. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що ТОВ "Укравтоімпорт" акт про примусове відчуження або вилучення майна від 07.06.2022 № 240 також не підписувало, доказів на підтвердження дотримання порядку ознайомлення позивача з його змістом також не подано.
Поряд із цим суд апеляційної інстанції також установив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ТОВ "Укравтоімпорт" ознайомилося з актом від 14.04.2022 відповідно до процедури, визначеної статтею 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".
Отже, направлення копії спірного акта на запит позивача не свідчить про дотримання порядку його вручення, встановленого частиною 5 статті 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". Тому наведені доводи скаржника є необґрунтованими.
5.44. Скаржник у касаційній скарзі не посилається на інші встановлені фактичні обставини, а його доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції за результатами вирішення питання щодо доказів, поданих відповідачем із порушенням строку на їх подання. При цьому такі доводи не містять спростування висновків суду апеляційної інстанції, зроблених із урахуванням установлених фактичних обставин та відповідно до вимог статей 80, 118, 165 Господарського процесуального кодексу України.
5.45. За таких обставин колегія суддів вважає, що визначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, під час касаційного провадження у справі № 915/596/24 не підтвердилися, що виключає скасування оскаржуваної постанови із цих підстав.
5.46. За результатами перегляду оскаржуваної постанови в касаційному порядку в межах доводів і вимог касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судом апеляційної інстанції з правильним застосуванням норм матеріального права. Водночас Верховний Суд не встановив порушення апеляційним господарським судом приписів процесуального законодавства.
5.47. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом апеляційної інстанції при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками апеляційного господарського судів, які покладені в основу оскаржуваної постанови.
5.48. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з'ясування обставин, уже встановлених апеляційним господарським судом, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
6.5. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення немає.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 у справі № 915/596/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді І. С. Берднік
Ю. Я. Чумак