01 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 902/54/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шевчука Віктора Миколайовича
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 (головуючий - Миханюк М. В., судді: Тимошенко О. М., Юрчук М. І.) у справі
за позовом керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради
до: (1) Фізичної особи-підприємця Шевчука Віктора Миколайовича; (2) Комунального закладу «Мурованокуриловецький спортивний ліцей» Вінницької обласної ради
про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 71 509, 58 грн
(за участю представників: відповідача-1 - Руденко Т.С., прокурор - Красножон О.М.)
Історія справи
Обставини справи, встановлені судами
1. За результатами процедури закупівлі 26.06.2023 між Комунальним закладом «Мурованокуриловецький спортивний ліцей» Вінницької обласної ради (далі - Ліцей, покупець, відповідач-2) та Фізичною особою-підприємцем Шевчуком Віктором Миколайовичем (далі - ФОП Шевчук В.М., постачальник, відповідач-1) укладений договір про закупівлю №12 (договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар - паливні брикети з твердих порід деревини Pini Kay в кількості 110 тон за цінами, зазначеними у специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Сума договору становить 990 000 грн без ПДВ ( пункт 3.1. договору).
2. Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2023, а в частині взятих зобов'язань - до повного їх виконання (пункт 10.1. договору).
3. Відповідно до пункту 11.2. договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених договором відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості), зокрема, у випадку погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладання договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладання.
4. Згідно з додатком №1 до договору (специфікації) кількість товару поставки становить: паливні брикети з твердих порід деревини Pini Kay - 110 тон, ціна за тону - 9 000 грн (без ПДВ).
5. 03.10.2023 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору (далі - додаткова угода №1), якою внесли зміни до договору, а саме: зменшили кількість товару до 98,4 тон, з яких: 25,9 тон за ціною 9 000 грн за тону, 72,5 тони за ціною 10 440 грн за тону.
6. Укладенню додаткової угоди №1 передував лист ФОП Шевчука В.М. від 13.09.2023 який повідомив про збільшення ціни одиниці товару, який має бути поставлений за договором, про що свідчить експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-380 від 12.09.2023 (далі - експертний висновок Черкаської ТПП), відповідно до якого відбулося коливання ціни за одиницю товару в період з 26.06.2023 по 12.09.2023 на + 37,93-53,33%.
7. На виконання умов договору відповідач-1 поставив відповідачу-2 паливні брикети з твердих порід деревини Pini Kay загальною кількістю 75,56 тон та загальною вартістю 751 531,58 грн, що підтверджується видатковими накладними: (1) №30 від 27.06.2023 на суму 233 100 грн (25,9 тон за ціною 9 000 грн); (2) №36 від 17.10.2023 на суму 56 898 грн (5,45 тон за ціною 10 440 грн); (3) №41 від 22.12.2023 на суму 461 533,58 грн (44,208 тон за ціною 10 440 грн).
8. Отриманий за договором товар відповідач-2 повністю оплатив.
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
9. Керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради (далі - Рада, позивач) до ФОП Шевчука В.М. та Ліцею про визнання недійсною додаткової угоди №1 та стягнення з відповідача - 1 на користь позивача 71 509,58 грн.
10. Позов обґрунтований порушенням внаслідок укладення додаткової угоди вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та частини 2 пункту 19 Особливостей, оскільки постачальник документально не довів факту коливання ціни товару на ринку як необхідної передумови внесення змін до істотних умов договору про закупівлю. Унаслідок протиправного укладення додаткової угоди № 1 сторони збільшили ціну за одиницю товару на 1 440 грн (на 16% від первинної ціни), при цьому кількість товару зменшено. Без урахування додаткової угоди № 1 Ліцей мав би сплатити ФОП Шевчуку В.М. 680 022 грн за поставлений обсяг товару, тому сума переплати підлягає поверненню відповідачем-1 в дохід місцевого бюджету як безпідставно отримані кошти.
11. У підтвердження підстав представництва інтересів держави прокурор вказує на неналежне здійснення Радою, яка є засновником Ліцею та власником закріпленого за ним комунального майна, а отже є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру, своїх функцій щодо захисту інтересів територіальної громади, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету.
Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції
12. Господарський суд Вінницької області рішенням від 08.04.2025 у позові відмовив.
13. Суд першої інстанції констатував, що експертний висновок Черкаської ТПП містить відомості щодо динаміки ринкової ціни на предмет закупівлі за договором в бік збільшення, у зв'язку з чим підтверджує підставу для зміни істотної умови договору про закупівлю відповідно до пункту 19 Особливостей. Тому необхідність внесення змін в договір за спірною додатковою угодою підтверджена документально та узгоджується з вимогами закону.
Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
14. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 15.07.2025 рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення про задоволення позову. Визнав недійсною додаткову угоду № 1, стягнув з відповідача-1 на користь позивача 71 509,58 грн безпідставно отриманих коштів.
15. Суд виходив з того, що додаткова угода №1 укладена між відповідачами без належного документального підтвердження коливання ціни товару на ринку в сторону збільшення, що є порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 19 Особливостей.
16. Досліджуючи зміст експертного висновку Черкаської ТПП, апеляційний суд зазначив, що цей документ не містить відомостей про чинну ринкову ціну на товар та її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку як у бік збільшення, так і у бік зменшення, тобто наявності коливання ціни на паливні брикети з дати укладення договору. Натомість експерт досліджував ціни у період, який передував укладенню договору та порівняв їх з цінами станом на 04.09-12.09.2023 При цьому в листі від 13.09.2023 № 18, яким ФОП Шевчук В.М. ініціював внесення змін до договору, останній вказав лише на зростання цін на паливні брикети, без надання доказів того, що таке зростання призвело до збільшення вартості товару і таке підвищення ціни (яке вочевидь є сезонним) неможливо було спрогнозувати.
17. Також суд установив, що прокурор підтвердив підстави представництва інтересів держави в особі Ради, яка не вживала заходів щодо оскарження спірної додаткової угоди та повернення до місцевого бюджету безпідставно набутих постачальником коштів.
Касаційна скарга
18. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач-1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
19. Апеляційний суд порушив статтю 53 ГПК України, неправильно застосував статтю 23 Закону України «Про прокуратуру», без урахування висновків Верховного Суду в постанові від 26.05.20220 у справі № 912/2358/18, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про те, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є саме Рада. Зі змісту наявного у справі листування між прокурором та уповноваженими органами належним позивачем у справі є Департамент гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації, який виконує делеговані Радою повноваження з розпорядження бюджетними коштами для Ліцею.
20. Помилковим і таким, що суперечить висновкам Верховного Суду в постановах від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21, є висновок апеляційного суду про те, що Черкаською ТПП не досліджувалось питання коливання цін на паливні брикети. На думку скаржника, експертний висновок Черкаської ТПП відображає повну інформацію про коливання ціни на паливні брикети, а отже є належним доказом у підтвердження необхідності внесення змін до договору про закупівлю, що у свою чергу свідчить про дотримання сторонами спірної додаткової угоди положень Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей.
Позиція інших учасників справи у відзивах на касаційну скаргу
21. Прокурор вважає, що доводи касаційної скарги є безпідставними і не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції як в питанні дотримання прокурором порядку представництва інтересів держави, так і по суті спору. У зв'язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.
22. Рада зазначає про те, що невтручання нею в спірну закупівлю не є бездіяльністю, а правомірним дотриманням меж власної компетенції, тоді як управління коштами обласного бюджету відповідно до делегованих повноважень здійснює Департамент Вінницької обласної державної адміністрації.
Позиція Верховного Суду
23. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Аргументи скаржника в пункті 19 стосуються того, що прокурор у цій справі звернувся з позовом в інтересах неналежного позивача. Верховний Суд такі аргументи відхиляє з огляду на таке.
25. Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
26. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).
27. У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.
28. Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
29. Звертаючись із позовом у цій справі, прокурор зазначав, зокрема, що сторони договору про закупівлю всупереч інтересам держави, без будь-яких належних підстав та з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» уклали недійсну додаткову угоду, якою суттєво збільшили ціну за одиницю товару, що призвело до нераціонального та неефективного використання коштів обласного бюджету, що не відповідає меті цього Закону та гарантованим державою принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі за бюджетні кошти. При цьому правовідносини, пов'язані з використанням коштів місцевого бюджету, становлять суспільний інтерес, а витрачання цих коштів за нікчемними угодами такому інтересу не відповідає і порушує права та інтереси територіальної громади в особі Ради, яка не вживала заходів для повернення зазначених коштів, хоча була обізнана про стверджувані порушення.
30. Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
31. У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (на яку посилається скаржник) Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
32. За висновками Великої Палати Верховного Суду, в постановах від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
33. Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
34. Частиною 2 статті 10 Закону № 280/97-ВР передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону № 280/97-ВР).
35. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини 1, 4, 8 статті 60 Закону № 280/97-ВР).
36. Частинами 2, 4 статті 61 Закону № 280/97-ВР передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
37. За висновками Верховного Суду в постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22 органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.
38. Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
39. Суд апеляційної інстанції встановив, що Рада є засновником Ліцею, управляє закріпленим за ним майном, затверджує обласний бюджет, з якого фінансується цей комунальний заклад, і наділена повноваженнями контролю за виконанням бюджету. Ліцей підпорядкований Раді (засновнику), а органом управління цим закладом в частині розпорядження бюджетними коштами відповідно до делегованих повноважень є Вінницька обласна державна адміністрація (на підставі рішення Ради від 12.10.2001 №483).
40. Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Вінницької області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.
41. Отже, оскільки засновником Ліцею та власником його майна є територіальна громада Вінницької області в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов'язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання Ліцеєм коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, які обґрунтовано врахував суд апеляційної інстанції.
42. Апеляційний суд встановив, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», шляхом завчасного повідомлення Ради про встановлені порушення та надання строку для вжиття заходів до поновлення порушених інтересів держави, а також окремо повідомив про намір звернутися до господарського суду в інтересах Ради з відповідним позовом.
43. Верховний суд зазначає, що висновки апеляційного суду щодо застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 ГПК України не суперечать, а навпаки відповідають зацитованим скаржником загальним висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, з огляду на що відповідні доводи скаржника є безпідставними.
44. Скаржник помилково стверджує про те, що виключно Вінницька обласна державна адміністрація є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, оскільки закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду; належним буде звернення до суду в особі хоча б одного з них. Верховний Суд звертається до власних висновків у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.
45. Щодо доводів відповідача-1 в пункті 20 постанови, то в цій частині касаційної скарги ФОП Шевчук В.М. стверджує про невідповідність висновкам Верховного Суду у справах № 924/1240/18 та № 910/17520/21 висновків суду апеляційної інстанції про те, що експертний висновок Черкаської ТПП не підтверджує коливання ціни на паливні брикети.
46. При цьому скаржник не вказує, яким саме висновкам суду касаційної інстанції (з наведенням у тексті касаційної скарги їх змісту) та про застосування яких саме норм права не відповідають наведені висновки суду апеляційної інстанції, а при зазначенні фактичних обставин справи лише декларативно посилається на Закон України «Про публічні закупівлі» (без зазначення конкретної норми цієї статті) та пункт 19 Особливостей.
47. Однак загальне посилання на наявність судових рішень Верховного Суду, без вказівки конкретних правових висновків суду касаційної інстанції, які б згідно з викладеною у них позицією щодо застосування відповідних норм права спростовували відповідні висновки суду апеляційної інстанції та доводили неправильне застосування законодавства при ухваленні оскаржуваної постанови, не може слугувати підставою для зміни чи скасування рішення апеляційного господарського суду.
48. Верховний Суд констатує, що за своєю суттю наведені доводи касаційної інстанції не стосуються питання права та правозастосування, а зводяться виключно до незгоди скаржника з висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених ним обставин справи та необхідності переоцінки експертного висновку Черкаської ТПП як доказу, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.
49. З урахуванням наведеного Верховний Суд не приймає і не розглядає наведені доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.
50. Верховний Суд наголошує, що положення ГПК України покладають обов'язок на скаржника, а не суд, у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам скаржник. В іншому випадку вказане би призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальність та диспозитивність.
51. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження під час здійснення касаційного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
52. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
53. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
54. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, в зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.
Розподіл судових витрат
55. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шевчука Віктора Миколайовича залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі № 902/54/25 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Зуєв В.А.