30 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/3024/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Міщенко І. С., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ярослава Мудрого 1»
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2024 (суддя Юзіков С. Г.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2025 (Чередко А. Є. - головуючий, судді Мороз В. Ф., Парусніков Ю. Б.) у справі
за позовом Комунального підприємства «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ярослава Мудрого 1»
про встановлення постійного безоплатного сервітуту,
З огляду на перебування судді Могила С. К. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справа між суддями визначено колегію суддів: Волковицька Н. О., Міщенко І. С., Случ О. В.
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Комунальне підприємство «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ярослава Мудрого 1» (далі - ОСББ «Ярослава Мудрого 1») та просило встановити Комунальному підприємству «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради постійний безоплатний сервітут щодо технічного приміщення будинку № 1 по вулиці Ярослава Мудрого в місті Жовті Води Дніпропетровської області для встановлення та обслуговування вузла комерційного обліку централізованого водопостачання.
Позов мотивований тим, що у позивача відсутня можливість виконати вимоги чинного законодавства щодо оснащення спірного будинку вузлом комерційного обліку іншим способом, окрім як шляхом встановлення сервітуту щодо технічного підвального приміщення цього будинку, що й стало підставою для звернення до суду.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, відповідно до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190, КП «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради, як виконавець послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування зі споживачем
03.04.2024 на сайті КП «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради» http://www.evk.dp.ua та на дошці оголошень будинку відповідача розмістив повідомлення про намір встановлення вузла комерційного обліку в будинку відповідача, на підтвердження чого надав фотокопію від 05.04.2024 оголошення на дошці оголошень.
У відповідь на повідомлення Позивача про намір встановлення вузла комерційного обліку 31.05.2024 Відповідач направив Позивачеві листа вих. № 4, в якому виклав намір погодити з оператором зовнішніх інженерних мереж відмінні від запропонованих умови встановлення вузла комерційного обліку. При цьому, до умов Відповідач включив ряд вимог до Позивача і умов, не передбачених чинним законодавством України, зокрема ті, які мав би забезпечити Відповідач, наприклад: обладнання Позивачем окремого приміщення для встановлення вузла комерційного обліку, забезпечення окремою лінією електроспоживання такого приміщення за окремим договором Позивача з постачальником та оператором розподілу електроенергії, забезпечення засобів від несанкціонованого доступу до приладу обліку, забезпечення окремого фільтра для очищення води, укладання договору сервітуту на умовах Відповідача, забезпечення договору на охорону вузла комерційного обліку.
07.06.2024 Позивач у відповідь на лист Відповідача №4 від 31.05.2024 направив листа № 1877, в якому надав роз'яснення чинного законодавства щодо умов встановлення вузла комерційного обліку та запропонував Відповідачеві прибути до Позивача для погодження умов встановлення вузла комерційного обліку в будинку Відповідача.
26.06.2024 відбулися загальні збори Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ярослава Мудрого 1», про що складено протокол № 7, витяг з якого Відповідач додав до відзиву на позов. З витягу вбачається, що на зборах вирішувалося питання погодження умов встановлення вузла комерційного обліку в будинку Відповідача. Збори вирішили заборонити правлінню, голові ОСББ надавати Позивачеві доступ до спільного майна співвласників Об'єднання з метою встановлення вузла комерційного обліку в підвалі будинку Відповідача. Також збори погодили надати згоду на укладання відплатного договору сервітуту.
01.07.2024 Працівники Позивача склали акт про недопуск до підвального приміщення для встановлення вузла комерційного обліку. У акті зазначено, що його складено за участі ОСОБА_1 та те, що Голова правління ОСББ «Ярослава Мудрого 1» не з'явився. На телефонний дзвінок відповів та відмовив у доступі до підвального приміщення, посилаючись на рішення співвласників.
Заперечуючи акт недопуску від 01.07.2024, Відповідач додав до справи копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 , який заявив, що не був присутнім 01.07.2024 біля будинку за адресою: місто Жовті Води, вул. Я. Мудрого, буд. 1 , не підписував «акт про недопуск».
У акті «про недопуск» відсутні ідентифікуючі дані ОСОБА_1 .
Про намір самостійно встановити вузол комерційного обліку Відповідач Позивача не повідомляв.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2024 у справі № 904/3024/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2025, позов задоволено.
Судові рішення аргументовані тим, що відповідачем не було забезпечено доступу до технічного підвального приміщення, попри виконання позивачем, КП «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради, усіх вимог законодавства щодо повідомлення та організації встановлення вузла комерційного обліку водопостачання.
Відсутність згоди, неприйняття будь-яких альтернативних рішень протягом строків, визначених ч. 3 ст. 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», свідчить про бездіяльність та створення перешкод у виконанні оператором обов'язків, прямо передбачених законом.
Встановлення сервітуту не нанесе збитків Відповідачеві і не є обтяжливим для нього, а задоволення вимог Позивача, що спрямовані на виконання приписів Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», за наявності заперечень Відповідача, є неможливим в інший спосіб.
Щодо посилань Відповідача на відсутність доказів звернення Позивача до співвласників ОСББ з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту (яке відноситься до спільного майна співвласників), то вони спростовуються матеріалами справи, оскільки сам Відповідач посилається на його лист від 31.05.2024 № 4, в якому, у відповідь на повідомлення Позивача від 03.04.2024, пропонує Позивачеві укласти договір платного сервітуту на умовах, визначених співвласниками ОСББ «Ярослава Мудрого, 1».
На підтвердження доводів про письмове повідомлення співвласниками ОСББ «Ярослава Мудрого, 1» Позивач надав докази розміщення на своєму сайті повідомлення про намір встановлення вузла комерційного обліку в будинку Відповідача, а також надав докази (фотокопію від 05.04.2024) розміщення на дошці оголошень будинку Відповідача повідомлення про намір встановити вузол комерційного обліку в наведеному будинку. Відповідач не надав належних доказів на спростування доказів Позивача.
Крім цього, про обізнаність співвласників ОСББ «Ярослава Мудрого 1» з пропозицією Позивача встановлення вузла комерційного обліку свідчить рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ярослава Мудрого 1», від 26.06.2024 протокол № 7, в якому відображено рішення про заборону правлінню, голові ОСББ надавати Позивачеві доступ до спільного майна співвласників Об'єднання з метою встановлення вузла комерційного обліку в підвалі будинку Відповідача та згоду на укладання відплатного договору сервітуту.
Заперечення Відповідача про те, що Позивачем не було виконано обстеження місця встановлення вузла комерційного обліку, не складено з Відповідачем протокол погодження цього місця і умов встановлення, суди не прийняли до уваги, оскільки для обстеження місця встановлення вузла комерційного обліку, позивач мав мати доступ до приміщення відповідача, однак, з урахуванням позиції відповідача, не мав такої можливості, для чого звернувся до суду з позовом.
У випадку, якщо власника будівлі не влаштовують умови (у тому числі й технічні), на яких оператор зовнішніх інженерних мереж має намір встановити лічильник води, власник будівлі має право відмовитись від послуг оператора зовнішніх інженерних мереж та самостійно встановити лічильник, залучивши іншу спеціалізовану організацію. Однак, матеріали справи не містить доказів звернення до іншої організації з метою встановлення лічильника, крім того Відповідач в судовому засіданні підтвердив, що ОСББ не планує встановлювати будь-якого лічильника за власні кошти.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. ОСББ «Ярослава Мудрого 1» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення і відмовити у задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження є пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду стосовно того, чи є ОСББ належним відповідачем у справах щодо спірних правовідносин з оператором зовнішніх інженерних мереж, а саме у спорах про встановлення сервітуту спільного майна багатоквартирного будинку для облаштування та обслуговування вузла комерційного обліку.
Також відсутній висновок щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 № 444 «Порядок інформування оператором зовнішніх інженерних мереж власників (співвласників) будівлі про намір встановлення вузла комерційного обліку» стосовно процедури належного повідомлення власників (співвласників) будівель про встановлення вузла комерційного обліку та отримання правдивої інформації про встановлення вузла комерційного обліку.
Суд першої інстанції та апеляційної інстанції не врахували, що у власників у разі відсутності суми вартості встановлення вузла комерційного обліку та розміру внеску за встановлення вузла комерційного обліку відповідно до Податкового кодексу України є безоплатно наданими товарами, роботами, послугами. Внаслідок чого виникає обов'язок щодо сплати податків на додаткове благо.
Щодо підстави оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. З наданих позивачем документів та доказів, доданих до матеріалів позову, не підтверджується, що у позивача виготовлена та наявна саме проектна документація для встановлення вузла комерційного обліку, яка має підтвердження прив'язки до межі майнової належності за ознаками права власності або іншого речового права
4.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржені судові рішення.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Верховний Суд неодноразово зазначав, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника (постанови Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №910/20309/21, від 01.05.2024 у справі № 910/9635/22, від 14.01.2025 у справі № 910/21871/21, від 10.09.2025 у справі № 910/11352/24).
5.4. Щодо підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України
У межах цієї підстави, скаржник стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду стосовно того, чи є ОСББ належним відповідачем у справах щодо спірних правовідносин з оператором зовнішніх інженерних мереж
У контексті зазначених доводів Верховний Суд зазначає, що за загальними правилами цивільного законодавства юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 Цивільного кодексу України).
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Стаття 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" унормовує, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
За приписами частини четвертої статті 4 цього ж закону основна діяльність ОСББ полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Об'єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону (частина шоста статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
З аналізу наведених норм законодавства, що є однозначними та зрозумілими, вбачається наявність у ОСББ повного обсягу правосуб'єктності, тобто здатності бути учасником правовідносин: мати права та обов'язки, а також реалізувати їх через конкретні правові дії. Це комплексна юридична властивість, що включає в себе здатність мати права та обов'язки, здатність своїми діями набувати, реалізовувати права та виконувати обов'язки та здатність нести відповідальність за порушення/невиконання встановлених законом чи договором вимог.
Зазначене неодноразово враховувалося Верховним Судом під час касаційного розгляду справ, зокрема при ухваленні постанов від 02.12.2020 у справі №916/86/20, від 22.06.2021 у справі №910/9672/20, від 23.02.2022 у справі №914/807/20, від 14.07.2022 у справі №756/7632/18, від 08.02.2023 у справі №904/3783/21, від 01.06.2023 у справі №914/596/22, від 26.04.2023 у справі № 924/438/22, від 05.10.2023 у справі № 911/233/22, від 28.11.2024 у справі № 918/1009/23, від 30.07.2025 у справах № 908/1117/24 та № 902/709/24, від 06.08.2025 у справі № 910/9749/24, від 21.08.2025 у справі № 910/2116/21, від 03.09.2025 у справі № 915/792/24, від 09.09.2025 у справі № 914/1027/24 та багатьох інших.
Подібного висновку дійшов також Верховний Суд у постанові від 17.09.2025 у справі № 904/3025/24 в аналогічних правовідносинах.
Отже, наведене спростовує доводи про відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості визначення ОСББ як належного відповідача.
5.5. Крім того, у межах підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник стверджує, що відсутній висновок щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 № 444 «Порядок інформування оператором зовнішніх інженерних мереж власників (співвласників) будівлі про намір встановлення вузла комерційного обліку» стосовно процедури належного повідомлення власників (співвласників) будівель про встановлення вузла комерційного обліку та отримання правдивої інформації про встановлення вузла комерційного обліку.
Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Як свідчить зміст зазначеної норми, вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Колегія суддів зауважує, що процедура повідомлення співвласників визначається Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Порядком інформування співвласників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 444 від 06.06.2018.
Відповідно до частини третьої 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оператор зовнішніх інженерних мереж не менш як за два місяці до встановлення вузлів комерційного обліку повідомляє власників (співвласників) будівлі про намір встановити такий вузол та вартість такого встановлення. Порядок такого інформування визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 Порядку інформування оператором інженерних мереж власників (співвласників) будівлі про намір встановлення вузла комерційного обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 №444 повідомлення доводиться до відома власників (співвласників) будівлі шляхом розміщення на офіційному вебсайті оператора зовнішніх інженерних мереж, а у разі відсутності такого вебсайту - на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування; у загальнодоступному місці на інформаційних стендах у під'їздах будівлі.
Оператор забезпечує доведення до відома власників (співвласників) будівлі інформації про намір встановити вузол комерційного обліку шляхом повідомлення на паперовому носії кожного власника (співвласника) будівлі протягом тридцяти днів з дня розміщення повідомлення на офіційному веб-сайті оператора зовнішніх інженерних мереж, а у разі відсутності такого веб-сайту - на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та у загальнодоступному місці на інформаційних стендах у під'їздах будівлі.
Днем отримання повідомлення власниками (співвласниками) будівлі є дата розміщення повідомлення на офіційному вебсайті оператора зовнішніх інженерних мереж, а у разі відсутності такого вебсайту - на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування (пункт 5 Порядку).
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» у разі якщо власник (співвласники) будівлі не дає згоди або створює перешкоди для встановлення вузла комерційного обліку в місцях вводу зовнішніх інженерних мереж у будівлю, оператор зовнішніх інженерних мереж, до яких приєднана (приєднується) будівля, може вимагати встановлення судом сервітуту щодо частини будівлі, в/на якій обладнується вузол комерційного обліку, для встановлення та обслуговування такого вузла обліку. У такому разі порядок відшкодування витрат на оснащення будівлі вузлами комерційного обліку, встановлений цією статтею, не змінюється.
Колегія суддів зауважує, що у справі № 904/3024/24 предметом розгляду є саме наявність підстав для встановлення сервітуту на підставі статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Із встановлених судами обставин слідує, що відповідач не давав згоди та фактично створював перешкоди для встановлення вузла комерційного обліку. Зазначене змістовно не спростовується скаржником, а доводи касаційної скарги підтверджують зазначене.
Таким чином, у межах спірних правовідносин ключовим є доведення/спростування можливості встановлення сервітуту, а повідомлення власників (співвласників) будівлі про намір встановлення вузла комерційного обліку, за встановлених обставин заперечення відповідача щодо встановлення вузла обліку, не впливають на правильність розгляду спору.
За таких обставин, колегія суддів не убачає підстав для формування висновку щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 № 444 «Порядок інформування оператором зовнішніх інженерних мереж власників (співвласників) будівлі про намір встановлення вузла комерційного обліку».
У свою чергу, хоча скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що у власників, у разі встановлення вузла комерційного обліку, виникає обов'язок щодо сплати податків на додаткове благо, однак у межах підстав касаційного оскарження ним змістовно не обґрунтовано яку саме норму права суди неправильно застосували і щодо якої норми відсутній висновок у контексті зазначених доводів.
5.6. Щодо підстави оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України
Згідно із пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Доводи касаційної скарги в межах зазначеної підстави стосуються обставин дослідження судами проектної документації для встановлення вузла комерційного обліку.
Як слідує із оскаржених рішень, судом першої інстанції встановлено, що вузол комерційного обліку повинен бути розміщений у технічному приміщенні підвалу, що підтверджується проектною документацією. Апеляційний господарський суд зауважив, що така документація є належним доказом згідно зі статтею 91 ГПК України, оскільки вона подана у формі належним чином засвідчених копій, достовірність яких не була спростована відповідачем. При цьому, погоджуючись із доводами позивача, суд зазначив, що в ході виконання установки лічильника централізованого водопостачання проект може бути скорегований відповідно до технічної необхідності.
Тобто, у судових рішеннях наведена оцінка доказам, на які посилається скаржник, вказано на їх належність та обґрунтовано співвідношення у контексті обставин справи. Отже, Верховний Суд не вбачає підстав вважати, що суди безпідставно відхилили доводи позивача щодо наведених доказів.
Водночас, колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України виконує функцію «суду права», а не «суду факту», відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
5.7. Зважаючи на викладене, оскільки доводи скаржника щодо неправильного застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження в межах підстав касаційного оскарження, колегія суддів не убачає підстав для скасування судових рішень у справі № 904/3024/24.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд
6.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ярослава Мудрого 1» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі № 904/3024/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді І. С. Міщенко
О. В. Случ