Іменем України
30 вересня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/689/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Цвіт+»,
вул. Мазепи Івана, будинок 48, офіс 14, м. Чернігів, 14017, код 42629500
до відповідача: Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України,
вул. Вавілова, будинок 16, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код 00495214
про стягнення 1722516,08 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Заматов Р.В., адвокат, довіреність від 23.07.2024
від відповідача: не прибув;
02.07.2025 через систему “Електронний суд» надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Цвіт+» до Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України про стягнення 1722516,08 грн, з яких: 760704,54 грн основного боргу; 39077,00 грн 3% річних; 162030,00 грн інфляційних та 760704,54 грн штрафу.
Крім того, позивач у прохальній частині позовної заяви просить відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати відсотки річних органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, на залишок боргу з дня винесення рішення до моменту виконання рішення Господарського суду Чернігівської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Цвіт+» до Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (код 00497348) за такою формулою: сума відсотків річних = сума, що підлягає оплаті * 3% річних * кількість днів прострочення/365 днів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору відповідального зберігання №04/05/2023 від 04.05.2023 у частині повернення товару.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2025 відкрите загальне позовне провадження у справі №927/689/25, підготовче засідання призначене на 05.08.2025, 12:50; учасникам справи встановлено строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 07.07.2025, 18:40, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду).
Ухвалою суду від 01.08.2025 відмовлено представнику позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Цвіт+», Заматову Р.В. у задоволенні заяви від 31.07.2025 про проведення судового засідання у справі №927/689/25 в режимі відеоконференції.
05.08.2025 від позивача через систему “Електронний суд» надійшла заява про проведення судового засідання 05.08.2025 за відсутності його представника у зв?язку з неможливістю забезпечити явку в судове засідання. Позивач зазначає, що позовні вимоги підтримує, заяви та клопотання відсутні; просить закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.
05.08.2025 від відповідача через систему “Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає про те, що позовна заява надійшла в його кабінет електронного суду 03.07.2025, а ухвала про відкриття провадження - 07.07.2025; можливість ознайомитися з матеріалами позовної заяви та текстом ухвали у керівника відповідача настала з 23.07.2025, оскільки керівник відповідача перебував за межами місцезнаходження підприємства у службовому відрядженні; інших осіб, які мають доступ до кабінету електронного суду, відповідач не має. Посилаючись на ч. 1, 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, відповідач просить суд поновити пропущений процесуальний строк для подання відзиву та прийняти відзив до розгляду. Відповідач з позовними вимогами не погоджується, просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає про те, що майно, передане позивачем на зберігання, неможливо відокремити від інших речей, що перебувають на складі, що не відповідає змісту ч.1 ст. 184 Цивільного кодексу України; зауважує на існуванні такої істотної обставини, як незазначення строку придатності пестицидів та агрохімікатів, переданих на зберігання, як окремої індивідуальної ознаки. Вилучення пестицидів та агрохімікатів, строк придатності яких закінчився, відбувається у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, що виключає право позивача витребувати такі пестициди (агрохімікати) у інший спосіб, в тому числі і за рішенням суду. На думку відповідача, надані позивачем фотоматеріали є недопустимими та такими, що не відповідають вимогам ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України; відповідач також посилається на те, що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за мотивованим рішенням суду.
Позивач та відповідач у підготовче засідання 05.08.2025 не прибули, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином.
Підготовче засідання 05.08.2025 розпочалося після закінчення масштабної повітряної тривоги на території України, у тому числі в м. Чернігові.
Заява позивача про проведення судового засідання 05.08.2025 за відсутності його представника задоволена судом, оскільки участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони, а не її обов?язком. Явка представників учасників судового процесу судом обов?язковою не визнавалася.
Щодо заяви відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позов та прийняття його до розгляду суд зазначає таке.
Ухвала суду від 07.07.2025 про відкриття провадження у справі, якою відповідачу судом встановлено процесуальний строк подання відзиву, доставлена відповідачу до його електронного кабінету в ЄСІТС 07.07.2025, 18:40, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
За приписами ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, відповідач мав право подати відзив на позов в строк до 23.07.2025 включно.
Відзив на позов подано відповідачем через систему “Електронний суд» 05.08.2025, тобто з пропуском встановленого судом строку.
У відповідності із ч.1 ст.118 та ч.5 ст.119 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Згідно з ч.1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, крім випадків, коли Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Виходячи з приписів ч.8 ст.165 Господарського процесуального кодексу України строк для надання відзиву встановлюються судом.
Приймаючи до уваги доводи відповідача щодо неможливості своєчасного подання відзиву на позов та ту обставину, що відповідачем вчинено відповідну процесуальну дію та подано до суду відзив на позов, суд з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин у даній справі, дотримання принципу верховенства права, рівності та змагальності сторін вважає за необхідне задовольнити заяву відповідача від 05.08.2025 про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позов та поновити пропущений відповідачем строк для подання на відзиву у справі №927/689/25, поданий відзив прийняти до розгляду та залучити до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 06.08.2025 закрито підготовче провадження у справі №927/689/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2025, 12:50 (ухвала суду доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 07.08.2025, 19:24, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду).
Ухвалою суду від 08.08.2025 заяву позивача від 07.08.2025 задоволено; призначено проведення судового засідання 16.09.2025, 12:50 у справі №927/689/25 та усіх наступних судових засідань у режимі відеоконференції.
У судове засідання 16.09.2025 учасники справи не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 16.09.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду судового засідання з розгляду справи по суті на 30.09.2025, 13:00, про що учасники справи повідомлені ухвалою суду від 16.09.2025 (ухвала суду доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 17.09.2025, 21:06, 21:04, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду).
У судовому засіданні 30.09.2025 в режимі відеоконференції прийняв участь представник позивача. Відповідач у судове засідання 30.09.2025 не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Під час судового засідання було оголошено масштабну повітряну тривогу на території України, у тому числі в м. Чернігові, внаслідок чого у судовому засіданні судом було оголошено технічну перерву до моменту закінчення повітряної тривоги.
Представником позивача 30.09.2025 до закінчення відеоконференції заявлене усне клопотання про проведення 30.09.2025 судового засідання після закінчення повітряної тривоги без участі представника позивача, у тому числі у випадку, якщо повітряна тривога триватиме поза робочим часом.
Клопотання представника позивача задоволено судом, оскільки участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони, а не її обов?язком.
У судовому засіданні оголошено перерву під час відеоконференції у зв?язку з масштабною повітряною тривогою у м. Чернігові.
У судове засідання 30.09.2025 з розгляду спору по суті після закінчення перерви, оголошеної внаслідок початку масштабної повітряної тривоги у місті Чернігові, протягом робочого часу, що тривав до 16 год 45 хв, представники учасників справи не прибули. Явка представників учасників судового процесу судом обов?язковою не визнавалася.
На час судового засідання тривала повітряна тривога на території Чернігівіської області, у тому числі у м. Чернігові.
Інші заяви та клопотання від сторін до суду не надходили.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів.
Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
04.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Цвіт+» (поклажодавець) та Прилуцькою дослідною станцією Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (зберігач) укладено Договір відповідального зберігання №04/05/2023, відповідно до п. 1.1., 1.6. якого в порядку та на умовах, визначений цим договором поклажодавець передає, а зберігач приймає та зобов'язується за плату зберігати протягом строку дії цього договору засоби захисту рослин, насіння соняшника, насіння ріпаку у асортименті кількості та заставною вартістю згідно з Актами прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, які є невід'ємною частиною договору. Товар зберігається на складі за адресою: Чернігівська область, мю Прилуки, вул. Вавілова, 16 (далі - Договір, а.с.11-12).
Згідно з п. 2.1.4. Договору зберігач зобов?язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього.
Пунктами 5.2., 5.3., 5.5. Договору визначено, що зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передано на зберігання, або його частини, зберігач повинен відшкодувати поклажодавцеві заставну вартість майна та всі збитки, пов?язані з передачею майна на зберігання.
У випадку неповернення майна поклажодавцем за першою вимогою зберігач повинен виплатити поклажодавцеві штраф у розмірі 0,5 % від вартості майна за кожний день затримки.
У разі втрати або знищення майна зберігач зобов'язаний відшкодувати поклажодавцеві заставну вартість майна, протягом 5 днів з дати отримання вимоги про повернення майна.
Договір вважається укладеним з дати підписання та діє до 31.12.2023 або до повного виконання сторонами своїх зобов?язань за договором. Договір набирає чинності з моменту передавання товару на відповідальне зберігання. Якщо після закінчення дії Договору сторони продовжують його виконувати, Договір вважається пролонгованим ще на 1 календарний рік на тих же умовах. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії Договору (п. 7.1.-7.3. Договору).
На виконання умов Договору позивач передав відповідачу на відповідальне зберігання таке майно:
- за Актом №1 прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей від 04.05.2023: атрікс (каністра 5л) 20 л вартістю 5900,40 грн; зеніт флакон 500 мл 19 л вартістю 13908 грн; карамба турбо РК 55 шт вартістю 90552 грн; кораген 20 к.с. (1л) 11 л вартістю 97977 грн; нопасаран КС 120 л вартістю 132602,4 грн; тарга макс КЕ 40 шт вартістю 38592 грн; кормін Імпульс 15 л вартістю 26249 грн; всього на суму 405781,74 грн з ПДВ.
- за Актом №2 прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей від 04.05.2023: насіння озимого ріпака РТ279СЛ(ПТ279КЛ) 15 міш вартістю 101925,00 грн; насіння соняшнику Р64LL138(П64ЛЛ1138 Круїзер) 40 міш вартістю 194832 грн; всього на суму 296757 грн з ПДВ.
- за Актом №3 прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей від 12.06.2023: донадим Мікс 180 л вартістю 97243,20 грн, отаман Екстра 700 л вартістю 227102,40 грн; кормін бобовий 350 л вартістю 58165,80 грн; мілідар Дуо 80 л. Вартість 1 л вартістю 65280 грн; тандем 15 л вартістю 1386 грн; всього на суму 449177,40 грн з ПДВ.
Загальна сума переданого товару за Актами №1-3 складає 1151716,14 грн.
Матеріали справи містять вимогу №22/09 від 22.09.2023, адресовану Товариством з обмеженою відповідальністю “Цвіт+» Прилуцькій дослідній станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, у якій позивач просив повідомити коли майно буде підготовлено для передачі представникові (а.с.14). Докази направлення вимоги у матеріалах відсутні, за доводами позивача вимога була направлена відповідачу 02.10.2023, яка отримана ним 10.10.2023.
За Актом №1 від 13.10.2023 повернення з відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей відповідач повернув позивачу частину товару: донадим Мікс 180 л вартістю 97243,20 грн; отаман Екстра 700 л вартістю 227102,40 грн; мілідар Дуо 80 л вартістю 65280 грн; тандем 15 л вартістю 1386 грн; всього на суму 391011,60 грн (а.с.15).
Як зазначив позивач іншу частину товару відповідач використав для вирощування врожаю на своїх земельних ділянках.
За доводами позивача станом на 14.10.2023 відповідач не повернув з відповідального зберігання майно на суму 760704,54 грн (1151716,14 - 391011,60).
17.04.2025 позивач відправив відповідачу вимогу №17/04, у якій просив повернути товар і повідомив, що прибуде для його отримання 30.04.2025 в період з 11.00 до 13.00 за адресою: Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Вавілова, 16 та просив організувати передачу товару його представнику; в разі неможливості передати товар у вказаний час і місце, просив надати, протягом 3х днів з дати отримання вимоги, інформацію про дату, час і місце передачі товару; в разі відсутності інформації протягом 3х днів, про дату, час і місце передачі товару, вважає фактом погодження, дату передачі товару 30.04.2025, в період з 11.00 до 13.00 (а.с.15 оборот-17).
30.04.2025 позивачем складено Акт про встановлення фактів - відсутність товару у відповідача, переданого за Договором відповідального зберігання №04/05/2023 від 04.05.2023 та Актах прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей №1,2 від 04.05.2023, №3 від 12.06.2023, у якому зазначено, що під час складання Акту про встановлення фактів від 30.04.2025 була проведена фотозйомка (а.с.18-19).
05.06.2025 відповідачу рекомендованою поштовою кореспонденцією направлена вимога з проханням протягом 7 календарних днів, з моменту її отримання, оплатити позивачу 760704,54 грн вартості неповернутого товару за Договором відповідального зберігання №04/05/2023 від 04.05.2023 та 6241 грн штрафу (а.с.19 оборот-22).
За порушення договірних зобов?язань стосовно повернення майна з відповідального зберігання позивачем, окрім 760704,54 грн основного боргу нараховано та заявлено до стягнення 39077,00 грн 3% річних; 162030,00 грн інфляційних та 760704,54 грн штрафу.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, всебічно та повно дослідивши обставини справи, надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з наведених нижче підстав.
За частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Статтею 938 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
Згідно з ч.1 ст. 941 Цивільного кодексу України за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання.
У відповідності до ч.1, 2 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ч.1 ст. 950 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. ч.1 ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.
Відповідно до ч.1 ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Згідно з ч. 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтями 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.
Судом встановлено факт укладення між сторонами Договору відповідального зберігання №04/05/2023 від 04.05.2023 за яким позивач передав відповідачу на відповідальне зберігання майно за Актами прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей від №1,2 від 04.05.2023 та №3 від 12.06.2023 на загальну суму 1151716,14 грн.
За вимогою позивача №22/09 від 22.09.2023 відповідач повернув позивачу майно на загальну суму 391011,60 грн, що підтверджується Актом №1 від 13.10.2023 повернення з відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей.
Станом на 14.10.2023 відповідач не повернув з відповідального зберігання майно на суму 760704,54 грн (1151716,14 - 391011,60).
Направлені позивачем відповідачу вимоги від 17.04.2025 та від 05.06.2025 з проханням повернути майно залишені відповідачем без задоволення.
Заборгованість відповідача перед позивачем становить 760704,54 грн та підлягає стягненню з відповідача.
Посилання відповідача у відзиві на те, що майно, передане позивачем на зберігання неможливо відокремити від інших речей, що перебувають на складі; у договорі не зазначено строку придатності пестицидів та агрохімікатів, переданих на зберігання, як окремої індивідуальної ознаки, і закінчення строку їх придатності виключає право позивача витребовувати такі пестициди (агрохімікати), в тому числі за рішенням суду, судом до уваги не приймається з огляду на таке.
Актами прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей від №1,2 від 04.05.2023 та №3 від 12.06.2023 чітко визначені найменування об?єктів зберігання (мінеральні добрива із зазначенням їх назви), одиниці виміру (літри, штуки, мішки), кількість та заставна вартість.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, сторони, укладаючи Договір відповідального зберігання №04/05/2023 від 04.05.2023, на власний розсуд погодили його умови і незазначення у Договорі умови щодо строку придатності пестицидів та агрохімікатів, переданих на зберігання, як окремої індивідуальної ознаки, не надає Прилуцькій дослідній станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України як зберігачу за Договором права не здійснювати повернення поклажодавцю майна, переданого на зберігання.
Отже, посилання відповідача на приписи ч.1 ст. 15 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» є безпідставним та не підлягає застосуванню до спірних договірних правовідносин.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд зауважує таке.
Позивачем заявлено до стягнення 39077,00 грн 3% річних за період прострочення з 14.10.2023 по 30.06.2025 та 162030,00 грн інфляційних нарахувань за період прострочення за період прострочення з 14.10.2023 по 30.06.2025 (на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
За умовами п. 2.1.4. Договору зберігач зобов?язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач вперше адресував відповідачу вимогу про повернення майна 22.09.2023, а 13.10.2023 за Актом №1 від 13.10.2023 повернення з відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей відповідач повернув позивачу лише частину товару, отже, позивачем правомірно визначено початок періоду прострочення повернення майна з відповідального зберігання за Договором з 14.10.2023.
За перерахунком суду розмір 3% річних за період прострочення з 14.10.2023 по 30.06.2025 становить 39077,29 грн, тому, враховуючи приписи ч.1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, задоволенню підлягають вимоги про стягнення 39077,00 грн в межах заявлених позовних вимог.
За перерахунком суду розмір інфляційних нарахувань за період прострочення з 14.10.2023 по 30.06.2025 становить 164461,86 грн, тому, враховуючи приписи ч.1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, задоволенню підлягають вимоги про стягнення 162030,00 грн.
Щодо стягнення штрафу суд зазначає таке.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як штраф, встановлено частиною другою статті 549 Цивільного кодексу України.
Умовами п. 5. 3. Договору сторони погодили, що у випадку неповернення майна поклажодавцем за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцеві штраф у розмірі 0,5 % від вартості майна за кожний день затримки.
Позивач у позові зазначив, що нарахування штрафу здійснено за період з 14.10.2023 по 30.06.2025 і його розмір становить 2377201 грн, проте, враховуючи велику суму штрафу, позивач зменшує її до суми основного боргу, тобто до 760704,54 грн.
Виходячи з приписів ч.2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судом встановлено факт неповернення майна, переданого на відповідальне зберігання за Договором, тому враховуючи приписи ч.2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, вимога позивача про стягнення 760704,54 грн підлягає задоволенню.
За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку про обґрунтованість задоволення позову та стягнення з відповідача 760704,54 грн боргу, 39077,00 грн 3% річних, 162030,00 грн інфляційних нарахувань та 760704,54 грн штрафу.
У прохальній частині позову позивач просив у відповідності до ч.10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати відсотки річних органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, на залишок боргу з дня винесення рішення до моменту його виконання за наступною формулою: сума відсотків річних = сума, що підлягає оплаті * 3% річних * кількість днів прострочення/365 днів.
Відповідно до ч.10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків у такому випадку розраховується за правилами, визначеними в рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Вказана норма убезпечує особу, на користь якої ухвалене рішення, від повторних звернень до суду з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.
Відповідно до частин 11, 12 статті 26 Закону України “Про виконавче провадження» якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними в виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Керуючись приписами ч.10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, за клопотанням позивача, ухвалив здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу з дня набуття судовим рішенням законної сили до моменту його фактичного виконання. При здійсненні часткової сплати заборгованості, нарахування 3% річних має відбуватись на розмір основного боргу за Договором, що залишився непогашеним.
При ухваленні рішення у справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов підлягає задоволенню, позивачу відшкодовуються судові витрати зі сплати судового збору в сумі 20671,00 грн.
Керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (вул. Вавілова, будинок 16, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код 00495214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Цвіт+» (вул. Мазепи Івана, будинок 48, офіс 14, м. Чернігів, 14017, код 42629500) 760704,54 грн боргу, 39077,00 грн 3% річних, 162030,00 грн інфляційних нарахувань, 760704,54 грн штрафу та 20671,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Чернігівської області в справі № 927/689/25, здійснювати:
- нарахування 3% річних на суму непогашеного боргу за несвоєчасну оплату за поставлений товар за Договором відповідального зберігання №04/05/2023 від 04.05.2023 за такою формулою: сума відсотків річних = сума, що підлягає оплаті * 3% річних * кількість днів прострочення/365 днів, починаючи з дати набрання судовим рішенням законної сили до моменту його фактичного виконання.
У судовому засіданні 30.09.2025 судом підписано вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 03.10.2025.
Суддя М.О. Демидова