м. Чернівці
25 вересня 2025 року Справа № 926/2731/25
Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В.,
за участю секретаря судового засідання Терещенко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу
за позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Василя Сімовича, 15, код ЄДРПОУ 02910120)
до відповідачів:
1) Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області (59330, Чернівецька обл., Чернівецький район, смт. Неполоківці, вул. Головна, 7, код ЄДРПОУ -4417033);
2) Селянського (фермерського) господарства «Боднара Георгія Мафтейовича» (59331, Чернівецька обл., Чернівецький район, с. П'ядиківці, код ЄДРПОУ 22833410)
про визнання незаконним та скасування рішення та повернення земельної ділянки,
представники:
прокурор (позивач) - Кацап-Бацала Ю.М.;
від відповідача-1 - не з'явився;
від відповідача-2 - не з'явився.
І. Стислий виклад позовних вимог.
Керівник Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області, Селянського (фермерського) господарства «Боднара Георгія Мафтейовича», в якому просить:
1) визнати незаконним та скасувати рішення 41 сесії VIII скликання Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області № 34-41/2024 від 20.12.2024 «Про надання в тимчасове платне користування керівнику Боднару Ю.Г. Селянського (фермерського) господарства «Боднара Георгія Мафтейовича» земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства;
2) зобов'язати Селянське (фермерське) господарство «Боднара Георгія Мафтейовича» повернути територіальній громаді с. П'ядиківці, яку представляє Неполоковецька селищна рада Чернівецького району Чернівецької області земельну ділянку (орні землі) площею 8,5 га, яка розташована за межами населеного пункту с. П'ядиківці, урочище «Огори», на території Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка надана в оренду за угодою від 31.12.2024, укладеною між сільрадою та фермерським господарством, з порушенням порядку її надання не у спосіб, визначений законом, поза конкурентними засадами, тобто без проведення земельних торгів, що свідчить про її нікчемність, чим порушуються інтереси держави.
Неполоковецька селищна рада своїм правом на подання відзиву не скористалася, однак подала клопотання, вих. № 766 від 15.09.2025, в якому повідомляє, що спірна земельна ділянка звільнена Селянським (фермерським) господарством «Боднара Георгія Мафтейовича» та повернута територіальній громаді с. П'ядиківці, яку представляє Неполоковецька селищна рада Чернівецької області Чернівецькій області, про що 12.09.2025 складено відповідний акт приймання - передачі. Відтак, керуючись ст. 231 ГПК України, в цій частині позовних вимог просить закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору. Решту позовних вимог прокурора про визнання незаконним та скасування рішення 41 сесії VIII скликання Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області № 34-41/2024 від 20.12.2024 «Про надання в тимчасове платне користування керівнику Боднару Ю.Г. Селянського (фермерського) господарства «Боднара Георгія Мафтейовича» земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства визнає в повному обсязі.
Селянським (фермерським) господарством «Боднара Георгія Мафтейовича» 15.09.2025 до суду подано аналогічне за змістом клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання повернути земельну ділянку та визнання позовних вимог щодо скасування рішення селищної ради. До клопотання додано акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення (орні землі) площею 8,5 га, яка знаходиться в адміністративних межах с. П'ядиківці (за межами населеного пункту), урочище «Огори» на території Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області від 12.09.2025, укладений між відповідачами.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.
Ухвалою суду від 22.08.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив загальне позовне провадження у справі, призначив підготовче засідання на 16.09.2025 та встановив відповідачам строк для подання відзиву, а прокурору запропонував надати відповідь на відзив.
15.09.2025 Неполоковецькою селищною радою до суду подано клопотання, вих. № 766 від 15.09.2025 про закриття провадження у справі в частині вимог про повернення земельної ділянки сільськогосподарського призначення (орні землі) площею 8,5 га, яка знаходиться в адміністративних межах с. П'ядиківці (за межами населеного пункту), урочище «Огори» на території Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області, у зв'язку із відсутністю предмету спору, оскільки спірна земельна ділянка була звільнена Селянським (фермерським) господарством «Боднара Георгія Мафтейовича» та повернута територіальній громаді с. П'ядиківці, яку представляє Неполоковецька селищна рада Чернівецької області Чернівецькій області, про що складено акт приймання - передачі від 12.09.2025.
Решту позовних вимог прокурора про визнання незаконним та скасування рішення 41 сесії VIII скликання Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області № 34-41/2024 від 20.12.2024 «Про надання в тимчасове платне користування керівнику Боднару Ю.Г. Селянського (фермерського) господарства «Боднара Георгія Мафтейовича» земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства визнає в повному обсязі.
Просить розглянути справу без участі представника Неполоковецької селищної ради. Надає згоду на розгляд справи по суті у цей же день.
15.09.2025 Селянським (фермерським) господарством «Боднара Георгія Мафтейовича» до суду подано аналогічне за змістом клопотання про закриття провадження у справі та визнання решти позовних вимог. До клопотання додано акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення (орні землі) площею 8,5 га, яка знаходиться в адміністративних межах с. П'ядиківці (за межами населеного пункту), урочище «Огори» на території Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області від 12.09.2025, укладений між відповідачами.
Просить розглянути справу без участі представника фермерського господарства. Відповідно до вимог ст.ст. 182, 183 ГПК України надає згоду на розгляд справи по суті у той же самий день після закінчення підготовчого засідання.
За наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу від 16.09.2025 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 25.09.2025.
18.09.2025 від Чернівецької обласної прокуратури через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про закр, в якому просить:
1) ухвалити рішення, яким закрити провадження в справі № 926/2731/25 в частині позовних вимог про зобов'язання СФГ Боднара Г.М. повернути земельну ділянку у зв'язку з відсутністю предмета спору;
2) визнати незаконним та скасувати рішення 41 сесії VIII скликання Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області № 34-41/2024 від 20.12.2024 «Про надання в тимчасове платне користування керівнику Боднару Ю.Г. селянського (фермерського) господарства «Боднар Георгій Мафтейович» земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства»;
3) стягнути з Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області на користь Чернівецької обласної прокуратури (код 02910120, банк платника ДКСУ м. Київ, код банку 820172, р/р UA378201720343110001000004946, класифікація видатків бюджету - 2800) судовий збір в розмірі 1 514 грн;
5) повернути з Державного бюджету України судовий збір в сумі 4 542 грн, сплачений платіжною інструкцією № 1240 від 23.07.2025 на рахунок Чернівецької обласної прокуратури (код 02910120, банк платника ДКСУ м. Київ, код банку 820172, р/р UA378201720343110001000004946, класифікація видатків бюджету - 2800).
Клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до акту приймання-передачі від 12.09.2025 відповідач повернув земельну ділянку територіальній громаді с. П'ядиківці, яку представляє Неполоковецька селищна рада Чернівецького району Чернівецької області. Зважаючи на викладене, предмет спору щодо зобов'язання ФГ Боднара Г.М. повернути земельну ділянку відсутній, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України є підставою для закриття провадження у справі.
У зв'язку із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання повернути земельну ділянку на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачений прокуратурою судовий збір в сумі 3 056,00 грн підлягає поверненню Чернівецькій обласній прокуратурі.
Крім того, враховуючи те, що Неполоковецька селищна рада Чернівецького району
Чернівецької області визнала позов в частині скасування рішення сесії № 34-41/2024 від 20.12.2024, керуючись вимогами ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», з державного бюджету підлягає повернення позивачу 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 1514 грн.
Відповідачі явку своїх представників в судове засідання 25.09.2025 не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Однак суд враховує їх клопотання про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників відповідачів.
Суд заслухав вступне слово прокурора, яка просила закрити провадження у справі в частині вимог про зобов'язання повернути земельну ділянку, у решті позов підтримала. Просила вирішити питання щодо розподілу витрат зі сплати судового збору.
Далі суд перейшов до дослідження матеріалів справи та судових дебатів.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
З'ясувавши обставини, на які прокурор посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.
20 грудня 2024 року рішенням 41 сесія VIII скликання Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області №34-41/2024 «Про надання в тимчасове платне користування керівнику ОСОБА_1 селянського (фермерського) господарства «Боднар Георгій Мафтейович» земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства надано в тимчасове платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, орієнтовною площею 8 га, яка розташована на території Неполоковецької селищної ради за межами населеного пункту с. П'ядиківці, в розмірі орендної плати 8%, терміном на 1 рік.
Пунктом 2 вказаного рішення доручено селищному голові укласти з Боднаром Юрієм Георгійовичем тимчасову угоду у зв'язку з наповненням бюджету селищної ради.
31.12.2024 на виконання вищевказаного рішення сесії Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області № 34-41/2024 від 20.12.2024, між Неполоковецькою селищною радою та селянським (фермерським) господарством «Боднар Георгій Мафтейович» укладено угоду про плату за фактичне використання земельної ділянки.
Відповідно до пункту 1.1 орендодавцем в зазначеній угоді є орган місцевого самоврядування, якому на праві комунальної власності, у відповідності до ст. 83 Земельного кодексу України, належить земельна ділянка.
Згідно пункту 1.3 Угоди в платне користування передається земельна ділянка - об'єкт нерухомого майна, розташована в адміністративних межах Неполоковецької селищної ради за межами населеного пункту с. П'ядиківці, урочище «Огори», Чернівецької області, що має просторові межі, розмір та може бути ідентифікована на місцевості у відповідності до чинного законодавства України.
Пунктом 2.2 Угоди передбачено, що предметом угоди є орні землі (рілля) площею 8,5 га, що знаходиться в адміністративних межах Неполоковецької селищної ради за межами населеного пункту с. П'ядиківці, урочище «Огори».
Відповідно до пункту 3.1 вказана Угода вступає в дію з моменту її підписання уповноваженими представниками і скріплення підписів печатками та діє до 31.12.2025.
У розділі 6 Угоди сторони узгодили розмір та порядок сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.
31.12.2024 між сторонами складено та підписано акт прийому-передачі земельної ділянки, за яким землевласник передав, а землекористувач прийняв в тимчасове платне користування земельну ділянку кадастровий номер не визначено, терміном на один рік (до 31.12.2025) площею 8,5 га - ріллі землі запасу селищної ради, яка знаходиться (за межами населеного пункту) с. П'ядиківці, урочище «Огори» Неполоковецької селищної ради.
Згідно листа Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області № 408 від 14.05.2025 разом з копіями документів, отриманого на запит Чернівецької окружної прокуратури № 52/4-583ВИХ-25 від 06.05.2025, що на даний час спірна земельна ділянка використовується відповідно до вимог угоди, засіяна сільськогосподарськими культурами (пшениця), відсутні порушення умов даної угоди.
Після виявлення порушень вимог чинного законодавства під час розпорядження спірною земельною ділянкою Чернівецькою окружною прокуратурою скеровано листа до Неполоковецької селищної ради №52/4-742ВИХ-25 від 05.06.2025 з метою повідомлення про виявлені прокурором порушення.
Відповідно до листа Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області № 506 від 11.06.2025, заходи цивільно-правового характеру щодо повернення земельної ділянки вживатися не будуть, керівник селянського (фермерського) господарства «Боднар Георгій Мафтейович» Боднар Ю.Г. продовжує використовувати дану земельну ділянку.
ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.
А. Щодо визнання незаконним та скасування рішення селищної ради.
Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №903/857/18, від 20.08.2019 у справі №911/714/18.
Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №914/73/18.
Згідно зч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Відповідно до частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до п. «б» частини першої статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно- заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності; д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно- заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Статтею 83 Земельного Кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Порядок передачі в оренду земельних ділянок державної та комунальної власності встановлений статтею 124 Земельного кодексу України та нормами Закону України «Про оренду землі».
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного Кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах) передбачена ч. 1 ст. 134 Земельного Кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.
Таким чином, набуттю права оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності передує проведення земельних торгів, за результатами яких приймається рішення органом державної влади або місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи укладається договір купівлі- продажу права оренди з наступним укладенням договору оренди земельної ділянки.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачами, угода про плату за фактичне використання земельної ділянки від 31.12.2015, якою Неполоковецька територіальна громада фактично передала Селянському (фермерському) господарству «Боднара Георгія Мафтейовича» земельну ділянку (орні землі) площею 8,5 га в оренду, укладена поза конкурентними засадами, тобто без проведення земельних торгів всупереч вимог статті 134 Земельного кодексу України.
Аналогічні положення щодо набуття права оренди земельної ділянки комунальної власності на конкурентних засадах містять ст. ст. 6, 16 Закону України «Про оренду землі».
За відсутності виключень, визначених ст. 134 Земельного кодексу України, продаж права оренди ділянок комунальної власності здійснюється виключно на земельних торгах в порядку, визначеному ст. 135-139 Земельного кодексу України.
Зокрема, у відповідності із ч. 1 ст. 135 Земельного кодексу Земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.
Метою проведення земельних торгів є отримання найбільш економічно вигідної ціни за користування земельною ділянкою комунальної або державної власності, шляхом конкуренції учасників торгів, що забезпечує можливість повноцінної реалізації правомочностей власника землі, які включають, в тому числі, право на отримання максимальних доходів від її використання.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказане дає підстави для визнання недійсним рішення 41 сесії VIII скликання Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області № 34-41/2024 від 20.12.2024 «Про надання в тимчасове платне користування керівнику ОСОБА_1 . Селянського (фермерського) господарства «Боднара Георгія Мафтейовича» земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства як такого, що порушує права позивача як користувача земельної ділянки.
За таких обставин справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині оскарження вказаного рішення є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Б. Щодо повернення земельної ділянки.
Під час розгляду справи господарським судом Селянське (фермерське) господарство «Боднара Георгія Мафтейовича» повернуло земельну ділянку (орні землі) площею 8,5 га, територіальній громаді с. П'ядиківці, яку представляє Неполоковецька селищна рада Чернівецького району Чернівецької області, що підтверджується актом приймання-передачі від 12.09.2025.
Прокурор та відповідачі просили закрити провадження у справі в частині про зобов'язання повернути земельну ділянку у звязку з відсутністю предмета спору.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже, у частині позовних вимог про зобов'язання Селянського (фермерського) господарства «Боднара Георгія Мафтейовича» повернути територіальній громаді с. П'ядиківці, яку представляє Неполоковецька селищна рада Чернівецького району Чернівецької області, земельну ділянку (орні землі) площею 8,5 га, яка розташована за межами населеного пункту с. П'ядиківці, урочище «Огори», на території Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю предмету спору.
V. Наявність підстав для звернення прокурора за захистом інтересів держави.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України «Про прокуратуру».
За змістом абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
У відповідності до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Системне тлумачення положень частин 3- 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом, а саме позивачем жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Судом установлено, що на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Чернівецькою окружною прокуратурою скеровано листа до Неполоковецької селищної ради №52/4-742ВИХ-25 від 05.06.2025 з метою повідомлення про виявлені прокурором порушення.
Відповідно до листа Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області № 506 від 11.06.2025, заходи цивільно-правового характеру щодо повернення земельної ділянки вживатися не будуть, керівник селянського (фермерського) господарства «Боднар Георгій Мафтейович» Боднар Ю.Г. продовжує використовувати дану земельну ділянку.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Статтею 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації тощо.
Частинами першою, четвертою статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Відповідно до статті 66 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету. У разі коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону.
Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв'язку із загальнодержавними, характеризуються взаємозалежністю. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування порушуються й інтереси держави в цілому.
Територіальна громада с. П'ядиківці, яку представляє Неполоковецька селищна рада Чернівецького району Чернівецької області, є власником спірної земельної ділянки.
Статтею 12 Земельного кодексу України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.
Реалізація правомочностей власника комунального майна, в тому числі землі, передбачає право на отримання доходів від користування нею іншими особами, у розмірах та в порядку, визначених чинним законодавством та відповідними правовстановлюючими документами.
Неотримання доходів від використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, у зв'язку із укладенням договору оренди землі поза конкурентними засадами, порушує інтереси відповідної територіальної громади та інтереси держави.
За таких обставин суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області.
VІ. Висновки суду.
За наслідками розгляду цієї справи суд прийшов до висновку, що рішення 41 сесії VIII скликання Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області № 34-41/2024 від 20.12.2024 «Про надання в тимчасове платне користування керівнику Боднару Ю.Г. Селянського (фермерського) господарства «Боднара Георгія Мафтейовича» земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства є незаконним, відтак суд дійшов висновку про необхідність його скасування.
Під час розгляду справи господарським судом Селянське (фермерське) господарство «Боднара Георгія Мафтейовича» повернуло земельну ділянку (орні землі) площею 8,5 га, територіальній громаді с. П'ядиківці, яку представляє Неполоковецька селищна рада Чернівецького району Чернівецької області, що підтверджується актом приймання-передачі від 12.09.2025.
Після звернення до суду з позовом Селянським (фермерським) господарством «Боднара Георгія Мафтейовича» повернуло земельну ділянку (орні землі) площею 8,5 га, територіальній громаді с. П'ядиківці, яку представляє Неполоковецька селищна рада Чернівецького району Чернівецької області, що підтверджується актом приймання-передачі від 12.09.2025, а тому в цій частині провадження у справі необхідно закрити.
VІІ. Розподіл судових витрат.
Чернівецькою обласною прокуратурою за подання вказаної позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 6 056,00 грн згідно платіжної інструкції № 1240 від 23.07.2025.
Прокурор просила у зв'язку із закриттям судом провадження у справі в частині повернення земельної ділянки на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України вирішити питання щодо повернення з Державного бюджету України сплачений судовий збір.
Частиною четвертою статті 231 ГПК України унормовано, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи те, що суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання повернути земельну ділянку у зв'язку із відсутністю предмету спору, Чернівецькій обласній прокуратурі необхідно повернути з Державного бюджету України сплачений судовий збір в сумі 3 056,00 грн.
Крім того, враховуючи, що Неполоковецька селищна рада Чернівецького району Чернівецької області визнала позов в частині скасування рішення сесії № 34-41/2024 від 20.12.2024, керуючись вимогами ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», з державного бюджету підлягає повернення позивачу 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 1 514,00 грн.
Решту витрат зі сплати судового збору в сумі 1 514,00 грн у відповідності до статті 129 ГПК України слід покласти на Неполоковецьку селищну раду.
Про понесення інших судових витрат сторони не заявляли.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі № 926/2731/25 в частині позовних вимог про зобов'язання Селянського (фермерського) господарства «Боднара Георгія Мафтейовича» повернути територіальній громаді с. П'ядиківці, яку представляє Неполоковецька селищна рада Чернівецького району Чернівецької області земельну ділянку (орні землі) площею 8,5 га, яка розташована за межами населеного пункту с. П'ядиківці, урочище «Огори», на території Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області.
2. В іншій частині позов задовольнити.
3. Визнати незаконним та скасувати рішення 41 сесії VIII скликання Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області № 34-41/2024 від 20.12.2024 «Про надання в тимчасове платне користування керівнику Боднару Ю.Г. Селянського (фермерського) господарства «Боднара Георгія Мафтейовича» земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.
4. Стягнути з Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області (59330, Чернівецька обл., Чернівецький район, смт. Неполоківці, вул. Головна, 7, код ЄДРПОУ 4417033) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58002, Чернівецька обл., місто Чернівці, вул. М. Кордуби, будинок 21, код ЄДРПОУ 02910120, банк платника ДКСУ м. Київ, МФО 820172, р/р UA378201720343110001000004946, класифікація видатків бюджету - 2800) 1 514,00 грн відшкодування судового збору.
5. Повернути Чернівецькій обласній прокуратурі( 58002, Чернівецька обл., місто Чернівці, вул. М. Кордуби, будинок 21, код ЄДРПОУ 02910120) з Державного бюджету України 4 542,00 грн судового збору, сплаченого за подання позову згідно з платіжною інструкцією № 1240 від 23 липня 2025 року.
6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Повний текст рішення складено та підписано 03 жовтня 2025 року.
Суддя І.В. Марущак