Іменем України
30 вересня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/670/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом: Чернігівської обласної прокуратури,
вул. Князя Чорного, будинок 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114
в інтересах держави в особі
позивача: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області
вул. Княжа, 16, м. Чернігів, 14000, код 26295412
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентайм Груп",
вул. Павлокічкаська, буд. 15а, м. Запоріжжя, 69106, код 44021585
про стягнення 2041649,77 грн.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Ходико О.Є., прокурор відділу Чернігівської обласної прокуратури
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
30.06.2025 Чернігівська обласна прокуратура через систему “Електронний суд» звернулася до суду в інтересах держави в особі позивача: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентайм Груп" про стягнення 2041649,77 грн, з яких: 1639598,40 грн боргу, 71610,29 грн інфляційних втрат, 21022,80 грн 3% річних, 97393,50 грн штрафу (5% від ціни договору) та 212024,78 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором № 351/23 від 23.11.2023, у зв'язку з чим вартість не отриманого бензину А-95 у кількості 24620 л на суму 1390045,20 грн та дизельного палива у кількості 4420 л на суму 249553,20 грн підлягає стягненню на підставі ч.1 ст. 670 Цивільного кодексу України.
Посилаючись на приписи ч.5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор зазначає, що місцем виконання Договору є вул. Княжа, 16, м. Чернігів, а тому позовна заява пред?являється до Господарського суду Чернігівської області.
Ухвалою суду від 07.07.2025 вказану позовну заяву судом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.08.2025, 12:10; учасникам справи встановлено строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 07.07.2025, 18:40, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду).
У зв?язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги на території України, у тому числі в м. Чернігові, підготовче засідання 05.08.2025 не відбулося, про що складено Акт №90-25 щодо оголошення повітряної тривоги від 05.08.2025.
Ухвалою суду від 05.08.2025 учасників справи повідомлено про відкладення підготовчого засідання на 16.09.2025, 12:20 (ухвала суду доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 05.08.2025, 19:17, 19:20, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду).
16.09.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
У підготовче засідання 16.09.2025 прибув прокурор. Позивач та відповідач не прибули, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином.
Клопотання позивача від 16.09.2025 про розгляд справи без участі представника задоволено судом, оскільки участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони.
У підготовчому засіданні 16.09.2025 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 30.09.2025, 12:30, про що прокурор повідомлений розпискою, позивач та відповідача - ухвалою суду від 16.09.2025 (ухвала суду доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 17.09.2025, 15:35, 15:30, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду).
У судове засідання 30.09.2025 прибув прокурор. Позивач та відповідач не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів.
У зв?язку з тим, що учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, і їх участь у судове засідання обов?язковою не визнавалася, суд вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні без участі представників сторін.
У судовому засіданні 30.09.2025 суд розпочав розгляд справи по суті.
Відповідач правом на подання відзиву на позов в установлений судом строк не скористався, проти заявлених вимог не заперечив.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
За результатами проведеної закупівлі нафтопродуктів UA-2023-11-03-007696-a та проведених торгів, переможцем яких визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сентайм Груп" (а.с.15-19), 23.11.2023 між Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Чернігівській області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сентайм Груп" (постачальник) укладено Договір №351/23 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1.,1.2. якого у порядку та на умовах, встановлених Договором, постачальник зобов?язується передати бензин А-95 (09132000-3), дизельне паливо (09134200-9) для генераторів (ДК021:2015 код 09130000-9 - нафта і дистилянти) (товар), а замовник - прийняти товар та оплатити його.
Загальна кількість товару, його асортимент визначаються сторонами у специфікації товару, що є додатком №1 до Договору, який є невід?ємною частиною Договору.
Специфікацією (додаток № 1 до Договору) визначено, що товаром є бензин А-95 у кількості 29500л за ціною 47,05 грн без ПДВ загальною вартістю 1665570,00 грн з ПДВ та дизельне паливо у кількості 5000л за ціною 47,05 грн без ПДВ загальною вартістю 282300,00 грн з ПДВ. Загальна вартість товару становить 1947870,00 грн.
Згідно з п. 3.1., 3.2. Договору загальна сума Договору становить 1947870,00 грн з ПДВ.
Ціна товару включає в себе суму усіх витрат постачальника, необхідних для належного виконання умов Договору.
Пунктами 4.1., 4.2. Договору визначено, що розрахунки за Договором відбуваються у національній валюті - гривні.
Оплата товару здійснюється замовником в межах бюджетних асигнувань за фактично поставлений товар шляхом перерахування коштів через органи Державної казначейської служби України на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 робочих днів з моменту поставки товару та підписання видаткової накладної за товар (ст. 49 Бюджетного кодексу України).
За умовами п. 5.1.-5.8. Договору кінцевим строком поставки товару є 30.11.2023.
Поставка товару здійснюється одноразово або партіями за письмовим повідомленням замовника (факсом/поштою/в телефонному режимі) протягом 5 календарних днів з дня отримання замовлення постачальником.
Місце поставки товару: вул. Княжа, 16 м. Чернігів.
Товар передається у вигляді талонів (скретч-карток) на підставі видаткової накладної номіналом по 20 л.
Талон на пальне (скретч-картка) - документ на емітованому постачальником паперовому носії, встановленої форми, що передається в користування замовнику і надає йому чи іншій особі, яка правомірно володіє ним, можливість отримувати товар від постачальника за умови його пред'явлення. Талон на пальне не є платіжним засобом, а є технічним засобом обліку операцій відпуску товару.
Строк дії талону (скретч-карток) на пальне: безстрокові.
Передача товару замовнику підтверджується підписанням видаткової накладної на товар матеріально-відповідальною особою.
Право власності на товар переходить до замовника з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар у вигляді талонів на пальне, що знаходиться у користуванні або у власності постачальника або мережі АЗС партнерів постачальника. АЗС постачальника зазначені у додатку № 2 до договору, що є невід'ємною частиною договору (а.с.24).
Відпуск товару здійснюється за адресами АЗС по території України лише за пред?явленням представником заявника талонів на пальне.
Згідно з п. 6.3.3. Договору постачальник зобов'язаний забезпечити безперешкодну заправку транспортних засобів замовника (відпуск товару) на АЗС.
Відповідно до п. 7.2. Договору порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом договору.
Згідно з п. 10.1. Договору він набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками і діє до 31.12.2023.
На виконання умов Договору №351/23 від 23.11.2023 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Чернігівській області за видатковою накладною №1088 від 28.11.2023 (а.с.25) оплачено товар - бензин А-95 у кількості 29500л на суму 1665570,00 грн з ПДВ та дизельне паливо у кількості 5000л на суму 282300,00 грн з ПДВ, всього на загальну суму 1947870,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 4530 від 29.11.2023 на суму 1849629,60 грн та №4531 від 29.11.2023 на суму 98240,40 грн (а.с.54), отримано скретч-картки на бензин А-95 та дизельне паливо номіналом 20 л.
16.01.2025 працівниками Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області складено Акт перевірки виконання умов договору закупівлі, яким зафіксовано неможливість заправки пальним генераторів на виконання Договору №351/23 від 23.11.2023 за скретч-картами, у зв?язку з закриттям мереж АЗС «Авіас Плюс», АНП та відсутністю пального на них.
Листом №04-04/134/25-вих від 22.01.2025 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Сентайм Груп» про відсутність пального на заправках АЗС, зазначених у договорі та просило повідомити, які мережі АЗС зможуть здійснити заправку нафтопродуктами за скретч-картками згідно договору (а.с.26).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сентайм Груп» у відповідь на вищезазначений лист листом №25 від 31.01.2025 повідомило Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області про те, що вказані у додатку №2 АЗС належать партнерам ТОВ «Сентайм Груп», з якими розпочата претензійна-позовна робота з метою зобов?язання них поставити паливо або повернути грошові кошти.
Претензією №1, направленою листом №06-06/472/25-вих від 10.03.2025 Товариству з обмеженою відповідальністю «Сентайм Груп» поштовим та електронним зв?язком, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області виклало вимогу виконати зобов?язання за Договором №351/23 від 23.11.2023 належним чином в частині відпуску бензину А-95 у кількості 24500л та дизельного палива у кількості 4420л за талонами на АЗС ТОВ «Сентайм Груп» (а.с.27-30).
Відповідач відповіді на зазначену претензію не надав.
Вищевказані обставини відповідачем під час розгляду справи не спростовані.
За доводами прокурора, відповідно до листа від 20.03.2023 №01-15/524/25-вих Товариство з обмеженою відповідальністю «Сентайм Груп» не поставило за скретч-картками Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Чернігівській області за Договором №351/23 від 23.11.2023 бензин А-95 у кількості 24620л на суму 1390045,20 грн та дизельне паливо у кількості 4420л на суму 249553,20 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором №351/23 від 23.11.2023 стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення 1639598,40 грн основного боргу, 71610,29 грн інфляційних втрат, 21022,80 грн 3% річних, 97393,50 грн штрафу (5% від ціни договору) та 212024,78 грн пені.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, всебічно та повно дослідивши обставини справи, надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з наведених нижче підстав.
За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи зі змісту статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Щодо підстав представництва інтересів держави Чернігівською обласною прокуратурою у даній справі суд зазначає таке.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) “Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачена важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення її інтересів, якщо їх захист не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави».
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.
“Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
За частинами 4, 7 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи така відповідь взагалі не отримана, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Чернігівською обласною прокуратурою скеровано позов до суду в інтересах держави в особі Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області з метою захисту і відновлення державних та суспільних інтересів, з огляду на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань, що спричинило неефективне використання бюджетних коштів за оплачений товар.
У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Завданням Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів області, створення належних умов їх роботи, організація будівництва та ремонту приміщень судів, їх технічне оснащення, запровадження ефективної системи безпеки судів і суддів, організація комп'ютеризації судів для здійснення судочинства, ведення діловодства, а також розвиток в судах новітніх інформаційних технологій; здійснення представництва в установленому законодавством порядку інтересів управління в судах, органах державної влади, ведення претензійно-позовної роботи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на принципах ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області є стороною Договору та замовником зазначеного товару, діє як отримувач та розпорядник бюджетних коштів, є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів державного бюджету в даному випадку.
Відтак, у спірних правовідносинах Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, яке зобов'язане забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, є уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, інтереси якої порушені відповідачем по справі.
Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури листом №15/2-1722-25 від 08.05.2025 звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, у якому повідомив про неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сентайм Груп" Договору №351/23 від 23.11.2023, просив надати інформацію щодо звернення з відповідним позовом до суду та документи за фактом неналежного виконання Договору (а.с. 35).
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області у листі №01-15/792/25-вих від 19.05.2025 повідомило заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури про відсутність можливості здійснення заправки пальним за Договором №351/23 від 23.11.2023, а також про відсутність відповіді на направлену Товариству з обмеженою відповідальністю "Сентайм Груп" претензію (а.с.36).
У порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор листом №15/2-595вих-25 від 27.06.2025 повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області (а.с. 41).
Отже, підставою реалізації прокуратурою представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив.
За таких обставин у їх сукупності суд дійшов висновку про доведення Чернігівською обласною прокуратурою бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.
Щодо стягнення з відповідача коштів за недопоставлений товар суд зазначає таке.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За умовами ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч.1 ст. 670 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
За ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.
Судом установлений факт укладення 23.11.2023 між Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Чернігівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сентайм Груп" Договору №351/23, за умовами якого відповідач зобов'язався до 31.12.2023 поставити позивачу товар, визначений у специфікації товару, що є додатком №1 до Договору: бензин А-95 у кількості 29500л та дизельне паливо у кількості 5000л.
Відповідно до умов п. 3.1. Договору загальна сума договору становить 1947870,00 грн з ПДВ.
При цьому з умов п. 5.4., 5.7. Договору вбачається, що товар передається у вигляді талонів (скреч-карток) на підставі видаткової накладної номіналом по 20 л.
АЗС постачальника зазначені у додатку № 2 до договору, що є невід'ємною частиною договору. Всього 38 АЗС (а.с.24).
Прокурор стверджує, що, починаючи з 16.01.2025, зафіксовано неможливість заправки пальним генераторів на виконання Договору №351/23 від 23.11.2023 за скретч-картами, у зв?язку з закриттям мереж АЗС «Авіас Плюс», АНП та відсутністю пального на них, що підтверджується Актом перевірки виконання умов договору закупівлі від 16.01.2025 за підписами працівників Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області.
Відповідно до листа Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області №01-15/524/25-вих від 20.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сентайм Груп» не поставило за скретч-картками Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Чернігівській області за Договором №351/23 від 23.11.2023 бензин А-95 у кількості 24620л на суму 1390045,20 грн та дизельне паливо у кількості 4420л на суму 249553,20 грн.
Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери (п. 10.3.3.1 Інструкції).
Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (п. 10.3.3.2 Інструкції).
За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред'являє оператору АЗС картку (талон) на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талону / картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого талон / картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.
Таким чином, покупець як власник талонів / карток на пальне, отриманих від постачальника, володіє законним правом на отримання на АЗС, визначених угодою, товару (пального) по талонах / картках у кількості, маркуванні, визначеному у талонах на пальне.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №903/666/22.
Пунктом 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою КМУ від 20.12.1997 №1442, передбачено, що розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що підписання сторонами видаткової накладної №1088 від 28.11.2023 не свідчить про одноразову і повну поставку постачальником замовнику товару за договором, оскільки фактично позивачу передані талони на пальне, які надають право замовнику на отримання відповідної кількості вже попередньо оплаченого товару (палива) за Договором в майбутньому.
На підтвердження неможливості отримати бензин А-95 у кількості 24620л на суму 1390045,20 грн та дизельне паливо у кількості 4420л на суму 249553,20 грн прокурор надав Акт перевірки виконання умов договору закупівлі від 16.01.2025, підписаний працівниками Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, зміст якого свідчить про неможливість заправки пальним генераторів на виконання Договору №351/23 від 23.11.2023 за скретч-картами через закриття мереж АЗС «Авіас Плюс», АНП та відсутність пального на них.
Відповідно до видаткової накладної №1088 від 28.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сентайм Груп" передало, а Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області прийняло бензин А-95 у кількості 29500л на суму 1665570,00 грн з ПДВ та дизельне паливо у кількості 5000л на суму 282300,00 грн з ПДВ, які оплачено Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Чернігівській області платіжними інструкціями № 4530 від 29.11.2023 на суму 1849629,60 грн та №4531 від 29.11.2023 на суму 98240,40 грн, призначення платежу «придбання бензину, дизельного палива для генераторів згідно нак.1088 від 28.11.2023, дог.351/23 від 23.11.2023».
Прокурором додано до матеріалів справи претензію позивача №1, направлену листом №06-06/472/25-вих від 10.03.2025 Товариству з обмеженою відповідальністю «Сентайм Груп» поштовим та електронним зв?язком, з вимогою виконати зобов??язання за Договором №351/23 від 23.11.2023 в частині передачі бензину А-95 у кількості 24500л та дизельного палива у кількості 4420л за талонами на АЗС ТОВ «Сентайм Груп» (а.с.27-30), на яку відповідач відповіді не надав.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
У даному випадку судом враховується те, що фактично станом на дату закінчення строку дії укладеного сторонами у справі Договору - 31.12.2023 (п. 10.1. Договору), а також після закінчення цього строку залишилися невиконаними зобов?язання відповідача у справі щодо поставки бензину А-95 та дизельного палива на суму 1639598,40 грн.
Договір №351/23 від 23.11.2023 сторонами не продовжувався і є припиненим з 01.01.2024. Позивач втратив можливість отримання палива за талонами/скретч-картками після припинення договору.
Вказані обставини не заперечуються відповідачем у справі.
Доказів поставки палива у повному, передбаченому договором та додатками до нього, обсязі, саме на суму 1947870,00 грн (яка була внесена позивачем і що підтверджено матеріалами справи) відповідачем під час розгляду справи не надано.
Станом на дату звернення прокурора до суду з даним позовом з моменту закінчення укладеного сторонами Договору №351/23 від 23.11.2023 сплив 1 рік та 6 місяці і за цей період відповідач жодним чином не комунікував із позивачем з приводу допоставки палива у повному обсязі.
При цьому прокурор наводить дані про невикористані позивачем - Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, скретч-картки (талони) і ці дані відповідачем у справі не спростовані.
Доказів поставки (копії фіскальних чеків на поставку) палива відповідач суду не надав.
За таких обставин вимоги в частині стягнення 1639598,40 грн основного боргу підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає таке.
Прокурором заявлено до стягнення з відповідача 71610,29 грн інфляційних втрат за період прострочки з 16.01.2025 по 20.06.2025 та 21022,80 грн 3% річних за період прострочки з 16.01.2025 до 20.06.2025.
Згідно з п. 7.1. Договору №351/23 від 23.11.2023 за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність згідно з договором та нормами чинного законодавства України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Судом встановлено прострочку виконання відповідачем договірних зобов?язань, тому, враховуючи приписи ч.1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, задоволенню підлягають вимоги про стягнення 71610,29 грн інфляційних втрат та 21022,80 грн 3% річних в межах заявлених позовних вимог.
Щодо заявлених до стягнення пені та штрафу суд зазначає таке.
Прокурором заявлено до стягнення з відповідача 212024,78 грн пені за період прострочки з 16.01.2025 по 20.06.2025 та 97393,50 грн штрафу (5% від ціни Договору).
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Сторони у п. 7.3., 7.6. Договору погодили, що у випадку порушення постачальником строків поставки товару або недопоставки замовленого товару у повній кількості постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки поставки товару.
У випадку необґрунтованої відмови постачальника від виконання зобов'язань, покладених договором, він сплачує на користь замовника штраф у розмірі 5% ціни договору. Обґрунтованою вважається відмова лише у випадку документального підтвердження причин неможливості подальшого виконання зобов'язань за цим договором, за підписом уповноваженого органу (особи) постачальника, та наступного підписання додаткової угоди на розірвання договору сторонами договору.
Стаття 61 Конституції України встановлює заборону на притягнення особи до подвійної юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки за статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, так як відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як форми її сплати.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем зобов'язання щодо повної поставки товару, суд, перевірив розрахунок прокурора та дійшов висновку про правомірність вимог у частині стягнення 212024,78 грн пені за період прострочки з 16.01.2025 по 20.06.2025 та 97393,50 грн штрафу (5% від ціни Договору).
За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та необхідність задоволення позову у повному обсязі.
Щодо судових витрат.
При ухваленні рішення у справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов підлягає задоволенню, за рахунок відповідача Чернігівській обласній прокуратурі підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 24499,80 грн.
Керуючись статтями 13, 14, 53, 55, 73, 74, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентайм Груп" (вул. Павлокічкаська, буд. 15а, м. Запоріжжя, 69106, код 44021585) на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області (вул. Княжа, 16, м. Чернігів, 14000, код 26295412) 1639598,40 грн боргу, 71610,29 грн інфляційних втрат, 21022,80 грн 3% річних, 97393,50 грн штрафу та 212024,78 грн пені.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентайм Груп" (вул. Павлокічкаська, буд. 15а, м. Запоріжжя, 69106, код 44021585) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114, отримувач: Чернігівська обласна прокуратура, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008) 24499,80 грн судового збору.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
У судовому засіданні 30.09.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 03.10.2025.
Суддя М.О. Демидова