Справа № 724/4506/24
Головуючий у 1-й інстанції: Єфтеньєв О.Г.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
02 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 07 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,
Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 1200 від 16.12.2024 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 07 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує увагу на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також ухвалення оскаржуваного рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
На визначену дату сторони в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За вказаних обставин, а також враховуючи достатність доказів в матеріалах справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
У період з 23.09.2025 року по 01.10.2025 року включно головуючий суддя - Біла Л.М., перебувала на лікарняному.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1200 від 16.12.2024 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Відповідно до змісту вказаної постанови, позивач, будучи військовозобов'язаним та перебуваючи на військовому обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 , у визначений законом 60-денний строк з дня набрання чинності Указу Президента України про оголошення мобілізації не уточнив свої персональні дані, а саме дані про місце проживання та номер телефону, адресу електронної пошти (за наявності), чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.
За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість вимог позову та відсутність підстав для їх задоволення.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
У відповідності до ч. ч. 5, 6 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.
Частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Правила військового обліку визначені у Додатку № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, (далі - Правила) на виконання вимог ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити медичний огляд та лікування в лікувально - профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Частиною 1 статті 210 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період визначені приписами ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період визначені приписами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Судова колегія зауважує, що наведені норми визначають різні склади правопорушень та є бланкетними, і при їх застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку, законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та запровадження в Україні особливого періоду.
Як встановлено зі змісту оскаржуваної постанови №1200 від 16.12.2024, позивач протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України "Про загальну мобілізацію", не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет військовозобов'язаного, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №2000 від 07.12.2024 і оскаржуваної постанови №1200 від 16.12.2024, позивач своїми протиправними діями (бездіяльністю) порушив вимоги абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", ч. 1, 2 ст. 17 Закону України " Про оборону України".
Однак, в оскаржуваній постанові не розкрито склад адміністративного правопорушення передбаченого статтею 210-1 КУпАП, яка ставиться в вину позивачу.
Таким чином, відповідач в оскаржуваній постанові невірно кваліфікував дії позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що тягне за собою її скасування.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, оскільки спірною постановою встановлено порушення військовозобов'язаним правил військового обліку, що не охоплюється складом статті 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 07 травня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1200 від 16.12.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 (сімнадцяти тисяч) гривень.
Адміністративну справу закрити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.