Справа № 725/2327/25
Головуючий у 1-й інстанції: Нестеренко Є.В.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
02 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області на рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 07 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови суб'єкта владних повноважень,
Позивач звернувся до суду з позовом до інспектора Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 4240556 від 10 березня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Ухвалою Чернівецького районного суду міста Чернівці від 10 квітня 2025 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Департамент патрульної поліції.
Рішенням Чернівецького районного суду міста Чернівці від 07 травня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач - Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує увагу на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також ухвалення оскаржуваного рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні.
На визначену дату сторони в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За вказаних обставин, а також враховуючи достатність доказів в матеріалах справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
У період з 23.09.2025 року по 01.10.2025 року включно головуючий суддя - Біла Л.М., перебувала на лікарняному.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
10 березня 2025 року інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Чернишевим Д.О. винесено постанову серії ЕНА № 4240556 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.
За змістом оскаржуваної постанови, позивач 10 березня 2025 року о 16 год. 20 хв., рухаючись по вул. Сагайдачного, 2, в м. Чернівці, керував транспортним засобом марки BMW 728, д.н.з. НОМЕР_1 без чинного страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив п.2.1 (ґ) ПДР України, та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Зі змісту ст. 9 КУпАП, слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).
Диспозицією частини 1 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), яке тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Спірним у цій справі є питання правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до частини 1 статті 126 КУпАП України за керування транспортним засобом без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, доводи позивача зводяться до того, що у відповідача були відсутні підстави для зупинки його транспортного засобу та відповідно і для перевірки документів, оскільки жодних порушень правил дорожнього руху ним допущено не було
На переконання позивача, з чим погодився і суд першої інстанції, у нього були відсутні підстави для пред'явлення документів працівникам поліції, в тому рахунку і полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, хоча останній був у нього в наявності.
Надаючи оцінку вказаному, судова колегія виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено приписами Закону України «Про Національну поліцію».
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 32 цього Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до пункту 21.1 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Пунктом 21.3 статті 21 Закону № 1961-IV передбачено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Пунктом 21.2 статті 21 Закону № 1961-IV встановлено, що контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.
Як встановлено з оглянутого судовою колегією відеозапису події, що мала місце 10.03.2025 року, транспортний засіб позивача було зупинено працівниками поліції на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про національну поліцію", оскільки останній здійснював керування транспортним засобом із технічною несправністю у вигляді не працюючого лівого стоп-сигналу.
Під час перевірки документів позивач відмовився пред'явити працівникам поліції документи, в тому рахунку і страховий поліс. При цьому, працівниками патрульної поліції згідно інформації з сайту МТСБУ було встановлено, що станом на 10.03.2025 року на автомобіль марки BMW 728, д.н.з. НОМЕР_1 не було чинного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що повідомлено позивача.
Вказана обставина позивачем не спростована.
Таким чином, згідно поданих відповідачем доказів, встановлено, що на момент зупинки транспортного засобу марки BMW 728, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача, у останнього був відсутній страховий поліс.
Відтак, враховуючи вказані обставини та витяг з бази МТСБУ (а.с. 28), у відповідності до якого полісу на транспортний засіб марки BMW 728, д.н.з. НОМЕР_1 станом на 10.03.2025 не знайдено, судова колегія резюмує, що на момент зупинки транспортного засобу позивача відповідач володів певною інформацією щодо відсутності у водія полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на транспортний засіб і відповідно мав всі законні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Закон України «Про національну поліцію» та ПДР встановлюють обов'язок водія, після зупинки транспортного засобу, на вимогу поліцейського пред'явити для перевірки документи незалежно від того, які обставини слугували підставою для зупинки його транспортного засобу.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото i кінозйомки, відеозапису.
Згідно статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби, в тому числі, у разі якщо водій порушив ПДР.
Статтею 53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлені обов'язки відповідних підрозділів Національної поліції щодо перевірки та контролю обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, згідно яким посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
В свою чергу, наведені вище приписи абзацу 2 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» і пункту 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов'язують осіб, що керують транспортними засобами, мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Таким чином, із вказаним законодавчо визначеним обов'язком водіїв мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити означені вище документи, кореспондуються визначені пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» та статті 53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повноваження органів Національної поліції щодо перевірки дотримання ПДР, в тому числі стосовно наявності у водія відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами пункту 2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII.
Відповідно до п.п. 7 та 8 Порядку перевірки документів уповноважена особа має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, у разі порушення особою відповідних заборон, введених на території, де запроваджено правовий режим воєнного стану.
У разі ж відсутності в особи документів, передбачених пунктом 7 цього Порядку, уповноважена особа затримує таку особу для її встановлення на строк, передбачений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Отже, судова колегія вважає, що наявна інформація на компакт-диску відеофіксації з місця події, підтверджує висновки інспектора щодо обставин справи, а тому є належним та допустимим доказом в розумінні КУпАП, які доводять наявність адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає наявним у поліцейського права вимоги до водія надати до перевірки договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів незалежно від складення відносно такого водія протоколу про адміністративне правопорушення або оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, у якій брав участь водій.
За встановлених у справі обставин, висновок суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваної постанови серії ЕНА № 4240556 від 10 березня 2025 року є помилковим.
Наразі, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки сама його незгода з інкримінованим правопорушенням не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання протиправною спірної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки відповідачем виконано обов'язок стосовно доведення правомірності свого рішення та спростовано твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
В даному випадку, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області задовольнити повністю.
Рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 07 травня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.