Справа № 686/2337/25
Головуючий у 1-й інстанції: Продан Б.Г.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
02 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління транспорту та зв'язку Хмельницької міської ради на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління транспорту та зв'язку Хмельницької міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління транспорту та зв'язку Хмельницької міської ради, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ХМ №00071806 від 16.01.2025 року за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2025 року позов задоволено в повному обсязі.
Суд скасував постанову серії ХМ №00071806 від 16.01.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосував до порушника ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням та закрив провадження по справі.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
На визначену дату сторони в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За вказаних обставин, а також враховуючи достатність доказів в матеріалах справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
У період з 23.09.2025 року по 01.10.2025 року включно головуючий суддя - Біла Л.М., перебувала на лікарняному.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
16.01.2025 р. головним спеціалістом - інспектором з паркування транспорту та зв'язку Хмільницької міської ради Шрубковською О.Т. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ХМ №00071806, згідно з якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Зі змісту постанови вбачається, що 16.01.2025 року о 11:56 год в м. Хмельницькому по вул. Соборна, 15, водієм транспортного засобу Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснено зупинку в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушено вимоги пункту 3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху України "Зупинку заборонено".
Не погоджуючись зі спірною постановою та вважаючи її незаконною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що хоч і в діях позивача наявний формальний склад інкримінованого правопорушення, однак за встановилених обставин справи до позивача можливо застосувати ст. 22 КУпАП та обмежитись усним зауваженням і закрити провадження по справі.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Положеннями ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно із ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно з абз.1 п.8.2 ПДР України дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
За приписами п.п. "в" п.8.4 ПДР України дорожні знаки зокрема поділяються на заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Відповідно до положень розділу 33 ПДР України (Дорожні знаки) дорожній знак 3.34 "Зупинку заборонено" відноситься до заборонних знаків, та в зоні дії цього знаку заборонена зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Зона дії знаку 3.34 поширюється від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Дія знаку 3.34 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені (підрозділ 3 Розділу 33).
Статтею 14-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у несплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу (примітка до ст. 14-2 КУпАП).
Відповідно до ст. 279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем було надано матеріали фотофіксації, в тому рахунку, розташування знаку на ділянці дороги по вул. Соборній, 15 в м. Хмельницькому, де знак 3.34 розташований з тієї сторони дороги на якій здійснено зупинку належного позивачу транспортного засобу.
При цьому, від місця встановлення знаку 3.34 до місця зупинки транспортного засобу на вул. вул. Соборній, 15 відсутні дороги, які б перехрещували цю вулицю.
Так, матеріали фотофіксації містять фотокопії зображення транспортного засобу позивача у кількості більше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних ракурсів. Зазначені фотокопії містять дату та час здійснення фотозйомки, відомості щодо місця розташування транспортного засобу щодо нерухомих об'єктів; містять вичерпний обсяг інформації для встановлення марки транспортного засобу, серії та номеру його державної реєстрації.
В свою чергу, як встановлено в ході розгляду справи, позивач не заперечує факту зупинки належного йому транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», однак відзначає, що він є інвалідом ІІ групи і у зв'язку із відсутністю місць на парковці для інвалідів був змушений зупинити авто в зоні дії вказаного знаку та піти по невідкладним справам. При цьому, на переконання позивача, його дії не спричинили шкоди правам та інтересам інших осіб, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Вказана позиція була підтримана судом першої інстанції, який дійшов висновку, що до позивача можливо застосувати ст. 22 КУпАП та обмежитись усним зауваженням, оскільки хоч і в його діях наявний формальний склад інкримінованого правопорушення, однак із врахуванням обставин справи, постанову ХМ №00071806 від 16.01.2025 р. слід скасувати та оголосити позивачу усне зауваження.
Судова колегія, надаючи оцінку вказаним висновкам суду першої інстанції, зазначає наступне.
Статтею 22 КУпАП встановлено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Відповідно до положень частин 1 та 3 статті 219 КУпАП виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, серед іншого, частинами першою і третьою статті 122 КУпАП (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису). Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою і третьою статті 122, частинами першою і другою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 288 КУпАП постанову інспектора з паркування про накладення адміністративного стягнення (частини перша, третя та шоста статті 122, частини перша, друга та восьма статті 1521 цього Кодексу) може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи наведені приписи законодавства, уповноваженим суб'єктом, наділеним виключними дискреційними повноваженнями звільняти порушника від адміністративної відповідальності, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, є виключно органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Отже, приймаючи рішення про звільнення порушника від адміністративної відповідальності, суд першої інстанції вийшов за межі своєї компетенції, тим самим, втрутившись в дискреційні повноваження відповідача, що не відповідає загальним принципам та засадам адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №266/3228/16-а, від 26.05.2020 у справі №520/2098/17.
Також, колегія судів звертає увагу на неможливість застосування в даному випадку приписів п. 4 ч. 3 ст. 286 КАС України, оскільки усне зауваження, в розумінні ст. 24 КУпАП, не є заходом стягнення та останнє не передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Наразі, в матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, колегія суддів доходить до переконання про відсутність будь-яких порушень прав позивача з боку суб'єкта владних повноважень в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки сама його незгода з інкримінованим правопорушенням не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання протиправною спірної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки відповідачем виконано обов'язок стосовно доведення правомірності свого рішення.
В даному випадку, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління транспорту та зв'язку Хмельницької міської ради задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.