Справу №761/9217/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4819/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
24 вересня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 червня 2025 року про арешт майна,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №22024000000000375 від 29.04.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно - речові докази у кримінальному провадженні №22024000000000375 від 29.04.2024, яке 11.02.2025 року вилучено у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: iPhone моделі 16 чорного кольору без ідентифікуючих ознак (на заставці тризуб на фоні червоного та чорного кольорів), який належить ОСОБА_8 , задовольнити.
У апеляційній скарзі прокурор посилається на те, що вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою, невмотивованою та такою, що не ґрунтується на нормах КПК України, а також не відповідає фактичним обставинам та постановлена з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне.
Так, 11.02.2025 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у зв?язку із ненаданням паролю доступу та неможливістю огляду телефону в ході обшуку, вилучено мобільний телефон iPhone моделі 16 чорного кольору без ідентифікуючих ознак (на заставці тризуб на фоні червоного та чорного кольорів), який належить ОСОБА_8 .
Відповідно до протоколу огляду від 25.02.2025 року встановлено, що для проведення огляду мобільного пристрою потрібно подолати систему логічного захисту, що не являється можливим без використання спеціальних дешифрувальних засобів або залучення спеціаліста в сфері комп'ютерно-технічної експертизи.
При цьому, існують достатні підстави вважати, що на вилученому мобільному телефоні, який належить ОСОБА_8 , міститься інформація щодо причетності конкретних осіб до вчинення вищезазначених злочинів, яка може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються у ході досудового розслідування даного кримінального провадження.
У зв'язку із чим, постановою слідчого від 05.03.2025 року по зазначеному мобільному телефону призначено судову комп'ютерно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, яка на даний час триває.
Також зазначає, що постановою слідчого від 11.02.2025 року вилучений за адресою: АДРЕСА_1 мобільний телефон iPhone моделі 16 чорного кольору без ідентифікуючих ознак (на заставці тризуб на фоні червоного та чорного кольорів), який належить ОСОБА_8 , визнано речовим доказом, який має значення у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, вилучений у ході вказаного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 мобільний телефон іPhone моделі 16 чорного кольору без ідентифікуючих ознак (на заставці тризуб на фоні червоного та чорного кольорів), який належить ОСОБА_8 , відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є речовим доказом у кримінальному провадженні, про що органом досудового розслідування у встановленому порядку винесено відповідну постанову.
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники обмежуються у реалізації правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, а тому відповідні обмеження є розумними і співмірними, з огляду на завдання кримінального провадження.
В судове засідання власник майна не з'явився, про дату, час та місце судового засідання його повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності власника майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора ОСОБА_6 , який вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити, пояснення адвоката ОСОБА_7 , який заперечував щодо апеляційної скарги та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження,слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України, за процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000000375 від 29.04.2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що в період з 2022 року по теперішній час службові особи ДП Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (код ЄДРПОУ 44830311) у змові з службовими особами ТОВ «МІК» код ЄДРПОУ 30105738), які приймали участь у проведенні торгів, з використанням електронного майданчику закупівель «Прозоро», забезпечували перемогу у торгах контрольним суб'єктам господарювання та маючи на меті особисте збагачення, з метою зниження обороноздатності держави, здійснювали поставки товарно-матеріальних цінностей неналежної якості та за завищеними цінами до Збройних сил України.
З метою прикриття своєї незаконної діяльності та створення штучної конкуренції при здійсненні публічних торгів учасниками протиправної схеми залучались «технічні» учасники, які не мали на меті здобути перемогу за результатом проведення аукціонів, зокрема: ТОВ «ЮКАТОРГ» (код ЄДРПОУ 450564300), ТОВ «КОЛТРЕЙН» (код ЄДРПОУ 423025870), ТОВ «ТОП ГВАРІДАН ФОРМ» (код ЄДРПОУ 42752897), ТОВ «СУПЕРФОРМ» (код ЕДРПОУ 45161306), ТОВ «ПАКОПТТРОГ» (код ЄДРПОУ 45176071).
Крім того, у разі здобуття перемоги в публічних закупівлях суб'єкта господарювання, який не входить до сфери впливу ТОВ «МІК», такі публічні закупівлі скасовувались з надуманих підстав.
В подальшому, після перемоги у публічних закупівлях укладались договори на постачання замовнику товарно-матеріальних цінностей за завищеними цінами та неналежної якості (тобто такого, що не відповідає державним та військовим стандартам та технічним умовам, та як наслідок, унеможливлює використання їх за призначенням), при цьому в подальшому отримані відповідні грошові кошти з використанням підприємств з ознаками транзитності, зокрема: ТОВ «РОГАТА ХУДОБА» (код ЄДРПОУ: 44122507), ТОВ «НАШ ІМПОРТ» (код ЄДРПОУ: 44591756), ТОВ «СОЛАРЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ: 37744753), ТОВ «ЮГ СТАЛЬ» (код ЄДРПОУ: 37941143), ТОВ «ОПТ ТОРГ 2000» (код ЄДРПОУ: 42054048), виводились в «тіньовий» сектор економіки та розподілялись між учасниками злочину.
Крім того, встановлено, що при завантаженні тендерної пропозиції в закупівлі UA-2024-03-18-012563-а «Окуляри-маска захисні балістичні, вид 2 (35810000-5: Індивідуальне обмундирування)» ТОВ «МІК» надало свідоцтво дилера від компанії Guangodong Yijia Optical Technology Co., LTD, адреса: № 30 East Hepan Rd., Avenue Xinhua Street Huadu District Guangzhou 510800 China, яка є виробником окулярів захисних балістичних, однак вказаний документ є підробленим, оскільки в компанії Guangodong Yijia Optical Technology Co., LTD на території України є лише один офіційний дистриб?ютор - ТОВ «ТС Трейд Україна» (код ЄДРПОУ 43727568).
В подальшому, 25.04.2024, за результатом проведення спрощеної закупівлі UA-2024-03-18-012563-а, ДП МОУ «ДОТ» укладено Державний контракт (договір) про закупівлю № 141/04-24-РМ з ТОВ «МІК» (код ЄДРПОУ 30105738), відповідно до якого останнє повинно поставити - «Окуляри-маски захисні балістичні, вид 2» у кількості 23000 шт., на загальну суму 32 407 000,00 грн., що складає 1 409,00 грн. за 1 шт.
При проведенні огляду інтернет ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_1» встановлено, що ціна на окуляри-маски дилера Guangodong Yijia Optical Technology Co., LTD становить від 214,20 грн. до 299,88 грн. за 1 шт. при мінімальному замовленні від 200 штук.
Крім того, аналізом документації, відповідно до якої здійснювалось ввезення на митну територію України в митному режимі «імпорт» Окулярів-масок захисних балістичних, вид 2, виробництва Guangodong Yijia Optical Technology Co., LTD, встановлено, що ТОВ «МІК» укладено договір комісії на реалізацію продукції № 11-04-2024 від 11.04.2024 з ТОВ «ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗКРІЙ» (код ЄДРПОУ: 44964190), яке підконтрольне власникам ТОВ «МІК».
На підставі вказаного договору комісії видано доручення № 1 від 11.04.2024 на придбання Окулярів захисних балістичних, вид 3 в кількості 20000 за ціною 669000 євро та Окулярів-масок захисних балістичних, вид 2 в кількості 23000 за ціною 793500 євро.
В подальшому, ТОВ «ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗКРІЙ» укладено контракт № 1 від 24.04.2024 з Болгарською компанією «VIKTOR INVEST» на поставку товарів на загальну суму 50 000 000,00 доларів США, відповідно до вказаного контракту здійснювалась поставка окулярів-масок виробництва Guangodong Yijia Optical Technology Co., LTD, Китай, на митну територію України.
Таким чином, посадові особи ТОВ «МІК», використовуючи низку компаній в ланцюгу постачання в адресу державного підприємства Міністерства оборони України Окулярів-масок захисних балістичних, вид 2, у кількості 23 000 шт., зокрема використовуючи Болгарську компанію «VIKTOR INVEST» для маскування незаконної діяльності, здійснили завищення цін на вказані ТМ при ввезенні їх на митну територію України та вивели за межі України грошові кошти, здобуті незаконним шляхом.
Крім того, встановлено, що окуляри-маска, які постачались ТОВ «МІК» за державним контрактом (договором) на постачання N?141/04-24-РM від 25.04.2024, укладеним з ДП МО України «ДОТ», не відповідають технічній специфікації Міністерства оборони України на предмет для речового забезпечення ТС A01XJ.32012-188:2019 (01) Окуляри-маска захисні балістичні.
Встановлено, що ДП МОУ «ДОТ» укладено Державний контракт (договір) на постачання №121/04-24-РМ від 11.04.2024 з ТОВ «МІК», відповідно до положень якого ТОВ «МІК» повинно поставити окуляри захисні балістичні, вид 3, кількістю 20000 шт. за ціною 1366,25 грн. за шт., на загальну ціну 27 325 000,00 грн. без ПДВ.
В подальшому отримано інформацію, що ТОВ «МІК» з метою виконання контракту здійснило ввезення на митну територію України окулярів захисних балістичні вид 3, виробництва Swess еуе моделі Raptor 10161.
Аналізом товаросупроводжувальних документів на окуляри виробництва Swess еуе моделі Raptor 10161 встановлено, що ТОВ «МІК» укладено договір комісії на реалізацію продукції №11-04-2024 від 11.04.2024 з ТОВ «ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗКРІЙ» (код ЄДРПОУ: 44964190).
На підставі вказаного договору комісії видано доручення №1 від 11.04.2024 на придбання Окулярів захисних балістичних, вид 3 в кількості 20000 за ціною 669000євро та Окулярів-масок захисних балістичних, вид 2 в кількості 23000 за ціною 793500 євро.
В подальшому, ТОВ «ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗКРІЙ» укладено контракт № 2 від 24.04.2024 з Болгарською компанією «VIKTOR INVEST» на поставку товарів на загальну суму 50 000 000,00 доларів США, відповідно до вказаного контракту здійснювалась поставка окулярів виробництва Swiss Eye International GmbH, Німеччина, на митну територію України.
Відповідно до специфікації №24040901 від 09.04.2024 до контракту № 2 від 24.04.2023 ціна на окуляри виробництва Swiss Eye International GmbH, Німеччина, моделі Raptor 10161 становить 31,28 євро за шт, загальна ціна 625 600,00 євро.
Відповідно вантажно-митної декларації 24UA403060002248U2 вантажоодержувачем окулярів «Raptor», колір Foliage Green 504 згідно FED-STD-595C зразок 24165, антизапотівання, лінзи: чорна, жовта, про зора, дві мікрофібрні сумочки, один твердий футляр, один еластичний шнур тримач окулярів, інструкція на українській. Згідно замовлення по договору 121/04-24-PM - індивідуальне обмундирування (3581000 0-5) (Окуляри захисні балістичні вид 3) в кількості 20000 комплектів Raptor э ТОВ «МІК» вантажовідправником є Swiss Eye International GmbH, вартість товару становить 625600,0 євро або 26 747 465,44 грн.
Разом з тим, відповідно до форми декларації митної вартості продавцем вказаного ТМЦ є Sole Proprietorship with Limited Liability «VIKTOR INVEST», Болгарія, а покупем ТОВ «ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗКРІЙ».
Водночас встановлено, що ТОВ «НАШ ІМПОРТ» (товариство, яке входить до сфери впливу ТОВ «МІК») у 2023 році здійснювало поставку окулярів виробництва Swiss Eye International GmbH, Німеччина, моделі Raptor 10161 за договором № 286/3/23/271 від 21.04.2023 укладеним з Міністерством оборони України.
Встановлено, що ціна на окуляри виробництва Swiss Eye International GmbH, Німеччина, моделі Raptor 10161 становить 22,80 євро за шт., при умові придбання їх у виробника.
Таким чином, за рахунок проведення закупівлі не у виробника, а у посередника, ціна збільшилася на 169 600 євро (тобто на 8,48 євро за шт.), що в подальшому призвело до завдання значних збитків інтересам держави.
Крім того, при здійсненні спрощеної закупівлі з ідентифікатором в електронній системі закупівель «Прозорро» UA-2024-04-03-012527-а ТОВ «МІК» декларувало поставку окулярів захисних балістичних, Вид 3, від компанії нерезидента Swiss eye international GmbY, Germany, проте 28.06.2024 уклавши додаткову угоду №l до державного контракту №209/05-24-РМ здійснило поставку окуляр виробництва ТОВ «КМ ДІСТІ», яке є прямим конкурентом ТОВ «МІК» у вказаній публічній закупівлі.
Також, аналізуючи перебіг аукціонів у вказаній спрощеній закупівлі за лотами № 1 та № 2, в яких здобуло перемогу ТОВ «КМ ДІСТІ», ТОВ «МІК» здійснювало пониженні цінової пропозиції в лоті № 1 до 15 500 000 грн. за 20 000 окулярів, що становить 775 грн. за шт. за лотом 2 ТОВ «МІК» знизило цінову пропозицію до 4 500 000 грн. за 7 500 окулярів, що становить 600 грн. за шт.
Разом з тим, у лотах №3 та №4 вказаної закупівля ТОВ «МІК» обрано переможцем з остаточними пропозиціями 13 349 000 грн. за 15 000 шт. та 10 191 750 за 7500 шт., що становить 1358,90 грн. за шт.
Вказане свідчить про створення штучної конкуренції з метою завищення цін та про умисне перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період шляхом заволодіння бюджетними коштами, призначених для потреб оборони, що зменшує обороноздатність ЗС України, тобто вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України.
Так, 11.02.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_9 від 31.01.2025 року, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено iPhone моделі 16 чорного кольору без ідентифікуючих ознак (на заставці тризуб на фоні червоного та чорного кольорів).
У зв'язку з тим, що вказаний телефон зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та має важливе значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, необхідний для призначення ряду судових експертиз та може бути використаний в суді під час судового розгляду по суті як доказ, постановою слідчого від 11.02.2025 року вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
05 березня 2025 року прокурор третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №22024000000000375, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.04.2024.
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що ОСОБА_8 не надано доступ до вилученого мобільного телефону, отже є підстави вважати, що інформація, яка міститься на ньому, має значення для досудового розслідування.
Згідно ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, можливість спеціальної конфіскації майна; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №22024000000000375 від 29.04.2024.
Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна, слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що з моменту вилучення мобільного телефону та призначення комп'ютерно-технічної експертизи, телефон може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, однак будь-якого обґрунтування, якими саме можуть бути ці відомості, прокурором не надано.
Слідчий суддя першої інстанції вважав за необхідне відмовити у задоволенні клопотання прокурора як такого, що подано до суду за недоведеності необхідності арешту такого майна станом на дату розгляду цього клопотання, який порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно статей 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами частини третьої статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги слідчим суддею не дотримані, оскільки слідчий суддя належним чином не перевірив викладені у клопотанні прокурора обставини та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на майно,яке було вилучено в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .
Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України, за якими здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку про те, що мобільний телефон, вилучений в ході обшуку місця проживання ОСОБА_8 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки міг зберегти на собі сліди або може містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та має суттєве значення для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні, з метою призначення судових експертиз та збереження речових доказів, запобігання його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, що згідно статті 173 КПК України дає підстави для арешту цього майна як речового доказу з метою збереження для досягнення дієвості цього кримінального провадження.
Враховуючи викладене, помилковим є висновок слідчого судді про недоведеність прокурором того, що вилучене майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто не відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Крім цього слід зауважити, що 11 лютого 2025 року вищевказаний вилучений при обшуку мобільний телефон визнано речовим доказом у рамках кримінального провадження №22024000000000375 від 29.04.2024 року, про що слідчим 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_10 винесено відповідну постанову.
На переконання колегії суддів, прокурором у клопотанні у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України доведено, що існують правові підстави для накладення арешту на вилучений під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 мобільний телефон, з метою забезпечення збереження вказаного майна як речового доказу, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути відчужене, приховане, пошкоджене, зіпсоване чи втрачене.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.
З огляду на положення частин другої, третьої статті 170 КПК України майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на майно, яке вилучене під час проведення 11.02.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 обшуку, з тих підстав, що прокурором не надано доказів того, що з моменту вилучення мобільного телефону та призначення комп'ютерно-технічної експертизи, телефон може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.
Колегією суддів не встановлено невідповідності клопотання прокурора про арешт майна вимогам статей 170, 171 КПК України.
Незастосування у даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені частиною першою статті 170 КПК України.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів також не встановлено.
З урахуванням наведеного, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, майно, яке 11.02.2025 року вилучено у ході проведення обшуку за адресою: Київська обл., Обухівський р-н., с. Красне Перше, вул. Набережна, буд. 7, підлягає арешту з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом у межах кримінального провадження №22024000000000375 від 29.04.2024 року та відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України.
Отже, сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказане у клопотанні майно, оскільки останнім у повній мірі доведено необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення його збереження як речових доказів у кримінальному провадженні для виконання завдань кримінального провадження.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 червня 2025 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №22024000000000375 - задовольнити.
Накласти арешт на майно, що вилучене в ході проведення обшуку 11.02.2025, за місцем проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- iPhone моделі 16 чорного кольору без ідентифікуючих ознак (на заставці тризуб на фоні червоного та чорного кольорів).
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3