Справа № 759/545/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3904/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
24 вересня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 січня 2024 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 січня 2024 рокузадоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , яке подане у кримінальному провадженні за № 12023110000000916 від 10.10.2023 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обрано стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначено, що після затримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляється ухвала.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ,подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 11 січня 2024 року про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023110000000916 - скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_9 про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023110000000916 відмовити.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 409 КПК України, а саме: істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність (в частині кваліфікації ризиків) та/або порушення вимог кримінального процесуального закону.
Скаржник посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам та неправильне застосування закону.
Зазначає, що дії органу досудового розслідування та слідчого судді першої інстанції демонструють зневагу до основоположних засад кримінального провадження, практики ЄСПЛ та елементарного здорового глузду.
Сторона захисту вважає, що слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 під час розгляду клопотання слідчого не виконала належним чином свою функцію судового контролю та не достатньо мотивувала у своєму рішенні підстави для задоволення клопотання слідчого, а тому оскаржувана ухвала ґрунтується на невсебічному, неповному, упередженому дослідженні обставин кримінального провадження, суддя не оцінила кожний доданий доказ слідчим до клопотання з точки зору належності, допустимості та взаємозв'язку.
Адвокат зазначає про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону під час повідомлення про підозру - первинне порушення (принцип плодів отруйного дерева).
Так, незважаючи на достеменну обізнаність про перебування ОСОБА_7 закордоном та наявність в матеріалах справи відомостей про його інші відомі адреси в Україні ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_3 ) (т.1 арк. 172), слідчий 16.05.2023 року здійснив спробу вручення повідомлення про підозру через матір за адресою її проживання (додаток 6 (Рапорт від 16.05.2023 року).
Такі дії є прямим порушенням вимог ч. 1 ст. 135 та ч. 1 ст. 278 КПК, які вимагають особистого вручення. Особливо грубим є порушення ч. 7 ст. 135 КПК України, яка встановлює спеціальний порядок здійснення виклику особи, яка проживає за межами України, - виключно через запит про міжнародну правову допомогу. Цей порядок за аналогією мав бути застосований і для вручення повідомлення про підозру.
Скаржник зазначає, що відсутні будь-які докази, що підтверджували б отримання ОСОБА_7 виклику чи повідомлення про підозру у встановленому законом порядку (ст. 136 КПК України), оскільки процедура вручення була завідомо незаконною.
Посилається і на повне ігнорування обов'язкових процедур міжнародного співробітництва (Розділ IX КПК України):
Так, перебування ОСОБА_7 за кордоном вимагало від слідчого застосування виключно процедур міжнародної правової допомоги (МПД), як це передбачено Розділом IX КПК України.
Слідчий був зобов'язаний ініціювати направлення запиту про МПД через центральні органи України (ст. 548, 551, 552 КПК) для належного виклику ОСОБА_7 (ст. 564 КПК) та/або вручення йому повідомлення про підозру (ст. 566 КПК).
Слідчий ОСОБА_10 свідомо та умисно проігнорував ці імперативні вимоги закону, обравши шлях завідомо незаконних дій на території України для спричинення тиску на підозрюваного та залякування членів його родини.
Також захисник вказує, що послідовність дій слідчого (щоденні запити до бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», починаючи з 22.04.2023, ігнорування факту виїзду, неналежне «повідомлення про підозру» матері 16.05.2023, негайне оголошення у розшук 17.05.2023, подальше зупинення ДР) свідчить про їх формальний характер, спрямований не на реальне встановлення обставин та забезпечення прав особи, а на штучне створення підстав для обмеження прав ОСОБА_7 , зокрема для його оголошення в розшук та подальшого ініціювання процедури екстрадиції.
При цьому, слідчий приховав від суду першої інстанції інформацію про численні запити до ДПСУ, здійснені до 16-17 травня 2023 року, що свідчить про його недобросовісність та введення суду в оману.
Адвокат також посилається на бездіяльність слідчого судді, оскільки слідчий суддя ОСОБА_1 під час розгляду клопотання 11.01.2024 не виконала своїх обов'язків за ст. 94, 194 КПК, не перевірила дотримання слідчим вимог ст. 135 (зокрема ч. 7) та процедур МПД (Розділ IX КПК), хоча матеріали справи (як мінімум, інформація про перебування за кордоном згідно відповіді ДПСУ (додаток 4) давали для цього очевидні підстави.
Така перевірка є ключовим елементом судового контролю за законністю дій на досудовому розслідуванні.
Первинна дія - повідомлення про підозру - була вчинена незаконно, з умисним ігноруванням вимог КПК та МПД, що робить подальші процесуальні дії незаконними.
Крім цього, скаржник зазначає про незаконність розшуку як прямого наслідку незаконного повідомлення: постанова про оголошення у розшук від 17.05.2023 (Додаток 5) є прямим «плодом отруєного дерева» - незаконного повідомлення про підозру. Тобто, не набувши статусу підозрюваного, ОСОБА_7 не міг бути оголошений у розшук як підозрюваний.
Вказує, що підстава для розшуку - «невідоме місцезнаходження» - була фіктивною, оскільки слідчий знав про перебування за кордоном та ігнорував відомі адреси в Україні.
На думку захисника, незаконність оголошення розшуку від 17.05.2023 року прямо встановлена ухвалою слідчого судді ОСОБА_11 від 25.03.2025 року у справі № 759/5456/25.
Ця ухвала є чинною та має преюдиційне значення для оцінки обставин, що стосуються розшуку.
Також, слідчий не надав судді ОСОБА_1 жодних доказів оголошення ОСОБА_7 саме у міжнародний розшук через відповідні канали (Інтерпол), обмежившись власною незаконною постановою про оголошення розшуку, що не є підставою для висновку про міжнародний розшук (що підтверджується Науковим висновком щодо оголошення особи в міжнародний розшук за авт. ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ).
Сторона захисту звертає особливу увагу на недоведеність ризику переховування, оскільки основний ризик - переховування (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК) - обґрунтовувався незаконним розшуком, цей ризик є недоведеним та є «плодом отруєного дерева». Посилання на нього в оскаржуваній ухвалі є безпідставним.
Щодо інших ризиків (вплив на свідків, потерпілого; перешкоджання провадженню; вчинення іншого правопорушення - п.п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК), то захисник вважає ,що їх існування не підтверджено жодними конкретними фактами чи доказами. Клопотання слідчого та оскаржувана ухвала містять лише загальні припущення, що суперечить вимогам ст. 178 КПК та практиці ЄСПЛ (напр., справа «Мангурас проти Іспанії» [ВП], № 12050/04), які вимагають ретельного обґрунтування кожного ризику на підставі конкретних обставин справи для виправдання тримання під вартою (ст. 5 ЄКПЛ).
Також на думку скаржника, оскаржувана ухвала про тримання під вартою підлягає скасуванню у зв'язку зі спливом строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023110000000916, що унеможливлює подальше застосування будь-яких заходів забезпечення, включаючи запобіжні заходи.
Апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді ОСОБА_1 від 11.01.2024 року ґрунтується на незаконних процесуальних діях органу досудового розслідування (неналежне повідомлення про підозру, незаконний розшук), постановлена за відсутності доведених ризиків та після спливу строків досудового розслідування, з порушенням права на ефективний захист та вимог щодо вмотивованості судового рішення. В сукупності ці порушення є істотними та тягнуть безумовне скасування ухвали.
Одним із ключових проявів невмотивованості та необґрунтованості оскаржуваної ухвали є повне ігнорування слідчим суддею наявної у матеріалах справи інформації про відомі адреси проживання ОСОБА_7 в Україні. Не усунувши суперечності між цими даними та підставами для оголошення розшуку, слідчий суддя не виконала свій обов'язок щодо всебічної, повної та неупередженої оцінки доказів (ст. 94 КПК) та належної перевірки доводів клопотання (ст. 194 КПК), що призвело до постановлення незаконного рішення всупереч вимогам ст. 370, 372 КПК.
Також скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що підозрюваний ОСОБА_7 не був присутнім під час розгляду клопотання 11.01.2024 року, а копію оскаржуваної ухвали ані підозрюваний ОСОБА_7 , ані його представник до 21.03.2025 року не отримували.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно статей 7, 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 частини третьої статті 395 КПК України якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
За змістом частини першої статті 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог частини другої статті 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання слідчого та оголошення повного тексту судового рішення відбулось за відсутності підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника.
Згідно матеріалів справи з матеріалами справи та з текстом оскаржуваної ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 січня 2024 рокузахисник підозрюваного ознайомився 21.03.2025 року.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи захисника про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023110000000916 від 10.10.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, під час дії воєнного стану на території України, але не пізніше 20 год. 03 хв. 03.04.2023 року ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (обвинувальний акт відносно яких направлено до суду) та ОСОБА_7 , які за не встановлених обставин дізнались про те, що 04.03.2023 року ОСОБА_16 продав належне йому приватне домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , отримавши завдаток в сумі 60 тисяч доларів США, вступили у злочинну змову для вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаному з проникненням у житло, спрямованому на заволодіння майном у особливо великих розмірах, а саме з метою вчинення нападу на ОСОБА_16 за місцем проживання останнього за адресою: АДРЕСА_2 , з метою заволодіння грошовими коштами, отриманими останнім від продажу домоволодіння.
Після чого, 03.04.2023 року о 20 год. 03 хв. ОСОБА_17 , не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_15 , ОСОБА_14 (обвинувальний акт відносно яких направлено до суду) та ОСОБА_7 , на прохання ОСОБА_15 (обвинувальний акт відносно якого направлено до суду) на автомобілі Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1 , прибув на вул. Матросова у с. Петропавлівська Борщагівка Бучанського району Київської області, куди через декілька хвилин від місця свого проживання підійшов ОСОБА_7 , а також у цей же час туди ж прибули на автомобілі Audi А7, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (обвинувальний акт відносно яких направлено до суду). Перебуваючи за вищевказаною адресою, ОСОБА_17 сів за кермо автомобіля Audi А7, реєстраційний номер НОМЕР_2 , і повернувся у м. Київ, а ОСОБА_15 , ОСОБА_14 (обвинувальний акт відносно яких направлено до суду) та ОСОБА_7 , змінивши з метою конспірації транспортний засіб, сіли в автомобіль Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому направилися у район вчинення запланованого розбійного нападу.
Надалі, 03.04.2023 року приблизно о 21 год. 00 хв. ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (обвинувальний акт відносно яких направлено до суду) та ОСОБА_18 відповідно до заздалегідь розробленого плану, на автомобілі Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1 , прибули до набережної р. Ірпінь в м. Ірпінь Бучанського району Київської області, де залишили автомобіль Ford Focus з реєстраційним номером НОМЕР_1 . Надалі, одягнувши з метою конспірації засоби для приховування обличчя (бафи, капюшони) пішки попрямували до місця проживання ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_2 .
03.04.2023 року приблизно о 21 год. 50 хв. ОСОБА_15 , ОСОБА_14 (обвинувальний акт відносно яких направлено до суду) та ОСОБА_18 , підійшовши до домоволодіння ОСОБА_16 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , перелізши через паркан, проникли на його територію та направилися до будівлі літньої кухні, яка використовувалась ОСОБА_16 в якості житла, двері до якої ОСОБА_16 самостійно відчинив зсередини, почувши підозрілі звуки на дворі.
Скориставшись тим, що ОСОБА_16 сам відчинив вхідні двері, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (обвинувальний акт відносно яких направлено до суду) та ОСОБА_18 , діючи умисно, протиправно, за попередньою змовою групою осіб, відповідно до попередньо узгодженого плану, з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами, проникли у приміщення літньої кухні та напали на ОСОБА_16 , нанісши йому не менш ніж 4 удари кулаками рук в область голови, від яких останній впав на підлогу, після чого продовжили наносити йому чисельні удари ногами в область тіла та голови, та для унеможливлення здійснення опору з боку ОСОБА_16 накинули йому на голову знайдену у приміщенні літньої кухні куртку для дезорієнтації останнього.
Зазначеними діями з боку ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (обвинувальний акт відносно яких направлено до суду) та ОСОБА_7 . ОСОБА_16 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді множинних гематом обличчя, голови, лівої очної ділянки та нижньої щелепи, набряку м'яких тканин носової ділянки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
У подальшому протягом не менш ніж 40 хвилин ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (обвинувальний акт відносно яких направлено до суду) та ОСОБА_7 з метою реалізації своїх злочинних намірів щодо заволодіння чужим майном погрожували ОСОБА_16 вбивством та спричиненням йому тяжких тілесних ушкоджень, у тому числі з метою подолання будь-якого опору потерпілого й унеможливити його протидію нападу, використовували знайдену у приміщенні літньої кухні сокиру, висловлювали погрози життю та здоров'ю ОСОБА_16 , а також членам його родини, які мешкають окремо від нього, самостійно здійснювали обшук будівлі для відшукання грошових коштів та вимагали у ОСОБА_16 передачі їм грошових коштів у особливо великих розмірах, отриманих від продажу домоволодіння, в розмірі 60 000 доларів США, що станом на момент вчинення злочину еквівалентно 2 194 116 гривень та в 1634 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, а також сприймаючи погрози ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (обвинувальний акт відносно яких направлено до суду) та ОСОБА_7 як реальні та такі, що можуть спричинити ОСОБА_16 значні тілесні ушкодження, зокрема, через постійні погрози щодо використання сокири, як знаряддя нанесення тілесних ушкоджень, побоюючись за своє життя та здоров'я, надав останнім інформацію про те, що грошові кошти в розмірі 60 000 доларів США, отримані ним в якості завдатку від продажу домоволодіння, він передав на зберігання дружині, яка проживає окремо, та надав відомості щодо всіх наявних грошових коштів, які зберігалися за місцем його проживання.
Після цього, впевнившись що за місцем проживання ОСОБА_16 не зберігає грошові кошти, отримані ним від продажу домоволодіння, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (обвинувальний акт відносно яких направлено до суду) та ОСОБА_7 , перебуваючи за зазначеною адресою, зв'язали ОСОБА_16 руки липкою стрічкою та під загрозою застосування до нього та його рідних фізичного насильства, заборонили останньому залишати певний час житло та звертатися до правоохоронних органів, після чого заволоділи належним ОСОБА_16 мобільним телефоном марки IPhone 6S ІМЕІ: НОМЕР_3 , вартістю 2500 гривень, яким у подальшому ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (обвинувальний акт відносно яких направлено до суду) та ОСОБА_7 розпорядилися на власний розсуд, чим завдали ОСОБА_16 матеріальної шкоди на зазначену суму.
Після чого, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (обвинувальний акт відносно яких направлено до суду) та ОСОБА_7 залишили місце події, пішки повернулися до транспортного засобу Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_4 , в районі набережної р. Ірпінь у м. Ірпінь Бучанського району Київської області та на зазначеному автомобілі залишили район учинення кримінального правопорушення.
За вказаним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111040000525 від 04.04.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
10.10.2023 року з матеріалів кримінального провадження № 12023111040000525 від 04.04.2023 року в окреме провадження виділені матеріали досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_7 за № 12023110000000916 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
16.05.2023 року ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12023111040000525 від 04.04.2023 року повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
17.05.2023 року підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у розшук у зв'язку із тим, що його місцезнаходження не встановлене.
16.06.2023 року заступником керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_19 строк досудового розслідування продовжено до 3-х місяців, тобто до 22.07.2023.
19.07.2023 року Святошинським районним судом м. Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023111040000525 продовжено до шести місяців, тобто до 22.10.2023 року.
10.10.2023 року з матеріалів кримінального провадження № 12023111040000525 від 04.04.2023 року в окреме провадження виділені матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_7 за № 12023110000000916 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
10.10.2023 року досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023110000000916 зупинене у зв'язку із тим, що місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_7 не було встановлене.
09.01.2024 року підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у міжнародний розшук у зв'язку із тим, що його місцезнаходження не встановлене, проте встановлено, що останній виїхав за межі території України.
10.01.2024 року старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Київській області майор поліції ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва з клопотанням, яке подане у кримінальному провадженні за № 12023110000000916 від 10.10.2023 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що виклад обставин, що дають підстави обґрунтовано підозрювати особу у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, та доводять, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів крім тримання під вартою не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, підтверджуються наступними матеріалами кримінального провадження: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.04.2023 року від ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якого останній заявив про вчинення щодо нього злочину; протоколом огляду місця події від 04.04.2023 року, проведеного за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Донецька, 30, відповідно до якого на місці події були виявлені та вилучені ліпка стрічка по типу «скотч», три сокири та сокира-колун; показаннями допитаного в якості потерпілого ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (протоколи допиту потерпілого від 04.04.2023, 05.04.2023, 07.04.2023року), відповідно до яких останній зазначив, що 03.04.2023 приблизно о 22.50 годині три невідомі йому особи, увірвавшись до його житла за адресою: АДРЕСА_2 , нанесли йому тілесні ушкодження руками та ногами, після чого погрожуючи сокирою та вбивством, вимагали його видати їм грошові кошти, отримані від продажу будинку. Упевнившись, що грошових коштів він за місцем проживання не зберігає, зв'язали йому руки ліпкою стрічкою, яку принесли із собою, та під загрозою вбивства його та родичів наказали до правоохоронних органів не звертатися, після чого залишили місце події, забравши його мобільний телефон; висновком експерта № 26 від 05.04.2023 року, відповідно до якого проведеною судово-медичною експертизою у ОСОБА_16 виявлені множинні гематоми обличчя, голови, лівої очної ділянки та нижньої щелепи, набряк м'яких тканин носової ділянки, які утворилися від дії тупого (их) предмету (ів), можливо в термін 04.04.2023 рокута відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень; протоколом огляду відеозаписів з камер спостереження, встановлених в районі учинення злочину, та відеокамер з системи «Безпечне місто», відповідно до яких простежений рух ОСОБА_7 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 до місця учинення злочину та від нього, та зафіксовано їх риси обличчя та транспортні засоби, на яких вони пересувалися, по яких їх було ідентифіковано; протоколом огляду місцевості від 18.04.2023 року, відповідно до якого зафіксовано, що на частині набережної р. Ірпінь, по якій зафіксовано рух ОСОБА_7 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , а саме на ділянці від автомобільного переїзду в районі вул. Донецької у м. Ірпінь до місця на набережній, де залишився автомобіль Ford Focus з номерним знаком НОМЕР_1 , відсутні інші пішохідні та автомобільні шляхи; протоколом огляду місцевості від 19.04.2023року, відповідно до якого, встановлено, що на ділянці місцевості по вул. Соборній, 2 у м. Ірпінь, де, пересуваючись після учинення злочину на автомобілі Ford Focus з номерним знаком НОМЕР_1 ОСОБА_7 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , останні зупинялись, знаходиться сміттєвий контейнер, оформлений наліпкою із реквізитами ТОВ «Крамар ЕКО»; показаннями допитаного в якості свідка водія транспортних засобів ТОВ «Крамар ЕКО» ОСОБА_20 (протокол допиту свідка від 08.04.2023), відповідно до яких встановлено, що 08.04.2023 року ним було здійснено вивезення на спецавтомобілі на полігон твердих побутових відходів №5 у с. Підгірці відходів із сміттєвого контейнеру, розташованого біля буд. №2 по вул. Соборна у м. Ірпінь; протоколом огляду від 08.04.2023року, відповідно до якого на полігоні твердих побітових відходів №5 на території ВАТ «Київспецтранс» у с. Підгірці Київської області при проведенні огляду місця відвантаження відходів ОСОБА_20 , виявлені джинси зі слідами, схожими на кров, два кросівка, дві куртки, футболка; протоколом надання речей для впізнання по фотознімкам від 11.04.2023року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_16 серед наданих йому для впізнання фотознімків джинсів опізнав як, ті, що були на одному з нападників, джинси, вилучені при проведенні огляду 08.04.2023року на полігоні твердих побутових відходів №5 на території ВАТ «Київспецтранс» у с. Підгірці Київської області; висновком експерта № СЕ-19/111-23/18615-БД від 21.04.2023 року, відповідно до якого встановлено, що на джинсах (вилучених 08.04.2023 рокупри проведенні огляду на полігоні твердих побутових відходів №5 на території ВАТ «Київспецтранс» у с. Підгірці Київської області) виявлено кров людини, встановлені її генетичні ознаки, які збігаються між собою та з генетичними ознаками (ДНК-профілем) потерпілого ОСОБА_16 ; показаннями допитаного в якості свідка ОСОБА_21 (протокол допиту свідка від 11.04.2023), відповідно до яких 03.04.2023 року він перебував на набережній р. Ірпінь, де бачив як з автомобіля «Форд» вийшли три чоловіка, які пішли у бік зруйнованого мосту. При пред'явленні осіб для впізнання за фотознімками зазначені особи були ним опізнані як ОСОБА_15 , ОСОБА_7 та ОСОБА_14 ; показаннями допитаного в якості свідка ОСОБА_22 (протокол допиту свідка від 11.04.2023року), відповідно до яких 03.04.2023року він з 19.00 до 23.00 години рибалив на озері по вул. Матросова у с. Петропавлівська Борщагівка, де бачив чотирьох осіб, які були на автомобілях «Форд Фокус» та «Ауді», які обмінялись зазначеними автомобілями. При пред'явленні особи для впізнання за фотознімками зазначені особи були ним опізнані як ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та ОСОБА_17 ; показаннями допитаного в якості оперуповноваженого УКР ГУНП в Київській області ОСОБА_23 (протокол допиту свідка від 11.04.2023року), відповідно до яких ним при проведенні пошукових заходів у даному кримінальному провадженні було встановлено на підставі аналізу відеозаписів з камер спостереження, що розбійний напад на ОСОБА_16 вчинили ОСОБА_7 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , які ним були ідентифіковані по зовнішнім ознакам, рисам обличчя; показаннями допитаного в якості свідка ОСОБА_17 (протокол допиту свідка від 23.04.2023року), відповідно до яких останній зазначив, що на прохання свого знайомого ОСОБА_15 , у якого він позичив автомобіль «Форд Фокус», він 03.04.2023року передав йому зазначений автомобіль, а також купував за його вказівкою йому нову сім-картку. При передачі автомобіля був присутній ОСОБА_15 та ОСОБА_14 . Також зазначив, що ОСОБА_15 та ОСОБА_14 підтримують тісні стосунки із ОСОБА_7 ; протоколами впізнання особи за фотознімками, відповідно до яких ним були опізнані ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_7 ,іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
11.12.2023 року отримано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_7 з метою приводу до Святошинського районного суду міста Києва для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_24 від 11.12.2023 року.
З метою забезпечення виконання ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_24 від 11.12.2023 року про дозвіл на затримання ОСОБА_7 з метою приводу до Святошинського районного суду міста Києва для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, надано доручення співробітникам УКР ГУНП в Київській області провести слідчі (розшукові) дії, спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного, місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_7 було встановлене, останній перебуває за межами України, що підтверджується інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відповідно до якого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснив виїзд за межі території України в пункті пропуску «Смільниця» 22.04.2023 року о 18 год. 21 хв. до Республіки Польща. Станом на теперішній час підозрюваний ОСОБА_7 державний кордон України в напрямку «В'їзд» не перетинав.
У клопотанні слідчий також посилався на те, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, є необхідність обрання відносно ОСОБА_7 заходу у вигляді тримання під вартою.
Зухвалість вищевказаного кримінального правопорушення свідчить про відсутність у підозрюваного будь-яких моральних принципів та дає підстави вважати, що ОСОБА_7 , розуміючи невідворотність реального покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, враховуючи суспільний резонанс навколо вказаного злочину, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності, в тому числі протиправним шляхом.
Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, є всі підстави вважати, що підозрюваний може полишити місце свого постійного проживання, переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконними засобами через залякування та насильство впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначених злочинів, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, продовжуватиме вчиняти корисливі злочини, з метою запобігання вказаним ризикам, об'єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 178 КПК України, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено наступне:
- зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують причетність ОСОБА_7 до вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України;
- підозрюваний ОСОБА_7 вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення (злочин), за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна, тож тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні (злочині), у вчиненні якого він підозрюється, є достатньою та співрозмірною для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
- вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_7 дозволяють йому перебувати в слідчому ізоляторі під час досудового розслідування, що є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного;
- ризик продовження чи повторення ОСОБА_7 протиправної поведінки.
Ураховуючи викладене вище, в органу досудового розслідування є всі достатні та обґрунтовані підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 , при цьому останній на даний час оголошений у міжнародний розшук, тому останньому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що зумовлено виконанням передбаченого ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 січня 2024 рокузадоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , яке подане у кримінальному провадженні за № 12023110000000916 від 10.10.2023 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обрано стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначено, що після затримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 193 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі - Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Обираючи підозрюваному ОСОБА_7 у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
На підставі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, колегія суддів встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Зокрема, про обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_7 , та причетність підозрюваного до інкримінованого йому кримінального правопорушення, свідчать зазначені вище долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності.
Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність по справі інформації, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
Зокрема, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик переховування від органів досудового розслідування та суду) обґрунтовується тим, що цей ризик є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин за ч. 4 ст. 187 КК України, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна).
Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику врахував існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_7 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду, зокрема, про відсутність перешкод для нього переховуватися за межами території України та наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон, за яким останній 22.04.2023 року виїхав за кордон, та на територію України не повернувся.
Вищевикладені обставини, а також фактичне перебування за межами України та відсутність на території України протягом тривалого часу свідчать про існування реальної можливості переховування підозрюваного від суду та органу досудового розслідування за кордоном з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень) обґрунтовується тим, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені всі причетні особи до вчинення кримінальних правопорушень, та, крім того, характер дій ОСОБА_7 до учинення злочину та після його вчинення, а саме прийняття заходів конспірації у вигляді приховування обличчя під одягом, підміна транспортних засобів, викидання одягу, який використовувався під час розбійного нападу, свідчить про те, що ним вже вчинялися відповідні дії раніше. Крім того, ОСОБА_7 може спілкуватися з іншими підозрюваними по кримінальному провадженню з приводу планів укриття злочинної діяльності, знищення, приховання та спотворення речових доказів, що негативно вплине на подальше здійснення досудового розслідування та притягнення винних до кримінальної відповідальності та зможе надавати допомогу іншим причетним особам у переховуванні від органу досудового розслідування.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні) є наявним, з огляду встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Тобто, ризик впливу на потерпілого, свідків, інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України.
У свою чергу, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення), обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину з корисливих мотивів, постійного джерела доходів не має, та той факт, що у відношенні нього до суду скеровано два обвинувальні акти за учинення корисних злочинів, передбачених ст. 289 КК України, проте це не вплинуло на його поведінку, ОСОБА_7 може і надалі вчиняти інші корисливі кримінальні правопорушення з метою особистого збагачення.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність обрання виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Оцінюючи можливість обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції насамперед використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена ч. 1 ст. 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Крім того, слідчим суддею враховано та зауважено про те, що місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_7 органу досудового розслідування невідоме, він перебуває за межами України, зокрема згідно інформації з Державної прикордонної служби України, відповідно до якої ОСОБА_7 здійснив виїзд за межі території України в пункті пропуску «Смільниця» 22.04.2023 року о 18 год. 21 хв. до Республіки Польща. Станом на теперішній час підозрюваний ОСОБА_7 державний кордон України в напрямку «В'їзд» не перетинав.
09.01.2024 року постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_9 , ОСОБА_7 оголошено в міжнародний розшук.
З наведеного убачається, що слідчим суддею при розгляді клопотання у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який на думку колегії суддів в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного та конкретними ознаками інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є обґрунтованим, та підстав для залишення без задоволення клопотання слідчого колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи захисника ОСОБА_6 про те, що обрання запобіжного заходу відбулося без належних підстав, оскільки підозрюваного безпідставно оголошено у міжнародний розшук, а також про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 належним чином вручено не було, і тому він не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Як вбачається із долучених до клопотання слідчого матеріалів кримінального провадження № 12023110000000916 від 10.10.2023 року, зокрема, рапорту старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_9 , від 16.05.2023 року (а.п. 214 т. 2), та повідомлення про підозру із розпискою ОСОБА_25 (а.п. 5 т. 2), повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 16.05.2023 року у цей же день було вручене матері підозрюваного ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_4 , за адресою фактичного проживання також матері останнього - ОСОБА_25 .
В подальшому, після вручення повідомлення про підозру, мати підозрюваного ОСОБА_25 відмовилася від отримання повісток про виклик підозрюваного ОСОБА_7 до органу досудового розслідування на 19.05.2023, на 20.05.2023 та 22.05.2023 року, у зв'язку із чим у присутності понятих останній було оголошено зміст повісток.
Надаючи оцінку твердженням апелянта про неотримання ОСОБА_7 повідомлення про підозру та повісток про виклик до органу досудового розслідування слідчим колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Водночас, в силу приписів ч. 2 ст. 135 КПК України, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Аналіз положень ст. 135 КПК вказує на те, що законодавством передбачено низку альтернативних способів сповіщення особи про виклик/повідомлення, водночас такі способи не є взаємовиключними.
Законодавець не встановлює будь-яких заборонних норм щодо здійснення виклику/повідомлення особи, зокрема, телефоном чи електронною поштою, навіть якщо вона тимчасово чи постійно проживає за межами України.
Процесуальне законодавство не пов'язує порядок вручення судового виклику з бажанням учасника провадження одержати такий судовий виклик. Підозрюваний може не ознайомлюватись зі змістом виклику, направленого телефоном або поштою, проте це не може бути свідченням недотримання слідчим визначеного КПК порядку сповіщення підозрюваного про час та місце його виклику.
З аналізу положень Законів України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне місце проживання, Податкового кодексу України, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, у випадку зміни проживання у зв'язку з виїздом за кордон особа має виконати певні обов'язки та здійснити певні дії, необхідні для зміни свого місця проживання, а саме: зняття з реєстрації місця проживання; внесення відомостей до паспорта громадянина України для виїзду за кордон в частині, що стосується оформлення виїзду на постійне проживання за кордон; подання довідки про реєстрацію місця проживання.
Без проходження вказаних процедур не може відбуватися автоматична зміна статусу відповідної особи і вона продовжує вважатися такою, що має постійне місце проживання в Україні, оскільки зміна місця проживання не відбувається автоматично, з огляду на строк фактичного проживання особи за встановленою адресою. Визначення місця проживання особи для направлення повістки/повідомлення жодним чином не обумовлюється терміном її можливої відсутності за визначеною згідно законодавства адресою місця проживання (у тому числі від терміну відсутності відповідної особи на території України протягом окремого періоду).
Процедура зміни місця проживання потребує від особи здійснення активних дій, а у разі зайняття пасивної позиції, особа свідомо наражає себе на можливі негативні наслідки, які можуть настати з причин не проведення відповідних процедур, пов'язаних зі зміною місця проживання.
Таким чином, дії органу досудового розслідування щодо вручення повідомлення про підозру та повісток про виклик до органу досудового розслідування матері підозрюваного, (тобто скерування за відомими слідству адресами ймовірного перебування останнього) узгоджуються із вимогами чинного КПК України щодо повідомлення про підозру особи, місцезнаходження якої станом на день вчинення певних процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень не встановлено.
З огляду на наведене безпідставними є і доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_7 не набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, оскільки як вбачається з матеріалів провадження, органом досудового розслідування були вчинені всі можливі та необхідні дії щодо повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, шляхом направлення повідомлення про підозру, пам'ятки про процесуальні права та обов'язки підозрюваного, всіма можливими способами.
Таким чином, ОСОБА_7 у відповідності до ч. 1 ст. 42 КПК України набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.
Положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Отже, законодавцем передбачено можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за наявності декількох обставин, які одна від одної не залежать.
Як встановлено під час розгляду клопотання слідчого, у зв'язку із перебуванням підозрюваного за межами України та переховування від органів досудового розслідування, ОСОБА_7 оголошено у розшук, а в подальшому - у міжнародний розшук, що підтверджується наявною в матеріалах провадження постановою слідчого від 09.01.2024 року (а.п. 24 т. 2), яка в свою чергу оскарженню та скасуванню не підлягає.
Отже, КПК України передбачено спеціальну процедуру вирішення питання, коли особа, щодо якої ставиться питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оголошена у міжнародний розшук.
Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук. Зі змісту даної норми закону випливає, що такий розшук може бути державним, міждержавним, міжнародним. Особа оголошується в міжнародний розшук після або одночасно з оголошенням в державний розшук. За наявності підтвердження відомостей про виїзд розшукуваної особи з України міжнародний розшук оголошується негайно. Міжнародний розшук не замінює собою міждержавний розшук в межах певного кола держав і може здійснюватися паралельно з ним.
Чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у будь-якому із видів розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) має бути винесена органом досудового розслідування відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено шляхом винесення постанови про оголошення ОСОБА_7 в державний і міжнародний розшуки.
Винесена слідчим або прокурором на підставі ст. 281 КПК постанова про оголошення розшуку підозрюваного у подальшому є підставою для здійснення розшуку оперативним підрозділом, якому доручено здійснювати розшук підозрюваного, усіх необхідних розшукових заходів в межах державного розшуку, або для звернення за міжнародною правовою допомогою - при міждержавному або міжнародному розшуку. Тобто оголошення розшуку підозрюваного на підставі ст. 281 КПК не має будь-якого обмеження за територією в межах держави або за межами України.
Фактично дата винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, її скерування з відповідними матеріалами до РА Укрбюро Інтерполу та внесення відомостей про це до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є початком перебування особи в міжнародному розшуку в розумінні вимог ст. 281 КПК України, а будь-яких інших документів, зокрема, довідки Інтерполу, витягу з бази Інтерполу тощо, зазначена норма закону не вимагає.
Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін'юсту України від 17 серпня 2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5).
Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов'язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК).
Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на територію України до місця кримінального провадження.
З огляду на те, що прокурором доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук, у сторони обвинувачення наявне право на звернення із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України, що спростовує доводи сторони захисту про відсутність підстав для обрання підозрюваному запобіжного заходу.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, зокрема неналежність та недопустимість долучених до клопотання слідчого доказів, є безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Посилання апелянта на недоведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи характер, тяжкість та конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер, специфіку та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Дослідивши доводи сторони захисту у цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики на день апеляційного розгляду клопотання відсутні.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення та висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Поновити захиснику ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 січня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 січня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4