справа №753/23507/24 Головуючий у суді І інстанції: Коренюк А.М.
провадження №22-ц/824/9189/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
24 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Янчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Байдика Олександра Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що видано свідоцтво про його народження, його батьком у свідоцтві про народження зазначений ОСОБА_3 , росіянин, матір'ю - ОСОБА_4 , українка.
Водночас, відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про його народження підставою запису відомостей про його батька була заява матері ОСОБА_4 від 25.08.1982 року, тобто батько ОСОБА_3 записаний зі слів матері, оскільки його матір у зареєстрованому шлюбі не перебувала.
Водночас, його біологічним батьком є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким його матір проживала однією сім'єю без шлюбу понад 8 років, про що свідчать, окрім іншого, спільні фото, проте офіційного шлюбу його матір та відповідач не реєстрували.
Його матір померла ІНФОРМАЦІЯ_3 й за життя вона підтверджувала, що ОСОБА_2 є його біологічним батьком.
ОСОБА_2 з часу його народження вважав своїм сином, а він ОСОБА_2 - батьком, їх відносини були як батька та сина.
Через поважний вік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його стан погіршується та він піклується про батька.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 виповнилося 70 років, він вирішив за допомогою сучасних методів тестування пересвідчитися в тому, що ОСОБА_2 є його біологічним батьком, й з метою проведення молекулярно-генетичного дослідження він з відповідачем звернулися до медико-генетичного центру «Мама Папа», й висновком якого встановлено, що ймовірність того, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є біологічним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , складає 99,99%.
Після проведення вказаного молекулярно-генетичного дослідження він запронував відповідачу записати його своїм сином, проте ОСОБА_2 відмовився за станом здоров'я, що стало підставою звернення до суду із цим позовом.
У відповідності до ст.ст.125, 128 СК України просив суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьком, внести відповідні відомості до актового запису про його народження, зазначивши його батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та видати нове свідоцтво про народження.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 березня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, адвокат Байдик О.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_1 , про що в книзі реєстрації актів про народження 25 серпня 1982 року зроблено запис за № 2539, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Дарницьким відділом РАЦС (мовою оригіналу - Дарницким отделом ЗАГС) серії НОМЕР_1 .
Батьком ОСОБА_1 у свідоцтві про народження зазначений ОСОБА_3 , росіянин, а матір'ю - ОСОБА_4 , українка. Водночас, як свідчить повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00047882093, підставою запису відомостей про батька була заява матері від 25 серпня 1982 року, тобто батько ОСОБА_1 записаний зі слів матері, оскільки на той момент ОСОБА_4 ні з ким у зареєстрованому шлюбі не перебувала.
Водночас біологічним батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , з яким мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на той час проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проживали більше 8 років, про що свідчать, крім іншого, спільні фотографії, проте офіційного шлюбу так і не зареєстрували.
Мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , проте ще при житті підтверджувала неповнолітньому на той час ОСОБА_1 , що ОСОБА_2 є його рідним батьком.
З моменту народження ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вважав його своїм сином, а ОСОБА_1 своїм батьком вважав ОСОБА_2 . Відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є відносинами сина та батька. Через поважний вік, стан здоров'я ОСОБА_2 , неможливість його самостійного пересування - ОСОБА_1 постійно піклується про батька, забезпечує його продуктами харчування, медикаментами, оплачує комунальні платежі, час від часу проживає разом з ним.
Оскільки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 виповнилося 70 років, що є поважним віком, ОСОБА_1 вирішив за допомогою сучасних методів тестування пересвідчитися в тому, що ОСОБА_2 дійсно є його біологічним батьком. З метою проведення молекулярно-генетичного експертного дослідження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до медико-генетичного центру «МАМА ПАПА».
На вирішення молекулярно-генетичного експертного дослідження були поставлені такі питання: Чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічним батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ?
Експертизою встановлено, що ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,999999%.
Більше того, у висновку прямо вказано, що він підготований для подання його до суду, а експерт повідомлений про кримінальну відповідальність за відмову від надання висновку або за надання завідомо неправдивого висновку.
Окрім висновку експертизи, до суду першої інстанції було також подано: копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ; копію повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00047882093; спільну сімейну фотографія, у тому числі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; копії паспорта та РНОКПП позивача; копії паспорта та РНОКПП відповідача; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ; копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; копію довідки про інвалідність ОСОБА_2 ; копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 23061; копію висновку № 75/593 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Також апелянт наголошував на тому, що якщо суд першої інстанції мав сумніви в добросовісності учасників справи, суд міг діяти у порядку, визначеному ч. 7 ст. 81 ЦПК України, відповідно до якої суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивач не довів та не вказав про порушене право наявністю запису про батька іншої особи, аніж відповідач, його доводи, які ґрунтуються на намірах допомогти відповідачу, який має поважний вік, з огляду на недоведеність порушеного або невизнаного права, не є підставою для задоволення позову.
Порушення позивачем позову про визнання батьківства не стосується прагненням домогтися правової визначеності в сімейних відносинах і захистити інтереси позивача, як сина відповідача, оскільки вони є відсутніми, зважаючи на вік позивача, 1982 року народження, й такі доводи (підстави) позову відсутні.
Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився позивач ОСОБА_1 , про що видано свідоцтво про народження, батьком ОСОБА_1 у свідоцтві про народження зазначений ОСОБА_3 , росіянин, матір'ю - ОСОБА_4 , українка (а.с.7).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження ОСОБА_1 , підставою запису відомостей про батька є заява матері та її підпис від 25.08.1982 року (а.с.8-10).
Мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 19).
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вважає, що його біологічним батьком є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , й на підставі ст.ст.125, 128 СК України просив суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьком, внести відповідні відмості до актового запису про його народження, зазначивши його батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та видати нове свідоцтво про народження.
На підтвердження позовних вимог позивачем до позовної заяви, а також до апеляційної скарги долучено висновок Медико-генетичного центру «Мама Папа» молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду від 25.11.2024 року (номер випуску 45452), у висновках якого зазначено, що ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,999999% (а.с. 25-41, 95-141).
На підтвердження доказового статусу вказаного експертного дослідження, а також кваліфікації експерта представником позивача під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції до ТОВ «Мама Папа» було скеровано відповідний адвокатський запит до ТОВ «Мама Папа».
У відповідь на адвокатський запит ТОВ «Мама Папа» надало відповідь від 12.06.2025 року вих. № 0224-25, зі змісту якого зокрема вбачається, що фахівець (експерт) ТОВ «Мама Папа» має необхідну освіту, досвід і знання для виконання молекулярно-генетичних експертиз і молекулярно-генетичних експертних досліджень. Згідно витягу відомостей з бази даних Ліцензійного реєстру МОЗ України суб'єктів господарювання, які провадять господарську діяльність з медичної практики, ТОВ «Мама Папа» має право проводити діяльність з клінічної лабораторної діагностики, до якої входять, в тому числі, генетичні дослідження (а.с. 145-149).
17 червня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Загороднього Є.О., в інтересах позивача ОСОБА_1 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, на вирішення якої поставити наступне питання: Чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), біологічним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (РНОКПП: НОМЕР_3 )?
Проведення експертизи просив доручити експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (04119, м. Київ, вул. Джонса Ґарета, 5).
Позивач та його представник вважали, що з метою уникнення будь-яких сумнівів щодо факту батьківства відповідача по відношенню до позивача у справі необхідно призначити молекулярно-генетичну експертизу (а.с. 151-154).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18.06.2025 року клопотання адвоката Загороднього Євгенія Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про призначення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи задоволено частково.
Призначено у справі судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу на вирішення якої поставити наступне питання: Чи є ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) біологічним батьком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_3 )?
Проведення експертизи доручено Київському міському клінічному бюро судово-медичної експертизи (код ЄДРПОУ 23698049, адреса: вул. Докучаєвська, 4, м. Київ, 03038). Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків (а.с. 158-162).
08 вересня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов висновок експерта Державної спеціалізованої установи «Київське міське бюро судово-медичної експертизи» № 103-108-2025 від 04.09.2025 року, за результатами проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи у цивільній справі № 753/23507/24 (а.с. 178-182).
Відповідно до підсумків проведеної на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 18.06.2025 року судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, вбачається, що молекулярно-генетичним дослідженням встановлено: вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 складає величину не менш ніж 99,9%; за вимогами Другого Міжнародного симпозіуму з ідентифікації людини - біологічне батьківство вважається доведеним.
Відповідно до статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до статті 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.
Відповідно до частини першої статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до частин першої-третьої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Тобто передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.
Апеляційний суд зазначає, що Сімейний кодекс України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у цій категорії справ. Доказами у справі про визнання батьківства можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. За загальним правилом визнання батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Однак, висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 449/433/22.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації, № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції за клопотанням представника позивача була проведена судово-медичну молекулярно-генетична експертиза, на вирішення якої поставлено питання: Чи є ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) біологічним батьком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_3 )?
Згідно висновку експерта Державної спеціалізованої установи «Київське міське бюро судово-медичної експертизи» № 103-108-2025 від 04.09.2025 року вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 складає величину не менш ніж 99,9%.
Таким чином, біологічне батьківство ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 вважається доведеним.
Дослідивши обставини, що мають значення для справи, та надаючи оцінку доказам, враховуючи результати висновку експерта Державної спеціалізованої установи «Київське міське бюро судово-медичної експертизи» № 103-108-2025 від 04.09.2025 року, суд апеляційної інстанції вважає доведеним той факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є біологічним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Тому позовні вимоги в частині визнання батьківства є обгрунтованими та доведеними, а тому підлягають до задоволення.
Щодо вимог про внесення змін до актового запису, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п. п. 20 п. 1 р. ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Пунктом 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793, визначено, що рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, вказаних у статтях 126, 127 СК України або рішення суду, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.
Отже враховуючи приписи зазначених норм, вимога позивача про зобов'язання органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , є безспірною, оскільки такі наслідки прямо передбачені вказаними нормами матеріального права, а тому не підлягають задоволенню.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що не можна покласти на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов'язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов'язки цих третіх осіб. (Відповідний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17).
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному наданні оцінці доказів та тлумаченні закону, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Байдика Олександра Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , (громадянина України, українця, уродженця міста Краматорська Донецької області, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який народився в місті Києві (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , видане Дарницьким відділом РАЦС (мовою оригіналу - Дарницким отделом ЗАГС), актовий запис № 2539 від 25 серпня 1982 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «01» жовтня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Є.В. Болотов
С.Г. Музичко