Справа № 757/12993/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2971/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
24 вересня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , з доповненнями на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 426-1 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 рокузадоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , погоджене прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62021000000000702 від 20.08.2021 року та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, до 17.05.2025 до 05:40 хв.
Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначено у 132 100,39 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 400 000 000,00 грн (чотириста мільйонів гривень), із зобов'язанням підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у провадженні, коло яких буде окреслено слідчим, як безпосередньо, так й через інших осіб;
- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як підозрюваним так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві.
Підозрюваний ОСОБА_7 зобов'язаний не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу внести кошти на вищевказаний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.
З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_7 , в тому числі до фактичного внесення коштів на зазначений рахунок, підозрюваний та заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснено заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, яку в подальшому доповнив, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору (слідчому) у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу та застосувати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обгрунтовуючи доводи скарги, захисник посилається на те, що при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Оскільки взяття під варту є виключним і найбільш суровим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки, захисник вважає, що є всі правові підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання або домашнього арешту.
Вказує, що вручена підозра є необґрунтованою, не відображає форму вини, мотиви вчинення кримінального правопорушення, обшук, який передував врученню підозри, проведений слідчим з грубим порушення вимог ст. 30 Конституції України, ст. 233 КПК України.
Викладене, на думку захисника, дає підстави зробити висновок про відсутність обґрунтованих підстав для обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник вважає, що з урахуванням викладеного, є всі правові підстави для скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року та постановлення нової ухвали, про застосування щодо ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Стверджує, що аналіз повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України вказує на те, що підозра не обґрунтована та не конкретизована, вона не відповідає обставинам справи та діям, які нібито вчинив останній.
Крім того, клопотання про обрання запобіжного заходу є необґрунтованим, оскільки не основується на належних, допустимих та достовірних доказах, які в своїй сукупності вказують на достатність та взаємозв'язок для прийняття рішення щодо обрання запобіжного заходу.
Апелянт зазначає, що з огляду на повідомлення про підозру ОСОБА_7 та клопотання про обрання йому запобіжного заходу, основним доказом являється протоколи огляду відео файлу під назвою «ТІ» на флешнакопичувачі синього кольору з металевими вставками WIBRAND 32GB, але в наданих до клопотання матеріалах кримінального провадження відсутні відомості, що підтверджують дотримання визначеної кримінальним процесуальним законом процедури його отримання, а також докази факту відсутності підробки даного відео, що викликає обґрунтовані сумніви в його достовірності. З огляду на зазначені обставини даний доказ не є неналежним і допустимим та не може бути підставою для підозри ОСОБА_7 .
Крім того, даний доказ не містить жодної інформації про вчинення підозрюваним ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Всі інші матеріали кримінального провадження додані слідчим до клопотання також не містять відомостей про вчинення будь-яких протиправних дій ОСОБА_7 та відносяться до особи ОСОБА_11 .
Також, на переконання захисника, повідомлення про підозру є необґрунтованим, не конкретизованим. Відсутній будь-який склад кримінального правопорушення в діях ОСОБА_7 , жодним чином не підтверджено його безпосередня участь у вчиненні кримінального правопорушення та відсутні належні докази, які б підтверджували його участь або навіть присутність на місці вчиненні кримінального правопорушення, а тому відсутні підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В апеляційній скарзі захисник також посилається на те, що при обранні запобіжного заходу суд жодним чином не врахував доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, а лише взяв до уваги обґрунтування сторони обвинувачення.
Вказує, що обґрунтовуючи клопотання, сторона обвинувачення зазначала, що ОСОБА_7 може вчинити дії, спрямовані на здійснення впливу на свідків, експертів, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні.
Разом з тим, апелянт вважає, що вказаний ризик не аргументований слідчим, він ґрунтується лише на припущеннях останнього. ОСОБА_7 в зазначеному кримінальному провадженні двічі допитувався, як свідок та знав про існування кримінального провадження та жодних дій відносно свідків чи інших учасників не вчиняв.
Також, слідчий вказував, що ОСОБА_7 може вчинити ряд дій, спрямованих на знищення або спотворення доказів у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи, що відомості про вчинення кримінального правопорушення внесені до ЄРДР ще 20.08.2021, а події кримінального провадження відбувались у 2019 році, то враховуючи значний час, даний ризик не є актуальним та не підтвердженим будь якими доводами.
На момент затримання ОСОБА_7 не переховувався та з'являвся на виклики слідчого 07.03.2025 та 12.03.2024 року, ним надано показання та він не відмовлявся від їх надання, сприяючи здійсненню кримінального провадження.
07.03.2025 року ОСОБА_7 прибув на виклик слідчого, не дивлячись на ту обставину, що даний виклик було складено з порушенням вимог п. 5, п. 7 ч. І ст. 112 КПК України, так як в ній не зазначено процесуальний статус особи, що викликається, для здійснення якої саме слідчої (процесуальної) дії викликається особа. Але не дивлячись на дані обставини, ОСОБА_7 прибув на виклик слідчого та не переховувався від органу досудового розслідування.
12.03.2025 року за місцем його проживання було здійснено обшук без ухвали суду в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, та не виявлено речей та документів, які мають значення для даного кримінального провадження.
По завершенню обшуку 12.03.2025 року свідка ОСОБА_7 було повторно допитано з тих же питань, що вже допитувалось без участі адвоката, але він сприяючи органу досудового розслідування, надав показання. Після обшуку та допиту ОСОБА_7 повернувся на службу.
19.03.2025 року за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_7 повторно було здійснено обшук без ухвали суду в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України та не виявлено речей та документів, що мають значення для даного кримінального провадження.
До ОСОБА_7 не застосовувався привід у зв'язку з неявкою до органу дізнання, слідчого, прокурора, суду. ОСОБА_7 ніколи не притягувався до адміністративної відповідальності за злісне ухилення від явки до суду, прокурора, слідчого, органу дізнання, а також до кримінальної відповідальності за відмову від дачі показань або дачу завідомо неправдивих показань. ОСОБА_7 не протидіяв і не перешкоджав розпорядженням і діяльності суду, працівників правоохоронних органів, та не притягувався у зв'язку з цим до кримінальної або адміністративної відповідальності, ніколи не ухилявся від виконання будь-яких процесуальних рішень органу дізнання, слідчого, прокурора, суду та не притягався до кримінальної відповідальності.
До затримання 19.03.2025 року ОСОБА_7 виконував свої трудові функції, перебуваючи на посаді начальника 3 відділу автотранспортної служби департаменту логістики Управління державної служби охорони та не подавав заяв, які могли б свідчити, що він має намір припинити свою трудову діяльність та переховуватись від органу досудового розслідування.
Додані слідчим до клопотання матеріали досудового розслідування не містять жодного доказу, який би підтверджував наявність ризиків переховуватись від органу досудового розслідування, суду або його намагання знищити, спотворити, сховати докази. Навпаки дані матеріали в тому числі протоколи за результатами проведення НСРД містять відомості, що ОСОБА_7 не вчиняв інкриміноване йому кримінальне правопорушення та у нього відсутній намір та можливість переховуватись від органу досудового розслідування.
Відповідно до наявного послужного списку підозрюваного ОСОБА_7 , наданого Управлінням Державної охорони України, він позитивно характеризується. Перебуває на службі з 29.08.2008 по даний час. З 30.06.2010 по 30.06.2015 року проходив військову службу за контрактом. Безпосередньо брав участь в АТО в період з 04.12.2014 по 02.04.2018 року в Донецькій, Луганській областях. Має ряд нагород та заохочень.
На утриманні ОСОБА_7 перебуває дружина ОСОБА_12 , яка на даний час не працює, неповнолітній син ОСОБА_13 , 2012 року народження, та малолітня донька ОСОБА_14 , 2020 року народження. Також під опікою ОСОБА_7 перебуває його батько ОСОБА_15 , який 23.12.2024 року переніс інфаркт головного мозку та потребує стороннього догляду.
Також захисник вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу в вигляді застави в розмірі 400 000 000 грн. не являється більш м'яким запобіжним заходом.
Виходячи з заробітної плати підозрюваного ОСОБА_7 , яка складає 62 066,40 грн. в місяць, перебування у нього на утриманні двох дітей, непрацюючої дружини та хворого батька, який потребує стороннього догляду, то у нього відсутня можливість внести заставу в розмірі 400 000 000 грн., а отже даний запобіжний захід не являється більш м'яким та з формальних підстав зазначено слідчим як альтернативний взяттю під варту.
Отже, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення застава повинна була б обраховуватись з максимальним розміром 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 242 240 грн.
На переконання захисника, при подальшому досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_7 процесуальних обов'язків може бути забезпечено за допомогою запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Виходячи з зазначеного та оцінюючи в сукупності обставини вчиненого правопорушення, апелянт вважає, що слідчий та прокурор не довели наявність ризиків, які дають підстави для обрання стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу, зважаючи на необґрунтованість підозри, відсутність доказів, які підтверджують вказану підозру та необхідність застосування запобіжного заходу, тому є всі об'єктивні підстави для скасування ухвали Печерського районного суду міста Києва та прийняття нового рішення, яким не застосувати стосовно підозрюваного запобіжний захід.
14.04.2025 року від захисника ОСОБА_9 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких адвокат ОСОБА_9 посилається на те, що під час розгляду клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави судом першої інстанції було порушено вимоги процесуального права, що призвело до неповного з'ясування істотних обставин справи та ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.
Адвокат зазначає що під час розгляду справи про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею безпосередньо в залі судового засідання за участю учасників справи не було досліджено докази, подані прокурором в обґрунтування підозри ОСОБА_7 та наявності хоча б одного з ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а тим більше ризику переховуватись від органу досудового розслідування та суду, на який зроблено основний акцент у клопотанні. Не було досліджено жодного з доказів, поданого стороною захисту до письмового заперечення на клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу.
Також вказує, що мотивувальна частина ухвали про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою містить припущення слідчого судді, що ОСОБА_7 причетний до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та перелічуються докази, які не містять жодних відомостей про ОСОБА_7 , а тим більше про його причетність до кримінального правопорушення. При цьому слідчим суддею переліченим доказам не надано відповідну правову оцінку, не зазначено, які саме відомості в даних доказах вказують на обґрунтованість підозри та наявність ризиків перешкоджання ОСОБА_7 здійсненню досудового розслідування.
Отже, на думку адвоката, матеріали досудового розслідування не містять будь-яких доказів, виходячи з яких слідчий суддя міг зробити висновок про вчинення ОСОБА_7 протиправних дій, що містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426-1 КК України.
Ключовими та єдиними доказами вірогідності вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення являється протоколи огляду відеозапису "Т1" від 18.02.2025 та 19.02.2025 року, що міститься на флешнакопичувачі синього кольору з металевими вставками WIBRAND 32GB, але в наданих до клопотання матеріалах кримінального провадження відсутні відомості дотримання законної процедури його отримання, а отже підозра ОСОБА_7 не може ґрунтуватися на підставі даного доказу.
Крім того даний доказ не містить жодних відомостей про ОСОБА_7 до вчинення ним будь-яких дій, а не тільки дій, які можуть стати підставою підозри.
Захисник стверджує, що оскаржувана ухвала слідчого судді містить виключно припущення щодо існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України, та не містить обґрунтування наявності таких ризиків з посиланням на відповідні докази, що було подано прокурором та безпосередньо досліджено під час судового розгляду. Матеріали кримінального провадження, надані прокурором до клопотання, не містять таких доказів.
Також вказує на те, що в оскаржуваній ухвалі, в частині мотивації застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зазначає, що ним взято до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, при цьому відсутні посилання на конкретні докази, їх аналіз та відсутнє посилання на обставини, що містяться в даних доказах щодо вчинення саме ОСОБА_7 кримінального правопорушення, які слідчий суддя визначив як вагомі.
Вся мотивувальна частина ухвали слідчого судді Печерського районного суду містить виключно припущення та загальні фрази, якими ці припущення обґрунтовуються, не містить посилання на докази, які обґрунтовують підозру ОСОБА_7 , наявність у нього можливості переховуватись, знищити докази та впливати на свідків даного кримінального провадження, або перешкоджати йому іншим чином та яким саме.
Також адвокат зазначає, що слідчим суддею зроблено висновок, що посилання сторони захисту на незаконність затримання не знайшли свого підтвердження, при цьому відсутні зазначені в оскаржуваній ухвалі мотиви та обґрунтування, відповідно до яких слідчий суддя прийшов до такого висновку.
В частині визначення застави відсутнє обґрунтування виходячи з майнового стану ОСОБА_7 , його сімейного стану та матеріального становища близьких осіб, масштабу його фінансових операцій та даних про його особу, що визначена в 400 мільйонів сума застави може бути альтернативним запобіжним заходом тримання під вартою, застосованим до ОСОБА_7 виходячи саме з його фінансового та майнового стану.
Отже, захисник вважає, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 20.03.2025 року про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, розмір якої визначено у 132 100,39 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 400 000 000,00 грн. з покладенням на підозрюваного обов'язків, ухвалено з порушенням визначеної кримінальним процесуальним законом процедури, мотивовано виходячи з припущень, а не на наявних в матеріалах справи доказах, які було безпосередньо досліджено під час судового розгляду, докази що обґрунтовують підозру та наявність ризиків перешкоджання ОСОБА_7 кримінальному провадженню в матеріалах справи відсутні, а тому дана ухвала підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_9 , які підтримали вимоги апеляційної скарги з доповненнями та просили її задовольнити, пояснення прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000702 від 20.08.2021 року за підозрою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України, та за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438, ч. 1 ст. 438 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюють прокурори Офісу Генерального прокурора.
19.03.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України.
20.05.2025 року (клопотання датоване 19.05.2025 року) старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань майор Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , за погодження з прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62021000000000702 від 20.08.2021 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено що ОСОБА_7 з 17.01.2017 по 20.05.2019 року перебував на посаді начальника 2 відділення 12 відділу Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України згідно з наказом № 21-ос від 20.01.2017 року.
Проходячи військову службу у військовому званні «капітан», ОСОБА_7 , як військовослужбовець, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 17, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Водночас, капітан ОСОБА_7 , незважаючи на обов'язок неухильно дотримуватися вищезазначених норм, будучи військовою службовою особою - військовослужбовцем Управління державної охорони України, знехтував вимогами законодавства, за попередньою змовою з іншими військовослужбовцями Управління державної охорони України та іншими невстановленими особами перевищив свої повноваження в умовах особливого періоду при наступних обставинах.
Так, невстановлена на даний час слідством група осіб, діючи в особистих інтересах протиправно, з корисливих мотивів, організувала доставляння на митну територію України валютних цінностей повітряним транспортом з території рф.
Зустріч повітряного транспорту, отримання валютних цінностей та вивезення їх з охоронюваної зони аеропорту поза митним контролем, без виконання митних формальностей, як й доставка до заздалегідь визначеної точки, невстановленим на даний час слідством особами було доручено заступнику начальника Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України полковнику ОСОБА_11
ОСОБА_11 , розуміючи необхідність потрапляння до охоронюваної зони прикордонного контролю з використанням службових повноважень, використання службових транспортних засобів Управління державної охорони України, допомоги у завантаженні валютних цінностей та їх доставки до заздалегідь завданої точки, а також в забезпеченні безпеки при перевезенні значного розміру валютних цінностей, усвідомлював, що за таких обставин самостійно не зможе виконати поставлене перед ним завдання.
З метою реалізації злочинного наміру невстановленої на даний час групи осіб, ОСОБА_11 у невстановленому досудовим розслідуванням місці та у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час але не пізніше вечірньої пори доби 28 березня 2019 року, усвідомлюючи, що самостійно реалізувати злочинний умисел він не зможе, розуміючи, що для виконання злочинного плану необхідно знайти інших співучасників (виконавців, співвиконавців) вчинення злочину, залучив в якості співвиконавців у вчинені злочину підлеглих військовослужбовців Управління державної охорони України капітана ОСОБА_7 та старшого лейтенанта ОСОБА_16 , а також інших невстановлених на даний час досудовим слідством осіб.
Дійшовши спільної домовленості про вчинення злочину, за результатами якої кожен із співучасників дав свою згоду на його вчинення, учасники злочину обумовили злочинний план та здійснили розподіл ролей, згідно якого полковник ОСОБА_11 повинен був отримати грошові кошти в іноземній валюті від особи, яка їх доставила з території рф, перерахувати валютні цінності, винести до службового транспорту, де з допомогою капітана ОСОБА_7 та старшого лейтенанта ОСОБА_16 кошти будуть завантажені в транспортні засоби, й співучасники без проходження митних формальностей з перевищенням своїх повноважень покинуть охоронювану зону аеропорту. Крім того, ураховуючи підрозділ Управління державної охорони України, де останні несли службу, до їх ролі відносились усі питання транспортування, перевезення, доставки ОСОБА_11 разом з вантажем, тобто забезпечення транспортом, охороною як співучасників так й цінного вантажа. Залучення ОСОБА_11 інших невстановлених слідством осіб забезпечило заїзд та виїзд службового автотранспорту Управління державної охорони України в/з охоронюваної зони прикордонного контролю з вантажем, який підлягав обов'язковому декларуванню та іншим митним формальностям, без проходження таких, супроводження та зустріч вантажу на заздалегідь завданій точці зустрічі.
Кожен учасник злочину був обізнаний із загальним планом вчинення злочину, знав, які конкретно функції згідно такого плану покладаються безпосередньо на нього, та те, що інші очевидні для всіх і обов'язкові для вчинення злочину пункти плану виконуються іншими учасниками для досягнення спільної мети.
Так, у ході досудового розслідування встановлено, що 28.03.2019 року повітряне судно CL-600-2B19 із реєстраційним знаком D-ALIK здійснювало рейс JTI261 з Національного аеропорту «Мінськ» (м. мінськ, республіка білорусь) до Міжнародного аеропорту «Київ» імені Ігоря Сікорського («Жуляни», м. Київ, Україна).
Єдиним пасажиром повітряного судна був громадянин рф ОСОБА_17 із вантажем у вигляді 10 (десяти) валіз чорного кольору, які містили поліетиленові пакунки з банкнотами номіналом 200 євро скріпленими банківськими стрічками.
Зазначені валізи були завантажені невстановленими особами на повітряне судно CL-600-2B19 із реєстраційним знаком D-ALIK у цей же день 28.03.2019 року у Терміналі А міжнародного аеропорту «Шереметьєво» (міський округ хімки московської області, рф), після чого цей борт відправився до м. Києва через Національний аеропорт «Мінськ» (м. мінськ, республіка білорусь) рейсом JTI260.
Приблизно о 23 год. 00 хв. 28.03.2019 року повітряне судно CL-600-2B19 із реєстраційним знаком D-ALIK завершило рейс JTI261, прибуло із вищевказаним вантажем до Міжнародного аеропорту «Київ» імені Ігоря Сікорського («Жуляни», м. Київ, Україна) та перемістилось із злітно-посадкової смуги до місця стоянки повітряних суден на території аеропорту, що є охоронюваною зоною прикордонного контролю з обмеженим доступом.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 366 Митного кодексу України (в редакції Закону № 2612-VIII від 08.11.2018), громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою.
Обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території, та свідчить про факти, що мають юридичне значення.
Статтями 196, 197 Митного кодексу України встановлено порядок переміщення через митний кордон України окремих видів товарів, на які встановлені заборони або обмеження.
Частиною 3 ст. 197 Митного кодексу України зазначено, що обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України
Так, Постанова Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» визначає порядок ввезення, пересилання на митну територію України, вивезення, пересилання з митної території України або транзит через митну територію України фізичними особами, юридичними особами та банками готівкової валюти і банківських метал.
Відповідно до п. 18 вказаного Положення фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 9999 євро, на підставі документів, що підтверджують зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 9999 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.
Тобто, при ввезені на території України суми в розмірі 10 000 євро і більше необхідне обов'язкове письмове декларування всієї суми.
Бланк декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей затверджений ПКМУ від 27.02.2019 № 203.
Декларація заповнюється власноручно громадянином, який досяг 16-річного віку, або уповноваженою ним особою.
Таким чином, порушенням встановленого Митним кодексом України порядком проходження митного контролю є переміщення валютних цінностей на які законодавством України встановлені обмеження.
Так, після прибуття приблизно о 23 год. 00 хв. 28.03.2019 року повітряного судна CL-600-2B19 із реєстраційним знаком D-ALIK до Міжнародного аеропорту «Київ» імені Ігоря Сікорського («Жуляни», м. Київ, Україна), переміщення його із злітно-посадкової смуги до місця стоянки повітряних суден на території аеропорту, що є охоронюваною зоною прикордонного контролю з обмеженим доступом, на його борт разом із невстановленою на даний час слідством особою піднявся заступник начальника Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України полковник ОСОБА_11 , який використав свої службові повноваження для безперешкодного потрапляння до охоронюваної зони на службовому транспорті разом з військовослужбовцями Управління державної охорони України ОСОБА_7 , ОСОБА_16 та іншими невстановленими на даний час слідством особами.
Заступник начальника Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України полковник ОСОБА_11 на борті повітряного судна CL-600-2B19 із реєстраційним знаком D-ALIK разом із громадянином рф ОСОБА_17 почав по черзі відкривати валізи чорного кольору, які містили поліетиленові пакунки з банкнотами номіналом 200 євро скріпленими банківськими стрічками, та перераховувати готівкові грошові кошти в іноземній валюті.
Протягом 10-15 хв. ОСОБА_11 за результатами перерахунку готівкових грошових коштів в іноземній валюті, які містились у 7 (семи) валізах чорного кольору, встановив, що загальна сума в них складає 38 612 000 євро (що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 28.03.2019 становило 1 177 541 592,136 грн.), після чого вказані валізи із коштами в іноземній валюті громадянином рф ОСОБА_17 були передані ОСОБА_11 , а інші 3 валізи залишені на борту повітряного судна.
Відповідно до ст. ст. 5, 6 Митного кодексу України державна митна політика - це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері захисту митних інтересів та забезпечення митної безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі, захисту внутрішнього ринку, розвитку економіки України та її інтеграції до світової економіки. Державна митна політика є складовою частиною державної економічної політики.
Митні інтереси України - це національні інтереси України, забезпечення та реалізація яких досягається шляхом здійснення державної митної справи.
Митна безпека - це стан захищеності митних інтересів України.
Проте, ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді начальника 2 відділення 12 відділу Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України згідно наказу № 21-ос від 20.01.2017, будучи, з врахуванням положень примітки 1 до ст. 425 КК України, військовою службовою особою, на яку покладено організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки, в силу Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» являючись працівником правоохоронного органу, прийнявши Військову присягу, будучи військовослужбовцем Управління державної охорони України у військовому званні капітана, який за бездіяльність несе відповідальність згідно із законом (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»), та відповідно до ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України залежно від характеру вчиненого правопорушення та дровини несе з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України Про оборону України», юридичну відповідальність згідно із законом, у т.ч. кримінальну, та встановлену законом відповідальність за незабезпечення додержання військової дисципліни та невжиття заходів для її відновлення ч. 6 ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України), приблизно о 23 год. 24 хв. 28.03.2019 року, в умовах особливого періоду, перебуваючи разом з іншими співучасниками ОСОБА_11 , ОСОБА_16 та іншими невстановленими слідством особами, у контрольованій зоні прикордонного контролю з обмеженим доступом, що охороняється на території Міжнародного аеропорту «Київ» імені Ігоря Сікорського («Жуляни»), дійшовши згоди з співвиконавцями з вчинення злочину, діючи відповідно до відведеної ролі, протиправно з прямим умислом згідно плану злочинних дій, відомого всім учасникам групи, узгоджуючи свої дії з іншими учасниками, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання його суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, не бажаючи рахуватись . покладеними на нього законом та іншими нормативно-правовими актами обов'язками, передбаченими ст. 17 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», після того як ОСОБА_11 , піднявшись на борт повітряного судна (адміністративний літак, бізнес-джет) CL-600-2B19, державний та реєстраційний знак D-ALIK, який розташовувався стоянці повітряних суден вказаного аеропорту, отримав від громадянина рф ОСОБА_17 38 612 000 євро (що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 28.03.2019 становило 1 177 541 592,136 грн.), у поліетиленових пакунках з банкнотами номіналом 200 євро скріплених банківськими стрічками, які було розміщені у 7 (семи) валізах чорного кольору, не дотримуючись встановленого Митним кодексом України та іншими законними, підзаконними нормативно-правовими актами порядку переміщення через митний кордон України валютних цінностей, без декларування транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей, перевищуючи свої повноваження як військовослужбовця Управління державної охорони України, передбачені ст. ст. 17, 18 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», разом з ОСОБА_11 , ОСОБА_16 та іншими не встановленими слідством особами, протиправно із використанням службового транспорту й безперешкодного проходження авіаційного контролю як військовослужбовцями Управління державної охорони України, залишив охоронювану зону прикордонного контролю аеропорту з вказаною сумою в іноземній валюті, як наслідок перемістив через митний кордон України поза митним контролем, без виконання митних формальностей валютні цінності, що явно виходить за межі наданих йому повноважень, що заподіяло істотну шкоду митним інтересам України (національним інтересам України, забезпечення та реалізація яких досягається шляхом здійснення державної митної справи) та митній безпеці України, нормальному функціонуванню органу з охорони державного кордону та митних органів.
ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_11 , ОСОБА_16 та невстановленими досудовим розслідуванням особами, після переміщення валютних цінностей із зони прикордонного митного контролю без законних на те підстав, усвідомлюючи протиправність своїх дій, безперешкодно покинув місце вчинення злочину, в подальшому в складі групи за попередньою змовою доставивши готівкові грошові кошти в іноземній валюті до заздалегідь завданого місця зустрічі.
Після передачі ОСОБА_11 грошових коштів, полишення останнім разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_16 та іншими невстановленими особами території аеропорту, здійснення дозаправки літака авіаційним паливом, повітряне судно CL-600-2B19 із реєстраційним знаком D-ALIK здійснило рейс JTI262 з Міжнародного аеропорту «Київ» імені Ігоря Сікорського («Жуляни», м. Київ, Україна) до Національного аеропорту «Мінськ» (м. мінськ, республіка білорусь), а згодом рейсом JTI263 повернулось до м. москви рф.
Працівниками ДБР о 05 год. 40 хв. 19.03.2025 року затримано ОСОБА_7 в порядку ст. 615 КПК України за місцем його проживання.
Ураховуючи вищевказане, відповідно до ст.ст. 40, 42, 276, 277, 278 КПК України, слідчим за погодженням з прокурором 19.03.2025 року здійснено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України, тобто в перевищенні військовою службовою особою службових повноважень, тобто умисному вчинені дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Слідчий зазначив, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами в їх сукупності.
У клопотанні слідчий вказав, що на даний час існують ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатньо підстав вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Обставинами, на підставі яких сторона обвинувачення дійшла висновку про наявність вказаних ризиків, є те, що кримінальне правопорушення, що інкримінується ОСОБА_7 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Також слідчий зазначив, що підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, інших учасників кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З урахуванням викладених обставин, орган досудового розслідування вважає, що жоден більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , погоджене прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62021000000000702 від 20.08.2021 року та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, до 17.05.2025 року до 05:40 хв.
Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначено у 132 100,39 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 400 000 000,00 грн (чотириста мільйонів гривень), із зобов'язанням підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у провадженні, коло яких буде окреслено слідчим, як безпосередньо, так й через інших осіб;
- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України.
Зокрема, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК, підтверджується доданими слідчим до клопотання матеріалами, а саме:
- протоколом огляду відеозапису під назвою «Т1» від 18.02.2025;
- протоколом огляду відеозапису під назвою «Т1» від 19.02.2025
- протоколом огляду системи пошуку «Google» за посиланням « ОСОБА_18 » від 18.02.2025;
- протоколом огляду відео за посиланням на матеріали журналістських розслідувань «Порошенка оберігають колишні охоронці Януковича - «Схеми», «Охоронці у спадок» від 18.02.2025;
- відповіддю Державної авіаційної служби України на запит від 20.02.2025;
- відповіддю Адміністрації Держприкордонслужби на запит від 26.02.2025;
- висновком експерта № 1911/25-35 від 24.02.2025 (КНДІСЕ);
- рапортом Головного оперативного управління Державного бюро розслідувань на виконання доручення слідчого;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_19 від 06.03.2025;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.03.2025;
- інформацією Державної митної служби України Київської митниці;
- протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіоконтролю особи від 17.03.2025 № 10-3/8461т;
- протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіоконтролю особи від 17.03.2025 № 10-3/8463т;
- протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіоконтролю особи від 17.03.2025 № 10-3/8465т;
- протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіоконтролю особи від 17.03.2025 № 10-3/8466т;
- матеріалами ГОУ ДБР на виконання доручення слідчого від 18.03.2025;
- матеріалами ГОУ ДБР на виконання доручення слідчого від 19.03.2025, іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення доведена у клопотанні та сумнівів не викликає.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.
На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), колегія суддів виходить із того, що кримінальне правопорушення, що інкримінується ОСОБА_7 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Вищевикладене свідчить також про те, що ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, може планувати втечу та переховування від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності.
ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості залишити територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, а також переховуватись на території України.
Перебування нашої держави у стані війни з російською федерацією може також сприяти ОСОБА_7 до залишення меж підконтрольної Україні території, що унеможливить подальше проведення належного досудового розслідування та судового розгляду.
Наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення) зумовлено тим, що на теперішній час у кримінальному провадженні не проведений увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені усі місця зберігання предметів та документів, що можуть бути використані як речові докази, не встановлені усі особи, причетні до його вчинення.
Підозрюваний ОСОБА_7 та інші на даний час невстановлені особи під час вчинення кримінального правопорушення, з метою узгодження дій по реалізації злочинного плану вживали заходи конспірації та приховування своєї діяльності. Зокрема, використовували мобільні термінали, інші електронні засоби, які за своїм функціоналом дозволяють спілкуватися шляхом направлення зображень і текстових повідомлень. Вказані засоби зв'язку, як знаряддя підготовки вчинення злочину, містять докази протиправної діяльності підозрюваного та інших співучасників, а тому, усвідомлюючи важливість доказового значення цих предметів для досудового розслідування, підозрюваний матиме можливість вжити заходів до їх приховання, знищення чи спотворення наявної у них інформації.
Досудове розслідування на даний час триває, збираються відомості на підтвердження винуватості ОСОБА_7 та інших осіб, які б були достатніми для завершення слідства, а тому знищення таких відомостей негативно вплине на повноту кримінального провадження.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні), вбачається із того, що ОСОБА_7 , маючи тісні зв'язки у державних та правоохоронних органах, може незаконно впливати на свідків, експертів, інших учасників кримінального провадження, з метою надання недостовірних показів, зміни раніше наданих у кримінальному провадженні показів і уникнення кримінальної відповідальності.
Оскільки підозрюваному вручені повідомлення про підозру та клопотання про обрання запобіжного заходу з доданими до нього матеріалами досудового розслідування, якими воно обґрунтовується, відповідно останній отримав можливість знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які містять значиму інформацію, у тому числі щодо проведених слідчих та процесуальних дій, які йому до цього були невідомі. З урахуванням вказаної обставини підозрюваний, перебуваючи поза межами установи попереднього ув'язнення, матиме можливість обговорювати з співучасниками, іншими невстановленими особами, причетними до протиправної діяльності, як відомі, так й невідомі органу досудового розслідування обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, та усвідомлюючи невідворотність покарання, намагатиметься вплинути на цих осіб, розробити стратегію ухилення від відповідальності. Крім цього, враховуючи важливість та силу доказового значення висновків експертів у цьому провадженні підозрюваний, як особисто так і через інших осіб, може вдатися до впливу на цих учасників процесу у цьому ж кримінальному провадженні з метою дискредитації їх висновків. Враховуючи встановлення факту вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, перебуваючи поза межами установи попереднього ув'язнення, усвідомлюючи, що відомі йому особи з числа невстановлених на даний час стороною обвинувачення, можуть надати правдиві показання щодо його ролі у вчиненні кримінального правопорушення, намагатиметься вплинути на них з метою домогтися надання неправдивих показань на свою користь чи унеможливити своє викриття, а також приховування можливих співучасників та осіб, що їм сприяли.
Встановлення об'єктивних обставин вчинення кримінального правопорушення можливе лише шляхом проведення допитів осіб, яким вони відомі.
Таким чином, на даному етапі досудового розслідування є достатньо даних вважати, що, використовуючи вплив на учасників кримінального провадження з метою мінімізації негативних наслідків для себе, підозрюваний має можливість впливати на свідків, інших осіб, які ще не допитані, з метою розроблення загальної, узгодженої стратегії уникнення від кримінальної відповідальності.
Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджання кримінальному провадженню), є доведеним, оскільки при встановленні цього ризику слідчий суддя врахував, що на цей час у кримінальному провадженні перевіряється причетність низки інших осіб до підготовки та вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, у тому числі осіб, знайомих з підозрюваним. Враховуючи викладене, існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може узгоджувати свої дії з невстановленими на даний час особами та таким чином намагатися не допустити викриття себе, а також встановлення обставин вчинення злочину. Також підозрюваний, усвідомлюючи, що досудове розслідування перебуває в активній стадії та проводяться слідчі дії, спрямовані на встановлення персональних даних осіб, причетних до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, зможе сприяти переховуванню таких осіб від органу досудового розслідування, у тому числі керувати такою протиправною діяльністю та фінансувати її.
Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги наявність у провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не вбачає.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів під час перегляду оскаржуваної ухвали не встановлено.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя станом на день розгляду клопотання, у відповідності до вимог статей 182, 183 КПК України, враховуючи стадію кримінального провадження, серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкість з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу підозрюваного, його майнового стану, обґрунтовано вважав за можливе визначити альтернативну заставу у розмірі 132 100,39 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 400 000 000,00 грн, яка буде достатнім стримуючим засобом для належного виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та виконання завдань кримінального провадження.
З таким висновком погоджується і колегія суддів з огляду на те, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 . Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
З огляду на вищезазначене, не заслуговують на увагу суду посилання сторони захисту на те, що слідчим суддею не враховано майнового стану підозрюваного ОСОБА_7 та можливість сплати застави, як альтернативи тримання під вартою у розмірі 132 100,39 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 400 000 000 гривень, являється непомірною для нього, вказує на порушення статті 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Таким чином, станом на час розгляду клопотання слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим щодо ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочину та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для обрання ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, або відмови у задоволенні клопотання слідчого колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги з доповненнями про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 426-1 КК України.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86, №12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності із статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисників, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до апеляційної скарги, про те, що подані стороною обвинувачення матеріали кримінального провадження не містять доказів обставин вчинення ОСОБА_7 протиправних дій, що не містять ознаки складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 426-1 КК України, та те, що він являється суб'єктом даного злочину, що вказує на відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 а також про те, що обґрунтовуючи йому підозру, слідчий посилається на докази, в яких відсутні не тільки відомості про вчинення ОСОБА_7 дій, що містять ознаки наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426-1 КК України, а навіть відсутня згадка про ОСОБА_7 , відсутні докази перебування його на місці вчинення злочину; з огляду на повідомлення про підозру ОСОБА_7 та клопотання про застосування запобіжного заходу, основним доказом, яким обґрунтовується підозра, являється протоколи огляду відео файлу під назвою «Т1» на флешнакопичувачі синього кольору з металевими вставками WIBRAND 32 GB, але в наданих до клопотання матеріалах кримінального провадження відсутні відомості, що підтверджують легальні шляхи його отримання та достовірність даного доказу і цей доказ не містить жодної інформації про ОСОБА_7 та вчинення ним дій, які містять склад інкримінованого йому злочину, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
На даному етапі провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Посилання захисників на те, що органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегією суддів не приймаються до уваги та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, ризик у кримінальному провадженні має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
З матеріалів провадження вбачається, що слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження судом першої інстанції, підтверджується існування ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому доводи апелянтів в цій частині є безпідставними та такими, що ґрунтуються на припущеннях, оскільки доказів відсутності вказаних ризиків станом на час постановлення оскаржуваної ухвали стороною захисту не надано.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 прибув на виклик слідчого, не дивлячись на ту обставину, що даний виклик було складено з порушенням вимог п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 112 КПК України, 12.03.2025 року за місцем його проживання було здійснено обшук без ухвали суду у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, не виявлено речей та документів, які мають значення для даного кримінального провадження; відсутні докази застосування до ОСОБА_7 приводу у зв'язку з неявкою до органу дізнання, слідчого, прокурора, суду; відсутні докази того, що ОСОБА_7 притягувався до адміністративної відповідальності за злісне ухилення від явки до суду, прокурора, слідчого, органу дізнання, а також до кримінальної відповідальності за відмову від дачі показань або дачу завідомо неправдивих показань; відсутні докази протидії ОСОБА_7 розпорядженням і діяльності суду, працівників правоохоронних органів та притягнення у зв'язку з цим до кримінальної або адміністративної відповідальності; відсутні докази ухилення ОСОБА_7 від виконання будь-яких процесуальних рішень органу дізнання, слідчого, прокурора, суду, не свідчать про відсутність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для обрання ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
При цьому, доводи сторони захисту в частині характеризуючих ознак та даних про особу підозрюваного ОСОБА_7 , зокрема про те, що відповідно до наявного послужного списку підозрюваного ОСОБА_7 , наданого Управлінням Державної охорони України, то він позитивно характеризується, перебуває на службі з 29.08.2008 по даний час, з 30.06.2010 по 30.06.2015 проходив військову службу за контрактом, безпосередньо брав участь в АТО, має ряд нагород та заохочень, на утриманні ОСОБА_7 перебуває дружина, яка на даний час не працює, неповнолітній син, малолітня донька, під опікою ОСОБА_7 перебуває його батько, який переніс інфаркт головного мозку та потребує стороннього догляду, були досліджені колегією суддів, однак самі по собі не можуть забезпечити впевненості у його належній процесуальній поведінці і не свідчать про відсутність існування ризиків у кримінальному провадженні та не можуть бути достатніми підставами для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення та висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Тобто, законодавцем встановлено певний процесуальний запобіжник, що унеможливлює обмеження прав особи поза межами кримінального провадження.
Станом на час розгляду апеляційної скарги оскаржувана ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року вичерпала свою дію 17 травня 2025 року.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2019 року у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 176,177, 178, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , з доповненнями - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4