справа № 373/621/25
провадження № 22-ц/824/13736/2025
23 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2025 року в складі судді Опанасюка І. О.,
встановив:
12.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 14 червня 2013 року, який було розірвано рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2014 року (справа №373/3023/14-ц).
Від спільного подружнього проживання мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина на теперішній час проживає з матір'ю.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2014 року (справа №373/3026/14-ц) з нього стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 1/3 від прожиткового мінімуму, до досягнення ОСОБА_3 повноліття.
При прийнятті рішення суд урахував той факт, що ОСОБА_2 на той час перебувала в декретній відпустці, а він працював на посаді старшого оперуповноваженого відділу карного розшуку Переяслав-Хмельницького МВ ГУМС України в Київській області.
Відповідно даних сайту АСВП, станом на 11.03.2025 виконавче провадження НОМЕР_3 перебуває у стані примусового виконання, на виконанні Переяславського ВДВС у Бориспільському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №12844 від 04.03.2025, заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому провадженню НОМЕР_3 станом на 01.03.2025 складає 17 036,96 грн.
Зазначав, що 05 вересня 2022 року він одержав вогнепальне осколкове сліпе поранення правої половини грудної клітки, м'яких тканин бічної поверхні черевної стінки правого плеча та правої гомілки за виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини, поблизу н. п. Мар'їнка Донецької області. Він отримав статус учасника бойових дій.
03 січня 2023 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 .
Травми, пов'язані з захистом Батьківщини, призвели до встановлення йому з 19 вересня 2023 року ІІІ групи інвалідності.
У зв'язку з отриманим пораненням він тривалий час проходив лікування у закладах охорони здоров'я, переніс декілька хірургічних втручань по видаленню осколків із різних частин тіла. До теперішнього часу проходить реабілітацію після поранення, готується до чергової операції за кордоном. Все це передбачає колосальні грошові витрати.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.06.2024 №58-РС його звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» ( за станом здоров'я - за наявності інвалідності), відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.06.2024 № 180 його з 28 червня 2024 року виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та всіх видів забезпечення.
Після звільнення з військової служби він перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ у Київській області і отримує пенсію по інвалідності.
Починаючи з липня 2024 року єдиним його доходом є пенсійне забезпечення у розмірі, станом на березень 2025 року, - 15 518, 44 грн.
Просив зменшити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2014 року у справі №373/3026/14-ц на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 частки на 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, з дня набрання рішенням законної сили.
Просив відкликати з Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчий лист у справі № 373/3026/14, виданий 22.01.2015.
Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2025 року позов задоволено.
Зменшено розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2014 року у справі № 373/3026/14-ц, на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 частки на частку заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, з дня набрання рішенням законної сили.
Відкликано з Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчий лист у справі № 373/3026/14, виданий 22.01.2015.
Суд першої інстанції виходив з того, що на час ухвалення рішення про стягнення аліментів позивач працював та за місцем служби отримував заробітну плату. З початку військової агресії рф проти України ОСОБА_1 став до лав ЗСУ задля захисту Батьківщини, ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав осколкове поранення, наслідком якого стала інвалідність. На момент звернення до суду позивач живе за рахунок пенсії по інвалідності, не маючи інших джерел доходу.
Суд дійшов висновку, що погіршення матеріального стану платника аліментів безпосередньо пов'язане із погіршенням його здоров'я, що є самостійною підставою для зменшення розміру аліментів.
29.06.2025 ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідно до поданої довідки про обставини травми № 642/808 від 25.02.2023, виданої в/ч НОМЕР_1 , ОСОБА_1 отримав поранення ще 05.09.2022 й на час розгляду справи в суді пройшло більше двох років.
Окрім цього, посилання в позовній заяві на те, що ОСОБА_1 готується до хірургічної операції з видалення осколку, яка запланована за кордоном, не заслуговує на увагу, оскільки жодними належними та достовірними доказами дана обставина не підтверджена. Зокрема, до позову не додано лікарських висновків чи медичних довідок, які б свідчили про погіршення стану здоров'я позивача та про необхідність здійснення йому операції чи будь-якого хірургічного втручання.
Перша операція була здійснена позивачу 13.09.2022, а друга - 16.10.2022 у місті Києві в лікарні «Феофанія», куди вона як колишня його дружина приїжджала. При цьому жодних матеріальних витрат позивач ані за перебування в лікарні, ані за здійсненні операції не поніс, оскільки вся медична допомога надавалась йому безкоштовно, за рахунок державних коштів.
Таким чином, операція, лікування та реабілітація позивача відбулися в минулому й доказів, що на даний час стан здоров'я позивача погіршилося та він потребує операції та лікування матеріали справи не містять.
Також суд не звернув увагу, що відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 1101502 та посвідчення УСЗН Переяславської міської ради серії НОМЕР_2 , позивачу встановлена третя група інвалідності до 01 жовтня 2025 року.
Окрім цього, з довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 1101502 слідує, що позивачу рекомендовані такі заходи щодо відновлення працездатності, а саме нагляд сімейного лікаря, невролога та санаторно-курортне лікування.
Разом з цим, позивач не визнаний МСЕК непрацездатним та йому було встановлено лише обмеження у роботі, а тому він може працювати на роботах, що не пов'язані з обмеженням, встановленим МСЕК, отримувати дохід та матеріально забезпечувати свою доньку.
Суд першої інстанції, встановив, що матеріальний стан позивача змінився, проте не врахував обставину, що має важливе значення для повного та об'єктивного розгляду даної справи, а саме, що за рішенням суду присуджено стягувати з ОСОБА_1 аліменти в частці від його заробітку, а тому, зважаючи на те, що його доходи зменшились, то й 1/3 частина доходу, з якого вираховується розмір аліментів, що підлягають сплаті на утримання доньки, також зменшиться.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі №681/15/21.
Також, суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував обставину, що спільна дитина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має захворювання і перебуває на лікарському обліку, про що відомо позивачу. Про дану обставину неодноразово наголошувала в судовому засіданні представник відповідача.
З метою захисту інтересів неповнолітньої дитини просила суд апеляційної інстанції врахувати, що дитина має кілька захворювань, які в неї виникли після ухвалення рішення про стягнення аліментів.
Дитина має: хворобу з непереносимості лактози ( кишковий десбіоз), перебуває на «Д» обліку та їй встановлена інвалідність до 18 років; хворобу - відкрита артеріальна протока (серцево-судинне захворювання); захворювання обох очей - міопія обох очей слабкого ступеню, складний міопаст.
У зв'язку з захворюваннями дитина потребує значних грошових витрат на лікування.
При прийнятті оскаржуваного судового рішення судом не враховано стан здоров'я дитини, ту обставину, що з постійним зростанням цін на товари та послуги неможливо буде забезпечити дитину якісним харчуванням, санаторно-оздоровчим відпочинком, лікуванням, а також створити для неї належні умови для її фізичного та розумового розвитку, що вимагає великих затрат.
15.08.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Овсієнко Ю. А. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Зазначив, що від пенсії позивача складає 3 879,61 грн, що є більшою сумою за мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину. Рішення суду є справедливим, законним, забезпечує справедливий баланс між дотриманням інтересів дитини та можливостями платника аліментів у контексті потреб батька і стану його здоров'я. Письмові докази, які долучені до апеляційної скарги, не можуть бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції, оскільки подавалися до суду першої інстанції та були повернуті у зв'язку з пропуском строку на їх подання.
26.08.2025 до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_2 , в яких вона звертає увагу суду на опубліковані фото позивача з дружиною на сторінці «Фейсбук», які свідчать про те, що вони перебувають в Канаді, позивач керує транспортним засобом, отже не вживає лікарські препарати та має задовільний стан здоров'я. Загальновідомою є обставина, що життя в Канаді потребує значних коштів й на отриману пенсію позивача там не проживеш.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
19.09.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Овсієнко Ю. А. подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Просив постановити рішення за наявними в у справі доказами, яким апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2025 року залишити без змін.
22.09.2025 до Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 , в якій остання просить розглянути справу без її участі, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права і практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Водночас, права та інтереси батьків очевидно підлягають врахуванню та оцінці судом при вирішенні спору.
Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається певною мірою доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Судом встановлено, що з 14 червня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2014 року розірвано.
Сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2014 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частина від всіх видів його доходу, але не менше 1/3 прожиткового мінімуму, до досягнення ОСОБА_3 повноліття.
На час ухвалення судом вказаного рішення ОСОБА_1 працював на посаді старшого оперуповноваженого відділу карного розшуку Переяслав-Хмельницького МВ ГУМВС України в Київській області.
Згідно відомостей Пенсійного фонду України (форма ОК-5) заробітна плата під час перебування позивача в трудових відносинах з ГУ НП в Київській області становила: в листопаді 2015 року - 4 668,96 грн, грудні 2015 року - 6 031,22 грн, в 2016 році - від 10 5 518, 62 грн (в січні) до 14 465,37 грн ( в грудні), в 2017 році - від 10 374 грн в січні до 11 198, 25 грн в грудні, в 2018 році - від 8 023,05 грн в січні до 15 130, 14 грн в грудні, в 2019 році - від 10 532,34 грн в січні до 10 067,25 грн в грудні, в 2020 році - 9417,75 грн в січні, 7 248,46 грн - в квітні, 6 856,19 грн - в травні (а.с. 25).
02.02.2015 державним виконавцем Іораш С. М. органу державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 про примусове виконання виконавчого листа №373/3026/14, виданого 22.01.2015.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого Переяславським відділом державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) № 12844 від 04.03.2025, заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів станом на 01.03.2025 становить 17 036, 96 грн.
Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2023 №642/808 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), старший солдат за призовом ОСОБА_1 під час безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини, поблизу АДРЕСА_1 , 05 вересня 2022 року одержав вогнепальне осколкове сліпе поранення правової половини грудної клітини, м'яких тканин бічної поверхні черевної стінки, правого плеча та правової гомілки.
03 січня 2023 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 .
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Яготинської міжрайонної МСЕК від 10.10.2023, з 19 вересня 2023 року ОСОБА_1 є особо з інвалідністю ІІІ групи, причина інвалідності - травма пов'язана із захистом Батьківщини, інвалідність встановлена на строк до 01 жовтня 2025 року. Протипоказана важка фізична праця. Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності: нагляд сімейного лікаря, невролога, санаторно-курортне лікування.
Старший солдат ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за наказом від 27.06.2024 №58-РС за підпунктом «б» (за станом здоров'я - за наявності інвалідності) (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до довідки про доходи №8741 6277 8971 2542, виданої пенсіонеру ОСОБА_1 , останній перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області і отримує пенсію по інвалідності : серпень 2024 року - 8 510,11 грн, з вересня по грудень 2024 року - по 15 518,44 грн щомісяця.
ОСОБА_6 перетнув державний кордон України 12.03.2025 (виїзд) у пункті пропуску Чоп (Тиса), що підтверджується листом Державної прикордонної служби України №19/37530-25-ВИХ від 08.05.2025.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього погіршився матеріальний стан, внаслідок чого він не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зібрані по справі докази в їх сукупності не вказують на те, що після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок погіршення стану позивача його майновий стан змінився настільки суттєво, що це тягне за собою необхідність зміни розміру присуджених аліментів, враховуючи, що 1/3 частина доходу, з якого вираховується розмір аліментів, що підлягають сплаті на утримання дитини, також зменшиться.
Матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, які йому рекомендовано лікарською комісією з метою відновлення працездатності, зокрема витрат на санаторно-курортне лікування, як і доказів запланованої хірургічної операції за кордоном.
Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для прийняття нових доказів, які не були надані відповідачкою суду першої інстанції, зокрема щодо стану здоров'я дитини сторін.
Разом з тим, позивач, як батько, безсумнівно обізнаний зі станом здоров'я своєї дитини, інтереси якої превалюють над майновим становищем платника аліментів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зміни розміру аліментів, визначеного судом, у зв'язку з погіршенням матеріального становища позивача внаслідок погіршення його стану здоров'я.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням вимог матеріального права, з неповним з'ясував обставин, які мають значення для справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, понесені ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816, 80 грн слід покласти на ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 353, 367, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 816,80 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26.09.2025.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук