Справа № 752/13526/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5184/2025 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
23 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу обвинуваченого на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
В провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження №12023100000000885 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 32, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України; ОСОБА_9 , обвинуваченого за ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 32, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України; ОСОБА_10 , обвинуваченого за ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.
Під час судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , мотивуючи його тим, що на даний час наявні ризики передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, які на теперішній час не зменшились та продовжують існувати, зазначаючи, що обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів у складі організованої групи за фактами заволодіння майном потерпілих шляхом шахрайства, перебував у розшуку, в подальшому може переховуватися від суду, впливати на потерпілих та свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення, з одночасним визначенням обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 612 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 853 136 грн.
Ухвалою суду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого задоволено та продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, до 28 вересня 2025 року включно із визначенням застави у розмірі 612 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 853 136 гривень.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченого під вартою, визнав доведеним, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів проти власності та нетяжких злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, суд не виключає, що обвинувачений може ухилитися від суду, виконання процесуальних рішень, тиснути на потерпілих та свідків, які ще не були допитані у судовому засіданні, разом з цим у суду відсутні дані про міцні соціальні зв'язки, що б дало змогу застосувати більш м'який запобіжний захід.
Також суд встановив, що розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, визначений ОСОБА_7 при застосуванні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, гарантуватиме у разі її внесення виконання покладених на обвинуваченого обов'язків.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційній скарзі ОСОБА_7 зазначає, що ухвала винесена з порушенням всіх норм КПК України, оскільки 30 липня 2025 року при етапуванні він був побитий працівниками Національної гвардії України, що зафіксовано підтверджуючими документами, після побиття був доставлений у несвідомому стані до залу судового засідання для проведення судового розгляду.
В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений зазначив про безпідставне врахування судом першої інстанції наявності ризику, передбаченого п.4 ст.177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку тримання його під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_7 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Посилання захисника та обвинуваченого на недоведеність прокурором заявлених ризиків не знайшло свого підтвердження, оскільки клопотання прокурора містить відповідні відомості щодо існування заявлених ризиків з посиланням на відповідні аргументи, судом було перевірено наявність ризиків та доводам прокурора надано належну оцінку.
Доводи апеляційної скарги про застосування до обвинуваченого насильства з боку працівників Національної гвардії України під час його конвоювання не є такими, що можуть враховуватися при розгляді апеляційної скарги про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді триання під вартою і є предметом дослідження у іншому порядку.
Доводи апеляційної скарги про безпідставне зазначення судом ризику, передбаченого п.4 ст.177 КПК України, а саме можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є безпідставними, оскільки посилання на такий ризик судове рішення не містить.
Інших переконливих доводів, які б ставили під сумнів правильність висновків судді про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_7 , апеляційна скарга не містить.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_7 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Також колегія суддів не вбачає підстав вважати, що визначений судом у межах п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, що становить 612 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є завідомо непомірним для обвинуваченого.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства та міжнародного законодавства, які б могли слугувати безумовними підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала суду є законною.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: