17 вересня 2025 року м. Київ
Справа №755/18517/24
Апеляційне провадження №22-ц/824/9723/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Липченко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва, постановлену під головуванням судді Гончарука В.П. 29 січня 2025 року у м. Києві, повний текст ухвали складений 03 лютого 2025 року, за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: головний державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Барановський Борис Вікторович, ОСОБА_2 на дії/бездіяльність органу примусового виконання,
У жовтні 2024 року скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною вище скаргою, в якій просив:
§ визнати незаконними дії державного виконавця при проведенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів при примусовому виконанні судового наказу № 755/16674/18 виданого 08 листопада 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва;
§ зобов'язати державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в провадженні якого перебуває ВП НОМЕР_1 провести перерахунок заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей із розрахунку 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку;
§ визнати неправомірним та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 від 18 жовтня 2024 року.
Вимоги скаржника обґрунтовував тим, що 14 листопада 2018 року державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 за судовим наказом №755/16674/18 виданого 08 листопада 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 аліментів на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 01 листопада 2018 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття; після чого стягнення у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та до досягнення ОСОБА_4 повноліття.
З 24 жовтня 2007 року скаржник ОСОБА_1 працює на посаді директора ТОВ БК «МЕГА-БУД-ЦЕНТР», що підтверджується копією трудової книжки. Проте наказом №03-2017/01 від 01 березня 2017 року на цьому підприємстві введено простій із припиненням нарахування та виплати заробітної плати директору ОСОБА_1 .
Як вбачається із довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 26 квітня 2019 року державним виконавцем Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) враховано зазначену вище обставину та проведено розрахунок аліментів виходячи із 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, що відповідає нормам чинного законодавства та судового наказу, який перебуває на виконані державного виконавця. Окрім того, із зазначеної довідки вбачається факт оплати скаржником аліментів при правильному їх розрахунку зі сторони державного виконавця.
09 серпня 2024 року скаржник вчергове звернувся до Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про перерахунок заборгованості по аліментам у ВП № НОМЕР_2 із наданням відповідних довідок про нарахування заробітної плати та наданням йому довідки - розрахунку. Проте відповідь на дану заяву він не отримав.
При ознайомленні з матеріалами ВП НОМЕР_1 21 жовтня 2024 року було виявлено наявність розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 жовтня 2024 року, де визначена заборгованість станом на квітень місяць 2020 року у розмірі 102475,07 грн, розрахунок за період з травня 2020 року по листопад 2020 року у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та з грудня 2020 року у розмірі виходячи із середнього заробітку для певного регіону, як для не працюючої особи.
Даний розрахунок, попри заяву боржника не був направлений ні засобами поштового зв'язку, ні електронною поштою, також скаржник, як сторона виконавчого провадження не отримав від державного виконавця жодної належним чином завіреної довідки - розрахунку заборгованості за весь час перебування судового наказу на примусовому виконанні.
11 жовтня 2024 року до Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було направлено адвокатський запит про надання повного деталізованого розрахунку заборгованості по аліментам у ВП НОМЕР_2 за період з 01 листопада 2018 року по 11 жовтня 2024 року та обґрунтування щодо цього розрахунку. Проте станом на день звернення до суду відповідь відсутня.
Таким чином, державний виконавець при розрахунку розміру аліментів, які мають сплачуватися скаржником по справі повинен виходити саме із розміру 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що відповідає нормам СК України та судовому наказу на підставі якого проводиться стягнення аліментів з ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: головний державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Барановського Бориса Вікторовича, ОСОБА_2 на дії/бездіяльність органу примусового виконання - відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що скаржником не надано до суду доказів в обґрунтування своїх вимог. Суд першої інстанції вказав на те, що скаржник в рамках виконавчого провадження подавав довідки про відсутність доходу за своїм основним місцем роботи, а саме на посаді директора ТОВ «БК «Мега-Буд-Центр», згідно наданої інформації заробітна плата не сплачується на підприємстві з 01 березня 2017 року, але при цьому скаржник продовжує виконувати обов'язки директора. Не отримуючи тривалий період часу заробітної плати за основним місцем своєї роботи скаржник достовірно не зазначив які додаткові джерела доходів є у скаржника для його проживання, в зв'язку з чим суд дійшов висновку, що скаржник ОСОБА_1 здійснює дії спрямовані на приховування свого дійсного доходу.
Не погодився із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 його представником подано апеляційну скаргу, в якій він вказує на те, щосуд першої інстанції під час винесення вищевказаної ухвали неповно з'ясував усі обставини по справі, та неправильно застосував норми матеріального права.
Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не зазначив норму права, на підставі якої, зазначення додаткового джерела доходів або вчинення дій спрямованих на приховування доходів від суду або від державного виконавця пов'язане зі статусом платника аліментів як працюючого або непрацюючого для правильної кваліфікації його за ч.2 ст. 195 СК України.
Вказує, що скаржником було подано всі необхідні докази, які підтверджують факт працевлаштування, нарахування та виплати заробітної плати, а тому висновки суду про відсутність доказів є неспроможними.
Представник також зазначає, що мотиви суду першої інстанції щодо спроби боржника приховати свій дохід, так само як і не зазначення ним інших джерел доходу не мають жодного юридичного значення для віднесення боржника до працюючих чи до непрацюючих для застосування положень ч.2 ст. 195 СК України.
Відтак, державний виконавець повинен був для розрахунку аліментів виходити із нарахованої та виплаченої заробітної плати, встановленої довідками про нарахування та виплату заробітної плати за період з 2018 по 2024 рік поданими скаржником. Оскільки на підприємстві де працює скаржник відсутня господарська діяльність, у зв'язку з чим оголошено простій та заробітна плата не нараховується та не виплачується, то державний виконавець повинен був нараховувати заборгованість по аліментам у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку у відповідний період, що відповідає нормам СК України та судовому наказу.
На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_5 задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник Святошинського ВДВС у м. Києві Барановський Б.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Тому керуючись положеннями ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з такого.
Судом встановлено, що згідно з трудовою книжкою ОСОБА_6 його місцем роботи з 24 жовтня 2007 року є ТОВ «БК «Мега-Буд-Центр», займана посада директор. /т.1 а.с.11-17/
Наказом ТОВ «БК «Мега-Буд-Центр» № 03-2017/01 від 01 березня 2017 року на підприємстві об'явлений простій у зв'язку з відсутністю замовлень. Директору Манацкову М.О. нарахування та виплату заробітної плати тимчасово припинено до усунення вищезазначених обставин. Наказ підписаний директором ТОВ «БК» «Мега-Буд-Центр» Манацковим М.О. /т.1 а.с.18/
Постановою державного виконавця Святошинського ВДВС м. Києва від 14 листопада 2018 року було відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 з виконання судового наказу виданого Дніпровським районним судом м. Києва від 08 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 01 листопада 2018 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття; після чого після чого у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та до досягнення ОСОБА_4 повноліття. /т.1 а.с.10/
Згідно з довідкою-розрахунком, складеною державним виконавцем 26 квітня 2019 року у ВП № НОМЕР_2, за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року ОСОБА_1 була розрахована заборгованість по аліментам виходячи із розміру 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину та визначена в розмірі за листопад, грудень 2018 року в розмірі 3971 грн, за січень-березень 2019 року 6081 грн та ОСОБА_1 було сплачено у березні 2019 року разовим платежем у 10052 грн. /т.1 а.с.19/
В заявах від 14 травня 2019 року, 12 червня 2019 року, 04 липня 2019 року, 23 серпня 2018 року, 18 вересня 2019 року ОСОБА_1 просив про долучення до матеріалів виконавчого провадження довідки про заробітну плату, розмір якої був визначений 0,0 грн /т.1 а.с.102-117, 183-197/
В заяві від 11 грудня 2020 року ОСОБА_1 просив зробити перерахунок заборгованості згідно з довідкою про його заробітну плату від 11 грудня 2020 року, в якій розмір його заробітної плати визначений 0,00 грн. /т.1 а.с.118-119,198-199/
09 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця з заявою зробити перерахунок заборгованості за період з 2018 по 2024 рік. В додатках до цієї заяви були надані: довідки за 2018-2019 рік про відсутність нарахування та виплати заробітної плати, складені 08 липня 2024 року та підписані ним, як директором ТОВ «БК «Мега-Буд-Центр» та накази ТОВ «БК «Мега-Буд-Центр», за підписом ОСОБА_1 , про встановлення заробітної плати директору в розмірі: 3723 грн з 01 січня 2018 року, 4173 грн з 01 січня 2019 року, 5000 грн з 01 вересня 2020 року, 6000 грн з 01 січня 2021 року, 6500 грн з 01 грудня 2021 року, 6700 грн з 01 жовтня 2022 року , 7100 грн з 01 січня 2024 року, 8000 грн з 01 квітня 2024 року. /т.1 а.с.20-36, 120-133/
Згідно з довідкою-розрахунком, складеною державним виконавцем 01 жовтня 2024 року у ВП № НОМЕР_2, за період з квітня 2020 року по вересень 2024 року ОСОБА_1 була розрахована заборгованість по аліментам виходячи із наявної на квітень 2020 року заборгованості у розмірі 102475,07 грн та виходячи з середньої заробітної плати працівника цієї місцевості та визначена загальна сума 398345,49 грн. /т.1 а.с.37-38,164-165/
Згідно з довідкою-розрахунком, складеною державним виконавцем 18 жовтня 2024 року у ВП № НОМЕР_2, за період з січня 2019 року по вересень 2024 року ОСОБА_1 була розрахована заборгованість по аліментам, виходячи з середньої заробітної плати працівника цієї місцевості та враховуючи здійснені у 2019 року сплати на суму 20582 грн, та визначена загальна сума 388819,5 грн. /т.1 а.с.61-62/
За даними Пенсійного фонду України, Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України джерела доходів ОСОБА_1 відсутні. Проте за даними державного реєстру фізичних осіб-платників податків ОСОБА_1 отримав дохід у 2018 році 575,91 грн (сума страхової виплати), у 2019 році 627,74 грн (додаткове благо), у 2020 році 434,45 грн (додаткове благо). /т.1 а.с.134-162, 200-233/
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частинами 1,2 ст.55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
У ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1,3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Відповідно ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), визначено, що виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст.89 ЦПК України).
З наведених обставин справи вбачається, що на підставі судового наказу виданого Дніпровським районним судом м. Києва від 08 листопада 2018 року було відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Виконавче провадження було відкрито від 14 листопада 2018 року.
Предметом оскарження у цій справі є здійснення державним виконавцем розрахунку заборгованості виходячи із середньої заробітної плати працівника цієї місцевості, так як скаржник - боржник у виконавчого провадженні вважає, що оскільки він є працюючим заборгованість має розраховуватись виходячи з визначеного у наказі мінімального розміру 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину.
Згідно наявних в матеріалах справи даних, скаржник - боржник у виконавчому провадженні займає посаду директора ТОВ «БК «Мега-Буд-Центр». Проте за наявними в матеріалах справи даними з 2017 року на підприємстві оголошено простій, нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 припинено, за наказами виданим ним же як директором, і до 2024 року у нього відсутній будь-який дохід.
У зв'язку з цим колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що скаржник достовірно не зазначив які додаткові джерела доходів є у скаржника для його проживання. З матеріалів справи також вбачається, що боржником були здійснені виплати в межах виконавчого провадження в 2019 році, проте і в цьому році у нього був відсутній дохід.
Судом першої інстанції наведені норми міжнародного та національного законодавства щодо врахування як найкращих інтересів дитини та обов'язку батьків щодо їх утримання, що є застосованими до спірних правовідносин. А отже оцінюючи баланс інтересів скаржника та інтересів дітей, на утримання яких здійснюється стягнення, апеляційний суд вважає, що за відсутності даних про реальний дохід скаржника, який мав бути доведений саме останнім, слід вважати, що він не працював на час виникнення заборгованості, тому дії державного виконавця щодо визначення розміру заборгованості виходячи із середньої заробітної плати працівника цієї місцевості, не суперечать вимогам чинного законодавства, відповідають принципам верховенства права, розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: С.М. Верланов
Н.В. Поліщук
Повне судове рішення складено 02 жовтня 2025 року.