15 вересня 2025 року
справа № 363/3746/25
провадження № 33/824/4401/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії судді судової палати з розгляду цивільних справ Музичко С.Г. розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 30 липня 2025 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 347690 від 28 червня 2025 року, відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що 27.06.2025 року о 23 год. 55 хв. в с. Старі Петрівці по вул. Князя Святослава, 119, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Peugeot 405, д/н НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку, проводився із застосуванням приладу Drager Alcotest ARLJ0402. Дана подія зафіксована на боді-камеру 855181, 855344.
Своїмии діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 30 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 ( однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп з позбавленням права керування транспортним засобами строком на 1 рік.
Від сплати судового збору ОСОБА_1 звільнено на підставі 2 групу інвалідності з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань.
Не погоджуючись із постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нову про закриття провадження у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог посилається на те, що не заперечує, що ввечері 27 червня 2025 року та вночі 28 червня 2025 року знаходився в стані алкогольного сп'яніння. Пояснення щодо того, що скаржник не керував автомобілем та не намагався ним керувати працівниками поліції були проігноровані. Зазначає, що прибувши на судове засідання йому повідомили про винесене судове рішення, пояснення щодо обставин справи адміністративного правопорушення в суді першої інстанції не надавав. Суддя районного суду на власний розсуд без допиту інших учасників справи прийшла до висновку, що в протоколі про адміністративне правопорушення допущена описка в даті скоєння адміністративного правопорушення. Стверджує, що в стані алкогольного сп'яніння автомобілем не керував та не намагався керувати. Жодного доказу про зупинку скаржника поліцейськими та про керування його транспортним засобом матеріали справи не містять.
В судове засідання особа, ОСОБА_1 з'явився, апеляційну скаргу підтримав та просив постанову Вишгородського районного суду Київської області скасувати та постановити нову про закриття провадження по справі відносно нього у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та оглянувши відеозапис, на якому зафіксовано проходження ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер», результат якого позитивний - 1,54%., дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах адміністративної справи доказах.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9. «а» ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
-у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №374690 від 28 червня 2025 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП;
-у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та у чеку приладу «Драгер» від 27 червня 2025 року, станом на час проведення огляду, а саме 27 червня 2025 року, ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, результат огляду позитивний - 1,54%;
-на відеозаписі з нагрудної камери поліцейських, зафіксовано, що автомобіль «Peugeot» з д.н.з. НОМЕР_1 , стоїть на узбіччі дороги, поряд перебуває ОСОБА_1 , в ході спілкування з працівниками поліції було встановлено, що у ОСОБА_1 вбачаються ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, в ході цього ОСОБА_1 було запропонували пройти на місці зупинки транспортного засобу огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», на що ОСОБА_1 погоджується. Окрім того, ОСОБА_1 заперечував про те, що його зупиняли працівники поліції та запевняв на тому, що він не керував транспортним засобом, а просто стояв запаркований.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Статтею 266 КУпАП встановлено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення.
Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відповідно до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Обставини, зазначені в протоколі повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписами із нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому достатньо повно відображені події, які відбувалися 28 червня 2025 року за участю ОСОБА_1 .
Відеозаписи свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. А на відео зафіксована подія правопорушення.
Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрім того, апелянт зазначає в апеляційній скарзі про те, що суддя районного суду на власний розсуд прийшла до висновку, що в протоколі про адміністративне правопорушення допущена описка в даті скоєння адміністративного правопорушення.
Допущено описку у зазначенні дати вчинення правопорушення - помилково вказано 27.02.2025 року, замість 27.06.2025 року.
Дослідивши докази, які додані до протоколу, а саме: направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння від 27.06.2025 року, акту огляду на стан алкогольного сп'яніння із використанням спеціальних технічних засобів, а також результату тесту за №771 від 27.06.2025 року, розписка ОСОБА_2 від 28.06.2025 року, вбачається, що фактичною датою вчинення правопорушення є саме - 27.06.2025 року, а відтак, помилка у даті вчинення адміністративного правопорушення, допущена інспектором Вишгородського РУП ГКНП в Київській області Велігорським О.В. в протоколі серії ЕПР1 за №374690 від 28.06.2025 року, не спростовує виявлених та встановлених судом обставин. Тому слід вважати, вірну дату 27.06.2025 року.
Отже, вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Наведені доводи жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду.
Такі пояснення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.
Згідно абз. 1 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюється шляхом огляду правопорушника, який проводиться згідно з інструкцією про порядок направлення для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів (затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров'я та Міністерства юстиції України №114/38/15-36-18 від 24 лютого 1995 року).
Згідно абз. 4 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
У матеріалах справи містяться докази, що підтверджують вину ОСОБА_1 а саме: згідно висновку щодо результатів чеку приладу «Драгер» від 27 червня 2025 року, результат огляду позитивний -1,54 %.
Крім цього, з відеозапису, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває біля транспортного засобу, спілкується з працівниками поліції, в ході спілкування погоджується пройти огляд на місці зупинки транспортно засобу за допомогою приладу «Драгер», пройшовши огляд результат приладу «Драгер» позитивний - 1,54%.
Таким чином, будь-яких обґрунтованих доказів, які б спростували обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, а також вказані у висновку, щодо результатів медичного огляду, суду надано не було.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Апеляційний суд також враховує те, що в своєму рішенні від 29 червня 2007 року по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для її скасування, в зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 30 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя