10 вересня 2025 року
справа № 939/3119/24
провадження № 22-ц/824/7787/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 10 січня 2025 року, постановлене під головуванням судді Герасименко М.М. у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі кредитного договору № 2001768438301, укладеного 18 грудня 2020 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» і ОСОБА_1 , останній було видано кредитну картку з кредитним лімітом у розмірі 20 000,00 грн, який у подальшому було збільшено до 51 770 грн. У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе кредитних зобов'язань, заборгованість відповідача станом на 06 жовтня 2024 року становить 78 056,86 грн, яка складається із: 51 769,16 грн - заборгованість за кредитом, 26 287,70 грн - заборгованість за процентами. В зв'язку з викладеним, позивач просить стягнути в судовому порядку з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 78 056,86 грн разом із понесеними судовими витратами в розмірі 2 422,40 гривні.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 10 січня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк заборгованість за кредитним договором № 2001768438301 від 18 грудня 2020 року в розмірі 78 056 (сімдесят вісім тисяч п'ятдесят шість) гривень 86 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що наданий позивачем розрахунок заборгованості із зазначенням суми заборгованості з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за укладеним кредитним договором не є належним та допустим доказом розміру заборгованості, оскільки не містить детального розрахунку заборгованості із зазначенням усіх складових боргу, а також не містить розміру надходження грошових коштів в рахунок погашення боргу із зазначенням дати їх надходження. Виписка не є документом бухгалтерського обліку. Публічна пропозиція AT «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, на які посилається позивач не містить підпису відповідача, а тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору. Позивачем не надано до суду будь-яких доказів згоди відповідача на зміну кредитного ліміту. Позивач зазначив, що направив письмову вимогу про виконання зобов'язання за кредитним договором, однак доказів отримання такої вимоги відповідачем матеріали справи не містять. В заяві про приєднання до договору відсотки та комісія за користування кредитними коштами не зазначені.
В судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки кредитний договір № 2001768438301 від 18 грудня 2020 року на даний час не є таким, що визнаний недійсним, а розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, з огляду на те, що відповідач ухиляється від сплати боргу в добровільному порядку, то суд вважав за необхідне, задовольнити позовні вимоги, стягнути з неї на користь позивача заборгованість по кредитному договору в заявленому позивачем розмірі 78056,86 грн, яка складається із: 51769,16 грн заборгованість за кредитом, 26 287,70 грн заборгованість за процентами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, щона підставі заяви № 2001768438301 від 18 грудня 2020 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, АТ «ПУМБ» відкрило ОСОБА_1 рахунок та надало кредитну картку з кредитним лімітом 20 000,00 грн, зі сплатою процентної ставки в розмірі 47,88% річних, який у подальшому було збільшено до 51 770,00 грн (а.с. 12-37, 40 зворотній бік).
Відповідач умови даного кредитного договору належним чином не виконувала та станом на 06 жовтня 2024 року її заборгованість, згідно розрахунку позивача, становить 78 056,86 грн, з яких: 51 769,16 грн - заборгованість за кредитом, 26 287,70 грн - заборгованість за процентами (а.с. 43-44, 47-50).
Підстав вважати, що наданий розрахунок заборгованості невірний немає, оскільки він не спростований відповідачем.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору АТ «ПУМБ» направило відповідачу письмову вимогу (повідомлення) Вих.№ КНО-44.2.2/561 від 07 жовтня 2024 року про виконання зобов'язання за кредитним договором № 2001768438301, а саме погашення заборгованості в розмірі 78 056,86 грн протягом 30 днів з дня отримання даної вимоги (а.с. 38, 39-40).
Проте, як убачається із позовної заяви, така вимога відповідачем проігнорована.
У частині першій статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 634 ЦК України умови таких договорів приєднання у сфері кредитних правовідносин розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам та доведені до їх відома, так як друга сторона (споживач послуг банку) лише приєднується до договору, з умовами якого він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 грудня 2020 року ОСОБА_1 оформлено заяву № 2001768438301 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій вказані персональні дані відповідача, як позичальника (паспортні дані, ідентифікаційний код, дата народження, зареєстроване місце проживання, фактичне місце проживання, номер телефону, РНОКПП), визначена сума кредитного ліміту у розмірі 20 000,00 грн, строк дії кредитного ліміту 12 місяців та платіжна дата 30 число місяця, реальна процентна ставка у розмірі 47,88% річних, орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь період користування кредитом - 12 577,58 грн.
Зі змісту вказаної заяви вбачається, що підписанням даної заяви позивач беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування (надалі за текстом ДКБО) фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердив свою згоду на укладення договору страхування на зазначених умовах.
Також матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту від 18.12.2020 з інформацією, яка була надана споживачу до укладення договору про споживчий кредит.
Вищезазначені документи, містять особистий підпис ОСОБА_1 та підпис уповноваженої особи кредитодавця. Таким чином, позивачем доведено факт укладення договору № 2001768438301 від 18.12.2020 року.
Доводи апелянта, що наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписка не є належним та допустим доказом розміру заборгованості, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18)зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
За вказаною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, Виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.
За викладених обставин, які відповідають наявним у справі доказам, та правового обґрунтування - колегія суддів дійшла висновку, що доводи скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновки суду першої інстанції, судове рішення є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 10 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст складено 30 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді