10 вересня 2025 року
справа № 753/3587/24
провадження № 22-ц/824/6367/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 грудня 2024 року, постановлене під головуванням судді Трусової Т. О. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
У лютому 2024 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в загальному розмірі 78 000 грн.
Позов обґрунтований такими обставинами. 01.02.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 на умовах публічної оферти в електронній формі було укладено два кредитні договори № 00289-02/2023 та № 00166-02/2023.
30.08.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 30082023/1, відповідно до умов якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кожним з вказаних кредитних договорів в розмірі 39 000 грн.
Водночас відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитними договорами, не здійснив жодного платежу ні на рахунки первісного кредитора, ні на рахунки позивача.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 31 грудня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами 78 000 грн та судовий збір в розмірі 3 028 грн, а усього 81 028 (вісімдесят одна тисяча двадцять вісім) гривень.
Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення між відповідачем та позивачем Кредитних договорів та виникнення між ними будь-яких правовідносин.У позові позивач не підтверджує доказами, яким чином був надісланий позивачем та отриманий відповідачем ідентифікатор. Звертає увагу суду на те, що будь-яких документів на підтвердження виконання кредитодавцем згаданого вище договірного обов'язку разом із позовом суду першої інстанції не надано. Як вбачається із сталої судової практики Верховного суду, належними та допустимими доказами, які б могли підтвердити отримання відповідачем коштів, є первинні документи оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Договір факторингу є недопустимим доказом у справі, оскільки останній наданий суду не в повному обсязі. Наданий витяг з реєстру прав боржників до договору факторингу не містить підписів посадової особи і відтиску печатки ТОВ «Інвеструм», що суперечить умовам договору факторингу та є недопустимим доказом, оскільки його зміст може бути змінено в односторонньому порядку та викладено в зручній для позивача формі, що не відповідає оригіналу. Позивачем не надано доказів сплати ціни продажу, що ставить під сумнів виконання зобов'язань фактором за договорами факторингу, а відповідно і набуття права вимоги до відповідача.
В судове засідання учасники справи не з'явилися про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підписання відповідачем договорів електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був згенерований під час проходження позичальником процедури укладання договорів, не викликає жодних сумнівів.
Підписані ОСОБА_1 договори містять усі істотні умови, передбачені законодавством для кредитного договору, зокрема такі як сума кредиту, розмір процентів, строки і порядок погашення кредиту, що є доказом ознайомлення його з їх предметом та усіма умовами.
Факт видачі відповідачу кредитних коштів підтверджується складеним первісним кредитором розрахунками заборгованості за кредитними договорами № 00289-02/2023, № 00166-02/2023, які містять детальний перелік усіх фінансових операцій, здійснених за кожним з вказаних договорів, у тому числі точний час та ID трансакцій з перерахування коштів на рахунок (картку) позичальника № НОМЕР_1 (маска номера), та листами ТОВ «Універсальні платіжні рішення» - надавача послуг з переказу коштів.
Актом прийому-передачі Реєстру Боржників від 30.08.2023 зафіксовано, що клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 4 967, після чого до клієнта від фактора переходять права вимоги заборгованості до боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Подання позивачем Додатку № 1 до договору факторингу (Реєстру Боржників) не в повному обсязі, а лише витягу з нього, то такі дії цілком узгоджуються з приписами частини другої статті 95 ЦПК України, якою передбачено можливість подання засвідченого витягу з документа у разі, якщо для вирішення спору має значення лише його частина.
Отже на підставі оцінки викладених у заявах по суті справи доводів і аргументів та наданих позивачем доказів суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та задовольняє їх у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що 01.02.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» (товариством) та ОСОБА_1 (клієнтом) укладено договір про надання фінансового кредиту № 00289-02/2023, предметом якого є надання товариством клієнту фінансового кредиту в розмірі 10 000 грн на умовах строковості, зворотності та платності в обмін на зобов'язання клієнта повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Кредит надається строком на 25 днів, тобто до 25.02.2023 (пункт 1.2. договору).
Згідно з умовами, визначеними пунктом 1.3. договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5% річних від суми кредиту з розрахунку 2,50% на добу.
Відповідно до пункту 2.4. договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (пункт 1.7. договору).
У пункті 1.11. договору зазначено, що перед укладенням договору товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовими актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, одним з наступних способів: отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних; отримання ідентифікаційних даних та фінансового номеру телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, otp-пароля, надісланого на такий фінансовий номер телефону, та фото фіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото.
Згідно з пунктами 1.12.-1.14. договору клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства або в мобільному застосунку, всі документи щодо надання кредиту підписуються клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, на підставі даних, зазначених у заявці, інформаційна система товариства здійснює реєстрацію заявника на сайті товариства або в мобільному застосунку і формує особистий кабінет клієнта.
Для підписання договору на телефонний номер клієнта направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи клієнта. У разі згоди із запропонованими умовами кредитування клієнт підписує договір за допомогою отриманого одноразового ідентифікатора (пункт 1.17.).
Згідно з пунктом 1.8. договору його невід'ємною частиною є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайтах товариства https://www.bananacredit.com.ua/.
У пунктах 6.7. та 6.8. договору зафіксовано, що підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту товариства, отримав від товариства до укладення цього договору інформацію, зазначену у частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Відповідно до Додатку № 1 до цього договору під назвою «Графік платежів» до оплати за договором підлягає 16 250 грн, з яких: 10 000 грн - сума (тіло) кредиту; 6 250 грн - сума нарахованих процентів.
Цього ж числа (01.02.2023) між ТОВ «ФК «Інвеструм» (товариством) та ОСОБА_1 (клієнтом) укладено ще один договір про надання фінансового кредиту № 00166-02/2023, предметом якого є надання товариством клієнту фінансового кредиту в розмірі 10 000 грн на повністю аналогічних умовах.
Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України визначає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частина перша статті 1055 ЦК України визначає, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин третьої, четвертої та шостої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з частиною дванадцятою статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2023 року між ТОВ «ФК «ІВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00289-02/2023, який був підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора W5062 та кредитний договір № 00166-02/2023, який був підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора W2531.
Таким чином, позивачем доведений факт укладення кредитних договорів, визначених у них, в електронній формі, яка прирівнюється за законом до письмової шляхом прийняття (акцепту) відповідачкою пропозиції (оферти) позикодавця укласти такий договір у мережі Інтернет на інтернет-ресурсі Товариств (позикодавців), як різновиду інформаційно-телекомунікаційної системи.
За умовами кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 10 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язкується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2 кредит надається строком на 25 днів, тобто до 25.02.2023 року. Дата надання кредиту 01.02.2023.
Відповідно до умов укладеного договору в електронній формі, кошти надано позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану власноруч позичальником при укладанні кредитного договору, а саме: НОМЕР_1.
Таким чином, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору від 01 лютого 2023 року № 00289-02/2023 та кредитного договору від 01 лютого 2023 року № 00166-02/2023, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовими ідентифікаторами.
Отже, позивачем доведено факт укладення відповідачем вищевказаних договорів в електронній формі, які підписані за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Підписавши ці договори, відповідач добровільно погодився на визначені у них умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Відповідачем не надано доказів для спростування факту укладення кредитних договорів на зазначених вище умовах.
Доказів на спростування отримання коштів за цими договорами відповідач не надав.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зі змісту статей 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
30 серпня 2023 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «ІНВЕСТРУМ ГРУП» був укладений договір факторингу № 30082023/1 за умовами якого до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги щодо відповідача.
Відповідно до акту прийому - передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 30082023/1 від 30 серпня 2023 року, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Боржників, після чого, з урахуванням п. 1.2. договору факторингу від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 30082023/1 від 30.08.2023 року до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00289-02/2023 в сумі 39 000, 00, з яких: 29 000,00 - сума заборгованості за відсотками, 10 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та за кредитним договором № 00166-02/2023 в сумі 39 000, 00, з яких: 29 000,00 - сума заборгованості за відсотками, 10 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу.
У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не оспорив та не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.
Отже, долучений до справи договір факторингу є чинним, їх дійсність ніким не оспорено, а тому він підлягає виконанню.
Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами обставину переходу права вимоги за кредитним договором від 01 лютого 2023 року № 00289-02/2023 та кредитного договору від 01 лютого 2023 року № 00166-02/2023 до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75, оскільки таким визначено вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, натомість позивач не є банківською установою.
Матеріали справи містять розрахунки заборгованості за кредитними договорами виготовлені уповноваженою особою, і в ньому зафіксовано ПІБ боржника, суму заборгованості, містить печатку товариства.
Не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надав належних, допустимих і достовірних доказів того, що відповідачу після укладення кредитних договорів було видано кредит саме в сумах заявлених позовних вимог, визначення даних сум в кожному з кредитного договору не свідчить про отримання саме в цьому розмірі кредиту відповідачем і виконання кредитодавцем своїх зобов'язань за договорами, а розрахунки заборгованості, на які посилається позивач не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві.
Позивачем доведено факт укладення відповідачем вищевказаних договорів в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписавши цей договір, відповідач добровільно погодився на визначені у них умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання. При цьому, відповідачем не надано доказів для спростування факту укладення кредитного договору на зазначених вище умовах як і не надано доказів на спростування отримання коштів за цим договором.
За викладених обставин, які відповідають наявним у справі доказам, та правового обґрунтування - колегія суддів дійшла висновку, що доводи скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновки суду першої інстанції, судове рішення є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст складено 30 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді