Справа № 759/18470/24 Суддя в І-й інстанції Ясельський А.М.
Провадження № 33/824/4850/2024 Суддя в II-й інстанції Ігнатюк О.В.
20 грудня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Ігнатюка О.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника ОСОБА_1 - адвоката Лиштви Ю.В., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року, -
Постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року на
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він, 20 серпня 2024 року, о 22 годині 50 хвилин, у м. Києві, по вул. Гостомельське шосе, керував автомобілем марки «Опель», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказано на незаконність рішення судді першої інстанції, оскільки стягнення у вигляді позбавлення спеціального права є несправедливим. Апелянт зазначає, що на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського не зафіксовано жодних подій, оскільки запис був активовано вже після їх завершення. На його думку, це може свідчити про відсутність доказів, які підтверджують факти, що стали підставою для прийняття рішення судом. Крім того, апелянт вважає, що, враховуючи його особу, місцевий суд міг призначити основне стягнення нижче від найвищої межі, встановленої в санкції ч.1 ст.130 КУпАП, а саме, не застосовувати адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. Звернув увагу, що до адміністративної відповідальності він притягується вперше, а також став на захист Батьківщини під час воєнного стану. Просив постанову судді змінити в частині накладення стягнення, а саме призначити покарання у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. без позбавлення права керування транспортним засобом.
В доповненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_1 - адвокат Лиштва Ю.В., вказує на незаконність постанови судді через порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що складений на ОСОБА_1 протокол не відповідає дійсним обставинам справи, а будь-які докази його вини взагалі відсутні, ОСОБА_1 не мав жодних ознак наркотичного сп'яніння, окрім цього, йому не було запропоновано пройти огляд на місці зупинки та не було роз'яснено права, зокрема які наслідки має відмова від проходження огляду. Тому, просив скасувати постанову судді та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Лиштви Ю.В., які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили доводи цієї скарги та просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Висновки місцевого суду про доведеність відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 115241 від 20.08.2024 року в частині часу та місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу яка його вчинила та ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким ця особа керувала;
направленням на огляд водія транспортного засобу до медичного закладу з метою виявлення стану сп'яніння, на якому міститься написана власноручно відмова ОСОБА_1 від проходження огляду у лікаря нарколога та засвідчена його підписом;
відеозаписом, який зроблено поліцейськими у ході з'ясування обставин правопорушення та його фіксації за допомогою нагрудної камери, яким зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння;
іншими доказами.
Дослідивши указані докази та надавши їм належну юридичну оцінку суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновки про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП, наявність підстав для накладення стягнення, та із дотримання вимог ст.ст.33, 34 КУпАП наклав на нього стягнення в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, належним чином мотивувавши своє рішення.
Апеляційна скарга не містить доводів, які б указували на незаконність та необґрунтованість ухваленого судом рішення.
Так, матеріали справи містять достатню кількість доказів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Суд вважає, що вимога про проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп'яніння була висунута у відповідності до вимог п.2.5 ПДР України та відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015. Відмова від проходження огляду поліцейським також була зафіксована у відповідності до вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17.12.2008 №1103.
Доводи ОСОБА_1 та адвоката Лиштви Ю.В. про незаконність постанови суду у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів факту керування транспортним засобом за встановлених в протоколі обставин, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, які повністю узгоджуються з доданим до них відеозаписом.
Посилання апелянтів на неналежну фіксацію обставин справи не є обґрунтованими та достовірними, оскільки на долученому до справи відеозаписі зафіксована розмова поліцейського з ОСОБА_1 , з'ясування обставин для складання протоколу про адміністративне правопорушення та процесуальні дії, які при цьому вчинили поліцейські об'єктивно доводить факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення.
Окрім цього, із даного відеозапису вбачається, що всі дії поліцейських узгоджувались із вимогами нормативних документів, які регламентують порядок виявлення та фіксації адміністративного правопорушення, що у поєднанні із іншими доказами вказує на порушення ОСОБА_1 п.2.5 ПДР України та доводить його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, постанова судді Святошинського районного суду м. Києва від 19 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 19 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 , залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Ігнатюк О.В.