02 жовтня 2025 рокуСправа №160/19890/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якій позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у період з 05.05.2025 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за період з 05.05.2025 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24.01.2024 він отримав вогнепальне осколкове поранення обох гомілок. Згідно з довідкою №22/4/482 від 12.02.2024, виданої ВЧ НОМЕР_1 , поранення сталося під час захисту позивачем територіальної цілісності України від російських окупаційних військ поблизу АДРЕСА_1 внаслідок скиду з БпЛА невідомого вибухового пристрою противником на позицію ПВ «ГРОЗА» 2 механізованої роти, після чого 24.01.2024 ОСОБА_1 був евакуйований до ПХГ К2. При цьому, протягом перших чотирьох місяців після поранення, позивача безперервно було переміщено між медичними закладами, а надалі ОСОБА_1 переміщувався самостійно і не між лікарнями, а спочатку до військових частин, а потім після чергового медичного огляду до нових медичних закладів. Позивач звертає увагу, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) військовослужбовці мають право на грошове забезпечення на весь період лікування травми або захворювання, які виникли під час несення військової служби. Втім, незважаючи на те, що лікування позивача тривало, йому припинено виплату грошового забезпечення. На відповідне звернення позивача, відповідач листом повідомив, що згідно з абзацом 1 пункту 11 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців. Позивач зазначає, що виплату грошового забезпечення йому припинено з 05.05.2025. Позивач звертає увагу, що згідно з відпускним квитком №816 від 09.10.2024, виданим ВЧ НОМЕР_1 , з 09.10.2024 по 07.11.2024 позивач перебував у відпустці за станом здоров'я. Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №7892, виданої Військово-медичним клінічним центром Східного регіону, з 08.11.2024 по 12.05.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з повним діагнозом «Основне захворювання та ускладнення». Відповідно до направлення №12020 від 13.05.2025, виданого ВЧ НОМЕР_2 , позивача було направлено на стаціонарне лікування до КНП «МБК ЛМД ім. проф. М.Ф. Руднєва» ДМР. Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого №5343, з 13.05.2025 по 02.07.2025 позивач лікувався у стаціонарі КНП «МБК ЛМД ім. проф. М.Ф. Руднєва» ДМР. 3 04.07.2025 позивача госпіталізовано до госпіталю ВЧ НОМЕР_2 , в якому останній перебуває на лікуванні на дату звернення до суду з цим позовом, що підтверджується копією медичної карти стаціонарного хворого №4645. Позивач також вказує, що визначення потреби військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я та встановлення необхідного терміну для відновлення функції і працездатності такого військовослужбовця відбувається на підставі висновку ВЛК за наслідком медичного огляду, що оформлюється відповідною довідкою, на підставі якої командир військової частини надає таку відпустку. Позивач вказує, що в нього наявні висновки ВЛК про потребу продовження лікування, тому вважає бездіяльність відповідача протиправною, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою від 14.07.2025 відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
11.09.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ВЧ НОМЕР_1 проти задоволення позову заперечує, зазнаючи, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану. Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. 24.01.2024 позивач отримав поранення тяжкого ступеня та у зв'язку з цим проходив лікування. З 04.05.2024 загальний час збереження військовослужбовцю щомісячної грошової винагороди за період безперервного перебування в лікарняних закладах та у відпустці для лікування в межах України та за кордоном не може перевищувати 12 місяців поспіль, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024, яким внесені зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-ХІІ). Пунктом 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Відповідно до пункту 6.13 глави 6 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402), загальний час безперервного перебування військовослужбовців у закладах охорони здоров'я (установах), у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати дванадцять місяців поспіль. Не пізніше закінчення строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я (установах), у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці підлягають медичному огляду ВЛК з метою визначення придатності до військової служби. Виходячи з вищевказаного, грошове забезпечення зберігається за військовослужбовцем під час лікування не більше ніж 12 місяців з дня вибуття з військової частини. Подальша виплата понад зазначений строк законодавством не передбачена. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.05.2025 №128 молодшому лейтенанту ОСОБА_1 призупинено виплату грошового забезпечення з 05.05.2025. Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_3 (по особовому складу) №286 від 23.05.2025, після повернення зі шпиталю до військової частини 02.07.2025 ОСОБА_1 призначено з розпорядження командира ВЧ НОМЕР_3 на посаду офіцер резерву запасної роти ВЧ НОМЕР_1 (наказ командира ВЧ НОМЕР_1 по стройовій частині від 02.07.2025 №185) та поновлену виплату грошового забезпечення з 02.07.2025.
Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що позивач проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 12.02.2024 №22/4/482 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) молодшого лейтенанта ОСОБА_1 24.01.2024, останній отримав вогнепальне осколкове поранення (ВОСП) обох гомілок.
За обставин: з журналу ведення бойових дій НОМЕР_4 омбр №28т від 01.07.2023 стало відомо що 24.01.2024 приблизно о 15 годині 45 хвилин під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ, виконуючи бойове завдання з відбиття агресії окупаційних військ поблизу н.п. Іванівка Куп?янського району Харківської області внаслідок скиду з БпЛА невідомого вибухового пристрою противником на позицію ПВ «ГРОЗА» 2 механізованої роти, військовослужбовець за призовом під час мобілізації командир 2 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодший лейтенант ОСОБА_1 отримав вогнепальне осколкове поранення (ВОС) обох гомілок. Евакуйований до ПХГ К2 24.01.2024.
Військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту.
Травмування/поранення отримане військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби при захисті Батьківщини, не правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
З долучених до матеріалів справи копій медичних документів вбачається, що позивач:
- з 26.01.2024 по 17.02.2024, з 18.02.2024 по 21.02.2024, з 23.02.2024 по 22.03.2024, з 23.03.2024 по 08.04.2024, з 08.04.2024 по 22.04.2024, з 22.04.2024 по 29.04.2024, з 29.04.2024 по 22.05.2024, з 22.05.2024 по 28.05.2024, з 28.05.2024 по 19.06.2024, з 20.06.2024 по 05.07.2024, з 05.07.2024 по 10.07.2024, з 10.07.2024 по 15.07.2024, з 15.07.2024 по 24.09.2024, з 25.09.2024 по 08.10.2024 перебував у закладах охорони здоров'я на лікуванні та реабілітації;
- з 09.10.2024 по 07.11.2024 перебував у відпустці за станом здоров'я;
- з 08.11.2024 по 12.05.2025, з 13.05.2025 по 02.07.2025 перебував у закладах охорони здоров'я на лікуванні.
Відповідно до довідки т.в.о. начальника відділення гнійної хірургії в/ч НОМЕР_2 від 05.07.2025, позивач з 04.07.2025 знаходиться на стаціонарному лікуванні у відділенні гнійної хірургії в/ч НОМЕР_2 та потребує подальшого стаціонарного лікування.
Згідно з довідкою ВЛК від 25.04.2025 №2025-0425-1451-4854-7 госпітальною ВЛК хірургічного профілю ВЧ НОМЕР_2 проведено медичний огляд ОСОБА_1 . Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Т93.0 Стан після ВТ (24.01.2024) вогнепальних уламкових сліпих поранень обох гомілок ускладнених розвитком компартмент-синдрому лівої гомілки, відмороження дистальних відділів обох нижніх кінцівок 3-4ст, з некрозом 1-5 пальців лівої стопи, лікованого оперативно: 26.01.2024 - хірургічна обробка ран стоп та обох гомілок; 01.02.2024 - ревізія ран, некректомія дистальних відділів правої ступні; 14.02.2024 - повторна хірургічна обробка ран, некректомія; 21.02.2024 - аутодермопластика; 26.02.2024 - некректомія на обох стопах, резекція голівки першої плюсневої кістки лівої стопи; 07.03.2024 - вільна дермопластика ран стоп ксеношкірою; 25.03.2024 - хірургічна обробка ран стоп та гомілок, ускладнених значними розладами периферійного кровотоку та іннервації лівої стопи у вигляді прогресуючого некрозу м?якотканинного компоненту кукси лівої стопи, розвитку остеомієліту плюсневих кісток дистального відділу лівої стопи з формуванням довгонезаживаючих нагноєних ран лівої стопи, лікованих оперативно: 08.11.2024 - вторинна хірургічна обробка ран лівої стопи; 14.02.2025 - реампутація лівої стопи; 09.04.2025 - аутодермопластика ран лівої стопи у вигляді частково приживленого аутодермотрансплантату лівої стопи, нагноєних в?ялогранулюючих ран ліної стопи зі значним порушенням функції.
Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 №6370): травма відноситься до тяжких.
Довідка про обставини травми: №22/4/482 від 12.02.2024.
На підставі статті 81 графи III розкладу хвороб потребує тривалого лікування протягом 90 календарних днів.
На відповідне звернення позивача, відповідач листом від 05.06.2025 №4698/23/30/1206 повідомив позивача, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.02.2023 №23 молодший лейтенант ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. Згідно з абзацом 1 пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Відповідно до окремого доручення Міністра оборони України №3740/уд від 22.06.2024, для обчислення грошового забезпечення зазначеним військовослужбовцям датою початку та закінчення строку лікування слід вважати направленими на лікування в межах України: до 04.05.2024 - з 04.05.2024; після 04.05.2024 - день початку та закінчення лікування, що зазначені у виписних епікризах закладів охорони здоров'я. Виходячи з вищевказаного, відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_6 від 05.05.2025 №128 молодшому лейтенанту ОСОБА_1 призупинено виплату грошового забезпечення з 05.05.2025.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди за спірний період, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за змістом пункту 2 розділу І якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги).
У пункті 8 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168.
Пунктом 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 1-2 Постанови №168 передбачено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров'я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.
Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Тож, суд наголошує, що оскільки додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, застосування норм Постанови №168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону №2011-ХІІ та прийнятого на його підставі Порядку №260.
Пункт 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній на час припинення виплати позивачу грошового забезпечення) передбачає, що військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров'я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.
Абзаци другий та третій пункту 9 розділу І Порядку №260 визначають, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення понад граничний термін перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров'я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) (далі - ВЛК) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.
У відповідності до пункту 6.13. глави 6 розділу ІІ Положення №402 загальний час безперервного перебування військовослужбовців у закладах охорони здоров'я (установах), у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою та/ або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати дванадцять місяців поспіль. Не пізніше закінчення строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я (установах), у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці підлягають медичному огляду ВЛК з метою визначення придатності до військової служби.
Медичний огляд ВЛК з метою визначення потреби у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування.
Постанова ВЛК про продовження тривалого лікування оформляється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає та направляється посадовій особі, яка видала направлення на медичний огляд.
Суд зауважує, що згідно з пунктом 1.1. глави 1 розділу І Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
Отже, виплати грошового забезпечення за межами 12-місячного строку перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров'я можуть бути продовжені за наявності висновку військово-лікарської комісії про потребу в подальшому лікуванні.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.06.2025 у справі № 480/9155/23.
З матеріалів справи випливає, що госпітальною ВЛК хірургічного профілю ВЧ НОМЕР_2 проведено медичний огляд ОСОБА_1 , про що складено довідку ВЛК від 25.04.2025 №2025-0425-1451-4854-7, з якої вбачається таке:
Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Т93.0 Стан після ВТ (24.01.2024) вогнепальних уламкових сліпих поранень обох гомілок ускладнених розвитком компартмент-синдрому лівої гомілки, відмороження дистальних відділів обох нижніх кінцівок 3-4ст, з некрозом 1-5 пальців лівої стопи, лікованого оперативно: 26.01.2024 - хірургічна обробка ран стоп та обох гомілок; 01.02.2024 - ревізія ран, некректомія дистальних відділів правої ступні; 14.02.2024 - повторна хірургічна обробка ран, некректомія; 21.02.2024 - аутодермопластика; 26.02.2024 - некректомія на обох стопах, резекція голівки першої плюсневої кістки лівої стопи; 07.03.2024 - вільна дермопластика ран стоп ксеношкірою; 25.03.2024 - хірургічна обробка ран стоп та гомілок, ускладнених значними розладами периферійного кровотоку та іннервації лівої стопи у вигляді прогресуючого некрозу м?якотканинного компоненту кукси лівої стопи, розвитку остеомієліту плюсневих кісток дистального відділу лівої стопи з формуванням довгонезаживаючих нагноєних ран лівої стопи, лікованих оперативно: 08.11.2024 - вторинна хірургічна обробка ран лівої стопи; 14.02.2025 - реампутація лівої стопи; 09.04.2025 - аутодермопластика ран лівої стопи у вигляді частково приживленого аутодермотрансплантату лівої стопи, нагноєних в?ялогранулюючих ран ліної стопи зі значним порушенням функції.
Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 №6370): травма відноситься до тяжких.
Довідка про обставини травми: №22/4/482 від 12.02.2024.
На підставі статті 81 графи III розкладу хвороб потребує тривалого лікування протягом 90 календарних днів.
Оскільки підставою нарахування грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди під час перебування на безперервному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я понад 12 місяців є висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди за періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після 05.05.2025.
Так, з матеріалів справи випливає, що позивач перебував на безперервному лікуванні після 05.05.2025, що підтверджується копіями:
- виписка із медичної карти стаціонарного хворого №7892, виданої Військово-медичним клінічним центром Східного регіону, згідно з якою з 08.11.2024 по 12.05.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у госпіталі ВЧ НОМЕР_2 з повним діагнозом «Основне захворювання та ускладнення»;
- виписки з медичної карти стаціонарного хворого №5343, згідно з якою з 13.05.2025 по 02.07.2025 позивач лікувався у стаціонарному відділенні КНП «МБК ЛМД ім. проф. Руднєва» ДМР.
Втім, з відзиву вбачається, що після повернення зі шпиталю до військової частини 02.07.2025 ОСОБА_1 призначено з розпорядження командира ВЧ НОМЕР_3 на посаду офіцер резерву запасної роти ВЧ НОМЕР_1 (наказ командира ВЧ НОМЕР_1 по стройовій частині від 02.07.2025 №185) та поновлену виплату грошового забезпечення з 02.07.2025.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач мав право на отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за період невиплати грошового забезпечення та додаткового винагороди: з 05.05.2025 по 01.07.2025.
Суд зазначає, що станом на дату винесення рішення по справі, відповідачем не надано суду доказів виплати позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 05.05.2025 по 01.07.2025.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», а у матеріалах справи відсутні докази понесення ним інших судових витрат, розподіл судових витрат не проводиться.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_8 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 05.05.2025 по 01.07.2025.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 05.05.2025 по 01.07.2025.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар