02 жовтня 2025 рокуСправа № 160/25682/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В. (м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5), перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Акерман Олег Матвійович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити певні дії,
09.09.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Акерман Олег Матвійович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 , протиправною бездіяльність щодо не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з листопада 2024 року з компенсацією втрати частини доходу та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/25682/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме для надання доказів звернення до суду в межах строків, передбачених ст. 122 КАС України, або заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням та доказами на підтвердження поважності причин його пропуску, а також надання доказів сплати судового збору.
Від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків, у якій представник позивача вказує, що позивач не має доходів в Україні, а в державі Ізраїль він отримує лише соціальні виплати. Також представник позивача зазначає, що позивач є особою похилого віку, предметом позову у цій справі є захист соціальних прав фізичної особи на належне пенсійне забезпечення, а розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача. Тому, представник позивача просить суд звільнити позивача від сплати судового збору.
Щодо строків звернення до суду представник позивача, посилаючись ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вказує, що оскільки непроведення виплати пенсії позивачу відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком. У зв'язку з викладеним, представник позивача, просить суд поновити позивачу строк звернення до суду з цим позовом.
Розглянувши подану заяву, суд зазначає таке.
Як зазначено вище, в заяві про усунення недоліків позовної заяви представник позивача, посилаючись на ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», указує, що оскільки непроведення виплати пенсії позивачу відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.
Суд відхиляє такі доводи позивача, оскільки в ухвалі про залишення позовної заяви без руху судом наголошувалося на тому, що установлення законом строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Тобто поняття «поважні причини пропуску процесуальних строків» є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Проте, доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем надано не було.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Крім цього, у поданій заяві позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування клопотання представник позивача зазначає, що згідно з довідкою з органу державної податкової служби України від 19.09.2025 про суми виплачених доходів та утриманих податків у ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з січня 2024 року по грудень 2024 року відсутні доходи. Згідно з довідкою Інституту національного страхування ОСОБА_2 виплачуються в Ізраїлі лише соціальні виплати, які не є доходом.
Так, згідно з ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Положення частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України як загальної норми, що регулює питання звільнення від сплати судового збору, деталізовані конкретизуючими нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону №3674-VI, що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України та вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону №3674-VI застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18.
Згідно з п. 1, 3 ч. 1. ст. 8 Закону №3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону №3674-VI).
Для звільнення від сплати судового збору відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 8 Закону №3674-VI необхідним є надання довідки з органу Державної податкової служби України про розмір її доходів за попередній календарний рік, яка підтверджує, що розмір судового збору в цій справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №9901/77/20.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру).
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.04.2025 у справі №207/1966/24.
Отже, обов'язковою умовою для звільнення від сплати судового збору як за ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України, так і за ст. 8 Закону №3674-VI є врахування майнового стану позивача.
Суд зазначає, що позивачем не підтверджено свій майновий стан, оскільки вичерпні відомості про його дохід за попередній календарний рік відсутні.
До клопотання приєднана довідка про відсутність доходів у позивача в Україні за 2024 рік. Водночас, забезпечення існування людини пов'язане з витратами, в зв'язку з чим позивач не охарактеризував свій майновий стан навіть на рівні пояснень.
Позивачем також надано довідку від 19.01.2025, згідно з якою підтверджено право позивача на отримання в Ізраїлі допомоги для малозабезпечених на 2024 рік. Однак, за ст. 8 Закону №3674-VI необхідно підтвердити конкретний рівень доходу, тоді як відомості про факт отримання певної пільги не містять відомостей про розмір доходу.
Суд зазначає, що позивач не надав відповідних відомостей за повний попередній календарний рік.
Щодо доводів відповідача про те, що соціальна допомога не входить до структури доходу, який належить враховувати при вирішенні питання про її звільнення від сплати судового збору, суд зазначає про безпідставність таких доводів, оскільки законодавець безпосередньо вказав на необхідності порівнювати розмір судового збору саме з доходом особи. Тобто, не з заробітком, чистим прибутком або доходом без урахування соціальних пільг. Отже, такі доводи суперечать чинному законодавству.
З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до пунктів 1, 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд повертає позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Акерман Олег Матвійович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись статтями 121-123, 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Акерман Олег Матвійович, про поновлення строку звернення до суду.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Акерман Олег Матвійович, про звільнення від сплати судового збору.
Повернути позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Акерман Олег Матвійович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 цього Кодексу.
Суддя Н.В. Кучугурна