29 вересня 2025 рокуСправа №160/20498/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/20498/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
15 липня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними бездіяльність відповідача щодо незняття мене з розшуку.
- зобов'язати відповідача направити лист до органів поліції про зняття мене з розшуку.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність бездіяльності відповідача щодо незняття позивача з розшуку. Позивач зазначає, що відповідні відомості щодо нього внесені безпідставно, в зв'язку з чим права позивача порушені.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/20498/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/20498/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження), залучено до участі у справі другого відповідача.
06 серпня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що єдиною підставою для зняття позивача з розшуку може бути його явка до ТЦК та СП.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно електронного військово-облікового документа позивача “Резерв+» позивач перебуває на обліку у відповідача як військовозобов'язаний. При цьому в наявності відмітка “порушення правил військового обліку».
Листом відповідача від 23.06.2025 року №В/112944 відповідач повідомив позивачу, що зняття з розшуку за заявою військовозобов'язаного законодавством не передбачено.
Також в матеріалах справи наявна повістка від 25.11.2024 року №1392724, якою позивача викликано для уточнення персональних даних на 05.12.2024 року.
Вважаючи вищевказану поведінку відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII Про військовий обов'язок і військову службу (далі Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п'ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання ч. 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487 (далі - Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
З урахуванням зазначеного, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних.
При відкритті провадження у справі судом витребувано у відповідача:
1) детальні пояснення щодо обставин та підстав відображення у військово-обліковому документі “Резерв+» ОСОБА_1 позначки про його перебування у розшуку, а також щодо прийняття рішення оголошення ОСОБА_1 у розшук;
2) засвідчені належним чином копії документів, на підставі яких прийнято рішення про оголошення ОСОБА_1 у розшук;
3) засвідчену належним чином копію рішення про оголошення ОСОБА_1 у розшук.
Відповідач у справі подав відзив, до якого долучив копію повістки, якою викликав позивача. Водночас, документи, на підставі яких наявна вищевказана відмітка, відповідач не надав, що належить тлумачити виключно як їх відсутність.
Таким чином, відповідач забезпечив наявність щодо позивача в його військово-обліковому документі відмітки про порушення правил військового обліку, однак до адміністративної відповідальності позивач не притягався, відповідні докази відповідачем не надано ані на підтвердження правомірності своїх дії згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, ані в зв'язку з їх витребуванням судом, що свідчить про те, що таких доказів не існує.
Доводи відповідача в цій частині судом відхиляються як нерелевантні, оскільки вищевикладене нормативно-правове обґрунтування пов'язує можливість існування відомостей у військово-обліковому документі про порушення правил військового обліку лише з притягненням особи до відповідальності.
Оскільки такі обставини щодо позивача відсутні, відповідач протиправно встановив таку відмітку щодо позивача.
Відтак, відомості до Реєстру внесені безпідставно.
Окрім цього, суд зауважує, що відповідач, не лише безпідставно ототожнив діяння, яке він вважає адміністративним порушенням, з фактом притягнення особи до адміністративної відповідальності, а й навіть не довів дійсність стверджуваної ним обставини - надано лише повістку, без доказів її направлення, конвертів з позначкою про повернення відправлення і тд.
Також суд зазначає, що відповідач у відзиві безпосередньо вказав, що позивач “перебуває у розшуку» як порушник військового обліку.
Таким чином, розшукування позивача є наслідком обліку позивача як такого, що порушив правила військового обліку, в зв'язку з чим задоволення вимог в цій частині є передчасним. Відповідно, з метою ефективного захисту прав позивача суд здійснює вихід за межі позовних вимог та визнає протиправними дії відповідача щодо обліку позивача як такого, що порушив правила військового обліку.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору. Отже, сплачений судовий збір не може бути стягнутий з відповідача, однак може бути повернутий позивачу за його клопотанням у відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко