Справа № 297/1098/24
Іменем України
19 вересня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі судді Фазикош Г. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Берегівського районного суду від 05 березня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, -
Постановою судді Берегівського районного суду від 05 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі шістсот п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 11050 (одинадцять тисяч п'ятдесят) гривень 00 копійок без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення.
Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 148850 від 19.02.2024 року: 18 лютого 2024 року близько 13 години 45 хвилин інспектором прикордонної служби І категорії відділення інспекторів моніторингу обстановки впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на напрямку 270 на околиці населеного пункту Косонь (територія Косоньської об'єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) на відстані 200 метрів від лінії державного кордону було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який спільно з громадянином України ОСОБА_2 , здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Угорщину поза пунктами пропуску через державний кордон, в пішому порядку, в складі групи осіб.
Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт вказує на безпідставність винесеної постанови та просить її скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Одночасно апелянт порушує питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Клопотання про поновлення строку мотивує тим, що він не був повідомлений про час та місце розгляду справи, копію постанови отримав тільки 02.04.2024 року, через представника.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки свою вину у вчиненому правопорушенні ОСОБА_1 не визнає, з громадянином ОСОБА_2 не знайомий, тому твердження про те, що спільно з ним здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України в Угорщину поза пунктами пропуску через державний кордон, в пішому порядку, в складі групи осіб, не відповідає дійсності. Стверджує, де проходить лінія державного кордону не бачив, знав, що перебуває в межах населеного пункту Косонь. ОСОБА_1 вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. При адміністративному затриманні йому було повідомлено, про право надати пояснення додатково, які будуть долучені до протоколу затримання, де він висловить свої заперечення, однак при подальшому оформленні матеріалів такі відібрані не були.
В обґрунтування своїх доводів ОСОБА_1 посилається на відсутність належних та допустимих доказів.
Дослідивши зібрані у справі матеріали, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Згідно ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений у випадку, якщо він пропущений через поважні причини. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
В даному випадку у справі відсутнє жодне повідомлення про час та місце розгляду справи. Копія постанови отримана апелянтом лише 02.04.2024 року, апеляційна скарга подана 11.04.2024 року, тобто одразу як про судове рішення стало відомо. За цих обставин, з метою забезпечення права на апеляційне оскарження судового рішення, клопотання про поновлення строку є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно із положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 204-1 КУпАП встановлена відповідальність за незаконне перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Згідно ст. 9 Закону України Про Державний кордон України перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Згідно п. 6 ч.1 ст.8 Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.204-1 КУпАП, підтверджується дослідженими апеляційним судом доказами: протоколом про адміністративне правопорушення від 19.02.2024 року; протоколом про адміністративне затримання від 18.02.2024 року; протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 18.02.2024 року; копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 ; заявою ОСОБА_1 про визнання своєї провини.
Апеляційний суд вважає, що місцевим судом дотримані вимоги ст. ст. 251, 252, 280 КУпАП при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 148850 від 19.02.2024 року: 18 лютого 2024 року близько 13 години 45 хвилин інспектором прикордонної служби І категорії відділення інспекторів моніторингу обстановки впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на напрямку 270 на околиці населеного пункту Косонь (територія Косоньської об'єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) на відстані 200 метрів від лінії державного кордону було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який спільно з громадянином України ОСОБА_2 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Угорщину поза пунктами пропуску через державний кордон, в пішому порядку, в складі групи осіб. Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, ст. 12 Закону України «Про державний кордон Украйни» від 04.11.1991, тобто вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.204-1 КУпАП (а.с.2).
Апеляційний суд також враховує, що ОСОБА_1 зі змістом протоколу ознайомлений на зрозумілій йому мові, скарг, заперечень не подано, що підтверджується його особистим підписом (а.с.2).
Докази, наведені вище, які апеляційний суд визнає належними й допустимими, і зібраними відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст.204-1 КУпАП адміністративного правопорушення (спроба незаконного перетину державного кордону України вчинене групою осіб.)
Інші доводи захисника апеляційний суд відхиляє, як такі, що також не впливають на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
З огляду на наведене вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що адміністративне стягнення, яке накладено на нього у межах санкції ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, і в свою чергу є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_1 у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням.
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Отже, апеляційний суд вважає за необхідним поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції як законну та обґрунтовану залишити без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а винесену щодо нього постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 05.03.2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Фазикош Г. В.