02 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 303/11639/23
провадження № 61-824св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,
треті особи: ОСОБА_2 , Тячівська міська рада Закарпатської області в особі державного реєстратора Лазар Діани Василівни,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пітуха Василя Івановича на постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Кожух О. А., Мацунича М. В., Собослоя Г. Г.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс»), треті особи: ОСОБА_2 , Тячівська міська рада Закарпатської області в особі державного реєстратора Лазар Д. В., про скасування рішення державного реєстратора.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що 17 листопада 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Український промисловий банк, банк) та ОСОБА_2 укладений кредитний договір. Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим кредитним договором 17 листопада 2006 року між банком та нею, яка діяла від свого імені та від імені громадянина Угорщини ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку банку передано домоволодіння загальною площею 129,20 кв. м, розташоване у АДРЕСА_1 .
Оскільки взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконував, новий кредитор (іпотекодержатель) ТОВ «Діджи Фінанс» звернуло стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом набуття права власності на це домоволодіння.
Позивач указувала, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 листопада 2023 року їй стало відомо про прийняття державним реєстратором 21 жовтня 2021 року рішення про державну реєстрацію права власності на спірне домоволодіння за ТОВ «Діджи Фінанс».
Позивач стверджувала, що, отримавши копії документів, які стали підставою для здійснення реєстрації права власності за відповідачем, встановила, що державному реєстратору подано документи щодо зовсім іншого позичальника - ОСОБА_4 , за кредитним договором від 19 вересня 2007 року № 315/ФКВ-07. Таким чином, ТОВ «Діджи Фінанс» не надало державному реєстратору документів, передбачених пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127).
Крім того, до матеріалів реєстраційної справи не подано оригінал договору іпотеки, довідки іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації, та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації, що суперечить пункту 61 Порядку № 1127. Державному реєстратору не подано висновок про ринкову вартість предмета іпотеки на момент набуття предмета іпотеки у власність, чим порушено статтю 37 Закону України Закону України «Про іпотеку».
Державну реєстрацію проведено з порушенням вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку» у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, за відсутності укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
ОСОБА_1 просила суд скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Тячівської міської ради Лазар Д. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу) індексний номер 61048971 від 21 жовтня 2021 року 14:10:57 про реєстрацію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Діджи Фінанс».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 лютого 2024 року, ухваленим у складі судді Кость В. В., позов ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора задоволено.
Скасовано рішення державного реєстратора Тячівської міської ради Лазар Д. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу) індексний номер № 61048971 від 21 жовтня 2021 року 14:10:57 про реєстрацію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Діджи Фінанс».
Стягнуто з ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 1 073,60 грн.
У стягненні витрат на правничу допомогу відмовлено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення державного реєстратора здійснено на підставі копії іпотечного договору від 17 листопада 2006 року № 244/Zквіп-06-01, що суперечить пункту 7 Порядку № 1127 та статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Перехід права власності до відповідача відбувся з порушенням вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення про порушення основного зобов'язання, статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 61 Порядку № 1127. У матеріалах реєстраційної справи містяться: довідка про стан заборгованості за кредитним договором, повідомлення-вимога, описи вкладення у цінний лист, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення стосовно іншого боржника - ОСОБА_5 , за кредитним договором від 15 вересня 2018 року № 913-0221008/ФКВ-08. Натомість, матеріали реєстраційної справи не містять необхідних документів для державної реєстрації права власності, передбачених пунктом 61 Порядку № 1127, та висновку про вартість предмета іпотеки на момент його набуття.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 22 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Діджи Фінанс» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, надавши оцінку зібраним судами першої та апеляційної інстанцій доказам, встановив, що іпотекодержатель належним чином надіслав вимогу позивачу, чим виконав вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку». Державному реєстратору для прийняття рішення надано оригінал іпотечного договору від 17 листопада 2006 року № 244/Zквіп-06-01, довідку про стан заборгованості за кредитним договором від 17 листопада 2006 року № 244/Св-06 та звіт про оцінку ринкової вартості предмета іпотеки на момент набуття права власності. Оскільки іпотекодержатель подав державному реєстратору документи, визначені у переліку до пункту 61 Порядку № 1127, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що право іпотекодавців не порушено.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції враховує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не оспорювали факт переходу права власності на предмет іпотеки до ТОВ «Діджи Фінанс», не заявляли позовних вимог щодо скасування відповідного рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності ТОВ «Діджи Фінанс» на предмет іпотеки.
Короткий зміст касаційної скарги
У січні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пітух В. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
23 січня 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У лютому 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18), від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19), від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), та у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18), від 14 листопада 2018 року у справі № 761/9285/17 (провадження № 61- 15354св18), від 31 липня 2019 року у справі № 753/11963/15-ц (провадження № 61-27369св18) та інш.
Вказує, що суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку спрощеного провадження та відніс цей спір до категорії справ незначної складності.
Суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 356, 367 ЦПК України, оскільки здійснив повторне витребування матеріалів реєстраційної справи від державного реєстратора ухвалою від 25 липня 2024 року.
Суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку зібраним доказам, дійшов помилкового висновку, що іпотекодавець виконав свій обов'язок щодо направлення вимоги та її вручення іпотекодавцям. Суд апеляційної інстанції не встановив, чи вручив відповідач вимогу ОСОБА_6 , обмежившись тим, що таку вимогу вручено його представнику за довіреністю. Натомість суд апеляційної інстанції не витребував цю довіреність, не переконався, що вона дає право представнику Пуйова Є. від його імені отримувати вимогу, передбачу статтею 35 Закону України «Про іпотеку».
Не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що оцінка вартості іпотечного майна є належним доказом, оскільки вона проведена без огляду житла та її вартість значно перевищує суму боргу перед відповідачем.
Суд мав установити розмір заборгованості, яка стала підставою для звернення іпотекодержателя до реєстратора та переходу прав власності на іпотечне майно до іпотекодержателя.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» подало до Верховного Суду відзив, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як таку, що ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Звертає увагу, що державний реєстратор 12 березня 2024 року виправила допущену нею технічну помилку під час державної реєстрації 21 жовтня 2021 року, яка була підставою для скасування державної реєстрації судом першої інстанції та сформувала новий витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 21 жовтня 2021 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 листопада 2006 року ТОВ «Український Промисловий Банк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 244/Св-06 за яким позичальник отримав споживчий кредит у сумі 30 000,00 доларів США строком до 16 листопада 2021 року зі сплатою 13,5 % річних.
Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між ТОВ «Український Промисловий Банк» та ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_6 , і ОСОБА_2 17 листопада 2006 року укладений іпотечний договір № 244/Zквіп-06-01.
Згідно з пунктом 1.2 договору іпотеки предметом іпотеки є домоволодіння загальною площею 129,20 кв. м, у тому числі житлова площа 63,80 кв. м, підвал - 16,50 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належав на праві приватної спільної часткової власності іпотекодавцям - майновим поручителям: ОСОБА_1 та ОСОБА_6 згідно свідоцтва про право власності, виданого Мукачівським управлінням міського господарства на підставі рішення від 29 серпня 2006 року МВК №193 та Витягу з реєстру права власності на нерухоме майно від 10 листопада 2006 року № 12461913, виданого Мукачівським МБТІ та ЕО.
У пункті 1.3 договору іпотеки його сторони узгодили, що оцінюють предмет іпотеки у 202 000 грн.
Згідно з пунктами 4.3, 4.4, 4.4.1 іпотечного договору сторони передбачили умови щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, яким передбачено прийняття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Вказані пункти договору іпотеки, в якому його сторонами обумовлено позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, необхідно розуміти як іпотечне застереження, яке не потребує укладення сторонами окремого договору про застосування відповідного способу звернення стягнення на предмет іпотеки.
13 червня 2010 року ТОВ «Український промисловий банк» та Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») уклали договір про передачу активів та кредитних зобов'язань «Укрпромбанку» на користь «Дельта Банку», відповідно до умов якого право вимоги за кредитним та іпотечним договором відступлено ТОВ «Український Промисловий Банк» на користь ПАТ «Дельта Банк» згідно з договором від 30 червня 2010 року.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору ПАТ «Дельта Банк» зверталося до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за кредитним договором від 17 листопада 2006 року № 244/Св-06 станом на червень 2014 року у розмірі 229 609,05 грн, із яких: заборгованість за кредитом - 196 742,72 грн, проценти- 32 866,34 грн.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 06 жовтня 2014 року у справі № 303/5758/14-ц позов ПАТ «Дельта банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 229 609,05 грн.
У задоволенні вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.
Рішенням Закарпатського апеляційного суду від 19 грудня 2014 року у справі № 303/5758/14-ц апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 06 жовтня 2014 року змінено. Виключено з резолютивної частини рішення посилання на солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором від 17 листопада 2006 року № 244/Св-06.
У решті рішення Мукачівського міськрайонного суду від 06 жовтня 2014 року у справі № 303/5758/14-ц залишено без змін.
Національний банк України 02 жовтня 2015 року за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ухвалив рішення № 664 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк».
28 липня 2020 року відбулися торги (електронний аукціон) з продажу лоту, до складу якого входив кредитний портфель (ПАТ «Дельта Банк»), що складався з прав вимоги та інших майнових прав за 1631 кредитними договорами, що забезпечені іпотекою, 29 кредитними договорами, що забезпечені транспортними засобами, 3 кредитними договорами, що забезпечені іншою заставою та 127 беззаставними кредитними договорами.
За результатом проведеного аукціону переможцем відкритих торгів стало ТОВ «Діджи Фінанс». Відповідно до результатів вказаних відкритих торгів 02 вересня 2020 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір про відступлення прав вимоги № 2303/K/1, посвідчений 02 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л., зареєстрований у реєстрі за № 1609.
Позивач не надала доказів виконання рішення суду у справі № 303/5758/14-ц за період з 19 грудня 2014 року до дати придбання кредитного портфелю ТОВ «Діджи Фінанс».
Відповідно до умов договору про відступлення прав вимоги від 02 вересня 2020 року № 2303/K/1, ПАТ «Дельта Банк» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс», зокрема, право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором від 17 листопада 2006 року № 244/Св-06, та право вимоги до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 за іпотечним договором від 17 листопада 2006 року № 244/Zквіп-06-01.
Новий кредитор ТОВ «Діджи Фінанс», набувши статусу іпотекодержателя за іпотечним договором від 17 листопада 2006 року № 244/Zквіп-06-01, звернув стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, шляхом набуття у власність предмету іпотеки.
20 жовтня 2021 року державний реєстратор відділу реєстрації Тячівської районної ради Лазар Д. В. зареєструвала право власності за ТОВ «Діджи Фінанс» на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 61048971 від 21 жовтня 2021 року, 14:10:57, номер запису про право власності: 44565643, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2483703621040, об'єкт нерухомого майна: домоволодіння загальною площею 129.20 кв. м, житловою площею - 63,80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з доданими до справи витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 жовтня 2021 року № 280457726 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 352955739, сформованої 03 листопада 2023 року, підставою для державної реєстрації права власності за ТОВ «Діджи Фінанс» вказано (том 1 а. с. 155, 196, том 2 а. с. 38 зворот):
1) іпотечний договір, серія та номер: 244/Zквіп-06-01, виданий 17 листопада 2006 року, видавник - приватний нотаріус Герцускі-Торжаш В. Л.;
2) довідка про стан заборгованості, серія та номер: 78/Л/ДФ, виданий 12 жовтня 2021 року, видавник - ТОВ «Діджи Фінанс»;
3) повідомлення-вимога, серія та номер: 68/з/лід, виданий 07 вересня 2020 року, видавник - ТОВ «Діджи Фінанс»;
4) висновок про вартість об'єкта оцінки, серія та номер: б/н, виданий 11 жовтня 2021 року, видавник - Оцінювач Давимука І. Я. ;
5) повідомлення про порушення основного зобов'язання, серія та номер: б/н, видавник - УКРПОШТА;
6) повідомлення про порушення основного зобов'язання, серія та номер: б/н, видавник - УКРПОШТА;
7) повідомлення про порушення основного зобов'язання, серія та номер: б/н, видавник - УКРПОШТА.
12 березня 2024 року державний реєстратор Лазар Д. В. розглянула заяву ТОВ «Діджи Фінанс» від 01 березня 2024 року та виправила технічну помилку, допущену нею під час прийняття рішення про державну реєстрацію, а також сформувала новий витяг з Державного реєстру речових прав від 12 березня 2024 року з індексним номером 369343363.
До апеляційної скарги ТОВ «Діджи Фінанс» подало докази, які не були подані до суду першої інстанції, посилаючись на те, що не мало можливості їх надати до суду першої інстанції, з причин, що об'єктивно не залежали від нього, та просить прийняти заяву ТОВ «Діджи Фінанс» від 01 березня 2024 року № 69/З/24 про виправлення технічної помилки, лист реєстратора від 12 березня 2024 року № 0162 про виправлення технічної помилки і Витяг з Державного реєстру речових прав від 12 березня 2024 року.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав, сформованого 12 березня 2024 року № 369343363, підставою для державної реєстрації права власності за ТОВ «Діджи Фінанс» на спірне домоволодіння вказано:
1) іпотечний договір, серія та номер: 244/Zквіп-06-01, виданий 17 листопада 2006 року, видавник - приватний нотаріус Герцускі-Торжаш В. Л.;
2) вимога іпотекодержателя про усунення порушення основного зобов'язання 68/злід-п, виданий 29 березня 2021 року, видавник - ТОВ «Діджи Фінанс»;
3) вимога іпотекодержателя про усунення порушення основного зобов'язання 68/злід, виданий 07 вересня 2020 року, видавник - ТОВ «Діджи Фінанс»;
4) повідомлення про усунення порушення основного зобов'язання серія та номер: 0500374395486, виданий 30 березня 2021 року, видавник - УКРПОШТА;
5) повідомлення про усунення порушення основного зобов'язання серія та номер: 0500350475381, виданий 30 грудня 2020 року, видавник - УКРПОШТА;
6) повідомлення про усунення порушення основного зобов'язання серія та номер: 0500350475420, виданий 30 грудня 2020 року, видавник - УКРПОШТА.
Суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ «Діджи Фінанс» до відзиву на позовну заяву, поданому 16 січня 2024 року, приєднувало копії документів, які направлялись державному реєстратору. ТОВ «Діджи Фінанс» надсилало ОСОБА_1 (іпотекодавцю) рекомендованим листом повідомлення-вимогу від 07 вересня 2020 року № 68/ злід, у якому повідомляло як про відступлення права вимоги ПАТ «Дельта Банк» на користь ТОВ «Діджи Фінанс», та вимагало у 30-денний строк з моменту отримання такого повідомлення-вимоги усунути порушення умов кредитного договору від 17 листопада 2006 року № 244/Св-06, шляхом сплати заборгованості у розмірі 910 231,51 грн. Зазначало, що в разі несплати заборгованості у вказаний строк ТОВ «Діджи Фінанс» здійснить звернення стягнення на предмет іпотеки в один із способів, зокрема, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку». Аналогічна вимога надсилалася боржнику ОСОБА_2 та іпотекодавцю ОСОБА_6 . Додано повторне повідомлення-вимога від 29 березня 2021 року № 68/з/лід-п, описи вкладень у цінний лист, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, довідка про стан заборгованості від 12 жовтня 2021 року, висновок про вартість об'єкту оцінки від 11 жовтня 2021 року (том 1, а.с.212-225).
Аналогічні документи надіслані державним реєстратором Лазар Д. на виконання ухвали Закарпатського апеляційного суду від 25 липня 2024 року (том 2, а. с. 164-169).
Вимогу ТОВ «Діджи Фінанс» від 07 вересня 2020 року ОСОБА_1 отримала 09 січня 2021 року.
Суд апеляційної інстанції у судовому засіданні безпосередньо оглянув поштові конверти з рекомендованими поштовими відправленнями, адресованими позичальнику ОСОБА_2 (сину позивачки) (том 1, а. с. 49- 51), в яких надсилалися повідомлення-вимоги від 07 вересня 2020 року № 68/злід та від 29 березня 2021 року № 68/злід-п, які повернуті ТОВ «Діджи Фінанс» за закінченням терміну зберігання, про що було зазначено у «довідці про причини повернення», прикріпленій до конверта працівником АТ «Укрпошта».
У суді першої інстанції до матеріалів справи додано відповідні рекомендовані поштові відправлення № 0500350475381 з вимогою від 07 вересня 2020 року (том 1, а. с. 223) та № 0500374395486 з вимогою від 29 березня 2021 року (том1, а. с. 221, 222).
Вказане підтверджено документами, витребуваними апеляційним судом від державного реєстратора Тячівської міської ради Лазар Д. В., а саме: вимогами від 07 вересня 2020 року № 68/злід та від 29 березня 2021 року № 68/злід-п (том 2, а.с. 160-163), поштовими відправленнями № 0500350475381 з вимогою від 07 вересня 2020 року (том 1, а. с.166) та № 0500374395486 з вимогою від 29 березня 2021 року (том 2, а.с. 164, 165).
ТОВ «Діджи Фінанс» надало підтвердження надіслання повідомлення-вимоги ОСОБА_6 (іншому іпотекодавцю), який проживає в Угорщині. За твердженням представників ТОВ «Діджи Фінанс» будь-якої інформації щодо вручення таких поштових відправлень з Угорщини не надходило.
Водночас факт належного вручення письмової вимоги ОСОБА_1 як представнику, яка діяла в інтересах ОСОБА_6 та від його імені за довіреністю при укладенні іпотечного договору, вважається врученням вимоги і цій особі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Пітуха В. І. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно,
що є предметом іпотеки.
Згідно з частиною третьою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Завершенням позасудового врегулювання спору є державна реєстрація права власності на предмет іпотеки, що виступає забезпеченням за основним зобов'язанням, за іпотекодержателем.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Порядком № 1127 визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Відповідно до пункту 61 Порядку № 1127 у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності, тобто станом на жовтень 2021 року, для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, набуття права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), також подаються:
1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв'язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);
3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;
4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Отже, у пункті 61 Порядку № 1127 визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор під час її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20) виснувала, що наявність відповідного застереження в іпотечному договорі, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.
З іпотечного договору від 17 листопада 2006 року встановлено, що пунктом 4 цього договору передбачено право та порядок задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до пункту 4.1 цього договору іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, зокрема, якщо у момент настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу за кредитом) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки.
Згідно з пунктами 4.3, 4.4 цього договору іпотеки іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених пунктом 4.1 цього договору, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги одним з наступних способів, зокрема шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов'язання. Цей іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (підпункт 4.4.1 договору).
Пунктом 4.2 договору іпотеки визначено, що у випаду порушення іпотекодвцем (позичальником) обов'язків за цим та/або кредитним договором іпотекодержатель надсилає іпотекодавацю (та позичальнику) письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.
Пунктом 6.7 договору іпотеки сторони погодили, що всі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів або телеграм.
У постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 715/1788/19 (провадження № 61-6548св20) зазначено, що «в разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов'язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов'язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов'язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання».
У справі, що переглядається у касаційному порядку, судами встановлено, що у пункті 4.1 договору іпотеки сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань в цілому або в тій частині чи іншій частині, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов'язань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих іпотекодержателю за цим договором, іпотекодержатель має право реалізувати своє право іпотеки та звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Частиною першою статті 627 ЦК України, що визначає свободу договору, встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Аналіз пункту 4.1, 4.2, 6.7 договору іпотеки від 17 листопада 2006 року у взаємному зв'язку з положеннями статті 627 ЦК України, дає підстави для висновку, що сторони у договорі встановили порядок надсилання повідомлень за цим договором, зокрема вимоги, передбаченої частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», та визначили, що таку вимогу потрібно вважати зробленою належним чином у випадку, якщо вона здійснена у письмовій формі та надіслана рекомендованим листом. Отже, тридцятиденний строк (про який зазначено у вимогі) відліковується з дати, що зазначена на квитанції, яка надається іпотекодержателю відділенням зв'язку при відправленні іпотекодавцю (позичальнику) листа з вимогою про усунення порушення основного зобов'язання з повідомленням про вручення.
Суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ «Діджи Фінанс» листами-вимогами від 07 вересня 2020 року № 68/злід та від 29 березня 2021 року № 68/злід-п (з описом вмісту відправлення) направило вимоги про усунення порушення умов кредитного договору іпотекодавцям за адресою, зазначеною у договорі іпотеки від 17 листопада 2006 року.
Вимогу від 07 вересня 2020 року, адресовану особисто ОСОБА_1 та їй як представнику за довіреністю ОСОБА_3 , ОСОБА_1 отримала 09 січня 2021 року. Натомість вимоги-повідомлення від 07 вересня 2020 року № 68/злід та від 29 березня 2021 року № 68/злід-п, адресовані ОСОБА_2 , повернуті кредитору за закінченням терміну зберігання.
Отже, іпотекодержатель виконав вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо направлення іпотекодавцю повідомлень про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 727/6254/22 (провадження № 61-12607св23), від 27 серпня 2024 року у справі № 766/8083/19 (провадження № 61-4517св24).
Щодо оцінки майна
У статті 37 Закону України «Про іпотеку», у редакції, чинній станом на листопад 2021 року) визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність або спеціальне майнове право на нього за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17 (провадження № 14-183цс23) виснувала: «11.1. До 26 лютого 2020 року Порядок № 1127 не передбачав подання державному реєстратору звіту про оцінку предмета іпотеки, проте така вимога передбачалася у частині третій статті 37 Закону № 898-IV, що має вищу юридичну силу та відповідно до якої іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, й зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
11.2 Ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, тому іпотекодержатель зобов'язаний надати державному реєстратору документ про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ним.
11.3 Підставою для скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки є порушення іпотекодержателем вимог законодавства при реалізації позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. До таких порушень належить, зокрема й ненадання експертної оцінки предмета іпотеки на день його відчуження».
У справі, що переглядається, наявний висновок (звіт) про оцінку предмета іпотеки.
Суд апеляційної інстанції, перевіряючи виконання відповідачем вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку», надав оцінку цьому доказу, встановив, що оцінка майна була проведена суб'єктом оціночної діяльності 11 жовтня 2021 року, тобто на момент набуття іпотекодержателем іпотечного майна у власність, іпотедавцями не спростована.
Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18), від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19), від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19) та у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18), від 14 листопада 2018 року у справі № 761/9285/17 (провадження № 61- 15354св18), інш, є необґрунтованими, оскільки встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у спорах щодо застосування статей 35, 37, 38 Закону України «Про іпотеку», частини третьої статті 367 ЦПК України, є іншими ніж у справі, яка переглядається. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Крім того, вказані висновки не суперечать висновкам цієї постанови.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської обласні від 06 грудня 2023 року відкрито провадження у цій справі та розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб за наявними у матеріалах справи доказами. При цьому суддя, визначаючи справу як малозначну, керувався пунктом другим частини шостої статті 19 ЦПК України.
Отже, не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково розглянув справу в спрощеному позовному провадженні.
Спростовуючи інші доводи касаційної скарги, колегія суддів установила таке.
Суд першої інстанції, встановивши технічну помилку, яку допустив державний ресторатор 21 жовтня 2021 року під час реєстрації за ТОВ «Діджи Фінанс» права власності на іпотечне майно, ухвалив судове рішення за відсутності у матеріалах справи доказів обізнаності про це відповідача. Суд апеляційної інстанції, надавши оцінку доводам відповідача щодо його необізнаності про технічну помилку, ухвалою від 25 липня 2024 року повторно витребував матеріали реєстраційної справи від державного реєстратора з внесеними виправлення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що узгоджується з частиною третьою статті 367 ЦПК України.
Отже, доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції вимог процесуального закону не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.
Суд апеляційної інстанції виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі, правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин.
Вказані та інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки ці доводи не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пітуха Василя Івановича залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник