ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.09.2025Справа № 910/10523/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" вул. Іллінська, 8,м. Київ,04070
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" вул. Володимирська, 69 м. Київ,01033
про стягнення 28 836,75 грн.
представники сторін: без виклику.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" про стягнення 28 836,75 грн. страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на той факт, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну страхувальника позивача завдано матеріальної шкоди, яка відшкодована позивачем в якості страхового відшкодування за Генеральним договором добровільного страхування наземного транспорту № 01/03/2018 від 01.03.2018 року, в зв'язку з чим на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність водія транспортного засобу TATA LPT613, державний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Інтер-Поліс", позивач просить стягнути з останнього страхове відшкодування в сумі 28 836,75 грн. в порядку суброгації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10523/24, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи незначну складність справи та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необхідність розгляду даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Окрім цього, зазначеною ухвалою витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України (02002, м. Київ-2, а/с 272) інформацію по полісу ЕР № 214569322 станом на 08.02.2024 року, а саме: 1) якою страховою компанією видано даний поліс, 2) цивільно-правова відповідальність якого водія застрахована та який автомобіль було застраховано згідно вказаного полісу, 3) термін дії вищезазначеного полісу; 4) ліміт за шкоду життю та здоров'ю; ліміт за шкоду майну; розмір франшизи.
Так, на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 року через відділ діловодства суду 19.09.2024 року від Моторного (транспортного) страхового бюро надійшла інформація про страхове покриття щодо Полісу ЕР № 214569322, яка судом долучена до матеріалів справи.
Також через систему «Електронний суд» від представника відповідача 23.09.2024 року надійшов відзив б/н від 19.09.2024 року, з доказами надсилання на адресу позивача, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що огляд пошкодженого транспортного засобу, за наслідками якого 08.02.2924 року складено відповідний Акт, проведено без участі відповідача, а також позивачем обґрунтування суми позовних вимог здійснено з посиланням на неналежні докази із визначення суми страхового відшкодування, а саме акт огляду від 08.02.2024 року та ремонтну калькуляцію від 01.03.2024 року, чим порушено норми ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо збереження пошкодженого майна до огляду призначеного страховиком працівника. Відзив судом долучений до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від позивача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відповіді на відзив та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 166 ГПК України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
З огляду на вищевикладене, оскільки Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, позивачем не надано на адресу суду відповіді на відзив на позовну заяву, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно визначення статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 01.03.2018 року між Акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (на даний час - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (страховик за договором, позивач у справі), та Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛФ - Фінанс» (страхувальник за договором) укладено Генеральний Договір добровільного страхування наземного транспорту №01/03/2018 (далі - Договір страхування), предметом якого відповідно до пункту 4 Договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (далі - ТЗ) та іншим майном, вказаними у розділах 5 та 6 цього Договору.
Відповідно до пункту 5 Генерального Договору страхування застрахованим транспортним засобом є, згідно інформації, вказаної в Реєстрі застрахованих транспортних засобів, автомобіль марки «Renault Express», реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - застрахований транспортний засіб).
Згідно пункту 11 Договору страхування та згідно інформації, вказаної в Реєстрі застрахованих ТЗ - страхова сума становить 734 582,00 грн.
Згідно з пунктом 10 Договору страхування та Реєстру застрахованих транспортних засобів франшиза (безумовна) становить 1,0% від страхової суми, а саме 7345,82 грн.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Відповідно до п. 18 Договору страхування строк дії Договору страхування для застрахованого транспортного засобу - з 01.03.2018 року по 28.02.2019 року.
Згідно п. 18.3 Договору якщо жодна із сторін не пізніше, ніж за тридцять календарних днів до закінчення дії Договору письмово не сповістить іншу Сторону про відсутність у неї наміру продовжувати дію Договору, строк дії Договору може бути продовжений на кожен наступний річний період (наступний період дії Договору). При автоматичному продовжені дії Договору на кожен наступний рік нова дата початку та закінчення дії Договору встановлюється у той самий календарний день дати початку та дати закінчення відповідного періоду дії Договору (року), яку встановлено для першого періоду дії Договору. Кількість таких продовжень не обмежена. Умови страхування на кожний наступний період дії Договору при автоматичному продовженні дії Договору залишаються без змін.
Наразі, доказів звернення сторін згідно п. 18.3 Договору страхування із письмовими заявами про відсутність наміру продовжувати дію договору матеріали справи не містять.
Судом встановлено, що укладений Генеральний Договір добровільного страхування наземного транспорту №01/03/2018 за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".
Як передбачено статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в статті 354 Господарського кодексу України та статті 979 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень статті 981 Цивільного кодексу України та частині 2 статті 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
За визначенням статті 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до п.2.41 Договору страхування за умовами цього договору страховик бере на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п.24.2 цього договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості, а також зобов'язується компенсувати понесені страхувальником витрати згідно з п.33.1 та п. 33.2 договору в результаті настання страхового випадку.
Згідно п. 23 Договору страхування окремий страховий випадок - - виникнення пошкодження ТЗ чи втрата ТЗ внаслідок однієї події, зазначеної у п.24.2 Договору.
Зокрема, умовами п.п. 9.2, 24.2.2 Договору страхування до страхових ризиків віднесені збитки внаслідок ДТП - дорожньо - транспортної пригоди, що сталася під час руху транспортного засобу та в результаті якої загинули або дістали поранення люди чи завдані матеріальні збитки, зіткнення з іншим транспортним засобом, наїзд (удар) на рухомі чи нерухомі об'єкти, перекидання, падіння транспортного засобу, а саме будь - яке пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
Судом встановлено за матеріалами справи, зокрема, згідно Повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди від 08.02.2024 року (Європротокол), що 08.02.2024 року о 10 год. 30 хв. у м. Львові по вул. Д. Апостола 11 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Renault Express», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія гр. ОСОБА_1 та автомобіля «ТАТА LPT613», державний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія гр. ОСОБА_2 , який під час руху заднім ходом здійснив зіткнення з автомобілем марки «Renault Express», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія гр. ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 статті 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
За умовами пункту 28.10 Договору страхування при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (Кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість матеріалів та ремонтних робіт. Кошторис збитків складається Страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на підставі рахунків з СТО (згідно з умовами п.28.11 Договору). В окремих випадках за згодою страховика та страхувальника (вигодонабувача) розмір збитків може визначитися на підставі автотоварознавчої експертизи або безпосередньо Страховиком чи уповноваженою ним особою (аварійним комісаром). Вартість частин, деталей та оздоблення береться в розрахунок Кошторису збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання, або витрати на такий ремонт перевищують витрати по їх заміні на нові.
Згідно з пунктом 28.11 Договору страхування при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в Кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в розділі 10 Договору франшизи по відповідному ризику.
Згідно частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Аналогічні приписи містяться в частинах 1, 2 статті 990 Цивільного кодексу України, згідно яких страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
За умовами пункту 26.1.3 Договору страхування в разі настання, передбаченої у п.24.2. Договору події Страхувальник (вигодонабувач) зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту настання події сповістити про це Страховика шляхом надання Заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку та на виплату страхового відшкодування (надалі - Повідомлення про подію - п. 27.1.1 Договору). У випадку, коли настання вказаних вимог було неможливим, Страхувальник повинен довести це документально.
Так, судом встановлено за матеріалами справи, що гр. ОСОБА_4 , який на час ДТП керував застрахованим позивачем транспортних засобом марки «Renault Express», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 зареєстрований за ТОВ «УЛФ-Фінанс» (страхувальник за Договором страхування), звернувся до страховика - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" із Заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № 1.003.24.0001796 від 08.02.2024 року, копія якої наявна в матеріалах справи.
Згідно з пунктом 28.1 Договору страхування страхове відшкодування виплачується Страховиком згідно з Договором на підставі Повідомлення про подію, письмової заяви Страхувальника (його правонаступника, вигодонабувача) та на виплату страхового відшкодування і Страхового акта, який складається Страховиком.
За умовами пункту 28.3 Договору страхування Страховик повинен скласти Страховий акт протягом 10-ти робочих днів, починаючи з моменту отримання Повідомлення про подію, письмової зави на виплату страхового відшкодування та інших документів та/або інформації згідно з розділом 27 Договору. Вказаний строк може збільшуватись відповідно до п.28.4 та 28.13 Договору.
Відповідно до п. 28.14 Договору страхування при пошкодженні ТЗ страхове відшкодування перераховується на СТО (відповідно до обраного згідно до п. 28.11 Договору варіанту і зазначеного у розділі 14 Договору) для відновлення ТЗ, або Страхувальнику - за умови самостійної виплати страхувальником за попереднім погодженням зі Страховиком вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ.
За умовами 28.11. Договору страхування розмір збитків визначається та виплата страхового відшкодування здійснюється на базі авторизованої СТО за вибором страховика, виключно виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі авторизованого СТО за вибором страховика.
Відповідно до п. 14.1 Договору страхування умови виплати страхового відшкодування - на базі авторизованого СТО за вибором страховика.
Відповідно до п. 27.5.1. Договору страхування у випадку оформлення ДТП шляхом складання спільно з іншим учасником ДТП Повідомлення про ДТП встановленого зразка «Європротокол» без виклику поліції, відповідно до п. 2.11 ПДР, страхове відшкодування сплачується в розмірі фактичного збитку, за вирахуванням встановленого згідно з розділом 10 Договору франшизи по відповідному ризику, але не більше ліміту, встановленого відповідним розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на дату настання страхового випадку.
Як встановлено судом за матеріалами справи, згідно виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.Р.К.» рахунку - фактури №ТОВ0000100 від 21.02.2024 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Renault Express», реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 36182,57 грн. з ПДВ.
Окрім цього, згідно наявної в матеріалах справи калькуляції AUDATEX, складеної ТОВ «Ю.Р.К.» 01.03.2024 року за № 1.003.24.0000179, вартість ремонту визначена у розмірі 36 182,57 грн. (з ПДВ).
Також позивачем надана копія складеного за участі гр. ОСОБА_4 08.02.0024 року за адресою місцезнаходження ТОВ «Ю.Р.К.» Акту огляду транспортного засобу марки «Renault Express», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким за результатами зовнішнього огляду ТЗ зафіксовані пошкодження останнього.
У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача із заявою № 1.003.24.0001796 від 08.02.2024 року про подію, що має ознаки страхового випадку, копія якої наявна в матеріалах справи, останнім згідно умов Договору страхування було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у сумі 28 836,75 грн.( 36 182,57 грн. - 7345,82 грн. франшизи), про що складено відповідний страховий акт №ARX4051846 від 23.03.2024 року та розрахунок страхового відшкодування до нього, копії яких наявні в матеріалах справи.
За змістом вказаного страхового акту загальна вартість матеріального збитку, завданого застрахованому позивачем транспортному засобу марки «Renault Express», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням франшизи, склала 28 836,75 грн., та визначена з урахуванням вартості відновлювального ремонту згідно з рахунком ТОВ «Ю.Р.К.» №ТОВ0000100 від 21.02.2024 року на суму 36 182,57 грн.
При визнанні Страховиком події «страховим випадком» страхове відшкодування виплачується протягом 10 (десяти) робочих днів з дня складання Страхового акту (пункт 28.14 Договору страхування).
Так, у відповідності до вказаного страхового акту сума страхового відшкодування у загальному розмірі 28 836,75 грн. була виплачена Товариству з обмеженою відповідальністю «Ю.Р.К.» як безпосередньому виконавцю відновлювального ремонту автомобіля марки «Renault Express», реєстраційний номер НОМЕР_2 , платіжним дорученням № 1045504 від 25.03.2024 року на суму 28836,75 грн., копія якого наявна в матеріалах справи.
В свою чергу, заперечень щодо факту здійсненої позивачем виплати страхового відшкодування за Договором страхування відповідачем суду не надано.
За таких обставин суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання ПАТ "Страхова компанія "АРКС" умов Договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування в загальному розмірі 28 836,75 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику шляхом перерахування вартості відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Renault Express», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на розрахунковий рахунок ТОВ «Ю.Р.К.» як СТО, що здійснювало відновлювальний ремонт транспортного засобу.
Суд звертає увагу на те, що згідно з п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17, від 20.03.2018 у справі №911/482/17, від 03.07.2019 у справі №910/12722/18, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
При цьому, як зазначено в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, невірно вважати, що для вирахування страхового відшкодування (збитків) слід брати до уваги тільки Звіт суб'єкта оцінювання, складений згідно з Законом України «про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оскільки відповідно до абз. 10 частини 2 статті 7 цього Закону проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування саме у випадках, встановлених законом. При цьому, норми вказаного Закону не передбачають обов'язковість проведення оцінки для визначення збитків та розміру відшкодування саме за результатами дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, наявність ремонтної калькуляції № 1.003.24.0 від 01.03.2024 року, Акту огляду транспортного засобу від 08.02.2024 року, Рахунку-фактури № ТОВ0000100 від 21 лютого 2024 року та платіжного доручення № 1045504 від 25.03.2024 року, за висновками суду, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Наразі, з матеріалів справи вбачається, що вказана дорожньо-транспортна пригода від 08.02.2024 року оформлена Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 08.02.2024 року, копія якого наявна в матеріалах справи.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що кореспондується з абзацом 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі, водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Таким чином, вищевказаною нормою Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачений вичерпний перелік умов, за наявності яких учасники дорожньо-транспортної пригоди можуть скористатись європротоколом, а саме: водії-учасники ДТП мають поліси обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; відсутність травмованих (загиблих) людей; згода водіїв транспортних засобів, учасників ДТП щодо її обставин; у водіїв відсутні ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.
У разі невиконання хоча б однієї з обов'язкових для європротоколу умов, матеріали ДТП мають бути оформлені уповноваженими на те працівниками відповідних підрозділів Національної поліції.
На виконання умов Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплат страхового відшкодування", Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МСТБУ від 11.08.2011 року № 274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція) (яка діяла на час настання страхового випадку).
Так, у відповідності до зазначеної Інструкції у Європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
З відомостей, що містяться в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від 08.02.2024 року (Європротокол) вбачається, що вбачається, що транспортний засіб «ТАТА LPT613», державний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_5 , під час руху заднім ходом здійснив зіткнення з автомобілем марки «Renault Express», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Окрім цього у вказаному Повідомленні учасниками ДТП було складено «Схему пригоди» з відображенням розмітки смуг дороги та напрямку руху автомобілів (пункт 13 Повідомлення), а також стрілкою вказано напрямок та місце початкового удару для кожного автомобіля (пункт 10 Повідомлення).
Крім того, у пункті 14 Повідомлення «Мої зауваження» ОСОБА_6 було здійснено запис «свою вину визнаю».
Судом встановлено, що Європротокол складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному Європротоколі.
Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу) вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння, зокрема, щодо наявності вини гр. ОСОБА_7 .
Таким чином, враховуючи вищенаведене та з урахуванням приписів чинного законодавства, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 08.02.2024 року повністю відповідає вимогам, встановленим вищевказаною інструкцією, відтак приймається судом як належний доказ вчинення дорожньо-транспортної пригоди, за участю застрахованого позивачем транспортного засобу марки «Renault Express», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням гр. ОСОБА_3 , та транспортного засобу «ТАТА LPT613», державний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 .
За таких обставин суд вважає доведеним, що особою, винною в дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок якої пошкоджено автомобіль «Renault Express», реєстраційний номер НОМЕР_2 , є саме водій автомобіля «ТАТА LPT613», державний номер НОМЕР_3 , гр. ОСОБА_8 .
При цьому суд зазначає про те, що зі змісту наявного в матеріалах справи Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та Інструкції про його заповнення слідує, що учасники ДТП не мають визначати особу, винну у такій пригоді, позаяк заповнення Європротоколу свідчить про досягнення учасниками згоди щодо обставин події, а не про визначення винного.
При оформленні дорожньо-транспортної пригоди у такий спосіб (складення її учасниками європротоколу без виклику відповідного підрозділу МВС України) не складається постанова про адміністративне правопорушення та не направляються матеріали дорожньо-транспортної пригоди до суду для притягнення відповідальної за вчинення такої пригоди особи до відповідальності. Тобто, унеможливлюється існування відповідних судових рішень (про притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності), які б встановлювали вину учасника дорожньо-транспортної пригоди.
Цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду настає у разі наявності вини особи, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку/злочину.
Водночас суд зазначає, що у пунктах 61 та 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц зроблено висновок, що для отримання страхової виплати за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого. У примітці до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону.
Наразі, відсутність постанови (ухвали) або вироку суду про визнання особи винною у вчиненні ДТП не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому, відповідні документи, що стосуються ДТП є доказами, які повинні досліджуватися та оцінюватися судом у справі у порядку, передбаченому ГПК.
Тобто, суд при розгляді справи не позбавлений та не обмежений у праві самостійно, в рамках розгляду даного виду спору та при наявності відповідних документальних доказів, встановити наявність /відсутність вини в діях, в даному випадку водія транспортного засобу «ТАТА LPT613», державний номер НОМЕР_3 -
ОСОБА_9 наведеної в Європротоколі схеми ДТП вбачається, що ДТП сталась внаслідок того, що транспортний засіб «ТАТА LPT613», державний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_5 , під час руху заднім ходом здійснив зіткнення з автомобілем марки «Renault Express», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відтак, з урахуванням викладених в Європротоколі від 08.02.2024 року обставин ДТП, суд вважає, що в матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів, що підтверджують вину ОСОБА_5 у спірній дорожньо-транспортній пригоді, отже дійшов висновку про наявність вини водія транспортного засобу «ТАТА LPT613», державний номер НОМЕР_3 , гр. ОСОБА_5 у ДТП 08.02.2024 року.
Так, за змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 05.06.2018 у справі №910/7449/17, в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Відтак, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов Договору страхування, позивач в силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» набув права вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно пунктом 9 частини 1 статті 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Пунктом 1.8. статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Судом за матеріалами справи встановлено, що станом на дату вчинення ДТП 08.02.2024 цивільно-правова відповідальність осіб за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «ТАТА LPT613», державний номер НОМЕР_3 , водій якого, гр. ОСОБА_10 вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Інтер-Поліс" на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №214569322 (далі - Поліс), з наступними умовами: франшиза - 0,00 грн.; ліміт страхової суми за шкоду майну - 160 000,00 грн. Поліс станом на момент вчинення ДТП 08.02.2024 був чинним.
З огляду на вищевикладене, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному Полісом.
В свою чергу правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Наразі, вина особи, яка керувала під час скоєння ДТП, транспортним засобом марки «ТАТА LPT613», державний номер НОМЕР_3 , встановлена судом на підставі дослідження обставин, зазначених в Повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 08.02.2024 року.
Отже, враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" виплативши страхове відшкодування потерпілому за Договором страхування, отримав від останнього права кредитора до - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу «ТАТА LPT613», державний номер НОМЕР_3 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу, та, відповідно, в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту, встановленого Полісом.
При цьому, з урахуванням наявності полісу ЕР №214569322 відповідача, договірних зобов'язань між власником транспортного засобу, який є винним у вчиненні ДТП, та страховою компанією відповідача, відповідальною особою є саме Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інтер-Поліс", до якого правомірно заявлено позов.
Суд зазначає, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно пункту 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч. 36.6.ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Згідно до статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
В силу ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Таким чином, оскільки згідно із даними Договору страхування та Полісу ЕР № 214569322 франшиза становить 7345,82 грн. та 0,00 грн. відповідно, отже, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу марки «Renault Express», реєстраційний номер НОМЕР_2 , матеріального збитку та розмір права вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом за спірним страховим випадком, розмір страхового відшкодування, яке позивач просить суд стягнути в даному позові, правомірно зменшено на суму франшизи 7345,82 грн. і становить 28 836,75 грн.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Зокрема, позивачем реалізовано своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до ПАТ «СК «Інтер-Поліс» шляхом направлення засобами електронного зв'язку (електронною поштою) на електронну адресу відповідача Заяви про регресні вимоги від 23.04.2024 року вих. № 7230 АРКС про відшкодування в порядку регресу 28 836,75 коп. з додатками, копія якої наявна в матеріалах справи.
Факт надсилання заяви підтверджується наданими позивачем відповідними скрін-шотами з електронної пошти.
Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Оскільки в порушення пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач відшкодування не здійснив, залишивши вимогу позивача без задоволення, останній звернувся до суду з позовом про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 28 836, 75 грн. в порядку суброгації.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсними чи розірвання Генерального Договору добровільного страхування наземного транспорту № 01/03/2018 від 01.03.2018 року та Полісу № ЕР 214569322 та/або їх окремих положень суду не надано.
В свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог відповідач наголошує, що огляд пошкодженого транспортного засобу, за наслідками якого 08.02.2024 року складено відповідний Акт, проведено без участі відповідача, та такий Акт разом з ремонтною калькуляцією від 01.03.2024 року не є належними доказами, у зв'язку з чим суд зазначає, що при складенні євро протоколу водіями дотримано вимоги п. 33.2 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо умов складання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. При цьому у разі оформлення сторонами ДТП європротоколу, не є обов'язковою умовою для отримання страхової виплати участь у огляді автомобіля страхової компанії винуватця ДТП, якщо учасники ДТП згодні з обставинами та умовами складання євро протоколу.
З урахуванням приписів чинного законодавства, згідно якого водії, які скористались європротоколом повинні протягом трьох робочих днів з дня ДТП надати заповнений европротокол до страхової компанія, що і було зроблено страхувальником - власником автомобіля марки «Renault Express», реєстраційний номер НОМЕР_2 (Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс»), який звернувся у визначений законодавством строк до страховика - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС", суд наголошує на відсутності доказів виконання страхувальником відповідача відповідного обов'язку з повідомлення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" як страховика про ДТП та зазначає, що таке виконання знаходиться поза межами контролю позивача як таке, що вчиняється в межах правовідносин виключно між відповідачем та його страхувальником, відтак відповідні заперечення відповідача судом до уваги не приймаються.
Також суд зазначає, що відповідно до підпункту 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Положення статей 33, 37 Закону статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачають дії учасників ДТП та страховика у випадку настання ДТП та їх добросовісність, а невиконання обов'язків, передбачених цими нормами, має наслідком відмову в захисті права на відшкодування (підпункти 37.1.1, 37.1.2, 37.1.3, 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 вказаного Закону), позаяк несвоєчасне звернення з вимогою щодо отримання страхового відшкодування позбавляє страховика можливості вчинити відповідні дії щодо встановлення як самого факту настання страхового випадку, так і його обставин з метою прийняття обґрунтованого рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування.
Отже, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права.
Вказані активні дії потерпілого вказаний Закон пов'язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного Законом строку.
Наразі, матеріали справи містять належні докази звернення позивача до відповідача з вимогою щодо отримання страхового відшкодування, зокрема, засобами електронного зв'язку 08.08.2024 року, та зазначені обставини отримання такого електронного звернення відповідачем під час розгляду справи не спростовані.
При цьому відповідач не був позбавлений можливості після отримання вимоги позивача звернутися за наявності відповідних підстав до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" з метою додаткового встановлення обставин настання страхового випадку, визначення розміру страхового відшкодування та наявності сумнівів в частині наданих позивачем документів, докази вчинення чого в матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим посилання відповідача на неможливість встановлення факту ДТП, обставин та причин її настання та розміру заподіяної шкоди судом до уваги не приймаються як необґрунтовані.
Окрім цього судом враховано, що страховик на час розгляду даної справи не обмежений в праві та не позбавлений можливості визнати позов та сплатити страхове відшкодування або надати заперечення по суті заявлених позовних вимог, зокрема, в частині факту та розміру здійсненої позивачем виплати страхового відшкодування за Договором страхування, а також перебування отриманих автомобілем «Renault Express», реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкоджень у причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 08.02.2024.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо виплати позивачу суми страхового відшкодування в добровільному порядку, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги з урахуванням наявної франшизи за Договором страхування у розмірі 7345,82 грн. є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджуються та відповідачем не спростовані, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 28836,75 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «ХіроБалані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" (вул. Володимирська, 69 м. Київ,01033; код ЄДРПОУ 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (вул. Іллінська, 8,м. Київ,04070; код ЄДРПОУ 20474912) 28 836 (двадцять вісім тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 75 (сімдесят п'ять) коп. страхового відшкодування та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 30 вересня 2025 року.
Суддя А.М. Селівон