ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.09.2025Справа № 910/5287/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" шосе Столичне, 103, корп.1,пов. 9,м. Київ, 03026
до Дочірнього підприємства "АВТОМАЗ-УКРАЇНА" вул. Колекторна, 42А,м. Київ, 02121
про стягнення 157 779,31 грн.
Представники сторін: без виклику.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Дочірнього підприємства "АВТОМАЗ-УКРАЇНА" про стягнення 157 779,31 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 223481 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 25.06.2018 в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг експедирування, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5287/24 та з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та враховуючи незначну складність справи, за відсутності клопотань про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, суд дійшов висновку про розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей ГПК України.
Так, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Тобто, підприємство як юридична особа згідно з наведеними приписами цього Кодексу зобов'язано зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) в обов'язковому порядку.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи №910/5287/24 та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 09.05.2024 була направлена судом в його електронний кабінет, факт отримання якої 10.05.2024 підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронного кабінету.
Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статями 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 09.05.2024, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на вищевикладене, оскільки Дочірнє підприємство "АВТОМАЗ-УКРАЇНА" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзив на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 633 Цивільного кодексу України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець, взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Положення частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено за матеріалами справи, що 25.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (експедитор за договором, позивач у справі) та Дочірнім підприємством "АВТОМАЗ-УКРАЇНА" (замовник за договором, відповідач у справі) шляхом підписання Заяви про приєднання від 12.06.2018 до Договору, розміщеного на веб-сайті позивача (експедитора) https://novaposhta.ua, було укладено Договір № 223481 про надання послуг з організації перевезення відправлень (далі - Договір), за умовами п. 2.2. якого експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення (далі - послуги), а замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених Договором.
Відповідно до п. 2.1. Договору останній є договором приєднання в розумінні ст. 633 ЦК України і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника до всіх його умов в цілому шляхом надання експедитору Заяви про приєднання (додаток № 1 до цього Договору), в порядку, передбаченому цим Договором.
Розділами 1 - 11 Договору сторони погодили предмет договору, термінологію договору, права та обов'язки сторін, особливі умови, вартість послуг та порядок розрахунків, відповідальність сторін, обставини непереборної сили, строк дії договору, порядок вирішення спорів, прикінцеві положення тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
За приписами статті 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 8.1 Договору останній набуває чинності з моменту прийняття експедитором від замовника Заяви про приєднання та діє до дати відмови будь-якої сторони від Договору, але не раніше виконання однією із сторін взятих на себе зобов'язань.
Згідно п. 8.4. Договору останній укладений під скасувальною умовою, а саме - він достроково припиняє свою дію у разі якщо замовник не користується послугами експедитора за Договором протягом шести та більше місяців з моменту відправки/одержання останнього відправлення. Скасувальна умова не застосовується, у разі одностороннього розірвання Договору згідно п. 8.3. Договору. Договір вважається таким, що припинив свою дію в день набуття чинності скасувальною умовою.
Судом встановлено за матеріалами справи, що вказана Заявка про приєднання до Договору № 223481 про надання послуг з організації перевезення відправлень, яка є додатком № 1 до Договору, підписана представниками позивача і відповідача та скріплена печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про транспортне експедирування, який підпадає під правове регулювання норм глави 65 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі статтею 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Окрім цього, відповідно до статті 1 спеціального Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", який визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення, транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.
Відповідно до частини 3 статті 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори за дорученням клієнтів забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України.
Згідно з абзацом 1 статті 9 зазначеного Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до абзацу 1 статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.
У відповідності до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно п. 2.2 Договору Експедитор зобов'язується за плату та за рахунок Замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення (надалі за текстом - послуги), а Замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.
Відповідно до п. 2.3. Договору експедитор надає замовнику послуги на умовах цього Договору та згідно з Умовами, затвердженими експедитором.
Умови надання послуг за п. 1.10. Договору - документ, який встановлює порядок та умови користування послугами, що надаються експедитором. Умови надання послуг розміщені на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua.
Згідно положень 1.5. Договору відправлення - вантаж, документи або інше майно залежно від того, що вказується у відповідній експрес-накладній.
Відповідно до п. 3.1. Договору експедитор зобов'язаний в залежності від типу замовленої послуги організувати приймання відправлення для надання послуг за адресою, вказаною замовником, або через мережу відділень експедитора; забезпечити збереження відправлення з моменту його приймання для надання послуг до моменту його видачі одержувачу за умови дотримання замовником положень цього Договору; надати замовнику документи для оплати послуг. Податкова накладна надається експедитором замовнику в порядку та в строки, передбачені чинним законодавством України.
Перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування визначено статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Так, відповідно до частин 11, 12 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Прийняття Експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформляється експрес- накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг Експедитора (п. 2.6 Договору).
Положеннями п. 5.3. Договору визначено, що експедитор щомісячно складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику одним із способів на власний вибір: шляхом направлення підписаних та скріплених печаткою актів наданих послуг у двох паперових примірниках для підписання замовником; шляхом направлення актів в електронному вигляді, з накладеннями електронних цифрових підписів. Підписання актів наданих послуг в електронному вигляді здійснюється сторонами з урахуванням порядку та строків, що визначені умовами п. 5.4. Договору. Адреса електронної пошти замовника для обміну електронними документами вказується замовником в Заяві про приєднання.
Так, відповідно до п. 5.4. Договору замовник упродовж двох робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором два примірники актів наданих послуг (далі - акт) і повертає експедитору один примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору мотивовану письмову відмову від підписання актів. Не підписання замовником актів упродовж двох робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов'язань за Договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов Договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманими документами для оплати наданих послуг.
Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, останнім було надано послуги з організації перевезень, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 157 779,31 грн.: акт № НП-007100138 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.02.2022, відповідно до якого позивачем були надані послуги на суму 59 181,04 грн. з ПДВ; акт № НП-007226359 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.02.2022 на суму 55 979,24 грн. з ПДВ; акт № НП-007283453 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2022, відповідно до якого позивачем були надані послуги на суму 29 918,42 грн. з ПДВ; акт № НП-007298716 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.03.2022, відповідно до якого позивачем були надані послуги на суму 3 589,27 грн. з ПДВ; акт № НП-007319537 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.03.2022, відповідно до якого позивачем були надані послуги на суму 3 957,85 грн. з ПДВ; акт № НП-007351727 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2022, відповідно до якого позивачем були надані послуги на суму 1 298,15 грн. з ПДВ; акт № НП-007382845 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.04.2022, відповідно до якого позивачем були надані послуги на суму 1 356,72 грн. з ПДВ; акт № НП-007414546 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.04.2022, відповідно до якого позивачем були надані послуги на суму 1 023,72 грн. з ПДВ; акт № НП-007458009 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2022, відповідно до якого позивачем були надані послуги на суму 90,60 грн. з ПДВ; акт № НП-007534639 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.05.2022, відповідно до якого позивачем були надані послуги на суму 515,32 грн. з ПДВ; акт № НП-007578272 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2022, відповідно до якого позивачем були надані послуги на суму 84,66 грн. з ПДВ; акт № НП-007668716 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.06.2022, відповідно до якого позивачем були надані послуги на суму 732,12 грн. з ПДВ; акт № НП-007798603 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.07.2022, відповідно до якого позивачем були надані послуги на суму 52,20 грн. з ПДВ, копії яких наявні в матеріалах справи.
Додатково позивачем надано до матеріалів справи копії специфікацій до кожного з актів, в яких міститься інформація про відправника та отримувача відправлення, вид відправлення (документи, автозапчастини тощо), його вагу, вартість та кількість, організація якого здійснювалась відповідно до умов укладеного між сторонами Договору та на замовлення позивача.
Також на підставі вказаних актів виконання робіт (надання послуг) позивачем виставлено відповідачу рахунки щодо їх оплати, а саме рахунок-фактуру № НП-007100138 від 10.02.2022 на суму 59 181,04 грн. (з ПДВ); рахунок-фактуру № НП-007226359 від 20.02.2022 на суму 55 979,24 грн. (з ПДВ); рахунок-фактуру № НП-007283453 від 28.02.2022 на суму 29 918,42 грн. (з ПДВ); рахунок-фактуру № НП-007298716 від 10.03.2022 на суму 3 589,27 грн. (з ПДВ); рахунок-фактуру № НП-007319537 від 20.03.2022 на суму 3 957,85 грн. (з ПДВ); рахунок-фактуру № НП-007351727 від 31.03.2022 на суму 1 298,15 грн. (з ПДВ); рахунок-фактуру № НП-007382845 від 10.04.2022 на суму 1 356,72 грн. (з ПДВ); рахунок-фактуру № НП-007414546 від 20.04.2022 на суму 1 023,72 грн. (з ПДВ); рахунок-фактуру № НП-007458009 від 30.04.2022 на суму 90, 60 грн. (з ПДВ); рахунок-фактуру № НП-007534639 від 20.05.2022 на суму 515,32 грн. (з ПДВ); рахунок-фактуру № НП-007578272 від 31.05.2022 на суму 84,66 грн. (з ПДВ); рахунок-фактуру № НП-007668716 від 20.06.2022 на суму 732,12 грн. (з ПДВ); рахунок-фактуру № НП-007798603 від 20.07.2022 на суму 52,20 грн. (з ПДВ). Копії вказаних рахунків наявні в матеріалах справи.
Як встановлено судом, на виконання п. 5.3. Договору стороною позивача акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) разом з відповідними рахунками-фактурами були направлені відповідачу в електронному вигляді з накладенням електронних цифрових підписів, а саме: акт № НП-007100138 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.02.2022 отримано відповідачем 16.02.2022 та підписаний останнім 15.03.2022, акт № НП-007226359 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.02.2022 отримано відповідачем 15.03.2022 та підписаний останнім 15.03.2022, акт № НП-007283453 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2022 отримано відповідачем 15.03.2022 та підписаний останнім 15.03.2022, акт № НП-007298716 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.03.2022 отримано відповідачем 23.03.2022 та підписаний останнім 01.04.2022, акт № НП-007319537 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.03.2022 отримано відповідачем 24.03.2022 та підписаний останнім 28.03.2022, акт № НП-007351727 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2022 отримано відповідачем 04.04.2022 та підписаний останнім 25.04.2022, акт № НП-007382845 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.04.2022 отримано відповідачем 25.04.2022 та підписаний останнім 25.04.2022, акт № НП-007414546 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.04.2022 отримано відповідачем 25.04.2022 та підписаний останнім 25.04.2022, акт № НП-007534639 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.05.2022 отримано відповідачем 27.05.2022 та підписаний останнім 29.06.2022, акт № НП-007578272 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2022 отримано відповідачем 08.06.2022 та підписаний останнім 29.06.2022, акт № НП-007668716 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.06.2022 отримано відповідачем 29.06.2022 та підписаний останнім 29.06.2022.
У той же час акти № НП-007458009 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2022 та акт № НП-007798603 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.07.2022 отримані відповідачем 05.05.2022 та 26.07.2022 відповідно, проте підписані останнім не були.
Додатково позивачем на поштову адресу відповідача, зазначену в Договорі, а саме: 02660, м. Київ, вул. Колекторна, будинок 42-А, були направлені вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), специфікації до них, а також відповідні рахунки фактури, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0504578438953 від 14.06.2024, списком згрупованих відправлень від 14.06.2023 (вх. 1731) з відтиском календарного штемпеля поштового відділення АТ "Укрпошта" від 14.06.2023, фіскальним чеком від 14.06.2023, а також рекомендованим повідомленням про вручення 16.06.2023 року поштового відправлення № 050457843893, копії яких наявні в матеріалах справи.
Таким чином, за висновками суду, обов'язок позивача щодо пред'явлення актів наданих послуг відповідачеві виконано належним чином, обраний позивачем спосіб відправлення актів відповідачеві узгоджується з умовами Договору.
В свою чергу, визначеному п.п.3.1.3, 5.3 Договору обов'язку експедитора з надання замовнику документів для оплати послуг кореспондує обов'язок замовника зі своєчасного підписання наданих експедитором актів наданих послуг для засвідчення факту належного виконання послуг експедитором за Договором згідно умов пункту 3.3.7 Договору.
Тобто, з огляду на умови пункту 5.4 Договору суд вважає вказані підписані в односторонньому порядку Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" акти № НП-007458009 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2022 та акт № НП-007798603 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.07.2022 такими, що погоджені замовником, та в сукупності з рештою підписаних обома сторонами актів є доказом належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо своєчасного та повного виконання обумовлених договором послуг з організації перевезення відправлень, отже приходить до висновку про можливість вважати вказані в актах послуги такими, що позивачем надані в повному обсязі та відповідно до умов Договору.
Вказаний факт за відсутності будь - яких претензій замовника щодо обсягу, змісту та ціни наданих послуг згідно підписаних відповідачем актів, а також ненадання сторонами жодних доказів наявності мотивованої відмови відповідача від підписання спірних актів № НП-007458009 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2022 та акт № НП-007798603 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.07.2022, дає змогу стверджувати про наявність у відповідача зобов'язання з оплати послуг, а у позивача відповідного права вимагати такої оплати.
При цьому відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті та заперечують наведені позивачем доводи та факти.
Враховуючи вищевикладене, а також приписи чинного законодавства та умови Договору, зокрема, п.3.3.8 щодо здійснення оплати послуг експедитора за надані послуги згідно з чинними тарифами своєчасно та в повному обсязі, оскільки надані позивачем актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) розцінюються судом в якості належних та допустимих доказів надання виконавцем послуг перевезення відправлень, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з надання експедиційних послуг з перевезення відправлення, обумовлених Договором, в обсягах, зазначених в актах, та з належною якістю, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих послуг без будь - яких зауважень.
Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, за висновками суду, документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов'язання з надання послуг відповідачеві, так і факт виникнення у останнього зобов'язання з їх оплати, є акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містять інформацію про вартість наданих послуг (послуги з організації перевезень).
Таким чином, погодження сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/174 (зі змінами і доповненнями), та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, виходячи з приписів чинного законодавства та домовленостей сторін є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані позивачем послуги.
Стаття 931 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 8, 10 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Згідно з абзацом 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У відповідності до п. 5.1. Договору загальна ціна цього Договору складається із вартості послуг, наданих експедитором протягом строку дії Договору. Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора на підставі акту наданих послуг, шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100 % вартості послуг упродовж двох банківських днів з моменту погодження актів наданих послуг експедитора.
Наразі, доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати послуг за Договором матеріали справи не містять.
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом згідно матеріалів справи, станом на дату подання позовної заяви відповідач у строки, визначені Договором, свої зобов'язання не виконав та оплату наданих ТОВ "Нова Пошта" послуг в сумі 157 779, 31 грн. не здійснив.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Зобов'язанням, згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, свої зобов'язання щодо оплати наданих ТОВ "Нова Пошта" послуг з організації перевезень відправлень в сумі 157 779,31 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Дочірнього підприємства "АВТОМАЗ-УКРАЇНА" утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів розірвання або визнання недійсним Договору № 223481 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 25.06.2018 та/або окремих його положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін також відсутні.
В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначав розмір заборгованості за надані послуги за Договором на підставі наданих позивачем доказів.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що розмір заборгованості за надані позивачем послуги з організації перевезень відправника відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 157 779,31 грн. з оплати наданих позивачем послуг підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (частина 1статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "АВТОМАЗ-УКРАЇНА" (вул. Колекторна, 42А,м. Київ, 02121; код ЄДРПОУ 32376626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (шосе Столичне, 103, корп.1, пов. 9, м. Київ, 03026 ; код ЄДРПОУ 31316718) 157 779 (сто п'ятдесят сім тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 31 коп. боргу та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 30 вересня 2025 року.
Суддя А.М. Селівон