ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.09.2025Справа № 910/10315/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" просп. Степана Бандери, 22, м. Київ, 04073
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" вул. Федорова Івана, 32А, м. Київ,03038
про стягнення 160 000,00 грн.
Представники сторін: без виклику.
Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення 160 000,00 грн. страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на той факт, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну страхувальника позивача завдано матеріальної шкоди, яка відшкодована позивачем в якості страхового відшкодування за Договором добровільного страхування транспортного засобу № 777.23.2785642 від 30.08.2023, в зв'язку чим на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність водія транспортного засобу Mersedes-Benz/GLE 450 4MATIC, державний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", а також зважаючи на визнання страхувальника позивача також винним у вчиненні ДТП 29.01.2024 року, позивач на підставі ст. 36.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" просить стягнути з відповідача 50% страхового відшкодування в межах ліміту полісу в сумі 160 000,00 грн. в порядку суброгації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10315/24, та з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та враховуючи незначну складність справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача про розгляд справи в спрощеному провадженні, та розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.
Окрім того, вказаною ухвалою суду витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України (02002, м. Київ-2, а/с 272) інформацію по полісу ЕР №217502500 станом на 29.01.2024, а саме: 1) якою страховою компанією видано даний поліс; 2) цивільно-правова відповідальність якого водія застрахована та який автомобіль було застраховано згідно вказаного полісу; 3) термін дії вищезазначеного полісу; 4) ліміт за шкоду життю та здоров'ю, ліміт за шкоду майну, розмір франшизи.
На виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 засобами електронного зв'язку 12.09.2024 від Моторного (транспортного) страхового бюро надійшла інформація №9-03/39012 від 12.09.2024 щодо страхового покриття за Полісом № ЕР № 217502500, яка судом долучена до матеріалів справи.
У свою чергу, від відповідача 24.09.2024 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 24.09.2024, з доказами його надсилання на адресу позивача, в якому відповідач вказує на передчасність пред'явлених вимог позивача з огляду оскарження в пеляційному порядку постанови Печерського районного суду м. Києва від 02.04.2024 у справі № 757/6000/24-п, якою ОСОБА_1 (водія застрахованого у відповідача транспортного засобу DAEWOO MATIZ, д.н.з. НОМЕР_2 ) визнано винною у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, у зв'язку з чим відповідач скористався передбаченим ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" правом та зупинив розгляд страхової справи. Оскільки на момент подачі відзиву у відповідача відсутні відомості щодо розгляду судом апеляційної інстанції апеляційного скарги ОСОБА_1 , відповідач зазначає про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування, а також наголошує на завищенні позивачем суми гонорару адвоката в розмірі 4542,00 грн. Відзив судом долучено до матеріалів справи.
Окрім цього, через систему "Електронний суд" 05.09.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив №3390-05-10/273 від 20.09.2024, з доказами надсилання її копії на адресу відповідача, в якій позивач повідомляє, що Київським апеляційним судом у № 757/6000/24-п постановою від 02.09.2024 відмовлено адвокату Кубраку П.М. у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 02.04.2024 в інтересах ОСОБА_1 та повернуто апеляційну скаргу, відтак, просить врахувати зазначені пояснення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання заперечень на відповідь на відзив та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 167 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
З огляду на вищевикладене, оскільки Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано на адресу суду заперечення на відповідь на відзив, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно визначення ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 30.08.2023 між Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (страховик за договором, позивач у справі) та гр. ОСОБА_2 (страхувальник та вигодонабувач за договором) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів "Програма VIP" № 777.23.2785642 (далі - Договір страхування), предметом якого, відповідно до п. 3.1. Частини "Б" Договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованим на умовах даного Договору транспортним засобом та/або додатковим обладнанням.
Сторони узгодили, що Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів "Програма VIP" № 777.23.2785642 від 30.08.2023 складається із Частини "А" Договору страхування "Особливі умови страхування" та Частини "Б" Договору страхування "Загальні умови страхування"
Відповідно до п. 1 Частини "А" Договору страхування застрахований транспортний засіб (далі - ТЗ) марка (модель, модифікація) MERSEDES-BENZ/GLE 450 4 MATIC, тип автомобіля - легковий, рік випуску - 2020 рік, д.н.з. - НОМЕР_1 , номер шасі - НОМЕР_3 .
Згідно п. 9 Частини "А" Договору страхування страхова сума по ТЗ становить 2 900 451,70 грн.
Пунктом 8 Частини "А" Договору страхування передбачено, що безумовна франшиза за кожним з вищенаведених страхових випадків при пошкодженні ТЗ становить 0% від страхової суми.
Згідно ст. 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Згідно п. 10 Частини "А" Договору страхування строк дії останнього - з 00 год. 00 хв 24.10.2024 до 24 год. 00 хв. 23.10.2024.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".
Як передбачено ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
За визначенням ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
При цьому, страховим ризиком, згідно п. 3.2. Частини "Б" Договору страхування є певна подія, на випадок настання якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Згідно п. 3.3 Частини "Б" Договору страхування страховим випадком є подія, що відбулася під час дії періоду страхування а Договором та у місці дії Договору, з настанням якої за умови виконання страхувальником всіх умов Договору, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику (вигодонабувачу) в межах страхової суми. А саме: пошкодження, знищення або втрата ТЗ та/або ДО внаслідок настання однієї або декількох наступних подій: незаконне заволодіння, ДТП, протиправні дії третіх осіб (далі - ПДТО), стихійні явища та удар блискавки, падіння тіл космічного походження, літальних апаратів або х частин (уламків), дерев, інших предметів, напад тварин, пожежа, вибух.
Відповідно до п. 7 Частини "А" Договору страхування сторони погодили перелік страхових випадків: ДТП, ПДТО, стихійні явища, падіння літальних апаратів або їх частин, дерев, інших предметів, тіл космічного походження, напад тварин, пожежа, вибух, незаконне заволодіння.
За умовами пп. 3.3.2. Частини "Б" Договору страхування дорожньо-транспортна пригода (ДТП) - подія, що сталась під час руху ТЗ, внаслідок якої завдані матеріальні збитки: зіткнення транспортних засобів під час руху хоча б одного з них; зіткнення транспортного засобу під час руху з рухомими і нерухомими об'єктами; перекидання ТЗ під час руху.
Судом встановлено за матеріалами справи, зокрема, згідно Довідки УПП в м. Києві НП України № 3024033550180973 про ДТП від 29.01.2024 № ЖЄО 6032, протоколу про адміністративне правопорушення Серії ААД № 719666 від 29.01.2024, протоколу про адміністративне правопорушення Серії ААД № 719667 від 29.01.2024, постанови Печерського районного суду міста Києва від 27.03.2024 у справі № 757/5935/24-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , постанови Печерського районного суду міста Києва від 02.04.2024 у справі № 757/6000/24-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , що 29.01.2024 о 09 год. 47 хв. по вул. Дорошенка в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу DAEWOO MATIZ, державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та застрахованого транспортного засобу MERSEDES-BENZ, державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом п. 3 ч.1 ст. 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч. 16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Аналогічні приписи містяться в ч. 1, 2 ст. 990 Цивільного кодексу України, згідно яких страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
За умовами пп. 10.1.2., 10.1.4 Частини "Б" Договору страхування при настанні події, що згідно з Договором має ознаки страхового випадку страхувальник зобов'язаний негайно, з місця події, але не пізніше двох годин з моменту, коли страхувальникові стало відомо про настання події, повідомити про таку подію страховика; письмово повідомити страховика про настання події із зазначенням обставин події, характеру і розміру збитків у випадку настання події на території України - протягом трьох робочих днів (включно) з дати її настання.
Судом за матеріалами справи встановлено, що страхувальник - гр. ОСОБА_2 29.01.2024 звернувся до страховика ТДВ "Експрес Страхування" із заявою про виплату страхового відшкодування по події, яка сталась 29.01.2024 з автомобілем MERSEDES-BENZ/GLE 450 4 MATIC, д.н.з. - НОМЕР_1 за Договором страхування № 777.23.2785642 від 30.08.2023 на розрахунковий рахунок СП СТО ТОВ "АДУ Мерседес-Бенц", ЄДРПОУ 20021843, копія якої надана позивачем.
Згідно пп. 8.4.4. Частини "Б" Договору страхування страховик зобов'язаний протягом 15 робочих днів з дати, коли йому надано останній зі всіх необхідних документів, які передбачені розділом 11 частини Б Договору страхування, та сплачено страхові платежі згідно п. 8.2.8 частини Б Договору страхування, скласти страховий акт та прийняти рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування.
Положеннями п. 11.1. Частини "Б" Договору страхування залежно від характеру та обставин, настання страхового випадку та розмір збитку має бути підтверджено наступними документами, які надаються страхувальником, зокрема, у разі пошкодження ТЗ внаслідок ДТП: довідка, що видається підрозділами Національної поліції на окрему вимогу і містить більш детальну інформацію щодо обставин ДТП, зокрема, відомості про всіх її учасників, наявності або відсутності у них стану сп'яніння та попередні висновки про те, внаслідок яких пунктів ПДР та ким саме з учасників ДТП вона сталась або довідка відповідного компетентного органу іншої держави (при настанні ДТП поза межами території України); схема місця ДТП, підписана учасниками ДТП та поліцейським; постанова у справах про адміністративні правопорушення (якщо матеріали були направлені на розгляд до суду); на окрему вимогу страховика копії інших адміністративних матеріалів, складених працівниками Національної поліції за фактом ДТП (протокол про адміністративне правопорушення, пояснення учасників ДТП, протокол медичного обстеження водіїв тощо).
Відповідно до пп. 8.4.7. Частини "Б" Договору страхування страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування протягом двадцяти робочих днів з дати підписання страхового акту.
Виплата страхового відшкодування проводиться страховиком на підставі письмової заяви від страхувальника і страхового акту, що складається страховиком (п. 9.4. Частини "Б" Договору страхування).
Згідно п. 9.2. Частини "Б" Договору страхування сума страхового відшкодування за один страховий випадок не може бути більшою за страхову суму, що обумовлена Договором.
Розмір завданих збитків визначається та страхове відшкодування виплачується страховиком, згідно положень пп. 9.8.2. Частини "Б" Договору страхування, у випадку обрання страхувальником опції "пріоритет СТО" - за умови перерахування коштів на СТО для здійснення відновлюваного ремонту ТЗ або перерахування страхувальнику , якщо роботи по відновленню ТЗ вже оплачені, на підставі кошторису ремонтних робіт, рахунків-факту, нарядів-замовлень, актів виконаних робіт та інших документів, які підтверджують вартість та факт виконання відновлюваного ремонту на СТО. При цьому перерахунок проводиться безготівково на рахунок СТО, що надала рахунок, або по факту виконання робіт - на підставі акту виконаних робіт та квитанції про сплату - на рахунок страхувальника.
Відповідно до приписів п. 10 Частини "А" Договору страхування у розділі "Додаткові опції" сторони також узгодили, що порушення ПДР не може бути причиною для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Як встановлено судом, відповідно до виставленого Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний Дім Україна Мерседес-Бенц" (код ЄДРПОУ 20021843) Рахунку № 2124000398 від 01.02.2024, вартість послуг ремонту застрахованого транспортного засобу MERSEDES-BENZ/GLE 450 4MATIC, державний номер НОМЕР_1 включаючи запасні частини вартістю 201 951,34 грн. та роботи (послуги) вартістю 87 499,76 грн., ПДВ 20 % - 57 890,22 грн., становить 347 341,32 грн.
Крім того, позивачем надано копію Акту огляду транспортного засобу від 22.02.2024, згідно якого в процесі ремонту виявлено приховані дефекти, зокрема, пошкодження заднього правого крила та ущільнювача, у зв'язку з чим СП ТОВ "Автомобільний Дім Україна Мерседес-Бенц" (код ЄДРПОУ 20021843) виставлено Рахунок № 2124000712 від 23.02.2024, відповідно до якого вартість додаткового ремонту MERSEDES-BENZ/GLE 450 4MATIC, державний номер НОМЕР_1 , становить 7 398,12 грн., в тому числі ПДВ 1 233,02 грн.
Додатково на виконання пп. 9.8.2. Частини "Б" Договору страхування позивачем надані копії складених СП ТОВ "Автомобільний Дім Україна Мерседес-Бенц" акти виконаних робіт № 2400002734 від 06.03.2024 на загальну суму 354 049,82 грн.
У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача із Заявою про страхове відшкодування б/н від 29.01.2024, копія якої наявна в матеріалах справи, позивачем як страховиком згідно умов Договору страхування було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у загальній сумі 354 049,82 грн., про що складено страховий акт № 3.24.00458-1 від 05.02.2024, страховий акт № 3.24.00458-2 від 28.02.2024 та розрахунок (висновки) страхового відшкодування до нього, копії яких наявні в матеріалах справи.
За змістом страхового акту № 3.24.00458-1 від 05.02.2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу MERSEDES-BENZ/GLE 450 4MATIC, державний номер НОМЕР_1 , склала 347 341,32 грн. (з ПДВ).
У свою чергу згідно страхового акту № 3.24.00458-2 від 28.02.2024 вартість додаткового відновлювального ремонту транспортного засобу MERSEDES-BENZ/GLE 450 4MATIC, державний номер НОМЕР_1 , склала 7 398,12 грн. (з ПДВ).
Відповідно до вказаних страхових актів №3.24.00458-1 від 05.02.2024 та № 3.24.00458-2 від 28.02.2024, заяви страхувальника б/н від 05.02.2024 щодо виплати страхового відшкодування на рахунок СТО, сума страхового відшкодування у розмірі 347 341,32 грн. та 7 398,12 грн. відповідно була виплачена позивачем безпосередньо на рахунок СП ТОВ "Автомобільний Дім Україна Мерседес-Бенц", що підтверджується платіжними інструкціями № 68815544 від 05.02.2024 та № 68816131 від 29.02.2024, копії яких долучені до матеріалів справи.
В свою чергу, заперечень щодо факту та розміру здійсненої позивачем виплати страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів "Програма VIP" № 777.23.2785642 від 30.08.2023, а також перебування отриманих автомобілем марки MERSEDES-BENZ/GLE 450 4 MATIC, державний номер НОМЕР_1 , пошкоджень у причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 29.01.2024, відповідачем суду не надано.
За таких обставин суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання позивачем умов Договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування страхувальнику в розмірі 354 739,44 грн. з ПДВ у зв'язку із настанням страхового випадку шляхом перерахування вартості запчастин та відновлювального ремонту транспортного засобу MERSEDES-BENZ/GLE 450 4MATIC, державний номер НОМЕР_1 , на рахунок СП ТОВ "Автомобільний Дім Україна Мерседес-Бенц" як СТО, що здійснювало відновлювальний ремонт вказаного транспортного засобу.
Суд звертає увагу на те, що згідно з п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17, від 20.03.2018 у справі №911/482/17, від 03.07.2019 у справі №910/12722/18, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, наявність рахунків № 2124000398 від 01.02.2024, № 2124000712 від 23.02.2024, актів виконаних робіт та платіжної інструкції №68815544 від 05.02.2024 та №68816131 від 29.02.2024, за висновками суду, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Як зазначалось судом вище, дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 29.01.2024 за участю застрахованого позивачем транспортного засобу MERSEDES-BENZ/GLE 450 4MATIC, державний номер НОМЕР_1 , визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування, та майнова шкода, завдана страхувальникові позивача, була відшкодована позивачем відповідно до умов Договору страхування.
При цьому, постановою Печерського районного суду міста Києва від 02.04.2024 у справі № 757/6000/24-п встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, яка відбулася 29.01.2024, сталась також внаслідок порушення водієм гр. ОСОБА_1 п. 11.4, 12.3 Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим останню визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді сплати на користь держави штрафу в розмірі 850,00 грн.
Водночас, як встановлено судом за матерілами справи, протоколи про адміністративне правопорушення були складені відносно обох водії-учасників ДТП.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 27.03.2024 у справі № 757/5935/24-п встановлено, що дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 правил дорожнього руху (п. 16.11, 2.1. дод. 1 ПДР України), у зв'язку з чим останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності.
За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 05.06.2018 у справі №910/7449/17, в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Відтак, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов Договору страхування, позивач в силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно пунктом 9 частини 1 статті 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Судом за матеріалами справи встановлено, що станом на дату вчинення ДТП 29.01.2024 цивільно-правова відповідальність осіб за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу марки DAEWOO MATIZ, державний номер НОМЕР_2 , водій якого - гр. ОСОБА_1 вчинила дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №217502500 (далі - Поліс), з наступними умовами: франшиза - 0,00 грн.; ліміт страхової суми за шкоду майну - 160 000,00 грн. Поліс станом на момент вчинення ДТП 29.01.2024 був чинним.
З огляду на вищевикладене, до ТДВ "Експрес Страхування" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до відповідача - ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному Полісом.
В свою чергу правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Наразі, вина особи, яка керувала під час скоєння ДТП транспортним засобом марки DAEWOO MATIZ, державний номер НОМЕР_2 - гр. ОСОБА_1 , встановлена у судовому порядку згідно постанови Печерського районного суду м. Києва від 02.04.2024 року у справі № 757/6000/24-п.
Окрім цього, посилючись на обставини встановлення Постановою Печерського районного суду міста Києва від 27.03.2024 у справі № 757/5935/24-п також вини у вчиненні ДТП гр. ОСОБА_2 - страхувальника позивача та приписи п. 36.3. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач зазначає про наявність підстав для поділу розміру заподіяної шкоди на кількість винних осіб, а саме: 357 729,44 грн./2=177 369,72 грн.
Отже, враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі позивач, ТДВ "Експрес Страхування", виплативши страхове відшкодування потерпілому за Договором страхування, отримав від останнього права кредитора до ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу DAEWOO MATIZ, державний номер НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу, та, відповідно, право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту, встановленого Полісом, з урахуванням поділу її розміру на кількість осіб, які цю шкоду завдали.
При цьому, з урахуванням наявності полісу ЕР №217502500 відповідача, договірних зобов'язань між власником транспортного засобу, який є винним у вчиненні ДТП, а також зважаючи на встановлену судом обопільну вину водіїв транспортних засобів, діяльністю яких було завдано шкоди автомобілю MERSEDES-BENZ/GLE 450 4MATIC, державний номер НОМЕР_1 , відповідальною особою є ПАТ "Страхова компанія "УСГ" у розмірі частки 50%, до якого правомірно заявлено позов.
Суд зазначає, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно пункту 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч. 36.6.ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Згідно до статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
В силу ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Згідно із даними Договору страхування та Полісу франшиза становить 0,00 грн., а отже, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу марки MERSEDES-BENZ/GLE 450 4 MATIC, державний номер НОМЕР_1 , матеріального збитку та розмір права вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом за спірним страховим випадком, розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач з відповідача, на суму франшизи зменшенню не підлягає.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Так, згідно пункту 35.1 статті 35 названого Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Водночас стаття 37 зазначеного Закону містить вичерпний перелік підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування. У силу підпункту 37.1.4 пункту 37.1 вказаної норми підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Оскільки вказані у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строки є присічними і поновленню не підлягають, тому з їх спливом у страховика виникає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.
Так, з системного аналізу норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них обумовлена статтею 35 сказаного Закону, тобто шляхом звернення потерпілого до страховика з відповідною заявою про таке відшкодування. Другий спосіб надає можливість потерпілому звернутися безпосередньо до суду з позовом до страховика про відшкодування шкоди та ухвалення судом відповідного рішення. Вказане випливає зі змісту пункту 36.1 статті 36 названого Закону, згідно з яким рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається страховиком, у тому числі, на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Отже, визначений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядок звернення потерпілого до страховика з заявою про здійснення страхового відшкодування не є досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов'язковий у розумінні статті 124 Конституції України, а становить собою позасудову процедуру здійснення страхового відшкодування, яка не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.
При цьому положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків, як підстави для відмови у відшкодуванні, стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №465/4287/15, постановах Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №227/3573/16-ц, від 24.04.2019 у справі №643/19957/15-ц.
Водночас суд зауважує, що держава може стимулювати до вирішення правових спорів у межах відповідних позасудових процедур, утім, їх використання є правом, а не обов'язком особи, а відтак не повинно позбавляти її можливості на судовий захист права, яке є порушеним уже в силу самого факту заподіяння шкоди дорожньо-транспортною пригодою.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Так, позивачем реалізовано своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група", а саме звернення із заявою №3.2400458 від 01.04.2024 на сплату суми страхового відшкодування у розмірі 354 739, 44 грн., факт надсилання якої 02.04.2024 на адресу відповідача підтверджується копією фіскального чеку № 31 від 02.04.2024, копією списку згрупованих поштових відправлень з відтиском календарного штемпеля відділення АТ "Укрпошта" від 02.04.2024 та копією опису вкладення у цінний лист відправлення № 0503836438630.
Враховуючи викладене, відсутність у матеріалах справи доказів отримання відповідачем заяви (претензії) позивача за вих. №3.2400458 від 01.04.2024 на виплату страхового відшкодування не обмежує позивача в праві безпосереднього звернення до суду, яке було ним реалізоване 28.08.2024, тобто в межах строку, встановленого підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на власний розсуд обравши один з можливих способів захисту, що відповідно до приписів чинного законодавства є правомірним.
Проте, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що підтверджується у тому числі і поясненнями, наданими відповідачем у відзиві.
При цьому судом враховано, що у разі звернення особи із заявою безпосередньо до суду страховик не обмежений в праві та не позбавлений можливості визнати позов та сплатити страхове відшкодування або ж наводити свої заперечення проти позову у разі їх наявності, чим відповідач скористався, надавши суду заперечення проти позову, викладені у відзиві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів "Програма VIP" № 777.23.2785642 від 30.08.2024 та/або Полісу ЕР №217502500 та/або їх окремих положень суду не надано.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів або ж фактів, що обґрунтовано заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Суд зазанчає, що спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
При цьому страховик винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Так, відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Розрахунок коефіцієнту зносу деталей транспортного засобу здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) (далі - Методика).
Згідно пункту 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Згідно з пунктом 1.6 Методики фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).
Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників. Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.
При цьому відповідно до розділу VIII Методики щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Водночас, відповідно до пункту 7.38, 7.39 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує визначених пунктом 7.38 Методики строків (5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки).
Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
При цьому згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17, у разі, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Отже, виходячи з указаної норми, застосування коефіцієнту зносу на складові частини (деталі) пошкодженого автомобіля є обов'язковим.
З доданої до позовної заяви копії свідоцтва серія та № НОМЕР_4 про реєстрацію транспортного засобу марки MERSEDES-BENZ/GLE 450 4MATIC, державний номер НОМЕР_1 , легковий-загальний, універсал-В, вбачається, що даний автомобіль є 2020 року випуску, тобто на момент ДТП 29.01.2024 строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував 7 років, а тому відсутні підстави для вирахування зносу відповідно до вимог пункту 7.38 вказаної Методики.
При цьому суд звертає увагу, що якщо при зіткненні джерел підвищеної небезпеки заподіяно шкоду їх володільцям, кожен з останніх відповідає перед іншим за правилами статті 1188 Цивільного кодексу України. За наявності вини в цьому обох володільців розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного.
Як вбачається із матеріалів справи, ДТП, в результаті якого було заподіяно шкоду автомобілю MERSEDES-BENZ/GLE 450 4MATIC, державний номер НОМЕР_1 , сталося з вини як водія зазначеного автомобілю ОСОБА_2 (страхувальник за Договором страхування позивача), так і з вини водія автомобіля DAEWOO MATIZ, державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "УСГ" відповідно до полісу ЕР №217502500.
Таким чином, розмір частки відшкодування завданої власнику автомобіля MERSEDES-BENZ/GLE 450 4MATIC, державний номер НОМЕР_1 , шкоди має визначатися відповідно до ступеня вини кожного із учасників ДТП.
Так, при визначенні зазначеного розміру суд виходить із безпосереднього змісту постанови Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2024 року у справі №757/5935/24-п, якою встановлено скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та його вину у порушенні вимог п.16.11, 2.1 дод. 1 ПДР України та ДТП 29.01.2024, а також постанови Печерського районного суду м. Києва від 02.04.2024 у справі № 757/6000/24-п від 02.04.2024, якою водія застрахованого у відповідача транспортного засобу DAEWOO MATIZ, державний номер НОМЕР_2 , гр. ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні ДТП 29.01.2024 та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Тобто вказана пригода сталася з вини обох водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які вчинили правопорушення, передбачене однією статтею КУпАП (стаття 124 КУпАП).
Крім того, як встановлено судом, згідно постанови Київського апеляційного суду від 02.09.2024 у справі 757/6000/24-п, яка набрала законної сили 02.09.2024, адвокату Рощі Н.І. - Кубраку П.М. відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 02.04.2024 в інтересах ОСОБА_1 , апеляційну скаргу повернуто, відтак, заперечення відповідача проти позову з посиланням на передчасність пред'явлених вимог позивача судом до уваги не приймаються як такі, що спростовуються матеріалами справи.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, оскільки учасниками судового процесу не надано будь - яких заперечень стосовно іншого ступеня вини кожного із учасників ДТП, вина учасників ДТП визначається судом як рівна, а тому розмір відшкодування шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу MERSEDES-BENZ/GLE 450 4MATIC, державний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , з вини водія транспортного засобу «DAEWOO MATIZ, державний номер НОМЕР_2 , гр. ОСОБА_1 , становить 50 відсотків, а розмір відшкодування має становити 50 відсотків пропорційно ступеня вини обох водіїв.
При цьому, відповідачем не надано суду доказів, які свідчили б про те, що ступінь вини водія DAEWOO MATIZ, державний номер НОМЕР_2 , гр. ОСОБА_1 менший або взагалі відсутній.
В свою чергу, згідно пункту 36.3 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Судом за матеріалами справи встановлено, що позивачем було виплачено страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 354 739,44 грн., а тому, враховуючи положення п. 36.3 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ступінь вини кожного учасника ДТП, яка сталась 29.01.2024, розмір зобов'язань відповідача має визначатись шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість осіб, винних у вчиненні ДТП (354 739, 44 грн./2 = 177 369, 72 грн.) та у межах ліміту відповідальності, встановленого Полісом, тобто у розмірі 160 000,00 грн.
Крім того, станом на день винесення рішення суду, з урахуванням приписів пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та дати звернення позивача з вимогою про виплату страхового відшкодування строк прийняття відповідачем рішення про виплату позивачу страхового відшкодування та здійснення такої виплати або відмови у здійсненні виплати з наданням належного обґрунтування відмови є таким, що настав.
Враховуючи вищевикладене, оскільки на момент прийняття рішення доказів на підтвердження факту виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу суми виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку суду не надано, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не спростовані, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 160 000,00 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно положень Закону України "Про судовий збір" та відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (вул. Федорова Івана, 32А, м. Київ, 03038; код ЄДРПОУ 30859524) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (просп. Степана Бандери, 22, м. Київ, 04073; код ЄДРПОУ 36086124) 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн. 00 коп. страхового відшкодування у порядку суброгації та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн. 40 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 30 вересня 2025 року.
Суддя А.М. Селівон