16 вересня 2025 року м. Харків Справа № 922/1233/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Россолов В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Євтушенка Є.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Підгорний Б.Б., витяг з ЄДР;
від відповідача (апелянта): Нестеришин Т.С., ордер серія АА №1554132 від 12.08.2025;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Блошко Людмили Олексіївни, м. Харків (вх. № 1773 Х/2),
на рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2025 (повне рішення складено 24.07.2025) у справі № 922/1233/25 (суддя Добреля Н.С.),
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків,
до Фізичної особи-підприємця Блошко Людмили Олексіївни, м. Харків,
про стягнення коштів,
У квітні 2025 року Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (далі - КП "Харківські теплові мережі", позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Блошко Людмили Олексіївни (далі - ФОП Блошко Л.О., відповідач) про стягнення:
- 13363,11грн - заборгованості за бездоговірне користування тепловою енергією за період з жовтня 2021 до листопада 2021 року;
- 312950,71грн - заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 до квітня 2023 року;
- 299,15грн - абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 до червня 2023 року;
- 4258,20грн - заборгованості за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором за період з липня 2022 до червня 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати послуг за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії та плати за договором з технічного обслуговування, які є публічними та укладені між сторонами на виконання законодавчих положень, а також фактичним споживання відповідачем теплової енергії без достатніх правових підстав (за відсутності договору), внаслідок чого у останнього виникла перед позивачем заборгованість у заявленому в позові розмірі.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.07.2025 у справі №922/1233/25 позов задоволено повністю.
Стягнуто з ФОП Блошко Л.О. на користь КП "Харківські теплові мережі" :
- 13363,11грн - заборгованості за бездоговірне користування тепловою енергією за період з жовтня 2021 до листопада 2021 року;
- 312950,71грн - заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 до квітня 2023 року;
- 299,15грн - абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 до червня 2023 року;
- 4258,20грн - заборгованості за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором за період з липня 2022 до червня 2023 року;
- витрати зі сплати судового збору в розмірі 3970,46 грн.
Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції визнав доведеним наявними в матеріалах справи доказами факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії та договором з технічного обслуговування в частині повного та своєчасного проведення розрахунків, у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Не погодившись із вищевказаним рішенням, відповідач - ФОП Блошко Л.О. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2025 у справі №922/1233/25 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Зокрема, в обґрунтування своєї позиції скаржник зазначає наступне:
- у справі відсутні докази направлення позивачем конкретних листів-вимог про оплату боргу, виставлення рахунків або актів про надання послуг відповідачу; апелянт вважає, що нарахування плати неможливе без формування відповідного рахунку та його доведення до відома споживача (у паперовій або електронній формі відповідно до умов договору), оскільки такі дії є складовою процесу нарахування та стягнення плати;
- висновки суду першої інстанції, що рахунок на оплату товару (послуги) не є первинним документом суперечить вимогам п. 34 Правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, а також ст. 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання"; при цьому, висновки суду, що ненадання рахунку не є відкладальною умовою та не є простроченням кредитора зроблені на підставі загальних норм цивільного законодавства та без урахування спеціального законодавства, яке регулює відносини у сфері теплопостачання;
- суд першої інстанції послався на правову позицію Верховного Суду у постанові від 29.04.2020 у справі №920/1343/21, яка відсутня у Єдиному державному реєстрі судових рішень;
- висновки суду щодо належного підтвердження позивачем нарахувань та заборгованості, на думку скаржника є передчасним та необґрунтованим, оскільки: 1) суд помилково визнав існування заборгованості за жовтень, листопад та грудень 2021 року на підставі рахунків, яких немає в матеріалах справи; 2) заборгованість за вказаний період ґрунтується виключно на внутрішніх розрахунках заборгованості та розрахунках нарахувань, за відсутності рахунків-фактур за цей період; при цьому, згідно з розрахунком заборгованості, нарахування за грудень 2021 року становлять 30004,09грн, тоді як за розрахунком нарахувань - 39364,97грн; 3) нарахування за спожиту теплову енергію та перерахунок вартості у зв'язку зі зміною ціни на природний газ здійснюються за різними формулами, однак, суд належним чином не перевірив того, чи відповідають розрахунки позивача вимогам нормативно встановлених методик, а також не досліджував правомірності застосування саме тих формул, які використав позивач;
- враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів, що підтверджують нарахування та належне доведення до відома (інформування) відповідача плати за жовтень, листопад та грудень 2021 року, а також факту направлення рахунків-фактур за 2022 - 2023 роки, висновок суду першої інстанції щодо підтвердженості заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію в загальному розмірі 326313,82грн та за абонентську плату в розмірі 299,15грн, не ґрунтується на наявних у справі доказах;
- суд першої інстанції безпідставно прийняв як доказ по справі акт допуску до експлуатації вузла обліку теплової енергії №16038 від 21.05.2018 та не врахував того, що зазначений документ було складено з порушенням вимог законодавства;
- обрання та застосування позивачем завищеного тарифу у квітні 2023 року є безпідставним і не підтверджене належними та допустимими доказами, що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції у цій частині.
- суд залишив поза увагою відсутність у справі доказів фактичного надання послуги ФОП Блошко Л.О. за період з жовтня 2021 року до квітня 2022 року; розпорядження Харківського міського голови №43 від 13.04.2022 не може вважатися доказом відключення саме відповідача від системи опалення, оскільки воно не містить адреси об'єкта та конкретного переліку споживачів, і не підміняє собою акт відключення, складений у передбаченому законодавством порядку; відсутність у додатку такого споживача як ФОП Блінова Н.М. свідчить про те, що розподіл теплових навантажень на них не здійснювався, і частка теплових навантажень була безпідставно покладена на відповідача;
- відповідно до вимог п. 20 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198, для нежитлових приміщень відповідача розрахунок спожитої теплової енергії має здійснюватися не пропорційно площі приміщення, а пропорційно встановленому тепловому навантаженню.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Блошко Л.О. на рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2025 у справі №922/1233/25; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №922/1233/25 на 16.09.2025 о 12:00 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, просп. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 задоволено заяву представника ФОП Блошко Л.О. адвоката Нестеришина Т.С. про участь у судових засіданнях по справі №922/1233/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду 28.08.2025 від КП "Харківські теплові мережі", позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Свою позицію обґрунтовує наступним:
- позивач направляв відповідачу рахунки-фактур з вимогами про оплату, докази направлення наявні в матеріалах справи; при цьому, факт неотримання відповідачем листів не звільняє від його обов'язку з оплати за поставлену теплову енергію у нежитлові приміщення;
- в матеріалах справи наявні всі розрахунки за спірний період та рахунки-фактури, які направлялися відповідачу; в ході розгляду справи судом першої інстанції відповідач не ставив під сумнів розрахунок позивача та не зазначав про наявність будь-яких розбіжностей у первинних документах;
- доводи відповідача з приводу неналежного складання актів демонтажу та монтажу та акту допуску до експлуатації вузла обліку теплової енергії є безпідставними, оскільки відповідно до акту допуску до експлуатації вузла обліку теплової енергії від 21.05.2018 за адресою: м.Харків, пр.Олександрівський,71 було встановлено прилад обліку Multical 402, який проходив своєчасну повірку, і за весь період лічильник не змінювався; протягом всього спірного періоду відповідач з приводу неналежної роботи лічильника не звертався, скарг на адресу КП "Харківські теплові мережі" з боку відповідача не надходило;
- рішення про встановлення тарифів на комунальні послуги приймається виключно уповноваженим органом - Харківською міською радою, які у подальшому використовуються при нарахуванні заборгованості, і позивач самостійно не встановлює тарифи на комунальні послуги;
- факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону до житлових будівель в цілому; вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувача будинку;
- оскільки відповідач самостійно не виконав розрахунок теплового навантаження, КП "Харківські теплові мережі" з урахуванням розрахунку попереднього власника ТОВ "Український Рітейл" та інформації про право власності, виконало самостійно розрахунок теплового навантаження; у свою чергу, ФОП Блошко Л.О. протягом всього часу не зверталася до КП "Харківські теплові мережі" щодо неправильності виконаного розрахунку, не надавала власного розрахунку теплового навантаження, а отже, погодилась на розрахунок теплового навантаження, виконаного позивачем;
- позивач вважає викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача суб'єктивними, недоведеними та не підкріплені жодними доказами, що, на його думку, свідчить лише про ухилення відповідача від сплати заборгованості.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025, у зв'язку із відпусткою судді Хачатрян В.С. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Россолов В.В.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 16.09.2025 приймав участь в режимі відеоконференції представник відповідача (апелянта), який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представник позивача у судовому засіданні 16.09.2025 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 01.06.2023 №334228640) нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 4, 5, 11, 12, 12а, 14, 16, 17, 18, 20, 41 в літ. А-5, загальною площею 433,8 кв.м за адресою: м. Харків, пр. Олександрівський, 71 (далі - приміщення) належать відповідачу - ФОП Блошко Людмилі Олександрівні на праві приватної власності з 31.08.2021.
Позивачем зазначено, що нежитлові приміщення відповідача, за адресою: м. Харків, пр. Олександрівський, 71, розташовані в житловому будинку з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП "Харківські теплові мережі". Система опалення зазначених приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому.
З 21.05.2018 житловий будинок обладнаний приладом обліку споживання теплової енергії Multical 402, тому розрахунки об'єму та вартості спожитої відповідачем теплової енергії здійснюються на підставі показів приладу обліку.
Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки та об'єкти соціальної сфери позивач здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а постачання гарячої води - цілодобово.
Відповідно до Актів підключення/відключення від 14.10.2021 №170/15469, від 27.10.2022 №170/16224, від 06.04.2023 №170/15680, а також розпорядження Харківського міського голови "Про припинення опалювального сезону в місті Харкові" від 13.04.2022 №43 здійснювалося постачання теплової енергії до будинку, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Олександрівський, 71.
Вищевказані акти на підключення та відключення опалення в опалювальних сезонах 2021-2022, 2022-2023 р.р. підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувача будинку.
Позивач вказує, що станом на момент подання даного позову по особовому рахунку відповідача №17000-8853 обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію без укладення договору на загальну суму 13363,11грн, яка утворилася за період жовтень-листопад 2021 року (бездоговірне споживання).
У подальшому, на підставі ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 21.08.2019 №830 (в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 №1022), на офіційному сайті КП "Харківські теплові мережі" www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - індивідуальний договір). Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021 та укладений з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України.
Враховуючи, що нежитлові приміщення, які належать відповідачу на праві приватної власності, розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, просп. Олександрівський, 71, починаючи з 01.12.2021 надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу за цією адресою здійснюється на підставі індивідуального договору.
На виконання умов індивідуального договору КП "Харківські теплові мережі" як виконавець зобов'язався надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Умовами п. 4 індивідуального договору визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Пунктом 51 індивідуального договору передбачено, що він набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32 індивідуального договору).
Положеннями п. 30 індивідуального договору закріплено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, плати за абонентське обслуговування.
За твердженням КП "Харківські теплові мережі", по особовому рахунку ФОП Блошко Л.О. №17000-8853 обліковується заборгованість за індивідуальним договором, а саме: за спожиту теплову енергію за період грудень 2021-квітень 2022 року, листопад 2022-квітень 2023 року у загальній сумі 312950,71грн, а також за абонентською платою за період з грудня 2021 до червня 2023 року на загальну суму 299,15 грн.
Позивачем направлялися відповідачу рахунки-фактури на оплату спожитої теплової енергії та на оплату абонентської плати, які останнім оплачені не були.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 13, ч. 1 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з 01.07.2022 набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності (далі - договір з технічного обслуговування), який укладається з урахуванням ст.ст. 11, 633, 634, 641, 642 ЦК України та опублікований на офіційному сайті позивача в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 01.06.2022.
За умовами цього договору КП "Харківські теплові мережі" як виконавець зобов'язався надати споживачу послуги з технічного (у тому числі аварійного) обслуговування та поточного ремонту внітрішньобудинкових систем теплопостачання, а споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги за затвердженою вартістю в строки та на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 13 договору з технічного обслуговування передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги сплачується споживачем виконавцю щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Позивач зазначає, що по особовому рахунку відповідача №17000-8853 обліковується заборгованість за договором з технічного обслуговування в сумі 4258,20грн, яка утворилася за період з липня 2022 до червня 2023 року.
З огляду на невиконання відповідачем зобов'язань за індивідуальним договором та договором з технічного обслуговування, а також споживання теплової енергії без достатніх правових підстав (за відсутності договору) позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.
Відповідач, у свою чергу, проти позовних вимог заперечував повністю, мотивуючи свою позицію наступним:
- з наданих позивачем розрахунків нарахувань неможливо встановити природу та зміст вихідних даних, які стали підставою для формування позовних вимог; відсутність розрахунків за конкретні періоди, а також неможливість встановити первинні дані, формули та нормативну базу, що використовувалась для здійснення нарахувань, свідчать про їх необґрунтованість, неналежність та недопустимість як доказів по справі;
- позивачем не надано доказів встановлення приладу комерційного обліку в житловому будинку по пр. Олександрівський, 71 у м. Харкові; у наданих позивачем відомостях обліку споживання теплової енергії кількість теплової енергії вказана в одиницях виміру гігаджоулі (ГДж) та мегавати (МВт); водночас, одиницею виміру спожитої послуги є гігакалорія (Гкал);
- позивачем не надано доказів надсилання (надання) рахунків, за якими відповідач повинен був сплатити кошти; зокрема, з моменту придбання відповідачем приміщення воно жодного разу не експлуатувалося, у тому числі через відсутність теплопостачання; відповідач неодноразово звертався до позивача з метою підключення об'єкта до системи опалення;
- долучені позивачем до матеріалів справи Акти включення опалення та припинення подачі теплоносія не є належними доказами надання послуг теплопостачання саме відповідачу в його приміщенні у заявлених обсягах;
- заявлені позивачем вимоги в частині заборгованості за період до 08.04.2022 є такими, що подані з пропуском строку позовної давності.
Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Харківської області 15.07.2025 ухвалено оскаржуване рішення у справі №922/1233/25, яким позов задоволено повністю.
Рішення суду обґрунтовано тим, що ураховуючи наявність у справі доказів на підтвердження факту подачі теплоносія до систем опалення нежитлових приміщень, власником яких є відповідач, суд визнав відповідача таким, що приєднався до умов індивідуального та публічного договорів з надання відповідних житлово-комунальних послуг, а отже, відповідач споживав теплову енергію, тому в нього виникає обов'язок щодо оплати наданих послуг за вказаними договорами, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
За приписами ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Частинами 6 та 7 ст. 276 ГК України унормовано, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ч. 2 ст. 901 ЦК України положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено:
внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо);
плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
У частині 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" закріплено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
У частині 3 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що індивідуальний договір з обслуговування внутрішньобудинкових систем укладається між співвласником багатоквартирного будинку та виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії). Виконавець комунальної послуги за таким договором забезпечує відповідність кількісних та якісних характеристик послуги встановленим нормативам на межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку та інженерно-технічних систем приміщення споживача. Плата виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінет Міністрів України від 03.10.2007 №1198, визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022), передбачено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.ст. 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги (п. 13 Правил).
Аналогічні положення закріплено у п. 12 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 № 1023).
Вказаними вище правилами затверджено типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води відповідно.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.08.2018 №219 затверджено Порядок обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 11.08.2021 № 197) (далі - Порядок).
Порядок поширюється на управителів або інших осіб, уповноважених співвласниками багатоквартирного будинку на виконання робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, а також виконавців комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення у разі укладення з ними споживачами індивідуальних договорів про надання такої послуги з використанням та обслуговуванням внутрішньобудинкових мереж.
Обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації (п. 4 розділу 1 Порядку).
Виконавець забезпечує функціонування та підтримку в робочому стані елементів внутрішньобудинкових систем відповідно до заданих параметрів і режимів роботи (п. 6 розділу 1 Порядку).
Технічне обслуговування складається з комплексу робіт, спрямованих на підтримку справності елементів системи чи заданих параметрів та режимів роботи обладнання внутрішньобудинкових систем за допомогою огляду, налагодження, регулювання і випробування систем, заміни швидкозношуваних елементів, заправки витратними матеріалами, змащення тощо та не включає обслуговування вузлів комерційного обліку (п. 7 розділу 1 Порядку).
Поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку складається з комплексу робіт, що спрямовані на систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей інженерного обладнання. Поточний ремонт має проводитися з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію в періодах між капітальним ремонтом (п. 8 розділу 1 Порядку).
На офіційному сайті позивача www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води.
Також, 01.07.2022 опубліковано публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності та публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності.
Вказані індивідуальний та публічний договори є публічними договорами приєднання.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 01.06.2023 №334228640 відповідач - ФОП Блошко Л.О. з 31.08.2021 є власником нежитлових приміщень 1-го поверху №1, 4, 5, 11, 12, 12а, 14, 16, 17, 18, 20, 41 в літ. А-5, загальною площею 433,8кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, пр. Олександрівський, 71.
Нежитлові приміщення відповідача, за адресою: м. Харків, пр. Олександрівський, 71, розташовані в житловому будинку з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП "Харківські теплові мережі". Система опалення зазначених приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому, що підтверджується наявними у справі Актами підключення/відключення споживача від 14.10.2021, від 27.10.2022, 06.04.2023 із переліком споживачів, розташованих в житловому будинку - ТОВ "Укр Ритейл" (попереднього власника нежитлових приміщень) та ФОП Блошко Л.О. (нового власника) (а.с. 10-12, т.1).
Як встановлено судом, житловий будинок обладнаний приладом обліку споживання теплової енергії було встановлено прилад обліку Multical 402, який проходив своєчасну повірку, про що свідчать наявні у справі відомості обліку споживання теплової енергії (а.с. 21-27, т.1).
Відповідно до п. 4 індивідуального договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки та об'єкти соціальної сфери позивач здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а постачання гарячої води - цілодобово.
На підтвердження споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень позивачем до матеріалів справи надано акти про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону 2021-2022 р.р., 2022-2023 р.р. до будівель в цілому, які підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувача будинку, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Олександрівський, 71, а саме: акт про підключення №170/15469 від 14.10.2021; акт про підключення №170/16224 від 27.10.2022; акт про відключення №170/15680 від 06.04.2023. У додатках до вказаних актів наведено перелік споживачів, розташованих в житловому будинку, за адресою: пр. Олександрівський, 71 і підключених до єдиної системи опалення житлового будинку, до якого включено, зокрема, і ФОП Блошко Л.О.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що послуги з постачання теплової енергії у нежитлове приміщення відповідача за адресою: м. Харків, пр. Олександрівський, 71, з грудня 2021 по квітень 2023 року, надавалися позивачем на підставі укладеного у порядку закону індивідуального договору, умови якого були публічно розміщені на офіційному веб-сайті позивача.
Щодо посилання скаржника на відсутність фактичного споживання теплової енергії відповідачем у спірний період, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом, нежитлове приміщення відповідача є невід'ємною частиною багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Харків, пр. Олександрівський, 71, який в цілому є об'єктом теплопостачання.
Матеріалами справи також підтверджується, що система опалення приміщення, яке належить на праві власності відповідачу, централізована та єдина з системою опалення житлового будинку по пр. Олександівський, 71 у м. Харкові, окремого теплового вводу в приміщення відповідача немає.
Надходження теплової енергії до будинку здійснюється для забезпечення нормативної температури у всіх приміщеннях, як житлових, так і нежитлових, незалежно від наявності в окремих приміщеннях елементів внутрішньо-будинкової системи опалення. Факт відсутності опалювальних приладів чи змінних показників індивідуального лічильника не свідчить про відсутність споживання теплової енергії, оскільки тепловтрати відбуваються через огороджувальні конструкції будинку, включно з нежитловими приміщеннями.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що надані позивачем до матеріалів справи акти підключення та відключення споживача свідчать про підключення/відключення централізованої системи опалення будинку в цілому та підписані представниками КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувача будинку, тобто КП "Жилкомсервіс" (дільниця №46), та не потребують окремого підпису кожного споживача будинку.
Посилання апелянта на неотримання теплової енергії спростовуються тим, що його приміщення фактично отримувало тепло внаслідок функціонування системи опалення всього будинку. Така правова позиція підтверджується також практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі №908/2078/22, від 09.04.2024 у справі №908/710/23.
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, з чим також погоджується й колегія суддів, що підключення та відключення споживачів, що мають єдину з житловими будинками систему опалення, здійснюється одночасно з підключенням та відключенням внутрішньої системи опалення та гарячого водопостачання житлового будинку в цілому. Опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно об'єднує усі приміщення в житловому будинку.
Наведеним спростовуються протилежні доводи відповідача щодо відсутності опалення в нежитлових приміщеннях.
Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та зазначені вище докази на підтвердження факту подачі теплоносія до систем опалення нежитлових приміщень, власником яких є відповідач, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач є таким, що приєднався до умов індивідуального договору з надання відповідних житлово-комунальних послуг, а також спожив теплову енергію за договором, а тому в нього виникає обов'язок щодо оплати наданих послуг за вказаним договором.
Доводи апелянта щодо ненадання йому рахунків та актів приймання-передачі послуг не спростовують факту виникнення обов'язку зі сплати вартості отриманої теплової енергії.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи містять докази надсилання позивачем відповідачу рахунків за спірний період (а.с. 43- 61, т.1).
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що обов'язок оплати послуг у споживача виникає на підставі саме укладеного договору, а не на підставі рахунку чи підписаного акту.
З моменту публікації публічного договору, споживач повинен був забезпечити отримання рахунків, або заявити про намір не приєднуватися до договору, чого не було зроблено.
Рахунок на оплату носить інформаційний характер та не є первинним документом у розумінні законодавства, а його ненадання не звільняє споживача від обов'язку виконати грошове зобов'язання.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20.04.2020 по справі №915/641/19 зазначив, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар.
Аналогічна правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо помилкового посилання місцевого суду на постанову Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №920/1343/21, якої немає в ЄДРСР, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в цій частині судом було допущено лише технічну описку в даті вказаної постанови від 27.03.2023.
У вищевказаній постанові Верховним Судом викладено правову позицію, яка релевантна до правовідносин у цій справі, щодо відсутності підстав для звільнення відповідача від виконання грошового зобов'язання у зв'язку з непідписанням актів приймання-передачі.
Колегія суддів враховує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.
Отже, документами, які підтверджують виконання позивачем зобов'язання з надання послуг відповідачу, а також виникнення у відповідача зобов'язання з їх оплати, є акти надання послуг, які є первинними бухгалтерськими документами в розумінні вказаних положень законодавства та засвідчують факт здійснення сторонами господарських операцій і містять інформацію про вартість послуг.
Таким чином, виходячи зі змісту положень ст.ст. 509, 901, 903 ЦК України, обов'язок замовника оплатити послуги виникає з факту їх надання, а не з факту оформлення передачі послуг актом приймання-передачі.
Разом з тим, у постанові від 22.08.2023 у cправі №910/14570/21 Верховний Суд зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.
Водночас, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості.
Суд апеляційної інстанції виходить з того, що для звільнення від оплати за послуги постачання теплової енергії споживач повинен довести, що фактично не користувався послугами, які надаються до всього будинку, і тепло у його приміщення не надходить також від суміжних приміщень (їх стін, стелі, підлоги), а також, що він відмовився в установленому порядку від їх отримання.
Однак, належні і допустимі докази цих обставин у матеріалах справи відсутні.
Крім того судова колегія звертає увагу на те, що відповідач не доводить і не вказує на ті обставини, що він був від'єднаний від єдиної централізованої системи теплопостачання житлового будинку, мав індивідуальні прилади опалення або ж здійснював опалення приміщення за договором з іншим постачальником теплової енергії.
Таким чином, саме по собі непідписання актів приймання-передачі послуг не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати отриманих послуг, оскільки господарські наслідки створює саме реальна фактична передача послуг.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, позивач надав докази, які підтверджують факт постачання ним теплової енергії у спірний період як в цілому до будинку за адресою: м. Харків, пр. Олександрівський, 71, так і до нежитлового приміщення відповідача (акти про початок та закінчення опалювального сезону, відомості про фактичні покази засобів обліку теплової енергії тощо).
Враховуючи встановлені господарським судом обставини фактичного отримання відповідачем послуг з постачання теплової енергії, доводи апеляційної скарги щодо ненаправлення рахунків та актів є необґрунтованими і не впливають на обов'язок відповідача сплатити вартість отриманих послуг у повному обсязі.
Зобов'язання сторін за договором про надання послуг виникають з моменту укладення такого договору та підлягають обов'язковому виконанню належним чином відповідно до його умов (глава 63, ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України). Вартість послуг, строки та порядок їх оплати визначаються договором і є обов'язковими для сторін. Одностороння відмова від виконання договірних зобов'язань або зміна їх умов не допускається, якщо інше прямо не передбачено законом або договором.
Враховуючи підтверджені фактичні обставини отримання теплової енергії відповідачем за період жовтень-листопад 2021 року (без укладення договору) на загальну суму 13363,11грн, за індивідуальним договором за період грудень 2021 - квітень 2022 року, листопад 2022 - квітень 2023 року у загальній сумі 312.950,71грн та абонентською платою за період з грудня 2021 до червня 2023 на загальну суму 299,15грн, а також надані позивачем розрахунки та рахунки на оплату, висновки суду першої інстанції про наявність у відповідача заборгованості є обґрунтованими.
Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність рахунків за період жовтень, листопад, грудень 2021 року, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься розрахунок нарахувань КП "Харківські теплові мережі" за жовтень, листопад, грудень 2021 року.
Крім того, до позивачем до матеріалів справи надано рахунок-фактури від 30.04.2023, в якому зазначено всі нарахування за жовтень - грудень 2021 року, разом з доказами направлення такого рахунку відповідачу.
Відносно аргументів скаржника про помилку у розрахунку за грудень 2021 року, апеляційним господарським судом встановлено, що нарахування за грудень 2021 року складають 30004,09грн (8616,42 + 19001,48 + 744,46 + 1641,73). Аналогічна сума вказана у розрахунку заборгованості, зробленого позивачем.
Доводи скаржника щодо неправомірності здійсненого позивачем нарахування обсягів та вартості спожитої теплової енергії за спірний період, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що спростовуються як нормами чинного законодавства, так і матеріалами справи.
Відповідно до п. 12 Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу).
Відповідно до п. 20 "Правил користування тепловою енергією" №1198, облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Як вже зазначалося, ФОП Блошко Л.О. має у власності нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, пр. Олександрівський, 71, яке підключено до внутрішньобудинкової системи опалення багатоквартирного житлового будинку.
У зв'язку з тим, що житловий будинок, у якому розташовані нежитлові приміщення відповідача, оснащені приладом обліку теплової енергії, розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався позивачем згідно показань приладу обліку, встановленого у будинку, з урахуванням максимального теплового навантаження на нежитлові приміщення відповідача, виконаного згідно з нормативним документом Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204 України 244-94.
Розрахунок вартості спожитої теплової енергії по нежитлових приміщеннях, розташованих у будинках, оснащених будинковими приладами обліку теплової енергії, здійснюється згідно їх показань (з урахуванням теплових втрат від наружної стіни будинку до місця установки приладу обліку відповідно до п. 7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 №71), які розподіляються між власниками нежитлових приміщень пропорційно тепловим навантаженням (п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198), а між власниками житла пропорційно площам квартир (п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630).
За змістом п. 1.1 розділу 1. "Загальні положення" КТМ 204 України 244-94 "норми та вказівки призначені": - для планування потреб в теплоті та паливі на опалення, вентиляцію та гаряче водопостачання житлових та громадських споруд, а також на господарськопобутові потреби; - для формування заявок на паливо теплопостачальними організаціями та визначення необхідної кількості палива для реалізації населенню.
Кількість спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення визначена позивачем на підставі формули, наведеної в п. 2.2.4 КТМ 204 України 244-94, якою визначається річна потреба в теплоті на опалення в ГДж, а розрахунок нарахувань доданий до позову визначає кількість теплової енергії, спожитої за розрахунковий період - календарний місяць, в Г/кал. Переведення кДж/год в Гкал/год здійснено відповідно міжнародним співвідношенням між одиницями Міжнародної системи (СІ) та іншими одиницями фізичних величин, та обліковується за формулою: Soп.= Qоп.*Тариф .
Як встановлено судом, з урахуванням теплового навантаження КП "Харківські теплові мережі" здійснило розрахунок вартості спожитої теплової енергії по нежитлових приміщеннях відповідача.
Матеріли справи не містять доказів наявності заперечень або скарг відповідача, направлених позивачу, з приводу неотримання або неналежного отримання послуг з теплопостачання до приміщень та доказів від'єднання від централізованої системи опалення будинку, як і відсутні будь-які заперечення відповідача з приводу здійсненого позивачем розрахунку теплового навантаження.
Як вже зазначалося, факт споживання відповідачем теплової енергії у період жовтень 2021 до квітня 2023 року підтверджується також актами на включення та відключення теплової енергії у приміщення відповідача, так і до будинку в цілому. Вищезазначені акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками повноважених представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувачем будинку. Крім того, факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується відомості обліку споживання теплової енергії, які містять покази загальнобудинкового лічильника Multical 402 разом з інформацією про кількість та об'єм переданої теплової енергії, час експлуатації та температуру теплоносія, як складових для визначення формули теплового навантаження.
Позивач зазначає, що оскільки відповідачем не було самостійно виконано розрахунку теплового навантаження, КП "Харківські теплові мережім з урахуванням розрахунку попереднього власника нежитлових приміщень - ТОВ "Український Рітейл" та інформації про право власності, самостійно виконало розрахунок теплового навантаження.
Разом з цим, судом встановлено відсутність в матеріалах справи доказів звернення відповідача (починаючи з моменту набуття ним у власність нерухомого майна) до позивача з приводу неправильного розрахунку теплового навантаження. У справі також відсутній власний контррозрахунок відповідача, наданий на спростування розрахунку позивача.
Водночас, судова колегія наголошує, що нежитлове приміщення відповідача, яке є частиною багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Харків, пр. Олександрівський, 71, підключене до внутрішньо-будинкових систем опалення, а отже є об'єктом, який споживає теплову енергію у складі загального теплового балансу будинку та теплового навантаження.
Як встановлено судом, відповідачу направлялися рахунки-фактури та вимоги за спожиту теплову енергію, проте станом на 03.04.2025 по особовому рахунку відповідача №17000-8853 бліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення без укладання договору в сумі 13363,11грн за період з жовтня 2021 до листопада 2021 року, 312950,71грн заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 до квітня 2023 року; 299,15грн - абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 до червня 2023 року; 4258,20грн заборгованості за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з липня 2022 до червня 2023 року.
Для здійснення перевірки нарахувань позивачем надано всі необхідні дані, що містяться в рахунках на оплату, а саме:
- акт про підключення №170/15469 від 14.10.2021; акт про підключення №170/16224 від 27.10.2022; акт про відключення №170/15680 від 06.04.2023. У додатках до вказаних актів наведено перелік споживачів, розташованих в житловому будинку, за адресою: пр. Олександрівський, 71 і підключених до єдиної системи опалення житлового будинку, до якого включено, у тому числі ФОП Блошко Л.О.
- показами приладу обліку, зазначені у відомостях обліку споживання теплової енергії (а.с. 21-27, т.1);
- загальною площею опалювальних приміщень (433,8 м.кв.) у буд. №71 по пр. Олександрівський, 71, наведеною у розрахунку обсягу теплової енергії (т.1, а.с. 24);
- тарифи, що діяли в розрахунковому періоді, затверджені постановою НКРЕКП від 09.09.2020 №1673 (1.318,86 грн/Гкал без ПДВ) та рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.11.2021 №933 (3.324,39грн за 1 Гкал з ПДВ), від 30.12.2021 №1050 (5.393,26 грн за 1 Гкал з ПДВ), від 12.10.2022 №302 (без урахування витрат - 5.393,26грн за 1 Гкал з ПДВ та з урахуванням витрат - 5.502,35грн за 1 Гкал з ПДВ); наказом КП "Харківській теплові мережі" від 01.02.2022 №104 про затвердження розміру плати за абонентське обслуговування в розмірі 16,62 грн на місяць.
Судом встановлено, що за період до 30.12.2021 нарахування вартості теплової енергію відповідачу виконувалося позивачем за Постановою НКРЕКП від 09.09.2020 №1673 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води" (зі змінами).
30.12.2021 Харківської міської ради прийнято рішення №1050, яким затверджено тарифи для населення та юридичних осіб (опубліковані на сайті Харківської міської ради та на сайті КП "Харківські теплові мережі"), тому нарахування плати позивачем проводилося для усіх споживачів саме за цим рішенням.
12.10.2022 рішенням Харківської міської ради №302 прийнято тарифи для населення та юридичних осіб (опубліковані на сайті Харківської міської ради та на сайті КП "Харківські теплові мережі", тому нарахування позивачем проводилосяя для усіх споживачів саме за цим рішенням.
Позивач зазначає, що в ході перевірки нарахувань послуги споживачам та застосування тарифів, було виявлено, що за адресою: м. Харків, пр. Олександрівський, 71, було застосовано тариф 5393,26 за Гкал (з ПДВ) відповідно до рішення Харківської міської ради від 12.10.2022 №302 без урахування витрат на утримання та ремонт центральних та індивідуальних теплових пунктів, без урахування витрат на оснащення будівель вузлами комерційного обліку, однак, у зв'язку наявністю центрального теплового пункту відповідно до рішення Харківської міської ради від 12.10.2022 №302 у такому випадку має застосовуватися тариф 5502,35 за Гкал (з ПДВ) з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів, без урахування витрат на оснащення будівель вузлами комерційного обліку.
З огляду на викладене, починаючи з квітня 2023 року відповідно до рішення Харківської міської ради від 12.10.2022 №302 позивач застосовує тариф для споживачів за адресою: м. Харків, пр. Олександрівський,71, у розмірі 5502,35грн за Гкал (з ПДВ).
Як встановлено місцевим господарським судом та не спростовано відповідачем в ході апеляційного провадження, розрахунок заборгованості позивач здійснив у відповідності до зазначених тарифів, затверджених уповноваженими органами, зокрема, Харківською міською радою, які (тарифи) не потребують індивідуального погодження з кожним споживачем, оскільки є нормативно затвердженим механізмом тарифоутворення, передбаченим чинним законодавством.
При цьому, відповідачем в ході судового розгляду справи не було спростовано доводів позивача про застосування з квітня 2023 року саме такого тарифу, як і не підтверджено того, що для інших споживачів житлового будинку за адресою: м. Харків, пр. Олександрівський,71, позивачем застосовано інший тариф.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що приміщення відповідача не отримувало теплову енергію, тобто було відключено від загальнобудинкової системи теплопостачання, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до вимог Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затверджений наказом Мінрегіону від 26.07.2019 №169, який набрав чинності 17.09.2019, належним доказом відключення/відокремлення приміщень споживача від системи централізованого опалення та постачання гарячої води є, зокрема, акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води встановленої форми.
Відповідачем не надано актів відключення/відокремлення його приміщень від системи централізованого опалення та системи централізованого постачання гарячої води; жодних документів, проектно-технічних рішень чи погоджень про відокремлення/відключення своїх приміщень від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води у вказаному житловому будинку, які підтверджували б наявність у його приміщеннях окремої системи опалення, та надавали б йому право не користуватися комунальними послугами з централізованого теплопостачання, гарячої води і обслуговування, а тому бути звільненим від сплати за користування відповідними комунальними послугами, матеріли справи не містять.
Крім того, розділ ІІ вказаного Порядку передбачає процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води.
Однак, доказів відключення приміщень відповідача від системи централізованого теплопостачання та постачання гарячої води житлового будинку за адресою: м. Харків, пр. Олександрівський, 71, матеріали справи не містять.
Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідач не надав жодних доказів звернення до позивача із претензіями щодо неправомірності нарахувань, ненадання послуг або неналежної якості послуг у спірний період. У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надані позивачем розрахунки є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду пршої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а нарахована до сплати сума заборгованості відповідача перед позивачем відповідає як фактичним обставинам справи, так і вимогам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги відповідача наведених висновків суду не спростовують та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.
Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ФОП Блошко Л.О. задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2025 у справі №922/1233/25 слід залишити без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Блошко Людмили Олексіївни на рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2025 у справі №922/1233/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2025 у справі №922/1233/25- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.
Повну постанову складено 29.09.2025.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Россолов