Справа № 554/10056/25 Номер провадження 33/814/801/25Головуючий у 1-й інстанції Сметаніна А. В. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.
30 вересня 2025 року м. Полтава
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю секретаря судового засідання Пархоменко Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Іванової О.І., на постанову Шевченківського районного суду м. Полтава від 16 липня 2025 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП, і накладено на нього стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 605 гривень 60 копійок судового збору.
За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 25 червня 2025 року о 19 годині 30 хвилин по вул. Олександра Оксанченка, 29 у м. Полтава в порушення вимог п.п.10.9, 2.10 «а» ПДР України, керуючи транспортним засобом «Chevrolet Lacetti», н.з. НОМЕР_1 , на парковці під час руху заднім ходом не впевнився в безпечності та здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб «Citroen C3», н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, і, будучи причетним до цієї ДТП, залишив місце її вчинення.
В апеляційній скарзі адвокат Іванова О.І. просить змінити постанову Шевченківського районного суду м. Полтава від 16 липня 2025 року в частині виду накладеного стягнення та накласти на ОСОБА_1 стягнення за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП, із застосуванням ст.36 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 гривень. Свої вимоги мотивує тим, що: внаслідок ДТП автомобілю «Citroen C3», н.з. НОМЕР_2 , завдано виключно пошкодження заднього бамперу у вигляді лінії від фарби, яке не тягне суттєвих матеріальних збитків і шкоди вказаному транспортному засобу, тобто наслідки ДТП є незначними, у зв'язку з чим, ОСОБА_1 вирішив знайти його власника зранку; ОСОБА_1 визнає винуватість у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому в нього наявна потреба в керуванні автомобілем для того, щоб доставляти дитину на огляд до лікаря та задоволення інших потреб дитини; суд першої інстанції належним чином не дослідив докази щодо встановлення ступеню суспільної шкідливості вчинених ОСОБА_2 правопорушень і призначення стягнення, а наведені в оскаржуваній постанові висновки про допущення ОСОБА_2 грубого порушення вимог ПДР України є безпідставними. З огляду на викладені вище обставини, апелянт вважає необхідним і достатнім накладення на ОСОБА_2 стягнення у вигляді штрафу.
Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його представнику - адвокату Івановій О.І., та потерпілій ОСОБА_3 було належним чином повідомлено про місце, дату, час апеляційного розгляду та в судове засідання вони не з'явились. Водночас від адвоката Іванової О.І. та ОСОБА_1 надійшли заяви, в яких вони просили: здійснювати апеляційний розгляд за їх відсутності; постанову місцевого суду в частині виду накладеного стягнення змінити й накласти на ОСОБА_1 стягнення за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП, із застосуванням ст.36 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 гривень. У заяві ОСОБА_1 підтвердив те, що визнає винуватість у вчинених ним адміністративних правопорушеннях, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП, зазначив, що працює вахтовим методом у Харківській області.
Суд апеляційної інстанції заслухав думку адвоката в попередньому судовому засіданні про задоволення апеляційної скарги, перевірив матеріали справи, проаналізував доводи учасників провадження та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 294 КУпАП регламентовано, що судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП, за встановлених місцевим судом обставин є правильним, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв'язаними доказами по справі.
Постанова місцевого суду оскаржується апелянтом лише в частині накладення на ОСОБА_1 стягнення за вчинені ним вказані вище адміністративні правопорушення. В апеляційній скарзі адвокат порушує питання про суворість обраного ОСОБА_1 виду адміністративного стягнення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами сторони особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про можливість досягти мети адміністративного стягнення без позбавлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, шляхом застосування іншого стягнення, а не виключно позбавлення права керування транспортними засобами.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з положеннями ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Апеляційний суд виходить з того, що за змістом системного аналізу норм матеріального права законодавцем встановлено презумпцію застосування більш м'якого заходу примусу, в тому числі й адміністративного стягнення, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення його мети.
Обираючи вид адміністративного стягнення, який підлягає застосуванню щодо ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначених вище вимог КУпАП не дотримався, оскільки не врахував усі обставини провадження щодо адміністративного правопорушення та особи, яка його вчинила, в їх сукупності та, як наслідок, належним чином не обґрунтував підстав для висновку про неможливість досягнення за обставин цієї справи мети адміністративного стягнення не лише шляхом позбавлення ОСОБА_1 права керування траспортними засобами.
Місцевий суд зазначив, що, з огляду на ступінь суспільної небезпеки вчинених правопорушень, особу правопорушника, який свідомо залишив місце вчинення ДТП, не вчинив дій з метою встановлення зв'язку з власником постраждалого транспортного засобу, інші обставини в справі, можливо дійти висновку, що ОСОБА_1 вчинив грубе порушення ПДР України. Інших конкретних і доречних обставин провадження судом першої інстанції враховано не було.
Так, перевіркою матеріалів справи й офіційного веб-сайту «Судова влада України» не встановлено наявність фактів притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення аналогічних адміністративних правопорушень, наявність у нього на момент розгляду справи застосованого стягнення чи судимості, що залишилось поза увагою місцевого суду.
Оцінюючи конкретні обставини ДТП, слід врахувати й те, що автомобіль «Chevrolet Lacetti», н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 і який від ДТП отримав пошкодження, належить ОСОБА_1 , і внаслідок вчиненого ним зіткнення під час руху заднім ходом належний потерпілій автомобіль «Citroen C3», н.з. НОМЕР_2 , отримав пошкодження лише заднього бамперу з лівої сторони. Інших пошкоджень вказаного вище транспортного засобу, автомобільної дороги, вулиці, дорожніх споруд або іншого майна, заподіяння шкоди здоров'ю людей спричинено не було, що підтверджується схемою місця ДТП (а.с.5). Також ця ДТП не характеризувалась створенням наднебезпечної аварійної обстановки для учасників дорожнього руху.
Зі змісту схеми місця ДТП слідує й те, що ОСОБА_1 на місці її складання не заперечував та підтвердив своїм підписом виниклі внаслідок ДТП пошкодження транспортних засобів, не перешкоджав встановленню істини по справі, а саме наявності на його транспортному засобі пошкоджень унаслідок ДТП.
ОСОБА_1 визнав винуватість у вчинених ним адміністративних правопорушеннях, передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП, тобто усвідомив їх протиправний характер, що підтверджується даними його заяви, адресованої апеляційному суду.
Водночас слід зазначити, що відповідно до схеми місця ДТП обидва транспортні засоби застраховані у відповідних страхових компаніях із наявністю страхових полісів, а тому потерпіла особа забезпечена можливістю на належне й оперативне отримання страхового відшкодування завданої шкоди транспортному засобу.
Також перевіркою матеріалів провадження встановлено відсутність претензій потерпілої до ОСОБА_1 , відсутність її позиції щодо накладення на ОСОБА_1 суворого стягнення.
Як установлено у вступній частині оскаржуваної постанови й направлених поліцією до суду матеріалах, ОСОБА_1 працевлаштований (слюсарем-ремонтником «ЮНБ Укрнафта Буріння»). Згідно з даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 він має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.44). Обставин, які би обтяжували його відповідальність, не встановлено.
А, отже, і місцевий суд не обґрунтував і не спростував, чому за таких обставин неможливо досягти мети адміністративного стягнення в разі застосування штрафу.
Зазначене вище свідчить, що навіть із урахуванням наведених місцевим судом ізольованих мотивів, накладення на ОСОБА_2 стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік не буде справедливим і необхідним стягненням у досліджуваному випадку. Наведена в оскаржуваній постанові мотивація без урахування всього комплексу обставин справи не є достатньою для висновку, що перевиховання за вчинення вказаних вище правопорушень неможливе без позбавлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, права керувати транспортними засобами, особливо враховуючи відсутність у ОСОБА_1 судимостей і застосованих адміністративних стягнень. Тому наявні підстави для пом'якшення накладеного судом першої інстанції стягнення.
Ураховуючи викладені вище обставини в цьому провадженні, характер і обставини вчинених ОСОБА_2 правопорушень, ступінь його вини та ставлення до вчиненого, особу ОСОБА_2 , відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, дотримуючись принципів співмірності, індивідуалізації та пропорційності стягнення, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність застосування щодо ОСОБА_2 стягнення за ст.ст.124, 122-4 КУпАП із застосуванням ч.2 ст.36 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таке стягнення відповідатиме загальним засадам застосування адміністративного стягнення, буде справедливим, необхідним і достатнім для досягнення його мети - виховання ОСОБА_2 у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, запобігання вчиненню нових правопорушень, а також не становитиме «особистий надмірний тягар для особи».
Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Іванової О.І., задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду м. Полтава від 16 липня 2025 року в частині накладеного на ОСОБА_1 стягнення змінити: накласти на ОСОБА_1 за ст.ст.124, 122-4 КУпАП із застосуванням ч.2 ст.36 КУпАП стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 гривень.
В іншій частині постанову місцевого суду залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду О.М. Корсун