номер провадження справи 4/124/25
01.10.2025 Справа № 908/2350/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовомАкціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ», (61005, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 10/12)
до відповідача Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)
про стягнення 13068,85 грн.
31.07.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 22110-1072, сформована в системі «Електронний суд» ЄСІКС 31.07.2025, (вх. № 2575/08-07/25 від 31.07.2025) Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ», м. Харків до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Енергодар Запорізької області про стягнення 12600,00 грн. заборгованості (основного боргу) за виконані роботи, 112,88 грн. 3 % річних та 355,97 грн. інфляційних втрат, що разом становить 13068,85 грн. заборгованості.
Пунктом першим прохальної частини позовної заяви позивач просить суд здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2025 справу № 908/2350/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2350/25, справі присвоєно номер провадження справи 4/124/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 05.11.2025.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням ст., ст.598, 599, 625 ЦК України, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 12600,00 грн. заборгованості (основного боргу) за виконані роботи, 112,88 грн. 3 % річних та 355,97 грн. інфляційних втрат, що разом становить 13068,85 грн. заборгованості.
Ухвалою суду від 05.08.2025 про відкриття провадження у справі № 908/2350/25 відповідачу запропоновано у строк до 22.08.2025, але не пізніше 15 днів з дня отриманняухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, а також у строк до 16.09.2025 подати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Позивачу цією ж ухвалою суду запропоновано у строк до 04.09.2025 подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.
19.08.2025 через підсистему через підсистему «Електронний суд» Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» подано Відзив на позовну заяву б/н від 19.08.2025(вх. № 16722/08-08/25 від 19.08.2025). Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що первинна документація щодо виконання робіт у тому числі докази виконання робіт, листування знаходяться за місцезнаходженням Відповідача: місто Енергодар Запорізька область, вулиця Промислова, 133, і Відповідач не має до неі? доступу. Листом від 30.01.2025 №21-834/08 філія «ВП ЗАЕС» повідомила «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ» про унеможливлення підтвердження проведення розрахунків по вищевказаним роботам до моменту деокупаціі? м. Енергодар та закінчення воєнного стану. Зазначив, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні запроваджений воєнний стан. 04 березня 2022 року місто Енергодар Запорізької області та Запорізька атомна електрична станція були захоплені та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації. Енергодарська міська територіальна громада, в межах якої розташовані виробничі потужності відповідача, з 02.03.2022 включена до «Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженому Наказом Міністерства розвитку громад та територій України. Листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені вище обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами. Зауважує, що Акт за виконані роботи мав бути сплачении? не пізніше 08.04.2025. Тобто, на момент пред'явлення Акту до сплати філія «ВП ЗАЕС» вже була захоплена та знаходилася в тимчасовіи? окупаціі? росіи?ськими віи?ськами, робота філіі? «ВП ЗАЕС» була повністю зупинена. Зважаючи на викладене вище, виконання Відповідачем грошових зобов'язань за Актом пропорціи?но відстрочується на час діі? форс-мажорних обставин, підтверджених Торгово-промисловою палатою Украі?ни, та можливе після і?х офіціи?ного закінчення, що відповідає діючому законодавству Украі?ни, тобто не є простроченим. Вважає, що позивач здійснив нарахування трьох процентів річних, інфляційних втрат на суму грошового зобов'язання в розмірі 12 600,00 грн. починаючи з 09.04.2025, не врахувавши того, що це грошове зобов'язання не є простроченим. Отже вимога позивача про стягнення з відповідача 112,88 грн. 3% річних та 355,97 грн. інфляціи?них нарахувань за період з 09.04.2025 по 26.07.2025 є необґрунтованою. Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що в діях відповідача відсутня вина, оскільки своєчасному і належному виконанню ним грошового зобов'язання за договором перешкоджають форс-мажорні обставини. З моменту окупації Запорізька АЕС працює в екстремальних умовах, на початку захоплення атомна станція працювала на мінімальних потужностях. З 11 вересня 2022 року ЗАЕС повністю зупинена, відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. Внаслідок збройної агресії РФ майно й інфраструктура тимчасово окупованої Запорізької АЕС та інших відокремлених підрозділів ДП «НАЕК «Енергоатом» були пошкоджені або знищені; відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Правовідносини між позивачем та відповідачем, які розглядаються у рамках справи № 908/2350/25, нерозривно пов'язані з об'єктами ЗАЕС, що забезпечували втрачені відповідачем виробничі потужності та отримання значної частини доходу. З огляду на вказане, відповідач просив суд врахувати, що існування на території України надзвичайних обставин - введення воєнного стану, є надзвичайними обставинами, які не залежать від Відповідача та стали перешкодою своєчасному виконанню ним своі??х зобов'язань за Актом. На підставі викладеногопросив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
26.08.2025 через підсистему через підсистему «Електронний суд» Акціонерним товариством «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ» подана відповідь на відзив б/н від 25.08.2025(вх. № 17163/08-08/25 від 26.08.2025), в яких останній зазначив, що відповідач не заперечив факту укладення договору у спрощеному порядку, що містив виражении? намір ВП «Запорізька АЕС» на укладення такого договору та погодження Замовником прии?нятих на себе зобов'язань; не заперечив підписання Акту № 000002 прии?мання - здачі виконаних робіт за рахунком № 000002 від 28.01.2022 на загальну суму 12600, 00 грн. з ПДВ; не навів жодних зауважень чи заперечень щодо основноі? суми заборгованості за вказаним договором у загальному розмірі 12600, 00 грн. Зауважує, що відповідачем не надано до суду доказів того, що саме форс мажорні обставини (обставини непереборноі? сила) роблять неможливим виконання зобов'язання з оплати виконаноі? роботи, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним. Також, відповідачем не спростовано факт належного виконання позивачем відповідних робіт та факт і?х прии?няття з боку відповідача, позивачем із урахуванням вимог ст. 530 ЦК Украі?ни визначено строк виконання грошового зобов'язання, правомірно визначено період прострочення виконання грошового зобов'язання, здіи?снено нарахування компенсаціи?них витрат на підставі ст. 625 ЦК Украі?ни, положення якоі? застосовуються незалежно від вини боржника.
03.09.2025 через підсистему через підсистему «Електронний суд» надійшла заява позивача про розподіл судових витратб/н від 03.09.2025 (вх. № 17795/08-08/25 від 03.09.2025), згідно з якою позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, в т.ч. суму 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
04.09.2025 через підсистему через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло заперечення на заяву позивача про розподіл судових витратб/н від 04.09.2025 (вх. № 17851/08-08/25 від 04.09.2025), згідно з яким відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні вимог про стягнення судових витрат на правничу допомогу, з підстав, які наведені у поданому запереченні; в разі задоволення - зменшити їх розмір до мінімально можливого розміру.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 04.09.2025 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.
Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, рішення прийнято без його проголошення - 01.10.2025.
Розглянувши матеріали справи, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2021 листом за вих. № 08-29/29275 ДП НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» в особі ВП «Запорізька АЕС» (відповідач у справі) звернувся до Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ» (позивач у справі) з проханням розглянути можливість коригування робочоі? документаціі? ЦУА159-3764-КМ зм. 6 та у разі згоди АТ ХІ «Енергопроект» на заміну матеріалів просили внести зміни до робочоі? документаціі? та надати і?і? у наи?коротшии? термін.
07.12.2021 листом за вих. № 22150/204-3184 позивач повідомив, що коригування проектно-кошторисноі? документаціі? ЦУА-159-3764-КМ зм. 8 буде направлене відповідачу до 10.12.2021 року та і?і? вартість складатиме 10 500,00 грн без ПДВ.
28.01.2022 позивачем виставлено рахунок № 000002 на суму 10500,00 грн без ПДВ, ПДВ 2100, 00 грн, усього на загальну суму 12600, 00 грн.
За результатами виконаних позивачем зобов'язань між сторонами підписаний Акт №000002 від 07.02.2022 прии?мання- здачі виконаних робіт на загальну суму 12600, 00 грн.з ПДВ.
Відповідно до змісту акту обумовлені наступні роботи: «Нове будівництво сховища легкого типу для тимчасового зберігання кондиціонованих РАВ в залізобетонних контеи?нерах на Запорізькіи? АЕС в м. Енергодар, вул. Промислова, 133. Коригування робочоі? документаціі?: ЦУА-159-3764-КМ зм. 8 на підставі листа Замовника № 08-29/29275 від 02.12.2021».
Зазначений Акт прии?мання - здачі виконаних робіт містить підписи уповноважених представників позивача та відповідача та скріплений печатками обох підприємств.
Отже, факт надання послуг позивачем відповідачу на суму 12600, 00 грн. доведений, про що свідчать підписи уповноважених представників позивача та відповідача на Акті прии?мання - здачі виконаних робіт.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання виконав у повному обсязі та належним чином.
Разом з тим, як встановлено судом з матеріалів справи, відповідач зобов'язання щодо оплати наданих послуг не здійснив, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за виконанні позивачем роботи в сумі 12600, 00 грн.
07.02.2022 позивачем сформована податкова накладна № 7, яка 18.02.2022 зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9035610107, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податковоі? накладноі?/ розрахунку коригування кількісних і вартісних показників з податковоі? накладноі? в Єдиному реєстрі податкових накладних.
28.03.2025 позивач направив на адресу відповідача Вимогу за вих. № 22110-465, у якіи? вимагав виконання протягом семиденного строку, від дня пред'явлення цієі? вимоги, грошового зобов'язання за Актом № 000002 здачі-прии?мання виконаних робіт від 07.02.2022 на загальну суму 12600, 00 грн. із ПДВ.
Відповідно до відомостеи? офіціи?ного саи?ту Укрпошти Вимога вручена Замовнику 01.04.2025.
24.04.2025 відповідач повідомив, що вимога позивача буде розглянута філією ВП ЗАЕС після деокупаціі? м. Енергодара та закінчення воєнного стану.
Оскільки відповідачем оплата за виконані роботи не здійснена, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 12600, 00 грн. основного боргу. Крім того, за невиконання грошового зобов'язання позивачем нараховані112,88 грн. 3 % річних та 355,97 грн. інфляційних втрат.
Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши надані позивачем письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частини 1, 2 статті 205 ЦК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Враховуючи наведені приписи закону, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі у спрощений спосіб укладено договір підряду.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
В частині 1 ст. 854 ЦК України визначено: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містяться в п.п. 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України).
З положень ст. 530 ЦК Украі?ни, якщо у зобов'язанні встановлении? строк (термін) и?ого виконання, то воно підлягає виконанню у цеи? строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлении? або визначении? моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати и?ого виконання у будь-якии? час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такии? обов'язок у семиденнии? строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негаи?ного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки договором, укладеним у спрощеному порядку, між сторонами не були визначені строки виконання грошового зобов'язання, 28.03.2025 позивач направив на адресу відповідача Вимогу за вих. № 22110-465, у якіи? вимагав виконання протягом семиденного строку, від дня пред'явлення цієі? вимоги, грошового зобов'язання за Актом № 000002 здачі-прии?мання виконаних робіт від 07.02.2022 на загальну суму 12600, 00 грн. із ПДВ.
Відповідно до відомостеи? офіціи?ного саи?ту Укрпошти Вимога вручена Замовнику 01.04.2025.
Таким чином, грошове зобов'язання мало бути виконано Замовником протягом 7- денного строку з моменту отримання вимоги, тобто у строк до - 08.04.2025 включно.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата робіт не здійснена.
Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з позовом у даній справі заборгованість відповідача за виконані роботи становить 12600, 00 грн.
Відповідачем факт порушення взятих на себе зобов'язань в частині своєчасної і повної оплати за виконані роботи належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, зобов'язання відповідача оплатити виконані позивачем роботи не припинено.
Відповідач доказів погашення заборгованості в повному обсязі суду не надав.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 12600, 00 грн. за виконані роботи станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 12600, 00 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.
Стосовно доводів відповідача, що первинні документи бухгалтерського обліку ВП «Запорізька АЕС» перебувають на тимчасово окупованій території, то суд зауважує, що посилання на такі обставини як на підставу для звільнення від виконання обов'язку, в тому числі грошового зобов'язання, є безпідставним і необґрунтованим, оскільки втрата первинних документів підприємством не звільняє його від зобов'язання здійснювати розрахунки зі своїми контрагентами.
Щодо посилання відповідача на відстрочення зобов'язання з оплати виконаних робіт на час дії форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.
До форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) належать обставини визначені у частині другій ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», за змістом якої форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Суд зазначає, що введений в України з 24.02.2022 воєнний стан, який на теперішній час не припинено, є загальновідомою обставиною дії форс-мажорних обставин в Україні до їх офіційного закінчення, що підтверджено Торгово-промисловою палатою України в листі від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.
Однак, лист ТПП є лише одним із документів, необхідних для доведення форс-мажору, та не є доказом наявності форс-мажору у кожному конкретному випадку невиконання договірних зобов'язань.
Так, в частині 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.
При цьому, чинним законодавством України передбачено звільнення від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором, якщо таке невиконання чи неналежне виконання спричинене форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Так, в силу приписів ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України існування обставин непереборної сили, внаслідок яких сталося порушення зобов'язання, може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а не підставою для звільнення від фактичного виконання такого зобов'язання.
Крім того, ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
З урахуванням викладеного, наявність форс-мажорних обставин (збройна агресія РФ та введений у зв'язку із цим воєнний стан, тимчасова окупація територій) може бути підставою лише для незастосування заходів відповідальності (зокрема, неустойки: пені та штрафів).
У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації негативний вплив в тій чи іншій мірі розповсюджується на всіх суб'єктів підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України, які знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі в країні та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Отже твердження відповідача про те, що зазначені обставини є підставою для відстрочення виконання зобов'язання на час дії таких обставин та те, що не являється простроченим грошове зобов'язання зі сплати суми 12600,00 грн. за виконані позивачем роботи, які прийняті відповідачем за Актом здачі-приймання виконаних робіт № 000002 від 07.02.2022, є необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у запереченнях відповідача, не звільняють його від виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт, строк виконання якого настав.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем за порушення строків розрахунків заявлені вимоги про стягнення 112,88 грн. 3 % річних за загальний період з 09.04.2025 по 26.07.2025.
Наданий позивачем розрахунок 3 % річних судом перевірений та встановлено, що вказаний розрахунок позивачем виконаний правильно.
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 112,88 грн. 3 % річних заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивачем заявлені вимоги про стягнення 355,97 грн. інфляційних втрат, які розраховані за загальний період квітня 2025 по червень 2025 року.
Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок позивачем виконаний правильно.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 355,97 грн. інфляційних втрат заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.
Відповідачем контррозрахунок суми штрафних санкцій заявлених позивачем до стягнення суду не наданий.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача суд визнав хибними.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягаютьзадоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, в т.ч. суму 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. і ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3 000,00 грн. заперечив, вважає заявлену позивачем до стягнення суму витрат на оплату правової допомоги адвоката не доведеною, занадто завищеною та не співмірною суті спору та складності справи.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу у даній справі позивач надав суду наступні документи: Договір про надання правової допомоги № 04-22 від 05.08.2022, укладений між позивачем (Клієнт) та адвокатом Барчук Алєсею Вікторівною; Додаткові угоди № 1 від 05.12.2022, № 2 від 21.08.2023 і № 3 від 29.12.2023, №4 від 30.12.2024 до Договору про надання правової допомоги № 04-22 від 05.08.2022; Протокол від 31.07.2025 погодження розміру гонорару адвоката за надання правничої допомоги про стягненнязаборгованості за договорами, укладеними у спрощеному порядку, в тому числі відповідно до рахунку № 000002 від 28 січня 2022 року на суму 12600, 00 грн. зПДВ; Акт № 30 від 02.09.2025 про надання правничої допомоги (виконаних робіт) до Договору № 04-22 від 05.08.2022 на загальну суму 3 000,00 грн., в якому викладено детальний опис виконаних робіт та який підписано позивачем в особі Генерального директора Олександра Гречки та адвокатом Алєсею Барчук.
Відповідно до п. 1 Договору про надання правової допомоги № 04-22 від 05.08.2022 Адвокат зобов'язався здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги Клієнту, а Клієнт зобов'язався оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Розмір гонорару за надання правничої допомоги за цим договором за встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін. Суми гонорару зазначаються в актах про надання правничої допомоги. В акті про надання правничої допомоги вказується перелік наданої правничої допомоги з ідентифікацією та її вартість. Оплата підлягає перерахуванню клієнтом у безготівковій формі протягом 20 календарних днів з моменту підписання акту про надання правничої (п., п. 9.1, 9.2, 9.3 договору).
Додатковою угодою №4 від 30.12.2024встановлено строк дії цього договору до 31.12.2025.
Сторонами договору підписано Протокол від 31.07.2025 погодження розміру гонорару адвоката за надання правничої допомоги за договором № 04-22 від 05.08.2022, яким сторони погодили, що в рамках цього договору Адвокат надає правничу допомогу Клієнту в спорі з Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» про стягнення заборгованості за договорами, укладеними у спрощеному порядку, в тому числі відповідно до рахунку № 000002 від 28 січня 2022 року на суму 12600, 00 грн. зПДВ.
Сторони погодили, що гонорар Адвоката за правничу допомогу у спорі відповідно до рахунку № 000002 від 28 січня 2022 року на суму 12600, 00 грн. з ПІДВ в суді першої інстанції єфіксованим урозмірі 3000,00 грн.
Повноваження Барчук А.В. як адвоката у даній справі підтверджуються Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 1083 від 21.10.2011.
На підставі Договору про надання правової допомоги № 04-22 від 05.08.2022 адвокатом виписано Ордер серії АХ № 1284564 від 25.08.2025 на надання правничої допомоги позивачу.
02.09.2025 позивач та адвокат Барчук А.В. підписали Акт № 30 від 02.09.2025про надання правничої допомоги (виконаних робіт) до Договору № 04-22 від 05.08.2022, згідно якого адвокатом надано Клієнту правничу допомогу, а саме: представництво інтересів Клієнта в господарському судочинстві у справі № 908/2350/25 (підготовка позовної заяви про стягнення коштів із розрахунком стягуваних сум; правовий аналіз доводів відповідача, наведених у відзиві, та наданих на їх обгрунтування доказів;підготовка та подання відповіді на відзив). Гонорар (винагорода) адвоката за надання правничої допомоги складає 3 000,00 грн.
Матеріали справи № 908/2350/25 свідчать, що позовна заява подавалася до Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» ЄСІТС за підписом директора АТ «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ» Гречки О.М., відповідь на відзив на позовну заяву подавалася через систему «Електронний суд» ЄСІТС за підписом адвоката Барчук А.В., заява про стягнення витрат на правничу допомогу від імені позивача складена та підписана також адвокатом Барчук А.В. та подана до Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» ЄСІТС.
Докази проведення позивачем (Клієнтом) оплати за надані правничі послуги матеріали справи не містять.
Разом із тим, відповідно до усталеної практики вирішення господарських спорів, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Висновок Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладений в абз. 3 п. 6.5. постанови від 03.10.2019 по справі № 922/445/19).
Наведеним спростовуються доводи відповідача щодо того, що відсутність фактичного проведення оплати наданої правничої допомогу унеможливлює її стягнення з відповідача на користь позивача.
Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України"» від 26.02.2015, п.,п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, дослідивши зміст наданої адвокатом Барчук А.В. професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті № 30 від 02.09.2025про надання правничої допомоги (виконаних робіт) до Договору про надання правової допомоги № 04-22 від 05.08.2022, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги в цілому відповідає умовам Договору про надання правової допомоги № 04-22 від 05.08.2022, при цьому суд виходить з того, що враховуючи конкретні обставини справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
Суд зазначає, що сторонами в Договорі про надання правової допомоги № 04-22 від 05.08.2022 визначено розмір гонорару в фіксованій сумі 3 000,00 грн.
Адвокатом надані позивачу послуги, про які зазначено в Акті № 30 від 02.09.2025 про надання правничої допомоги (виконаних робіт). Суд вважає суму гонорару співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом роботам (наданим послугам), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову.
Суд враховує, що спір виник саме внаслідок дій відповідача, яким не виконано зобов'язання відповідно до рахунку № 000002 від 28 січня 2022 року на суму 12600, 00 грн., що стало підставою для звернення до суду. Крім того, відповідач, не визнаючи позов та формально заперечуючи проти його задоволення, позбавив себе можливості на понесення судових витрат у меншому розмірі (50 % сплаченого судового збору).
Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача, оскільки їх розмір відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
На підставі зазначеного, враховуючи приписи п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в заявленій позивачем сумі 3 000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ», м. Харків до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція», (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ», (61005, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 10/12, ідентифікаційний код юридичної особи 14078902) 12600 (дванадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. заборгованості, 112 (сто дванадцять тисяч) грн. 88 грн. 3 % річних, 355 (триста п'ятдесят п'ять) грн. 97коп. інфляційних втрат, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового зборута 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.
Повне судове рішення складено « 01» жовтня 2025 р.
Суддя Н.Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.