номер провадження справи 6/116/25
01.10.2025 Справа № 908/2342/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/2342/25
за позовом: Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (03035, м. Київ, вул. Монастирського Дениса, буд. 3)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕЛАРДО ТРЕЙДЗ» (69000, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 83/85)
про стягнення грошової суми.
Процесуальні дії по справі.
30.07.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 2566/08-07/25) Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕЛАРДО ТРЕЙДЗ» про стягнення 416 180,86 грн, які складаються з: 299 923,15 грн - надмірно сплачені кошти, 70 586,34 грн - пеня, 7 388,02 грн - 3% річних та 38 283,35 грн - інфляційні втрати.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 30.07.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2342/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою суду від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2342/25 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/116/25. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2342/25. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.
Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІКС та відповідачу - ТОВ «ЖЕЛАРДО ТРЕЙДЗ» у зв'язку з відсутністю у нього зареєстрованого електронного кабінету в паперовому вигляді листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за місцезнаходженням, вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
З положень ч. 4 ст. 89 ЦК України слідує, що до єдиного державного реєстру, зокрема, вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.
За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до відомостей (відповідь №1835407від 30.09.2025) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕЛАРДО ТРЕЙДЗ», код ЄДРПОУ 44922480, є: 69000, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 83/85.
Як зазначено вище, ухвала суду від 04.08.2025 про відкриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю зареєстрованого електронного кабінету у відповідача була направлена останньому на адресу його місцезнаходження відповідно до відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим, зазначена ухвала 25.08.2025 була повернута підприємством поштового зв'язку до господарського суду без вручення адресату (відповідачу) з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд зазначає, що відповідач у даній справі є юридичною особою, на яку відповідно до положень статті 4, частини 1, пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо місцезнаходження юридичної особи та які відповідно до положень статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв'язок» та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.02.2022 по справі № 916/939/15-г).
Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).
Ураховуючи викладене, відповідач 21.08.2025 належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом Запорізької області.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 03.09.2025 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об'єктивного розгляду спору.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення - 01.10.2025.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив про наявність між сторонами господарських правовідносин, які врегульовані договором постачання природного газу №466-2 від 25.07.2024. Позивач доводить, що зобов'язання за вказаним правочином виконав та перерахував на користь відповідача грошові кошти за замовлений обсяг природного газу в об'ємі 470 тис.м.куб. в загальній сумі 7515300,00 грн з ПДВ. Відповідач фактично поставив газ в об'ємі 451,24308 тис.м.куб. на загальну суму 7215376,85 грн з ПДВ. Різниця між оплаченим газом та фактично поставленим/спожитим складає 299 923,15 грн. Ураховуючи умови п. 4.7 договору позивач звернувся з листом до відповідача з проханням повернути надмірно сплачені кошти. На даний час зазначена сума попередньої оплати позивачеві не повернута.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання відзиву на позов.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін суду не надходило.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ураховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
25.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-РУХ» (постачальник) та Акціонерним товариством «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» (споживач, позивач у справі) укладено договір постачання природного газу №466-2 (надалі - договір).
11.03.2025 відповідач змінив назву з ТОВ «ЕНЕРГО-РУХ» на ТОВ «ЖЕЛАРДО ТРЕЙДЗ» (відповідач у справі), також змінились адреса місцезнаходження, керівник, контакти та вид діяльності.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник приймає на себе зобов'язання поставити Споживачу впродовж дії цього договору відповідно до ДК 021:2015 09120000-6 газове паливо (природний газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що Постачальник передає Споживачу на умовах цього договору замовлений Споживачем обсяг природного газу з 01 серпня 2024 року по 31 серпня 2024 року (включно) в кількості 470 тис. куб. метрів.
Ціна газу, який поставляється за цим договором за 1000 кубічних метрів з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу складає 13325,00 грн, разом з ПДВ 15990,00 грн (п. 3.1 договору).
Пунктом 3.6 договору встановлено, що загальна вартість цього договору на дату укладення становить 6262750,00 грн, крім того ПДВ - 1252550,00 грн, разом з ПДВ - 7515300,00 грн.
Розрахунковий період за договором становить один календарний місяць (п. 4.1 договору).
Згідно з п. 4.2 договору оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в такому порядку:
- 35% від вартості природного газу за поточний розрахунковий період, згідно з плановим обсягом, визначеним умовами п. 1.2 Договору до 5 числа звітного місяця;
- 35% від вартості природного газу за поточний розрахунковий період, згідно з обсягом, визначеним умовами п. 1.2 договору до 15 числа звітного місяця;
- 30% від вартості природного газу за поточний розрахунковий період, згідно з обсягом, визначеним умовами п. 1.2 договору до 25 числа звітного місяця.
Остаточний розрахунок згідно з актом приймання-передачі природного газу за відповідний розрахунковий період до 15 числа місяця, наступного за звітним (п. 4.2.4 договору).
У пункті 4.7 договору сторонами узгоджено, якщо сума здійснених Споживачем попередніх оплат перевищує вартість, зазначену в Акті приймання-передачі природного газу, надлишок перерахованих грошових коштів повертається Споживачу впродовж 3 робочих днів із дати надходження відповідної письмової вимоги Постачальнику від Споживача.
У разі порушення постачальником строку повернення переплати за цим договором споживач має право вимагати сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення (п. 4.8 договору).
Згідно з п. 10.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання газу по 31 серпня 2024 року.
На виконання вказаного договору позивач в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» за замовлений обсяг природного газу в об'ємі 470 тис. куб. метрів перерахував відповідачеві грошові кошти в загальному розмірі 7 515 300,00 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями:
- № 252692 від 05.08.2024 на суму 2 630 355,00 грн;
- № 252783 від 06.08.2024 на суму 1 000 000,00 грн;
- № 253268 від 09.08.2024 на суму 500 000,00 грн;
- № 253502 від 15.08.2024 на суму 1 130 355,00 грн;
- № 253712 від 21.08.2024 на суму 2 254 590,00 грн.
Згідно акта приймання-передачі природного газу № 0000-000492 від 31.08.2024 року, фактичний об'єм поставленого Відповідачем природного газу становить 451,24308 тис. м. куб. на загальну суму 7 215 376,85 грн з ПДВ.
Ураховуючи умови пункту 4.7 Договору позивач направив ТОВ «ЕНЕРГО-РУХ» лист вих. №223/3063 від 10.09.2024 щодо повернення надмірно сплачених коштів у сумі 299923,15 грн.
У відповіді від 01.10.2024 вих. №0110/2024 відповідач із посиланням на форс-мажорні обставини зобов'язався повернути позивачеві кошти за договором постачання природного газу №466-2 від 25.07.2024 до 31.10.2024.
Позивач направив на адресу ТОВ «ЕНЕРГО-РУХ» претензію вих. № 234/3276 від 02.10.2024 з вимогою сплатити у триденний строк надмірно сплачені кошти в сумі 299 923,15 грн, пеню та нараховані компенсаційні санкції.
ТОВ «ЕНЕРГО-РУХ» у відповіді на претензію від 07.11.2024 року вих. №0711/2024 зазначив про тимчасову відсутність можливості провести повний розрахунок з позивачем. Запропонував узгодити графік повернення грошових коштів та просив переглянути вимоги в частині нарахування штрафних санкцій.
Листом від 19.11.2024 №234/3833 позивач вимагав у відповідача перерахування у строк до 30.11.2024 надмірно сплачених коштів в розмірі 299923,15 грн, пені у розмірі 3835,08 грн та 3% річних у розмірі 442,51 грн.
Відповідач в добровільному порядку суму надмірно сплачених коштів позивачеві не повернув, нараховані штрафні та компенсаційні санкції не сплатив.
Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.
Доказів повернення надмірно перерахованої позивачем грошової суми відповідач на час розгляду справи суду не надав.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором постачання природного газу №466-2 від 25.07.2024.
Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Учасники правочину в пункті 4.2 договору узгодили порядок розрахунків за природний газ, а саме шляхом здійснення Споживачем попередньої оплати за отримання природного газу в майбутньому.
Матеріали справи містять докази перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати в загальному розмірі 7515300,00 грн за замовлений обсяг природного газу у серпні 2024 року.
Відповідно до Акта прийому-передачі природного газу №00000-000492 від 31.08.2024 фактична кількість поставленого Споживачу природного газу у серпні 2024 року склала - 451,24308 тис. м. куб. на загальну суму 7215376,85 грн.
Аналіз наявних в матеріалах справи доказів свідчить, що сума надмірно перерахованих позивачем коштів за договором постачання природного газу №466-2 від 25.07.2024 складає 299923,15 грн.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його в установлений строк.
Визначене вказаною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалось судом вище у п. 4.7 договору сторонами було узгоджено, якщо сума здійсненних Споживачем попередніх оплат перевищує вартість, зазначену в Акті приймання-передачі природного газу, надлишок перерахованих коштів повертається Споживачу впродовж 3 робочих днів із дня надходження відповідної письмової вимоги Постачальнику від Споживача.
Позивач, після підписання між сторонами Акта прийому-передачі природного газу від 31.08.2024, ураховуючи наведені вище умови договору звернувся до Постачальника з листом вих. №223/3063 від 10.09.2024 з проханням повернути суму зайво сплаченої попередньої оплати. Втім, матеріали справи не містять доказів направлення та вручення такої вимоги відповідачеві.
Відповідач надав відповідь на вимогу позивача листом від 01.10.2024 р. вих. №0110/2024. Певно, що станом на 01.10.2024 відповідач отримав вимогу позивача про повернення суми зайво сплаченої попередньої оплати в розмірі 299 923,15 грн.
З огляду на викладене, оскільки матеріалами справи не підтверджено дати отримання відповідачем вимоги, як стверджує позивач, 10.09.2024, відповідач мав виконати таке грошове зобов'язання відповідно до умов п. 4.7 договору в строк до 04.10.2024 (п'ятниця).
Однак, відповідач не дотримався встановлених договором № 466-2 від 25.07.2024 умов щодо строків повернення суми переплати, грошові кошти в розмірі 299923,15 грн позивачу не повернув.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів повернення суми надмірно сплачених коштів (попередньої оплати) за природний газ за період серпень 2024 року в розмірі 299923,15 грн суду не надав.
Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 299923,15 грн сплаченої відповідачеві попередньої оплати за договором № 466-2 від 25.07.2024 є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 70586,34 грн, 3% річних у розмірі 7388,02 грн за період прострочення з 14.09.2024 по 10.07.2025 та інфляційні втрати у розмірі 38283,35 грн за період прострочення вересень 2024 - травень 2025 року.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України).
Пунктом 4.8 договору сторонами погоджено, що у разі порушення Постачальником строку повернення переплати за цим Договором, Споживач має право вимагати сплату пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, в тому числі, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання такого зобов'язання.
Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасного повернення надмірно сплачених позивачем грошових коштів підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для застосування положень ст. 611, ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Суд також зазначає, що невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).
З огляду на те, що відповідачем належним чином не виконано його грошове зобов'язання з повернення надмірно сплачених позивачем коштів в узгоджений сторонами строк, нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірним.
Згідно з наданими позивачем розрахунками, пеня та 3% річних нараховані за період прострочення з 14.09.2024 по 10.07.2025, а інфляційні втрати за вересень 2024 - травень 2025.
Контррозрахунку таких штрафних та компенсаційних втрат відповідач суду не надав.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає, що такі розрахунки виконані позивачем неправильно внаслідок помилкового визначення дати допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобов'язання.
Так, за висновком суду, оскільки матеріалами справи не підтверджено отримання відповідачем вимоги саме 10.09.2024, відповідач мав виконати таке грошове зобов'язання відповідно до умов п. 4.7 договору не пізніше 04.10.2024. Відтак, з 05.10.2024 відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.
Ураховуючи наведене суд дійшов висновку про правомірність стягнення з відповідача компенсаційних санкцій починаючи з 05.10.2024.
Відповідно до розрахунків, здійснених судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», до стягнення з відповідача підлягає 3% річних за період прострочення з 05.10.2024 по 10.07.2025 у розмірі 6871,76 грн та інфляційних втрат за період жовтень 2024 - травень 2025 в сумі 33 285,22 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних в сумі 516,26 грн та інфляційних втрат в розмірі 4998,13 грн суд відмовляє, оскільки такі вимоги заявлені безпідставно.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок пені за період з 14.09.2024 по 10.07.2025, суд визнає його неправильним внаслідок помилкового визначення дати допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобов'язання та недотримання позивачем положень ч. 6 ст. 232 ГК України, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Як виснував суд, правомірним є стягнення з відповідача компенсаційних санкцій та, відповідно, і суми пені починаючи з 05.10.2024.
У пункті 4.8 Договору учасниками правочину узгоджено право Споживача на стягнення пені у разі порушення Постачальником строку повернення переплати за цим Договором, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.
Згідно усталеної судової практики, необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), який регулює ч. 6 ст. 232 ГК України. Формулювання, яке містить ч. 3 ст. 549 ЦК України та кореспондуючі їй норми інших нормативних актів, у тому числі умови договору (у разі відображення, зазначення сторонами подібного в договорі), лише вирізняють (ідентифікують) пеню серед неустойки (інших штрафних санкцій) та визначають механізм (формулу) її обчислення, однак жодним чином не стосуються питання щодо граничного строку, за який може бути нарахована пеня.
Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, установлений договором.
У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені «за кожен день прострочення») нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Виходячи з аналізу умов договору сторони не погодили більш тривалого періоду нарахування пені, відтак її нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Відповідно до розрахунку пені, здійсненого судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», до стягнення з відповідача підлягає пеня за період прострочення з 05.10.2024 по 05.04.2025 у розмірі 41674,50 грн. У іншій частині вимог про стягнення пені в сумі 28911,84 грн суд відмовляє, оскільки такі вимоги заявлені безпідставно.
Таким чином позов задовольняється судом частково.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕЛАРДО ТРЕЙДЗ» (69000, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 83/85, ідентифікаційний код юридичної особи 44922480) на користь Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (03035, м. Київ, вул. Монастирського Дениса, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 36716128) суму надмірно сплачених коштів в розмірі 299 923,15 грн (двісті дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять три гривні 15 коп.), пеню у розмірі 41674,50 грн (сорок одна тисяча шістсот сімдесят чотири гривні 50 коп.), 3% річних у розмірі 6871,76 грн (шість тисяч вісімсот сімдесят одну гривню 76 коп.), інфляційні втрати в розмірі 33 285,22 грн (тридцять три тисячі двісті вісімдесят п'ять гривень 22 коп.) та судовий збір у розмірі 4581,06 грн (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят одну гривню 06 коп.).
В іншій частині позову відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 01.10.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько