вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" жовтня 2025 р. Справа№ 911/3082/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Алданової С.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія Баришівка-Софіївська»
на рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2025, повний текст якого складено та підписано 26.02.2025
у справі № 911/3082/24 (суддя Бабкіна В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія Баришівка-Софіївська»
до 1. Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія Баришівка-Сервіс»
про стягнення 170 647,26 грн збитків
Короткий зміст позовних вимог
12.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія Баришівка-Софіївська» звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія Баришівка-Сервіс» про стягнення 170 647,26 грн збитків.
Позов мотивовано тим, що відповідачем-1 не дотримано двомісячного терміну попередження позивача про дострокове припинення дії договору № 2 від 30.11.2020 р. про надання послуги з управління багатоквартирними будинками, чим спричинено позивачу матеріальні збитки у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у зв'язку з виконанням цього правочину.
У позові ТОВ «Управляюча компанія Баришівка-Софіївська» просить солідарно стягнути з Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Баришівка-Сервіс неодержані доходи у вигляді винагороди управителя за серпень та вересень 2024 року у загальній сумі 170647,26 грн.
Правовою підставою позову позивач обрав ст.ст. 20, 174, 217, 218, 225, 227 ГК України.
Доводи та заперечення відповідачів
Відповідач-1 заперечував проти задоволення позову в повному обсязі та зазначав, що 05.02.2024 самим позивачем було повідомлено відповідача-1 про припинення з 01.04.2024 дії договору про надання послуги управління багатоквартирними будинками від 24.11.2023 р. Також вказаним листом позивач пропонував невідкладно оголосити про проведення конкурсу управителя багатоквартирних будинків з метою забезпечення належного рівня їх обслуговування. Крім того, 19.02.2024 р. позивач повідомив відповідача-1 про розірвання в повному обсязі договору управління багатоквартирними будинками від 24.11.2023 р., а також, що буде продовжувати обслуговування житлового масиву «Софіївський» на умовах договору управління багатоквартирними будинками № 2 від 30.11.2020 р. На переконання відповідача-1, договір № 2 від 30.11.2020 р. є таким, що втратив чинність, оскільки рішенням виконавчого комітету від 15.09.2023 р. № 279 був проведений новий конкурс, результатом якого стало укладення з позивачем договору про надання послуг з управління багатоквартирними будинками від 24.11.2023 р. Крім того, у подальшому, на підставі рішення виконавчого комітету Баришівської селищної ради від 12.07.2024 р. № 230, було призначено управителів багатоквартирних будинків та укладено відповідні договори з ТОВ УК Баришівка-Сервіс. Також відповідач-1 вказав про невірний розрахунок винагороди управителя, яка складає 8 %, а не 25 %, як вважає позивач.
У відзиві на позовну заяву відповідач-2 заперечив проти позову в повному обсязі, та зазначив, що жодних господарських відносин між позивачем та відповідачем-2 не існувало, договорів між сторонами не укладались; рішення виконавчого комітету Баришівської селищної ради від 12.07.2024 р. № 230 «Про призначення управителя багатоквартирних будинків на території Баришівської селищної територіальної громади Київської області», на підставі якого між відповідачами були укладені договори № 2/24 від 17.07.2024 р. та № 3/24 від 17.07.2024 р. про надання послуг з управління багатоквартирними будинками, що вступили в силу з 01.08.2024 р., є чинними та недійсними не визнавались.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 26.02.2025 у справі №911/3082/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Суд, керуючись ч. 3 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , ст.ст. 22, 623, ЦК України, ст.ст. 196, 227 ГК України та на підставі досліджених доказів, дійшов висновку, що матеріалами справи не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами заподіяння позивачеві збитків у вигляді упущеної вигоди, зокрема, позивачем не доведено наявності вини відповідача-1 у спричиненні ТОВ УК Баришівка-Софіївська збитків у вигляді упущеної вигоди в заявленій сумі 170647,26 грн., а також наявності інших складових порушення - протиправної поведінки (дій) відповідача-1, причинного зв'язку між протиправною поведінкою (діями) та збитками з боку відповідача-1.
За висновками суду, заявлена до ТОВ УК Баришівка-Сервіс вимога в частині солідарного стягнення збитків, є недоведеною та необґрунтованою, оскільки жодних господарських відносин між позивачем і відповідачем-2 не існувало, будь-яких доказів протиправності дій з боку відповідача-2 щодо позивача, як і наявності інших підстав для виникнення солідарного обов'язку з відшкодування збитків у відповідача-2, до матеріалів справи не надано.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:
- суд не звернув увагу на те, що відповідач-1 листом № 2110/03-15/22.07.24 від 22.07.2024 в добровільному порядку визнав чинність станом на 22.07.2024 Договору управління № 2 від 30.11.2020р., на підставі якого Позивач надавав послуги управління включно з 01.12.2020р. по 31.07.2024р., а не будь-якого іншого правочину;
- згідно норм чинного законодавства і умов Договору № 2 від 30.11.2020р., ТОВ «Баришівка-Софіївська» мало повне законне право надавати послуги управління ще на протязі 2-х (двох) календарних місяців (серпня і вересня 2024р.), - включно по 30.09.2024р.. Тому, підписаний ВК Баришівської СР з ТОВ «Баришівка-Сервіс» Договір №1/24 від 17.07.2024р. «Про надання послуги з управління багатоквартирними будинками» повинен був набирати чинності не з 01.08.2024р., а з 01.10.2024;
- висновки суду про втрату чинності Договору № 2 від 30.11.2020р. в зв'язку з проведенням нового конкурсу за рішення ВК Баришівської СР № 279 від 15.09.2023р є помилковими, оскільки ВК Баришівської СР взагалі повністю втратив повноваження виступати від імені співвласників БКБ ж/м «Софіївський» та проводити нові конкурси з призначення управителя, яких вже був обраний на конкурсній основі та з яким укладено Договір № 2 від 30.11.2020;
- дії Позивача щодо самостійного корегування вартості послуг управління в зв'язку з підвищенням на законодавчому рівні мінімальної заробітної плати і зростанням вартості енергоносіїв, будівельних матеріалів та інструментів, а також зміни розміру винагороди управителя з 8% до 25% є цілком правомірними і економічно обґрунтованими;
- у відповідності до ч.2 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та положень п. 3.5. Договору № 2 від 30.11.2020 Відповідач-1 був повідомлений про винагороду управителя в розмірі 25 % листом № 10 від 02.02.2024р., до якого було додано таблицю «Вартість послуг з управління багатоквартирними будинками ж/м «Софіївський» в смт.Баришівка з 01.02.2024р.»;
- Відсутність прямих договірних відносин між Позивачем і Відповідачем-2 не може розглядатися в якості підстави звільнення останнього від солідарної відповідальностів відшкодування разом з Відповідачем-1 збитків (упущеної вигоди) ТОВ «Баришівка-Софіївська».
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 постановлено витребувати у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3082/24 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №911/3082/24. Копію ухвали надіслано до Господарського суду першої інстанції.
23.04.2025 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія Баришівка-Софіївська» на рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2025 у справі №911/3082/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників процесу про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 09.06.2025. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 09.06.2025.
Узагальнені доводи та заперечення відповідачів
Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити скаржнику в апеляційний вимогах та залишити в силі оскаржуване рішення.
Зокрема, відповідач-1 зазначив, що:
- 05.02.2024 листом № 12 Позивач повідомив Відповідача - 1 про припинення дії Договору «Про надання послуги управління багатоквартирними будинками» від 24.11.2023 із підстав, передбачених ст. 652 ЦК України, відмовився від подальшого надання послуг з управління багатоквартирних будинків з 01.04.2024;
- Договір № 2 від 30.11.2020 вважається таким, що втратив чинність, оскільки відповідно до рішення виконавчого комітету від 15.09.2023 № 279 «Про проведення конкурсу щодо призначення управителя багатоквартирних будинків на території Баришівської селищної ради Київської області», був проведений новий конкурс. Дане рішення не було оскаржене та мало наслідком укладання договору про надання послуг з управління багатоквартирними будинками від 24.11.2023 року з Позивачем;
- положеннями чинного законодавства норма щодо попередження виконавчим органом управителя про зміну надавача послуг з управління багатоквартирними будинками не передбачена;
- рішення виконавчого комітету Баришівської селищної ради від 12.07.2024 за №° 230 «Про призначення управителя багатоквартирних будинків на території Баришівської селищної територіальної громади Київської області» не було оскаржено та мало наслідком проведення відповідного конкурсу одним з учасників якого був Позивач;
- Позивач у своїй конкурсній пропозиції від 07.10.2020 вих №° 2 зазначив перелік можливостей здійснювати управління багатоквартирними будинками в ж/м «Софіївський» (далі - жм) на умовах зазначених у конкурсній пропозиції, а саме по всьому ж/м винагорода управителя складає 8%;
- Позивача має намір відшкодувати кошти, які жодним чином нічим не визначені, не передбачені та не обґрунтовані;
- питання законності проведення вказаного Позивачем конкурсу та як наслідок підписання Договорів (один з яких і договір № 2/24 від 17.07.2024 року) розглядалось в справі № 911/2088/24, судовими рішеннями у якій встановлено правомірність проведення конкурсу та заключення договорів.
Відповідач-2 не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Про розгляд справи відповідач-2 повідомлений належним чином в його електронному кабінеті, про що в матеріалах міститься довідка про доставку електронного документа про вручення йому ухвали суду від 08.05.2025 про відкриття апеляційного провадження.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підстав сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини правовідносин сторін.
27.08.2020 р. Баришівською селищною радою було прийнято рішення № 225 «Про проведення конкурсу щодо призначення управителя багатоквартирних будинків на території Баришівської селищної ради Київської області», яким було: оголошено конкурс щодо призначення управителя з управління багатоквартирними будинками на території Баришівської селищної ради Київської області; визначено об'єкт конкурсу багатоквартирні будинки, в яких не створено ОСББ і співвласники яких не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком (перелік будинків згідно додатку 1 до цього рішення), а саме об'єкт конкурсу № 1 багатоквартирні будинки для призначення управителя ж/м «Центральний»; об'єкт конкурсу № 2 багатоквартирні будинки для призначення управителя ж/м «Софіївський».
27.11.2020 р. Баришівською селищною радою було прийнято рішення № 282 «Про призначення управителя багатоквартирних будинків на території Баришівської селищної ради Київської області», яким: затверджено результати проведеного конкурсу щодо призначення управителя по об'єкту конкурсу № 1 (житловий масив «Центральний») - ТОВ Управляюча компанія Баришівка-Центр, а по об'єкту конкурсу № 2 (житловий масив «Софіївський») - ТОВ УК Баришівка-Софіївська; призначено переможців конкурсу управителями багатоквартирних будинків по відповідних житлових масивах (групах будинків) та укладено з ними договори про надання послуг з управління багатоквартирними будинками з 01.11.2020 р. терміном на 1 рік.
30.11.2020 між ТОВ УК Баришівка-Софіївська (управитель) та Виконавчим комітетом Баришівської селищної ради (уповноважена особа), що діє від імені співвласників багатоквартирних будинків, вказаних в додатку 1 до цього договору, був укладений договір № 2 про надання послуги з управління багатоквартирними будинками, відповідно до якого цей договір розроблено відповідно з положеннями Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 р. № 712 (п. 1.1).
Відповідно до умов цього договору управитель зобов'язується надавати співвласникам багатоквартирних будинків, вказаних в додатку № 1 до цього договору, послугу з управління їхніми багатоквартирними будинками, а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору (п. 1.2 договору).
Послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання та задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна та його прибудинкової території (п. 1.3 договору).
Ціна послуги з управління включає витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку; винагороду управителю (п. 3.1 договору).
Ціна послуги з управління встановлена окремо по кожному багатоквартирному будинку в залежності від його індивідуальних характеристик, переліку та обсягу робіт і вказана в додатку 1 до цього договору (п. 3.2 договору).
Плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Ціна послуги з управління підлягає коригуванню управителем в односторонньому порядку без погодження із співвласниками в разі: прийняття на законодавчому рівні рішення про підвищення мінімальної заробітної плати; підвищення вартості електроенергії; в інших випадках, передбачених вимогам чинного законодавства України (п. 3.5 договору).
Договір набирає чинності з 01.12.2020 р. та укладається строком на 1 рік (п. 9.1 договору). Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на 1 рік (п. 9.2 договору).
Якщо протягом строку дії цього договору співвласники приймають рішення про зміну форми управління будинком або про обрання іншого управителя, цей договір достроково припиняється через два місяці з дати отримання управителем повідомлення від співвласників (уповноваженої ними особи) про таке рішення (п. 9.3 договору).
12.07.2024 р. Баришівською селищною радою було прийнято рішення № 230 від 12.07.2024 р., яким вирішено: призначити ТОВ «УК «Баришівка-Мій Дім» управителем багатоквартирних будинків на території Баришівської селищної територіальної громади Київської області по об'єкту конкурсу № 1 багатоквартирні будинки ж/м «Центральний»; призначити ТОВ «УК «Баришівка-Сервіс» управителем багатоквартирних будинків на території Баришівської селищної територіальної громади Київської області по об'єкту конкурсу № 2 багатоквартирні будинки ж/м «Софіївський»; призначити ТОВ «УК «Баришівка-Сервіс» управителем багатоквартирних будинків на території Баришівської селищної територіальної громади Київської області по об'єкту конкурсу № 3 багатоквартирні будинки с. Морозівка.
Листом № 2110/03-15/22.07.2024 від 22.07.2024 р. Баришівською селищною радою було повідомлено ТОВ УК Баришівка-Софіївська, що управителем багатоквартирних будинків ж/м «Центральний» є ТОВ «УК «Баришівка-Мій Дім» відповідно до договору № 1/24 від 17.07.2024 р., що вступає в силу з 01.08.2024 р., а управителем багатоквартирних будинків ж/м «Софіївський» - є ТОВ УК Баришівка-Сервіс відповідно до договору № 2/24 від 17.07.2024 р. та договору № 3/24 від 17.07.2024 р., які вступають в силу з 01.08.2024 р.
Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ УК Баришівка-Софіївська вказує, що рішення відповідача-1 про дострокове припинення в односторонньому порядку договору управління № 2 від 30.11.2020 р. було прийняте з порушенням визначеного законом та договором терміну, а саме позивача (управителя) не було повідомлено за два місяці з дати отримання управителем повідомлення від співвласників про рішення про припинення вказаного правочину. За таких обставин, на думку позивача, внаслідок порушення порядку одностороннього розірвання договору про надання послуги з управління, Виконавчий комітет Баришівської селищної ради Броварського району Київської області та ТОВ УК Баришівка-Сервіс завдали позивачу збитки у вигляді втраченої (упущеної) вигоди в розмірі винагороди управителя за серпень та вересень 2024 р. у сумі 170647,26 грн., які позивач просить солідарно стягнути з них у судовому порядку.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилом частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини 2 статті 16 ЦК України).
Відповідно до положень статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Отже, відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Визначення категорії збитків наводиться також у частині 2 статті 224 ГК України (в редакції чинній на час звернення позивача з цим позовом, правові підстави якого обґрунтовано посиланням на норми цього кодексу), відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина 1 статті 225 ГК України).
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
При цьому неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора/позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а могли б бути ним реально отримані при належному виконанні зобов'язання і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона (або особа в інтересах якої звертається заявник, що має місце у спірних правовідносинах, виходячи зі змісту пункту 12 частини першої статті 20 та статті 54 ГПК України) мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.
Натомість наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.
У цих висновках Суд звертається до сталої правової позиції в питанні критеріїв та підстав для стягнення упущеної вигоди, що неодноразово та послідовно викладалась, зокрема Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, а також Верховним Судом, зокрема в постановах: від 13.12.2018 у справі № 923/700/17, від 11.11.2019 у справі № 904/7601/17, від 12.11.2019 у справі № 910/9278/18, від 12.08.2020 у справі № 910/15883/14, від 27.08.2019 у справі № 910/9095/18, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19, від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18 від 07.11.2023 у справі № 922/3928/20.
У зв'язку із викладеним для правильного вирішення спору, пов'язаного з відшкодуванням збитків, важливе значення має наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 року у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 року у справі № 910/15865/14 та від 30.09.2021 року у справі № 922/3928/20).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Отже, на позивача покладений обов'язок доведення факту спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, яка заподіяна у розмірі, заявленому позивачем.
Поряд з цим, в контексті спірних правовідносин, позивачу також слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).
Як вірно констатовано судом, позивач, посилаючись на солідарний обов'язок відшкодування відповідачами збитків, вказує, що його не було повідомлено відповідачем-1 за два місяці з дати прийняття рішення про обрання іншого управителя багатоквартирних будинків на території Баришівської селищної територіальної громади Київської області по об'єкту конкурсу № 2 багатоквартирні будинки ж/м «Софіївський», як передбачено Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», та пунктом 9.3 договору № 2 від 30.11.2020 р. Як вказує позивач, даний правочин неодноразово продовжував свою дію, враховуючи п. 9.3 договору, та остаточно був продовжений до 30.11.2024 р. На думку позивача, одностороннє припинення правовідносин за договором мало б відбутись з 01.10.2024 р. Проте, відповідне повідомлення було направлене відповідачем-1 листом № 2110/03-15/22.07.24 від 22.07.2024 р., у якому останній вказував про одностороннє припинення правочину з 01.08.2024 р.
Отже, за доводами позовної заяви, неправомірність дій, зокрема відповідача-1 полягає в неповідомленні позивача про зміну управителя, від дати отримання якого обраховується двомісячний строк на припинення договору № 2 від 30.11.2020 та за які позивач був позбавлений можливості отримати прибуток.
В контексті наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Так, відповідно до п. 9.1 Договір № 2 від 30.11.2020 (на регулюванні спірних правовідносин яким наполягає позивач) набирає чинності з 01.12.2020 р. та укладається строком на 1 рік. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на 1 рік (п. 9.2 договору). Якщо протягом строку дії цього договору співвласники приймають рішення про зміну форми управління будинком або про обрання іншого управителя, цей договір достроково припиняється через два місяці з дати отримання управителем повідомлення від співвласників (уповноваженої ними особи) про таке рішення (п. 9.3 договору).
Зазначена умова корелюєтеся з положеннями абзацу 6 пункту 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно яких у разі, якщо протягом дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу, співвласники багатоквартирного будинку приймуть рішення про форму (зміну форми) управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя, вони мають право достроково розірвати такий договір з дати, визначеної зборами співвласників (загальними зборами об'єднання співвласників) багатоквартирного будинку, але не раніше ніж через два місяці після направлення особою, уповноваженою на це зборами співвласників (загальними зборами об'єднання співвласників) багатоквартирного будинку, такому виконавцю, управителю письмового повідомлення про припинення договору.
Отже, виходячи із змісту названої норми і положення Договору № 2 від 30.11.2020, саме у зв'язку із прийняттям співвласниками багатоквартирного будинку рішення про зміну управителя визначається процедура припинення діючого договору шляхом направлення особою, уповноваженою на це зборами співвласників, відповідного повідомлення управителю та встановлення двомісячного строку на припинення правовідносин.
В той же час, як слідує з матеріалів справи, жодною із сторін не було представлено рішень співвласників багатоквартирних будинків в житловому масиві «Софіївський», а відтак зазначена процедура припинення договірних відносин у цьому випадку не підлягає застосуванню.
Згідно з частиною 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За змістом частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
В п. 9.4 Договору № 2 від 30.11.2020 сторонами узгоджено, що дія цього договору також припиняється достроково за згодою сторін.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області № 279 від 15.09.2023 р. «Про проведення конкурсу щодо призначення управителя багатоквартирних будинків на території Баришівської селищної ради Київської області» був проведений новий конкурс, за результатами якого між позивачем та відповідачем-1 був укладений договір про надання послуги з управління багатоквартирними будинками, зокрема, ж/м «Центральний» (с. Морозівка) та ж/м «Софіївський» (смт. Баришівка) від 24.11.2023 (який до матеріалів справи не надано).
Обставини укладення між позивачем і відповідачем-1 нового договору про надання послуги з управління багатоквартирними будинками від 24.11.2023 також підтверджується змістом наявної у справі переписки між сторонами. Зокрема, з листа позивача № 12 від 05.02.2024 про припинення договору від 24.11.2023 вбачається, що сторона зверталась до відповідача-1 із заявами про зміну вартості послуг управління, однак у зв'язку з недосягненням домовленостей, позивач повідомив про дострокове припинення договору з 01.04.2024 та необхідності оголошення нового конкурсу.
Також в матеріалах справи міститься лист засновника позивача від 19.02.2024 (а.с. 74-76), в якому повідомляється про відсутність досягнутої домовленості щодо збільшення розміру вартості послуг на утримання та відмови від договору від 24.11.2023 в частині надання послуг з утримання, в т.ч. за житловим масивом «Софіївський».
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
За сукупною оцінкою наявних у справі документів, колегія суддів приходить до висновку, що укладенням між позивачем та відповідачем правовідносин на підставі договору від 24.11.2023 на той самий предмет і об'єкт надання послуг, що і за Договором № 2 від 30.11.2020 підтверджується факт досягнення між сторонами домовленостей про припинення дії Договору № 2 від 30.11.2020.
У цьому зв'язку доводи позивача про наступну пролонгацію Договору № 2 від 30.11.2020 (в т.ч. до 30.11.2024) вірно були відхилені судом першої інстанції з огляду на їх непереконливість і суперечність попередній досудовій поведінці позивача.
Посилання апелянта на ненадання судом належної оцінки листа № 2110/03-15/22.07.2024 від 22.07.2024, в якому на думку позивача відповідачем-1 було визнано чинність договірних відносин за Договором № 2 від 30.11.2020 колегією суддів відхиляються. Адже в даному листі відповідачем-1 вказується про нікчемність Договору № 2 від 30.11.2020 та у зв'язку із укладенням з переможцями конкурсу нових договорів сторона просила припинити надання позивачем послуг з 1 серпня 2024 року.
Резюмуючи вищенаведене в сукупності колегія суддів погоджується з виснуванням суду попередньої інстанції про недоведення позивачем наявності протиправної поведінки відповідача-1 та його вини у вигляді несвоєчасного повідомлення про одностороннє припинення договору № 2 від 30.11.2020.
Суд апеляційної інстанції також не вбачає правомірність заявленого до стягнення розміру збитків, оскільки як слушно зауважив суд першої інстанції розрахунок упущеної вигоди в сумі 170647,26 грн не підтверджений відповідними належними доказами, які б свідчили про конкретний розмір прибутку та який міг і повинен був отримати позивач. Позаяк відповідно до розрахунку кошторисних витрат на утримання багатоквартирного будинку у ж/м «Софіївський», розмір винагороди управителя становить 8 %.
При цьому, посилання апелянта на положення п. 3.5 Договору № 2 від 30.11.2020 щодо наявності у нього права на одностороннє збільшення ціни послуги та надсилання відповідачу-1 відповідного повідомлення (лист № 10 від 02.02.2024) не заслуговують на увагу, адже станом на означену дату названий договір припинив свою дію, а правовідносини сторін регулювались іншим правочином - договором від 24.11.2023 року.
Беручи до уваги те, що позивач належними засобами доказування в порядку статті 74 ГПК України не довів протиправності поведінки відповідача-1, його вини, реального розміру збитків, а отже і як наслідок причинно-наслідкового зв'язку між заявленими до стягнення збитками і поведінкою сторони опонента, колегія суддів визнає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про стягнення з відповідача-1 збитків у заявленому розмірі у зв'язку з відсутністю усього складу цивільного правопорушення.
Щодо позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідача-2 заявлених сум збитків колегія суддів зазначає, що позивач жодними доводами не обґрунтував наявності підстав для стягнення з відповідачів у солідарному порядку заявлених збитків як неподільних і завданих спільними діями. Наявність підстав для покладення на відповідачів збитків саме солідарної відповідальності в розумінні положень статті 1190 ЦК України позивачем не доведено.
Поряд з цим, позовна заява також не містить жодного обґрунтування з наданням документального підтвердження наявності усього складу цивільного правопорушення відносно відповідача-2. Тож апеляційна інстанція погоджується з викладеними в оскаржуваному рішенні висновками про те, що заявлена до ТОВ УК Баришівка-Сервіс вимога про солідарне стягнення збитків, є недоведеною та необґрунтованою, а тому правомірно була не задоволена судом. Доводами апеляційної скарги вірних висновків суду позивачем не спростовано.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2025 у справі №911/3082/24 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.О. Алданова